Японська співачка Оно Акі співає гімн ОУН українською мовою. Ця пісня також є офіційним гімном Збройних Сил України.

Катарсис - Підписатися

Підтримайте проект! Підпишіться! - https://t.me/MriyaUAnews
Не сподобається відпишіться =)

Прігожин на японському ТВ

Катарсис - Підписатися

Просто полюбуйтеся мемом

Історія з дубляжем знову наштовхує на думки, що в нас все робиться аби-як і з присмаком карго-культу.

Так є схожі історії, насамперед в Скандинавських країнах, де навіть по національному телебаченню англомовний контент не перекладається, а цифри знання англійською коливаються коло 90% населення, яке знає її як другу мову, що робить можливим спілкування англійською навіть в якихось датських селах.

Проте тут виникає декілька зауважень. По-перше жодна зі скандинавських країн не перебувала і не перебуває в стані необхідності захисту національної мови. Навіть в Фінляндії, де є шведськомовні анклави, це радше регіональне питання (хоч "питанням" воно давно і не стоїть) і не дивлячись на статус шведської мови як другої державної, на національному рівні загроз фінській немає. В той же час в Україні в трикутнику українська-російська-англійська будьмо відверті поки українська не виглядає самою сильною ланкою. Відхід від дубляжу може навпаки спонукати до посилення російської, наприклад люди яким важко дивитись англомовний контент просто повернуться до торрент-трекерів і будуть завантажувати російськомовний піратський контент. Безумовно ані Данія, ані Норвегія, ані Швеція такої проблеми не мали і не мають.

Здається ми знову починаємо не з того, адже міряти успіх в освоєнні англійскої мови мешканцями скандинавського півострова лише фільмами і програмами без перекладу, забуваючи про систему освіти цих країн, доволі наївно.

Наприклад у мого малого в школі викладання англійської на жахливому рівні. І це враховуючи, що він займається додатково і те, що я сам можу йому допомогти. А як дітям в яких немає коштів на додаткові заняття і немає англомовних батьків?

І я знаю історії з інтернету про те, як діти дивляться англомовний контент і вже у 5 років "усе розуміють", мій теж дивиться, ви попрохайте їх що-небудь написати. Вони знають слова і можуть перекласти, але вони взагалі не можуть побудувати речення, тому "англомовні мультики" не замінять якісного вивчення мови. Якщо ви хочете, щоб населення знало пакистанський варіант англійської то чудова ідея. Якщо ви про кваліфіковане знання, то трохи не туди.

І виникає питання, може ми не туди почали реформувати? Можливо треба почати з освіти і поліпшувати освітній процес, бо якщо ви граєте на майбутнє, то в першу чергу треба, щоб діти володіли другою мовою (я вже мовчу про нормальне вивчення рідної), а не змусити 50-річного Петровича щуритись у пошуках субтитрів в кінотеатрах?

Знання англійської мови потрібно, якщо ми плануємо стати потужною державою в економіці, технологіях і науці. І звісно добре датчанам, які вільно володіють і рідною, і англійською, і ще значна частина німецькою. Але напевно це був певний шлях і трохи інші обставини, на які треба зважати, коли ми робимо якісь реформи, якщо ми хочемо, щоб вони мали реальний результат, а не протилежні наслідки з посилення російської, роздратуванням населення і т.д.

Что с людьми случилось за последние недели две?

Какие-то политические БДСМ-практики от Арахамии; трансниггеры в ТРО; какие-то флешмобы, где женщины, словно папуасы, призывают магазины со шмотками вернуться в Украину; обсуждение завоза даже не мастурбеков, а негров и арабов, в Украину как чего-то уже само собой разумеющегося.

И этому радуются огромное количество холопов, визжат, когда им предлагают брать ответственность за свои решения и за свою жизнь вообще. Обезумевшие скакуасы просто хотят отдать всё в руки иностранным партнёрам, стать абсолютным скотом-рабом капитала, лишиться всего человеческого и превратиться в разменную монету-ресурс для дяди в костюмчике, который сколотил состояние просто покупая и продавая.

Я искренне не понимаю как можно настолько быть одержимым такой вещью, как "экономика". Люди готовы приговорить себя и своих детей (если у них они вообще будут) к смерти и исчезновению целой культуры — всё ради СТАБИЛЬНОСТИ и РОСТА экономических показателей. Это даже не желание жить в хлеву как свинья, это новый уровень: потерять субъектность ради цифр и прибыли предпринимателей.

Это происходит не в мирное время. Столько достойных людей сражаются и гибнут — посмотрите только на Авангард и мою 3ОШБр. Какой смысл в так называемой экономике, если украинцы исчезнут? Неужели кто-то воюет за государство, за политиков, или за коммерсов, чтобы те смогли дальше вращаться в кресле и деньги стричь даже сейчас? Война идёт за Украину и украинцев, за нацию и культуру — против орд с востока, которые отлично вписались в современный мир. Остальные поступят как всегда: нагадят и уедут. Все добродушные люди с идеей негра в вышиванке в мечети либо уже за границей, либо уедут туда, потому что им станет некомфортно жить в мире, который они создадут. Ведь на саму Украину им плевать. Плевать на людей, которые тут живут, на будущее, детей — это всё для них не важно. Эти люди хуже животных, потому что животные хотя бы воспроизводятся, а эти уничтожают всё вокруг в физическом и духовном измерениях. Всё превращается в симулякр, когда попадает в руки или в головы таким дегенератам.

Сейчас всё становится очень простым: вы либо сражаетесь за своё существование как нации и человека вообще, либо превращаетесь в бездушный объект. Люди из второй группы субъектностью уже не обладают — они уже всё решили и им конец, смиритесь с этим. Они могут бегать от мобилизации, скрываться за границей, ныть в твиттере — их уже не существует, у них нет будущего, кроме как принести барину прибыль и исчезнуть.

Не дайте себе исчезнуть. Война бесконечна, ведь после победы над Российской Федерацией она продолжиться здесь, и снова на территории Украины.

30 лет нашей независимости можно описать лишь двумя словами - "проклятый Веймар".

Три десятилетия мы подвергаемся немыслимым моральным и материальным унижениям, сравнимым разве что со страданиями немецкого народа после Первой Мировой Войны.

Наш позор достиг таких масштабов, что наши соседи, глядя на наше бесчестие - лишь ждали, когда же мы упадём к их ногам как перезревшее яблоко.

Нападение Московии - закономерный итог нашего разложения как нации. Мы позволили инородческой интеллигенции сформировать "наши элиты", которые не ощущают родства с украинским народом, лишь с опаской смотрят на нас, как на наследников безрассудно храбрых и бессердечно жестоких к врагу казаков.

Всеми силами они тридцать лет сокращали нашу численность и растлевали душу народа.

Но живая кровь славян все ещё сохранила свой огонь в глубине нашего народа.

Вокруг неё - омертвевшие ткани обывателей-гедонистов, гнилое мясо, отравленное леволиберальным и потребительским ядом.
Мягкая, податливая, омерзительная масса, что предала своих предков и осквернила свою кровь самыми низменными "удовольствиями".

Триумф, который испытывали банкиры и политики известной национальности, оказался зыбким миражом, развеявшимся в феврале 2022-го.
Огонь украинцев - не погас.
И вместо окончательного уничтожения стержневого народа восточных славян и создания из России нового пугала для поднятия налогов западным обывателям, они получили новое пробуждение национального украинского самосознания.

Гнилая масса населения в ужасе смотрит на здоровое тело нации, а паразиты-поработители содрогаются, осознавая, что за кошмарные преступления этих тридцати лет - возможно придется давать ответ.

Не перед кумовьями-судьями, но перед нацией, которую они систематически уничтожали, удерживая в тяжёлом дурмане неолиберальной лжи и красивых сказок.

И хотя сегодня наше положение можно описать одним словом, весьма далеким от печатного, аналогом слова "катастрофа", мы также находимся в точке наивысшей возможной свободы нашей нации в 21 веке.

Я верю, что мы сможем ей воспользоваться, чтобы дать отпор как внешнему врагу, так и расквитаться с врагом внутренним, что 30 лет пил нашу кровь и жаждал нашей гибели.

@zunarm

Навряд чи європейські колонізатори колись казали східним народам: "Одягайтесь як ми, інакше ми вас за людей не будемо визнавати." Навпаки - на Сході багато хто вірить, що все західне краще, ніж їхнє. Це стосується як техніки чи одягу, так і правил поведінки, сім'ї та державотворення. Така собі меншовартість.

Аби навести приклад не потрібно далеко ходити на Схід. Озирніться навколо. Хіба ви не знаєте в Україні людей, які живуть із думкою, що все наше - совок, а все західне за визначенням краще? Навіть попри те, що Україна суто європейська країна, явище вестернізації в нас присутнє. А ті, хто мають почуття меншовартости, легко стають неолібералами, вони природньо тяжіють до цього.

Сіндзо Абе в традиційному японському одязі.

Дуже рідко вже покійного та колишнього прем'єр-міністра можна було побачити в традиційному японському одязі. Зазвичай бачили у європейському одязі.

Цікаво. А чи бачили хтось з Вас українських політичних діячів в українському традиційному одязі? Звісно крім вишиванки.

https://t.me/OsypLemish


Друзі. Підпишіться на мого колегу. У нього досить цікаві думки про нашу країну та і не тільки. Обіцяю ви не пошкодуєте

"ТОМУ ЗНАЙ І ВОРОГА, І СЕБЕ - ПЕРЕМОГУ БУДЕ ГАРАНТОВАНО"

Сунь - Цзи
Мистецтво війни

Україна не просто воює за території чи за ресурси які є в її надрах. А банально за виживання держави для українців як такої. Але не про це мова піде

Піде про державотворення та що було з нього. Ми можемо згадати 2004 коли вибори сфальсифіковані, 2014 коли народ піднявся щоб прогнати владу державного зрадника Януковича, допогли Північній Македонії коли ворожі війська підійшли до їхньої столиці. Хоча тоді на Кучму був непоганий дипломатичний тиск з боку Європи, США, ООН. І погрожували і хотіли задобрити цукерками. Але всеодно допомогли країні.

І на цьому власне все і закінчується. Якщо звісно не брати нинішню війну до уваги.

В основному і навіть у нинішній війні народ виявляв та творив хоч якесь державотворення. Держава лиш один раз. Хоча варто і зазначити та визнати нам всим що ми невміємо як великі гравці у державотворення. Принаймні поки що.

Подивіться на нашого природного ворога. росія в історії займає досить непогану нішу у світі. Якщо відкинути війну(хоча можна і не відкидати)і подивитися з боку нейтрального глядача то історія цієї країни буде і справді йому цікавою. Якщо взагалі ще і сподобається йому, їхні балети та опери у Європі популярні, їхніх письменників читають і люблять на заході. Та про що говорити коли російська культура це вже і є частина західної культури? Якщо не сучасної то явно тієї яка минула. Вони чудово знають знають Францію, США, Туреччину і.т.д

І це звісно вони роблять все на державному рівні. А що за ці роки ми зробили а би хоча б щось нівелювати? Та тільки почали. І то через корупцію та не бажання нашого істеблішменту щось робити дійсно кардинальне та радикальне яке дасть свій результат. Та і бачу народу нашому це теж не зовсім цікаво.

У нас держава наче і є але і водночас немає. Допоки митці, волонтери і люди все роблять на громадському рівні то росія на державному. Логічно що у росіян більше лобістів на всих рівнях ніж у нас. Тому не дивуйтеся іноді заявам європейських політиків коли вони говорять щось позитивно про росію і негативно про Україну.

Але навіть при цьому росія взагалі не багато знає про Україну. Що не може давати позитив у цей час. Саме тому я навів слова Сунь - дзи. Для того щоб знати ворога і як потрібно з ним боротися ми маємо його вивчати. А не просто говорити жахливу пропаганду через телемарафон. Який виконує її ну просто жалюгідно.

Росія не знає про нас багато. Але чи знаємо ми про неї достатньо? Ось це питання відкрите

НЕ ВСЕ ТАК ГЛАДКО, ЯК ЗДАЄТЬСЯ

Не давно Росія визнала 3 острови як наріжні камені у відносинах ОАЕ (Об'єднаних Арабських Еміратах) та Іраном: Абу-мусою, Великий Тонб та Малий Тонб.

Це другий у цьому році такий інцидент. Росія, союзник Ірану, здавалося б, мала б підтримати його у принциповому конфлікті з сунітами.

Але в геополітиці не все так просто, як здається, навіть у чудових відносинах з нашим ворогом та Іраном.

Цікаво, чи наше МЗС переосмислить політику на Близькому Сході, чи продовжимо не отримувати зиск із таких ситуацій?

ЗОВСІМ НЕ СХОЖІ

В Європі, США та в Україні йдуть розмови про те, що Україна стане другим Ізраїлем. Навіть сам Зеленський про це говорив. Та що там, і західні, і наші політологи про це говорили. Приклад наче й не поганий. Але явно не той. Якщо у світі взагалі буде такий приклад як до нашої війни. І звісно чомусь ніхто не говорить про те, чому він не підходить до нашої ситуації.

1. Війна росії проти України це найбільша війна в Європі після Другої світової. Широкий фронт з великою кількістю техніки та залученням великої кількості людей. Тобто війна у класичному для нас розумінні. В Ізраїлі такого нема. Вони воюють проти іранських проксі сил та ХАМАСу. Які час від часу починають невеликі атаки. Хіба що нинішня війна в Ізраїлі вийшла за межі звичайних регулярних конфліктів. Та їхня система "Купола" як раз і розрахована на озброєння яке є у ХАМАСу та іранських проксі. Ми не можемо порівнювати українські методи розвитку та існування з ізраїльськими. Оскільки масштаби воєн відрізняються.

2. Ніколи ніхто не говорить, що Ізраїль має ядерну зброю в напівофіційному статусі. Тому звісно ніхто не нападе на його територію оскільки вони її просто використають. У нас дзеркальна ситуація. Ми не можемо напасти на їхні території оскільки в російській військовій доктрині прописано що якщо на їхню територію зайдуть регулярні армії, то використають ядерну зброю. Ще потрібно враховувати, що через цю причину НАТО не буде втручатись у війну, бо є ризик початку вже ядерної війни. Чого у війнах Ізраїлю та мусульманських країн не було.

3. У 79 році за посередництва США був укладений мирний договір між Ізраїлем та Єгиптом який сприяв нормалізації відносин. У 93 були спроби примирення з Палестиною. Якийсь час це давало свій ефект. У 94 підписали мирний договір вже з Йорданією. І навіть з країнами перської затоки іноді були зрушення у відносинах. Хоча з війною ситуація змінилася. Але остаточними ворогами є групи на зразок Хезболи, ХАМАС та Іран. Україна не розглядає навіть переговори, не кажучи вже про якісь домовленості після Бучі.

4. Ізраїль відверто воює проти невеликих угруповань, які в прямому бою не вистоять проти нього. Раніше звісно було важче, коли воювали цілі армії. Залежність від Радянського Союзу, погане командування та організація, слабкі армії та економіки мусульманських держав. У нашій ситуації і так ясно, що ресурсів у росії проти України більше. У питаннях техніки, мобілізації, фінансових та промислових ресурсів. Нас спонсорує Захід, що утворило залежність України у питаннях техніки та фінансів.

Не варто робити такі абсолютно неправильні порівняння. Оскільки ситуації та причини появи воєн зовсім різні. То нема сенсу нас порівнювати з Ізраїлем.