🕯До Олександрійської громади надійшла сумна звістка – на війні загинула 26-річна захисниця Карина Тімофєєва.
Її життя обірвалося 11 квітня під час виконання бойового завдання в Харківській області.
У військової залишилися мати і донька. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким.
Про час і місце поховання Карини Тімофєєвої буде повідомлено додатково
Її життя обірвалося 11 квітня під час виконання бойового завдання в Харківській області.
У військової залишилися мати і донька. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким.
Про час і місце поховання Карини Тімофєєвої буде повідомлено додатково
Сергій Кузьменко / Олександрія
🕯До Олександрійської громади надійшла сумна звістка – на війні загинула 26-річна захисниця Карина Тімофєєва. Її життя обірвалося 11 квітня під час виконання бойового завдання в Харківській області. У військової залишилися мати і донька. Висловлюємо щирі…
🇺🇦Прощання із захисницею Кариною Тімофєєвою відбудеться сьогодні, 18 квітня.
⏺ Початок о 10:00 від будинку культури у селищі Олександрійське. Поховають загиблу на місцевому кладовищі.
Карина Тімофєєва народилася 1 грудня 1998 року в селі Вільшана Харківської області в сім’ї робітників. У місцевій школі здобула середню освіту. Продовжила навчатися в ПТУ на перукаря.
У 2016 році народилася донечка Альона.
У 2019 році вступила до лав ЗСУ за контрактом. Службу проходила на Донецькому напрямку в батальйоні «Донбас». Під час служби за направленням командування здобула спеціальність зв’язківця. У лютому 2025 року переведена на Харківський напрямок.
Під час повномасштабного вторгнення у 2022 році родина з Куп’янська переїхала до Кропивницького, а у січні 2023 року – до селища Олександрійське.
Карина була доброю, відповідальною, гарною мамою для донечки, мала багато друзів, любила життя та подорожі. Вона стійко зустрічала труднощі, не піддаючись страху, її сміливість надихала оточуючих.
Віддана військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, Карина Тімофєєва загинула 11 квітня під час виконання бойового завдання у Харківській області.
Вічна слава!
Карина Тімофєєва народилася 1 грудня 1998 року в селі Вільшана Харківської області в сім’ї робітників. У місцевій школі здобула середню освіту. Продовжила навчатися в ПТУ на перукаря.
У 2016 році народилася донечка Альона.
У 2019 році вступила до лав ЗСУ за контрактом. Службу проходила на Донецькому напрямку в батальйоні «Донбас». Під час служби за направленням командування здобула спеціальність зв’язківця. У лютому 2025 року переведена на Харківський напрямок.
Під час повномасштабного вторгнення у 2022 році родина з Куп’янська переїхала до Кропивницького, а у січні 2023 року – до селища Олександрійське.
Карина була доброю, відповідальною, гарною мамою для донечки, мала багато друзів, любила життя та подорожі. Вона стійко зустрічала труднощі, не піддаючись страху, її сміливість надихала оточуючих.
Віддана військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, Карина Тімофєєва загинула 11 квітня під час виконання бойового завдання у Харківській області.
Вічна слава!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Христос Воскрес!
Цими словами ми сьогодні – і ще багато днів потому – вітаємо один одного замість звичних щоденних слів. Ми підкреслюємо: сьогодні – особливий, Великий День.
У ці дні ми кажемо «Христос Воскрес!» навіть незнайомим людям. Бо Великдень – це не просто найбільше християнське свято. Для нас, українців, воно має ще глибший зміст. Бо тільки та нація, яка пережила голодомори й війни, розстріли й репресії, заслання й окупації, має право з упевненістю казати: «Христос Воскрес – воскресне й Україна!».
Ці слова – це наша віра в те, що справжня жертовність – це шлях до безсмертя. Що після кожної ночі – приходить ранок. Що навіть після найважчої темряви – добро знову переможе.
Молімося за наших захисників і захисниць. За всіх, хто тримає небо над нами. І нехай цей Великдень принесе кожному з нас більше сили, віри та тепла. Віримо – Бог з нами в нашій боротьбі!
Христос Воскрес! Воскресне й Україна!
Цими словами ми сьогодні – і ще багато днів потому – вітаємо один одного замість звичних щоденних слів. Ми підкреслюємо: сьогодні – особливий, Великий День.
У ці дні ми кажемо «Христос Воскрес!» навіть незнайомим людям. Бо Великдень – це не просто найбільше християнське свято. Для нас, українців, воно має ще глибший зміст. Бо тільки та нація, яка пережила голодомори й війни, розстріли й репресії, заслання й окупації, має право з упевненістю казати: «Христос Воскрес – воскресне й Україна!».
Ці слова – це наша віра в те, що справжня жертовність – це шлях до безсмертя. Що після кожної ночі – приходить ранок. Що навіть після найважчої темряви – добро знову переможе.
Молімося за наших захисників і захисниць. За всіх, хто тримає небо над нами. І нехай цей Великдень принесе кожному з нас більше сили, віри та тепла. Віримо – Бог з нами в нашій боротьбі!
Христос Воскрес! Воскресне й Україна!
Усі педагоги Олександрійської громади вже отримали першу щомісячну доплату в 2000 гривень.
Це – Олександрійська педагогічна доплата, яку ми започаткували, щоб підтримати тих, хто щодня навчає, виховує, формує майбутнє.
Я вдячний кожному підприємцю, кожному платнику податків, хто своєю працею допомагає зробити такі речі можливими. І кожному депутату, хто підтримав цю ініціативу!
Це – Олександрійська педагогічна доплата, яку ми започаткували, щоб підтримати тих, хто щодня навчає, виховує, формує майбутнє.
Я вдячний кожному підприємцю, кожному платнику податків, хто своєю працею допомагає зробити такі речі можливими. І кожному депутату, хто підтримав цю ініціативу!
🕯Олександрійська громада втратила двох захисників – Дмитра Донченка та Олександра Костюкова.
32-річний Дмитро Донченко помер 19 квітня під час виконання бойового завдання поблизу міста Куп’янськ Харківської області. У бійця залишилася мати.
48-річний Олександр Костюков помер 22 квітня під час відпустки вдома. У військового залишилися дружина, дві доньки та сестра.
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять і слава Героям!
Про час і місце поховання Дмитра Донченка та Олександра Костюкова буде повідомлено додатково
32-річний Дмитро Донченко помер 19 квітня під час виконання бойового завдання поблизу міста Куп’янськ Харківської області. У бійця залишилася мати.
48-річний Олександр Костюков помер 22 квітня під час відпустки вдома. У військового залишилися дружина, дві доньки та сестра.
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять і слава Героям!
Про час і місце поховання Дмитра Донченка та Олександра Костюкова буде повідомлено додатково
🇺🇦Прощання із захисником – Олександром Костюковим відбудеться 23 квітня.
Прощання відбудеться біля рідного будинку о 10:00. Поховають бійця на військовому кладовищі.
Олександр Костюков народився 13 квітня 1977 року в селі Камʼянка Новомиргородського району. Середню освіту здобув у новомиргородській школі.
Пройшов строкову військову службу, після чого був направлений до школи прапорщиків у Харкові.
Працевлаштувався до військової частини. Згодом працював помічником оперативного чергового в районному відділі поліції. Пізніше повернувся до роботи у військовій частині, де служив до виходу на пенсію.
На початку повномасштабного вторгнення у 2022 році Олександр був мобілізований до лав ЗСУ.
Наш захисник був добрим, веселим, щедрим, люблячим чоловіком і батьком. Захоплювався риболовлею, полюванням, був майстром на всі руки.
Олександр Костюков помер 22 квітня від зупинки серця, перебуваючи у відпустці вдома.
Вічна слава Герою!
Прощання відбудеться біля рідного будинку о 10:00. Поховають бійця на військовому кладовищі.
Олександр Костюков народився 13 квітня 1977 року в селі Камʼянка Новомиргородського району. Середню освіту здобув у новомиргородській школі.
Пройшов строкову військову службу, після чого був направлений до школи прапорщиків у Харкові.
Працевлаштувався до військової частини. Згодом працював помічником оперативного чергового в районному відділі поліції. Пізніше повернувся до роботи у військовій частині, де служив до виходу на пенсію.
На початку повномасштабного вторгнення у 2022 році Олександр був мобілізований до лав ЗСУ.
Наш захисник був добрим, веселим, щедрим, люблячим чоловіком і батьком. Захоплювався риболовлею, полюванням, був майстром на всі руки.
Олександр Костюков помер 22 квітня від зупинки серця, перебуваючи у відпустці вдома.
Вічна слава Герою!
🕯️Олександрійська громада отримала сумну звістку – на війні загинув 26-річний захисник Валерій Котов.
Це сталося 15 квітня під час виконання бойового завдання поблизу села Новосергіївка Донецької області.
У бійця залишилися батько, мати, сестра. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким.
Про час і місце поховання Валерія Котова буде повідомлено додатково
Це сталося 15 квітня під час виконання бойового завдання поблизу села Новосергіївка Донецької області.
У бійця залишилися батько, мати, сестра. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким.
Про час і місце поховання Валерія Котова буде повідомлено додатково
🇺🇦Почали працювати над концепцією військового кладовища в Олександрії.
До роботи запросили проектну організацію, яка має досвід реалізації подібних проектів, зокрема в Полтаві.
Фахівці вже оглянули території військового кладовища та Алеї пам’яті й готують пропозиції щодо їх впорядкування.
Це складний і відповідальний процес – як і з організаційного боку, так і в частині різних погоджень.
💬 Тому прошу вже зараз долучатися до обговорення.
Адже маємо спільно визначити, який вигляд матимуть ці місця – гідні, світлі, об’єднуючі
До роботи запросили проектну організацію, яка має досвід реалізації подібних проектів, зокрема в Полтаві.
Фахівці вже оглянули території військового кладовища та Алеї пам’яті й готують пропозиції щодо їх впорядкування.
Це складний і відповідальний процес – як і з організаційного боку, так і в частині різних погоджень.
Адже маємо спільно визначити, який вигляд матимуть ці місця – гідні, світлі, об’єднуючі
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Сергій Кузьменко / Олександрія
🕯️Олександрійська громада отримала сумну звістку – на війні загинув 26-річний захисник Валерій Котов. Це сталося 15 квітня під час виконання бойового завдання поблизу села Новосергіївка Донецької області. У бійця залишилися батько, мати, сестра. Висловлюємо…
🇺🇦Сьогодні, 25 квітня, відбудеться прощання із захисником – Валерієм Котовим.
⏺ Початок о 10:00 від палацу культури «Світлопільський». Поховають військового на Верболозівському кладовищі.
Валерій Котов народився 29 січня 1999 року в Олександрії. Навчався у школі №6. Згодом закінчив Олександрійський політехнічний коледж за фахом «Математик-програміст» та Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, де отримав кваліфікацію «Комп’ютерні науки».
Працював за кордоном, мріяв відкрити власну справу.
У жовтні 2024 року призваний на військову службу.
Він був добрим, життєрадісним, працьовитим, цілеспрямованим, люблячим сином, мав багато друзів. Вів здоровий спосіб життя, займався спортом, любив рибалити, писав вірші та пісні. Серед побратимів мав позивний – «Поет».
Валерій Котов загинув 15 квітня під час виконання бойового завдання поблизу села Новосергіївка Донецької області.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Валерій Котов народився 29 січня 1999 року в Олександрії. Навчався у школі №6. Згодом закінчив Олександрійський політехнічний коледж за фахом «Математик-програміст» та Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, де отримав кваліфікацію «Комп’ютерні науки».
Працював за кордоном, мріяв відкрити власну справу.
У жовтні 2024 року призваний на військову службу.
Він був добрим, життєрадісним, працьовитим, цілеспрямованим, люблячим сином, мав багато друзів. Вів здоровий спосіб життя, займався спортом, любив рибалити, писав вірші та пісні. Серед побратимів мав позивний – «Поет».
Валерій Котов загинув 15 квітня під час виконання бойового завдання поблизу села Новосергіївка Донецької області.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
25 квітня – День жалоби за загиблими в Києві.
Олександрійська громада разом із усією країною на знак скорботи приспустила державні прапори та скасувала розважальні заходи.
Вночі 24 квітня внаслідок масованої ракетної атаки на Київ загинуло 12 людей.
Вічна памʼять!🕯️
Олександрійська громада разом із усією країною на знак скорботи приспустила державні прапори та скасувала розважальні заходи.
Вночі 24 квітня внаслідок масованої ракетної атаки на Київ загинуло 12 людей.
Вічна памʼять!🕯️
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
☢️ Чорнобиль – трагедія, що стала випробуванням для всієї нації. І героїзмом – для тисяч українців.
Серед них – понад 3 500 жителів Олександрії. Військові, рятувальники, медики, геологи. Вони не чекали наказів. Вони діяли. Піднімались у небо на гвинтокрилах. Гасили пожежі. Рятували життя.
Сьогодні в нашій громаді живе 874 постраждалих від Чорнобильської катастрофи, з них 599 – безпосередні ліквідатори.
Ми пам’ятаємо кожного! І тих, хто живе поруч. І тих, хто залишився у нашій вдячній пам’яті.
Від імені всієї Олександрійської громади – вдячність і пошана. Вічна памʼять тим, хто віддав своє життя!
Серед них – понад 3 500 жителів Олександрії. Військові, рятувальники, медики, геологи. Вони не чекали наказів. Вони діяли. Піднімались у небо на гвинтокрилах. Гасили пожежі. Рятували життя.
Сьогодні в нашій громаді живе 874 постраждалих від Чорнобильської катастрофи, з них 599 – безпосередні ліквідатори.
Ми пам’ятаємо кожного! І тих, хто живе поруч. І тих, хто залишився у нашій вдячній пам’яті.
Від імені всієї Олександрійської громади – вдячність і пошана. Вічна памʼять тим, хто віддав своє життя!
🇺🇦Сьогодні, 28 квітня, Олександрійська громада прощається із захисником – Дмитром Донченком.
⏺ Початок о 10:00 від палацу культури «Світлопільський». Поховають військового на Верболозівському кладовищі.
Дмитро Донченко народився 29 листопада 1992 року в Олександрії. Середню освіту здобув у школі №10. Продовжив навчання в ПТУ №7 за спеціальністю зварювальник, каменяр-монтажник.
Проходив строкову службу. Працював у Державній службі охорони.
У червні 2022 року мобілізований. Захищав Батьківщину на Херсонському напрямку, згодом – у Харківській області.
Дмитро був веселим, добрим, відповідальним, мав багато друзів, був люблячим сином, мріяв про власну родину. Захоплювався грою в футбол та риболовлею.
Помер 19 квітня під час виконання бойового завдання поблизу міста Куп’янськ Харківської області.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Дмитро Донченко народився 29 листопада 1992 року в Олександрії. Середню освіту здобув у школі №10. Продовжив навчання в ПТУ №7 за спеціальністю зварювальник, каменяр-монтажник.
Проходив строкову службу. Працював у Державній службі охорони.
У червні 2022 року мобілізований. Захищав Батьківщину на Херсонському напрямку, згодом – у Харківській області.
Дмитро був веселим, добрим, відповідальним, мав багато друзів, був люблячим сином, мріяв про власну родину. Захоплювався грою в футбол та риболовлею.
Помер 19 квітня під час виконання бойового завдання поблизу міста Куп’янськ Харківської області.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🚨Увага, Кіровоградська область, повітряна тривога!
Всі в укриття!
Всі в укриття!
🚨Увага, Кіровоградська область, повітряна тривога!
Всі в укриття!
Всі в укриття!
🚨Увага, Кіровоградська область, повітряна тривога!
Всі в укриття!
Всі в укриття!