Саратов/Енгельса, приліт!

Для когось не добре, а для когось, гарні новини. Мінус ще один ворожий гелікоптер!

💢 Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.

Ліна КОСТЕНКО

⭕️ РУХаймось разом – до Перемоги!

🔻 Більше інформації:
www.rukh.team
https://www.facebook.com/rukh.team
https://www.instagram.com/nru.ua/

Добрий день, мій рядок кароокий,
побратиме моїх безсонь!
Зупини її, мить високу,
для моїх молитовних долонь.

Сивий голубе, біль мій зичений,
вечоровий і пелехатий,
більше чутий, аніж помічений,
більше мічений, ніж крилатий.

Слово, слово,— достиглий смут мій!
Набираючи висоту,
порятуй од важкої скрути
і од радості порятуй,

поки, круглі, цвітуть долоні,
поки з серця ростуть пелюстки,
поки думи, як дзвони довгі,
і як дзвони, круглі такі,

ти любов’ю мене, наче амфору,
доливай, довіряй добру.
За розквітлу купальську папороть
я пером і горбом віддарю.

Василь СТУС
1966 рік

На Росії поскаржились на наймасштабніший наліт дронів за рік

Дійсно, ніч проти 21 березня стала справжнім іспитом на витривалість для російської системи ППО. Під ударом опинилися одразу дев'ять районів Ростовської області, стратегічні об'єкти Саратовщини та підступи до Москви.

Українська делегація прибула до Маямі для переговорів з спецпредставниками президента США Стівом Віткоффом і Джерадом Кушнером

З української сторони: секретар РНБО Рустем Умєров, керівник ОП Кирило Буданов, заступник голови ОП Сергій Кислиця, голова фракції "Слуга народу" Денис Арахамія.

Буде обговорення безпекових домовленостей, зокрема щодо ППО та закінчення війни РФ проти України.

😀 Уже з 26 березня температура в Україні підніметься до +20°C, — синоптикиня УкрГМЦ Наталя Птуха

Ольга Кобилянська відійшла у вічність 21 березня 1942 року в Чернівці.

Видатна українська письменниця та громадська діячка народилася 27 листопада 1863 року в містечку Гура-Гумора на Буковині (нині — Румунія). Свої перші твори вона писала німецькою мовою, а до українського слова прийшла завдяки знайомству з Наталія Кобринська та Софія Окуневська.

Кобилянська була однією з провідних постатей українського жіночого руху, обґрунтувавши його у праці «Дещо про ідею жіночого руху». Її життя було сповнене внутрішньої боротьби — між покликанням до творчості й вимушеними щоденними обов’язками, між прагненням духовного розвитку та складними життєвими обставинами.

Під час перебування в Києві вона спілкувалася з Микола Лисенко, Михайло Старицький, Михайло Коцюбинський, відвідала могилу Тарас Шевченко у Каневі. Особливо тісною була її дружба з Леся Українка.

Після окупації Північної Буковини у 1918 році її життя значно ускладнилося: почалася політика румунізації, матеріальні труднощі та духовна ізоляція. Попри це, у Харків впродовж 1926–1929 років вийшло дев’ятитомне зібрання її творів, а сама письменниця продовжувала працювати, створивши зокрема роман «Апостол черні».

У роки Друга світова війна вона перебувала під наглядом жандармерії. Після її смерті окупаційна влада заборонила публікувати некролог українською мовою та виголошувати промови над могилою.

Світла пам’ять про неї — це пам’ять про силу духу, інтелект і боротьбу за гідність української жінки та нації.

До війни в 2014 році населення України оцінювали приблизно в 40 мільйонів, а станом на 2025 рік воно могло скоротитися до приблизно 20 мільйонів осіб — значно менше, ніж багато хто припускає, — редактор журналу New Statesman Уілл Ллойд, посилаючись на чиновника Британії.

▪️Це відображає масштаб демографічних змін, викликаних війною, зокрема через загибель людей, виїзд за кордон і переміщення всередині країни.
▪️ Журналіст описує поїздку до України та зазначає, що війна далеко не закінчилася, незважаючи на те, що після понад чотирьох років війни увага світу часто зміщується на інші регіони.
▪️ Він підкреслює, що реальний стан справ — це не тільки технології чи гармати, але людське життя, яке спустошене війною: люди живуть без електрики та тепла, зламані домівки, постійний страх.
▪️ Стаття вказує на повсякденні труднощі людей, а не лише статистику чи військові дані, наголошуючи, що Україна переживає глибоку соціальну та гуманітарну кризу через тривалий конфлікт.
▪️ Основна думка британського журналу: війна триває, і її наслідки відчуваються щодня, а миру все ще і близько не видно.

⚔️🇺🇦21 березня 1873 року народився Яків Гандзюк, генерал-майор, командувач 1-го Українського корпусу.

Народився в селі Багринівці на Вінниччині. Навчався у Вінницькому реальному училищі, закінчив із відзнакою Одеське піхотне юнкерське училище. Пройшов через найтяжчі бої російсько-японської війни (1904-1905), за що отримав cпадкове дворянство. Відзначився на фронтах Першої світової війни, де командував піхотними 147-м Самарським, 91-м Двінським та 416-м Верхньодніпровським полками.

З червня 1917-го – генерал-майор російської армії. Очолив 104-ту піхотну дивізію, яка була виведена до Проскурова і українізована – увійшла до складу 1-го Українського корпусу під командуванням Павла Скоропадського як Перша українська дивізія. До неї входили 4 полки: Київський імені Богдана Хмельницького, Стародубський імені гетьмана Скоропадського, Полтавський імені гетьмана Сагайдачного і Чернігівський імені гетьмана Полуботка.

Яків Гандзюк очолив 1-й Українский корпус у грудні 1917-го. Частини корпусу захищали південно-західний напрямок, надійно утримуючи залізничні вузли у Здолбунові, Рівному та Шепетівці, роззброїли більшовицький корпус на чолі з Євгенією Бош.

9 лютого 1918-го Яків Гандзюк поїхав на зустріч з військовим міністром Миколою Поршем у Київ, який вже був захоплений більшовицькими військами. На від’їзді до міста був затриманий і заарештований кулеметною заставою балтійських моряків. Відмовився від пропозиції командувача червоних військ Михайла Муравйова перейти на службу до більшовиків і був розстріляний🕯

За спогадами Олександра Гаєвського, який був поранений і зміг врятуватися: «…генерал Гандзюк звернувся до своїх товаришів: «Благати про пощаду цих мерзотників принизливо для нас. Єдине побажання усім нам – помремо героями!». Генерал попрощався з кожним, розцілувався: «Як командувач українського корпусу, виходжу на розстріл першим!».

«І стали вони на розстріл поруч так спокійно, ніби приймали парад від своїх козаків», – записав Микола Капустянський.

Тіло генерала розшукали тільки влітку 1918-го в одній із братських могил (на ньому нарахували 12 ран від багнетів) і перепоховали на території Видубицького монастиря. За совєцької влади могилу знищили, а відновили вже в незалежній Україні.

6 травня 2020 року 59 Окрема штурмова бригада ЗСУ отримала почесну назву на честь Якова Гандзюка.

🌐 Історія України

❗️Іран здійснив ракетний удар по американо-британській базі Дієго-Гарсія в Індійському океані, — The Wall Street Journal

Відстань до острова становить близько 4 000 км — це перше бойове застосування балістичних ракет середньої дальності.

Нагадаємо, що відстань від Ірану до України становить 1 500 км.

🔥 ЗСУ уразили важливі об’єкти ворога

У ніч на 21 березня Сили оборони України уразили пункт управління підрозділу зі складу центру "Рубікон" (Маріуполь, ТОТ Донецької обл.).

Також уражено ремонтний підрозділ російської армії (Хліборобне, ТОТ Запорізької обл.) та командно-спостережний пункт підрозділу окупантів (Парасковіївка, ТОТ Донецької обл.).

Масштаби завданих збитків та втрати противника уточнюються.

FPV-дрон ВМС ЗСУ потопив катер окупантів біля Тендрівської коси

Противник не встиг залишити акваторію, судно вийшло на відкриту воду.

Унаслідок повторного точного удару катер був знищений та затонув разом із особовим складом ворога.