Починаємо обговорення дослідження «СВОщенна війна»: російські маніпуляції релігійними наративами у 2022-2024 роках вже об 11:00!

Запрошуємо підключатися:
https://www.facebook.com/share/14aWjmP1ZL/?mibextid=wwXIfr

Починаємо. Приєднуйтесь!

https://www.facebook.com/share/v/1A2yahL99J/?mibextid=wwXIfr

НОВИЙ ВИПУСК ПОДКАСТУ!

Говоримо про:
• Як ухвалюються рішення в РФ?
• Як здійснюється контроль над окупованими територіями?
• Кадрова криза та які її наслідки для державного управління?

Посилання на подкаст
YouTube: https://youtu.be/z-IHvBZtLkU?si=NB7ENgCKHSGdPTJA

Spotify: https://open.spotify.com/episode/1pPrEvLIur2dD5RCOMy0vw?si=-4PDcDXDQr-wSnMGTHsVyQ

Нам часто нарікають на те що українці помилково сприймають реальний стан речей на Росії бо просто не хочуть цього знати. А отже, не досліджують, не мають об'єктивної експертизи.

Авторка доповіді "Росія в стилі мілітарі: як війна позначилася на системі управління та економічному забезпеченні" - Iryna Pavlenko - одна з кращих українських фахівців, які досліджують Росію роками, з тих часів коли це ще не було так модно як зараз. Академічна школа і досвід роботи у Національному інституті стратегічних досліджень дозволяють робити це з науковою об'єктивністю.

Ми в Інституті трансформації Північної Євразії це дуже цінуємо і горді мати таких фахівців.

Запрошуємо вас на обговорення й Круглий стіл 15 травня об 11:00:

📍 Офлайн — м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 8, Інститут політичних та етнонаціональних досліджень ім. Кураса.

💻 Онлайн — пряма трансляція на нашій сторінці у Facebook.

Приєднуйтесь до дискусії та дізнайтеся більше про механізми контролю Кремля!

https://eurasiatransformation.institute/publication/

Ми починаємо!
Запрошуємо вас на прямий ефір:

Facebook: https://www.facebook.com/share/v/1QXsUof7tW/?mibextid=wwXIfr

Круглий стіл за підтримки Фонду Відродження | «СВОрачіваємся»… ЧИ ГОТУЄ ПУТІН РОСІЮ ДО ПІСЛЯВОЄННОГО МАЙБУТНЬОГО?

Що буде відбуватися на території Росії, коли війна закінчиться? Чому Кремль тримається за «спокійну більшість» і боїться провоєнної меншості?�Хто такі «учасники СВО» — нові герої, нова еліта чи тіньова загроза для самої системи?�Ми поговоримо про мілітаризацію як інструмент контролю, про мобілізацію не як виняток, а як модель управління, і про те, чому влада не шукає перемоги, а — часу.

Volodymyr Nahirny , член Правління Інституту Трансформації Північної Євразії, проаналізував сценарії, які ще вчора здавались фантастикою, а сьогодні стають планом дій.

Запрошуємо вас на обговорення 24 червня об 11:00:
📍 Офлайн — Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 8.
💻 Онлайн — пряма трансляція на нашій сторінці у Facebook.
Приєднуйтесь до дискусії та дізнайтеся більше про механізми контролю Кремля!

"Починаючи з другої половини 2024 року, для влади РФ почали складатись умови, які вимагають визначеності щодо подальшої долі війни. Такими умовами стали:

● Уповільнення просування ЗС РФ на фронті, відсутність стратегічних територіальних здобутків.
● Прихід до влади в США команди Трампа, яка задекларувала своєю метою зупинку війни.
● Зміна публічних цілей війни Україною – акцент на справедливому мирі і
готовності відмовитись від мети звільнення окупованих територій збройним шляхом.
● Неспроможність Росії досягнути «цілей спецоперації». Зокрема –
геополітичних.
● Ознаки «втоми від війни» росіян, що фіксуються соціологічними
дослідженнями.
● Наявність латентного запиту на мир в середовищі російських еліт (але –
неготовність еліт чітко артикулювати цей запит).

В цій ситуації, Кремль почав підготовку до обох магістральних сценаріїв –
зупинки війни та її продовження. При цьому на обох треках поки-що не зроблено кроків, які призвели б до незворотності одного зі сценаріїв."

Це цитата із доповіді Volodymyr Nahirny "«СВОрачіваємся»… Чи готує Путін Росію до післявоєнного майбутнього?"

Відповіді на ці запитання знаходяться у тексті, розміщеному за посиланням...

Ця доповідь, як і попередні (знайдете на сайті Інституту трансформації Північної Євразії) справді варта прочитання. Особливо для тих хто вважає що в Україні немає фахової експертизи по РФії. Вона була і є.

https://eurasiatransformation.institute/publication/

Жорсткий реалізм від Vadym Denysenko у новому випуску нашого подкасту "Удавана Росія" з Iryna Pavlenko !

👉 Хто реально керує Росією: Путін чи так звана «еліта»?

👉 Чи справді росіяни підтримують війну — це ідеологія чи страх?

👉 Чи може Росія існувати без Путіна — і якою вона стане після нього?

https://youtu.be/p9gRanJPZG8?si=n3kpVWyvLA-achR5

Підписуйтесь, щоб не пропустити найважливіші новини!

У новому випуску подкасту:
• Про що говорить Кремль та Білий дім?
• Чи готується Кремль до ядерної війни, чи це лише гра на реакцію?
• Трамп і Путін: союзники у тіні чи суперники за кулісами?

Для перегляду переходьте за посиланням.

https://youtu.be/n1WJtuctd5Q?si=ngwLAreoqHRH0rqN

Ми тут з колегами по Інституту трансформації Північної Євразії "звірили годинники" щодо того що там у них на болотах відбувається. У світлі останніх подій. Ну, і в динамічних зовнішніх змінах ситуації довкола.

https://youtu.be/H10XmKfoxeM?si=dt71CZeTWFrE7Rov

Важная информация,  прошу всех обратить внимание.

В России растёт скрытая безработица ! Состояние экономики резко ухудшается.

Пояснение. Я взял данные консолидированного бюджета, отнял цифры федерального чтобы очистить шум по некоторым налогам и увидеть более менее чистую динамику т.к. некоторые налоги меняли ставку с нового года и были введены новации в налогообложение. Не буду вас перегружать лишней информацией, итак перейдём к сути.

Налог на прибыль, пошёл в минуса г/г
Апрель: -7%
Май: -17%
Июнь: -21%

Предприятия РФ начали получать меньше прибыли - упали налоговые отчисления в бюджет. В такой ситуации предприятия переходят к оптимизации.  Сокращают все расходы, в том числе фонд оплаты труда работников. Это видно по динамике отчислений следующих налогов.

Страховые взносы на обязательное социальное страхования
Апрель: +18% г/г
Май: -1%
Июнь: +1%

В мае-июне отчисления опустились др уровня прошлого года.

Налог на доходы физических лиц
Апрель: +20% г/г
Май: +18%
Июнь: -4%

Часть 1.
Продолжение ниже.

Часть 2.

В июне уплата НДФЛ упала на 4% г/г.

Вот эти два последних налога как раз и показывают истинную ситуацию на рынке труда в России. Все эти цифры которые даёт Росстат про безработицу и темпы роста зарплат это ЛОЖЬ!

В реальности во второй половине второго квартала начали резать фонд оплаты труда.

Способов скрыть безработицу много
- сокращение продолжительности рабочей недели ( переход на 4-дневку )
- сокращение длительности рабочего дня на несколько часов
- отпуски за свой счёт

Все эти способы чтобы скрыть резкое ухудшение на рынке труда. В реальности вся гражданская экономика начала заваливаться. Работников не увольняют, но они сидят в простое. Самое главное что фонд оплаты труда начал падать.

Рост скрытой безработицы очень опасный экономический процесс который как цунами накрывает все.

Обратите внимание, что эти проблемы уже заметны в падении налоговых поступлений с мая-июня, и это все произошло до того как мы узнали что масса заводов в конце лета официально перешли на 4-дневку.

А это значит что можно сделать осторожное допущение что в следующих месяцах ситуация будет ещё хуже !!! И это прекрасно .

Десятиліття війни, численні санкції та рекордний бюджетний дефіцит. Чи справді економіка Росії є настільки міцною, як її демонструє Кремль? Чи навпаки увійшла у фазу небезпечної вразливості?

Відповіді у новому дослідженні головного консультанта Центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, кандидата економічних наук - Івана Уса.
Запрошуємо вас обговорити, чи витримає РФ критичну залежність від військових витрат та санкційний тиск, і які сценарії розвитку можливі вже найближчим часом.

Коли: вже завтра 23 вересня об 11:00:
📍 Офлайн — Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 8.
💻 Онлайн — пряма трансляція на нашій сторінці у Facebook:
https://www.facebook.com/share/177SJAmGkS/?mibextid=wwXIfr

Приєднуйтесь до дискусії та дізнайтеся більше про те, як саме наразі функціонує чи деградує економіка РФ.

Дарма кажуть що в Україні немає експертизи по РФії. Вона є, ще й яка!

Про бюджет наступного року як частину "туману війни".
Про ефемерність поняття власності й націоналізації підприємств.
Про стратегічну роль корпорації "Росатом" в системі РФ загалом і освоєнні ресурсів півночі зокрема.

Останнє особливо цікаво.

Дуже раджу послухати цей випуск.

https://youtu.be/r8wyPYOuQsI?si=JEqyjDEaV-tpbK4H

Це brief на основі нової доповіді ІТПЄ. Він написаний в науково-популярному стилі, з акцентом на ключові ідеї, приклади та висновки оригіналу, але стиснуто й без надмірної академічної сухості.

Сучасна Російська Федерація офіційно позиціонує себе як спадкоємицю тисячолітньої державності, що «збирала історичні землі», «добровільно приєднувала» народи та «визволяла» їх від чужоземного іга. Цей наратив про «спільне минуле» є не просто тезами з шкільних підручників історії — це інструмент збереження імперської цілісності. Проте для багатьох народів, які нині входять до складу РФ, така версія історії виглядає неприйнятною, принизливою та відверто фальсифікованою.
Автор аналізує, як офіційна російська історіографія систематично заперечує або применшує періоди самостійної державності «малих» народів, а альтернативні національні наративи, навпаки, саме в цих періодах бачать «золотий вік» своєї ідентичності. Ця розбіжність — не академічна суперечка, а потенційне джерело політичної нестабільності.

Офіційний наратив vs національні версії

Російська держава трактує свою експансію як цивілізаційну місію: для степових народів — «звільнення від монгольського іга», для сибірських — «мирна колонізація відсталих племен», для кавказьких — «захист від зовнішніх загроз» та “внутрішньої анархії”. Усі ці процеси нібито були добровільними або взаємовигідними, а втрата власної державності — це «позитивна подія», долучення до «вищої цивілізації».
Національні версії оцінюють те саме інакше: завоювання, зрада союзницьких угод, втрата суверенітету, століття русифікації та репресій. Навіть коли опір був придушений давно, залишається «історична образа» — відчуття, що Москва століттями ігнорувала й принижувала їхню ідентичність.
Чим глибше в минуле йде державна традиція народу, тим гостріше це протиріччя. У регіонах, приєднаних в другій половині XVI столітті (Поволжя) чи наприкінці ХVIII-середині ХІХ (Північний Кавказ), пам’ять про власні корені державнності зберігається чіткіше, ніж у фінно-угорських народів європейської частини РФ, де асиміляція триває століттями.

Приклади: від Волзької Булгарії до Тувинської Народної Республіки

Чуваші претендують на спадщину Волзької Булгарії (X–XIII ст.) — потужної держави з власними містами, торгівлею та дипломатією (включно з мирним договором 985 року з Київською Руссю).
Татари бачать у Золотій Орді та Казанському ханстві (1438–1552) не «іго», а стабільний політичний порядок і культурний розквіт. День пам’яті загиблих у 1552 році під час штурму Казані військами Івана Грозного – одна з найважливіших символічних дат для татар. Однак проведення будь-яких публічних акцій з його нагоди в останнє десятиліття заборонено. Татарський Інститут історії ім. Шигабутдіна Марджані, намагається вивчати золотоординську спадщину, але стикається з дедалі жорсткішим федеральним контролем.
Чеченці та інгуші мають принципово іншу, аніж російська, пам’ять про Кавказькі війни ХІХ ст., депортацію 1944 року (яку чеченці називають геноцидом) та війни 1990-х. Офіційна лінія підкреслює «антисепаратизм», “боротьбу з тероризмом” і «братерство народів». Водночас навіть у лояльній до Москви Чечні зберігається шанування символів опору (про що свідчать рішення про надання підрозділам Росгвардії імен борців проти російської експансії на Кавказі Шейха Мансура та Байсангура Беноєвського).
На спадщину Аланського царства (IX–XIII ст.), претендують одразу три північнокавказьких народи – осетини, карачаївці та інгуші. Відсилка до нього є в офіційній назві республіки Північна Осетія-Аланія та в назві нової столиці Інгушетії м. Магас.
Калмики пов’язують свою державність із Джунгарським ханством (XVII–XVIII ст.). «Великий похід» 1771 року, коли десятки тисяч калмицьких родів втекли з Росії, офіційно трактується як «зрада», а в колективній пам’яті калмицького народу — як акт протесту проти зради та бузувірств Москви.
Тувинці мають найсвіжіший і найконкретніший приклад власної державності: Тувинська Народна Республіка (1921–1944) була визнана СРСР і мала міжнародні відносини. Анексія 1944 року відбулася з грубими порушеннями як законодавства ТНР, так і конституції СРСР. Хоча місцеві історики змушені говорити про «добровільне входження», однак вони не можуть не згадувати про цей момент.

Політика історичної пам’яті як інструмент контролю

У 2010–2020-х роках Москва посилила уніфікацію історичної пам’яті: цензура, заборона «неправильних» меморіалів, заміна національних свят на загальноросійські. У національних республіках створюються комісії «з узгодження історичних наративів», де місцеві еліти демонстративно погоджуються з центром.
Проте ця згода — тактична. Місцеві лідери не можуть повністю стерти пам’ять про опір, депортації чи незалежність. Внутрішні суперечності наративу очевидні. Наприклад, як поєднати «подвиг дідів» у Великій Вітчизняній війні з масовими депортаціями калмиків, чеченців та інгушів, що їх звинуватили в “колабораціонізмі” з нацистами?

Висновки: чому це важливо для майбутнього

Розбіжності в трактуванні історії виходять далеко за межі «Москва vs республіка». Вони створюють конфлікти між самими республіками (наприклад, за спадщину Аланії чи Булгарії). Водночас найвиразніші приклади самодостатнього історичного дискурсу мають практичний потенціал для політичної мобілізації. Адже йдеться про події не “сивої давнини, а відносно недавні: анексію Тиви (1944), особливу позицію Татарстану на початку 1990-х (референдум 1992 року та відмова від підписання Союзного договору), та проголошення незалежності Чечні у 1991-му.
Коли центральна влада ослабне (як це сталося у пізньому СРСР), саме ці історичні «тріщини» стануть основою для вимог перегляду федеративної моделі або навіть суверенізації.
Наразі національні еліти в суб”єктах федерації уникають радикальної конфронтації, а лише претендують на визнання рівноправності як співзасновників федерації, а не «молодших братів». У будь-якому випадку історична пам’ять залишається одним із найпотужніших інструментів національного самовизначення, а Москві не вдається її остаточно придушити.

Стаття базується на матеріалах доповіді Андрія Стародуба «Історичне підґрунтя для суверенізації “малих” народів Російської Федерації» (2025–2026).

https://eurasiatransformation.institute/wp-content/uploads/2026/02/istorychne-pidgruntya-dlya-suverenizacziyi-malyh-narodiv.pdf

На п’ятому році повномасштабного вторгнення в Україну російський політичний режим опинився у точці найвищої невизначеності. Попри зовнішню монолітність, Кремль стоїть перед фундаментальною дилемою: продовжувати трансформацію країни у закриту тоталітарну фортецю за зразком Північної Кореї чи спробувати «часткову нормалізацію» для збереження економічної стійкості?

Росія не стала світовим полюсом, а перетворилася на технологічного васала Китаю. Єдиний реальний «успіх» режиму — внутрішній тоталітарний транзит. Проте страх перед повторною стратегічною помилкою змушує Кремль відтягувати фінальне рішення. Путін намагається зберегти всі опції відкритими, але вікно можливостей для інерційного сценарію невблаганно зачиняється.

З повним текстом доповіді Volodymyr Nahirny "Росія на п'ятому році війни: між «КНДР» та крихкою нормалізацією" можна ознайомитися за посиланням наприкінці цього тексту.

https://eurasiatransformation.institute/rosiya-na-pyatomu-roczi-vijny-mizh-kndr-ta-kryhkoyu-normalizacziyeyu/