Читацькі підсумки березня☕️
1. "Тим часом у дофаміновому місті", ДіБіСі П'єр
⭐️ ⭐️ ⭐️ ⭐️ ⭐️
Дуже "шумна" книга про інформаційний шум та хаотичність медіапростору.
2. "Тінь над Карпатами", Яна Леон
⭐️ ⭐️ ⭐️ ⭐️ ⭐️
Чудова дебютна книга. Хоч сюжет і передбачуваний, він не заважає насолоджуватися історією.
3. "Остання місис Перріш", Лів Константін
⭐️ ⭐️ ⭐️ ⭐️ ⭐️
Книга, яка явно надихнула Фріду на написання "Служниці" і яка на голову вище неї.
4. "Ave Maria", Артем Попик
⭐️ ⭐️ ⭐️ ⭐️ ⭐️
Спочатку брудно, інтригуюче, грішно, захоплююче. Потім сумбурно і не цікаво.
5. "Вайнсбурґ, Оґайо", Шервуд Андерсон
⭐️ ⭐️ ⭐️ ⭐️ ⭐️
Дуже красивий текст про маленьке містечко та самотніх людей у ньому.
6. "Римська весна місис Стоун", Теннессі Вільямс
⭐️ ⭐️ ⭐️ ⭐️ ⭐️
Про жінку, яка використовувала свою красу і молодість, як валюту. А тепер вона це втратила.
7. "Буря", Фріда Мак-Фадден
⭐️ ⭐️ ⭐️ ⭐️ ⭐️
Настільки погано, що і однієї зірки шкода.
8. "Бойфренд", Фріда Мак-Фадден
⭐️ ⭐️ ⭐️ ⭐️ ⭐️
Краще за "Бурю". Заслужена одна зірочка.
9. "Брати, або могила для «тушки»", Василь Базів
⭐️ ⭐️ ⭐️ ⭐️ ⭐️
Друга книга автора і друге здивування. Подобається. Однозначно буду читати ще.
1. "Тим часом у дофаміновому місті", ДіБіСі П'єр
Дуже "шумна" книга про інформаційний шум та хаотичність медіапростору.
2. "Тінь над Карпатами", Яна Леон
Чудова дебютна книга. Хоч сюжет і передбачуваний, він не заважає насолоджуватися історією.
3. "Остання місис Перріш", Лів Константін
Книга, яка явно надихнула Фріду на написання "Служниці" і яка на голову вище неї.
4. "Ave Maria", Артем Попик
Спочатку брудно, інтригуюче, грішно, захоплююче. Потім сумбурно і не цікаво.
5. "Вайнсбурґ, Оґайо", Шервуд Андерсон
Дуже красивий текст про маленьке містечко та самотніх людей у ньому.
6. "Римська весна місис Стоун", Теннессі Вільямс
Про жінку, яка використовувала свою красу і молодість, як валюту. А тепер вона це втратила.
7. "Буря", Фріда Мак-Фадден
Настільки погано, що і однієї зірки шкода.
8. "Бойфренд", Фріда Мак-Фадден
Краще за "Бурю". Заслужена одна зірочка.
9. "Брати, або могила для «тушки»", Василь Базів
Друга книга автора і друге здивування. Подобається. Однозначно буду читати ще.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🔥12❤10👍3❤🔥1💋1
Read/Repeat
Канонічна подія! Нарешті беру читати Фолкнера, якого дуже довго любила заочно, сподіваюсь не розчарує🤞 А у вас є автори, яких ви ще не читали, але відчуваєте, що це стовідсотково ваше? В мене за таким принципом ще Кормак Маккарті лежить на полицях і чекає…
"Порушник праху" Вільям Фолкнер
Видавництво: Stone Publishing.
⭐️ ⭐️ ⭐️ ⭐️ ⭐️
«Порушник праху» — це той унікальний випадок, коли ти обережно, майже навшпиньки заходиш в текст, боячись загубитися у цих нескінченних, густих, мов липневе повітря Півдня, реченнях, що розгортаються перед тобою широким полем синтаксису, в яке вписали цілий світ із власними пам’яттю і провиною, і тут ти раптом вже не читаєш, а пливеш, захлинаєшся, бо Фолкнер не просто розповідає історію — він розтинає її, вплітає в неї час, расу, провину, справедливість і людську впертість, і робить це настільки віртуозно, що ти водночас і губишся, і захоплюєшся його здатністю втримати в одному реченні і сюжет, і підтекст, і емоцію, і цілий хор голосів, які сперечаються між собою десь у сюжеті і підтексті про сюжет і підтекст, і десь між цими лабіринтами трьохсторінкових речень я раптом зрозуміла, що геть не дарма любила його заочно, ще не відкривши жодної сторінки, ніби інтуїтивно знала, що він буде складним, повільним, вимогливим і саме тому так сподобається; тепер, коли ця зустріч нарешті сталася, вона виявилась не просто виправданою, а навіть неминучою, як ті фолкнерівські речення, які здаються нескінченним, але в яких насправді немає жодного зайвого слова і, як ті фолкнерівські речення, зустріч ця вимагає повторення — з іншими словами, іншими сенсами, але такою ж глибиною і майстерністю.
Я, звісно, не Фолкнер, але таке от речення написала😀
P.s. Найдовшим виявилося речення аж на 4 (чотири!) сторінки🙈
Видавництво: Stone Publishing.
«Порушник праху» — це той унікальний випадок, коли ти обережно, майже навшпиньки заходиш в текст, боячись загубитися у цих нескінченних, густих, мов липневе повітря Півдня, реченнях, що розгортаються перед тобою широким полем синтаксису, в яке вписали цілий світ із власними пам’яттю і провиною, і тут ти раптом вже не читаєш, а пливеш, захлинаєшся, бо Фолкнер не просто розповідає історію — він розтинає її, вплітає в неї час, расу, провину, справедливість і людську впертість, і робить це настільки віртуозно, що ти водночас і губишся, і захоплюєшся його здатністю втримати в одному реченні і сюжет, і підтекст, і емоцію, і цілий хор голосів, які сперечаються між собою десь у сюжеті і підтексті про сюжет і підтекст, і десь між цими лабіринтами трьохсторінкових речень я раптом зрозуміла, що геть не дарма любила його заочно, ще не відкривши жодної сторінки, ніби інтуїтивно знала, що він буде складним, повільним, вимогливим і саме тому так сподобається; тепер, коли ця зустріч нарешті сталася, вона виявилась не просто виправданою, а навіть неминучою, як ті фолкнерівські речення, які здаються нескінченним, але в яких насправді немає жодного зайвого слова і, як ті фолкнерівські речення, зустріч ця вимагає повторення — з іншими словами, іншими сенсами, але такою ж глибиною і майстерністю.
Я, звісно, не Фолкнер, але таке от речення написала
P.s. Найдовшим виявилося речення аж на 4 (чотири!) сторінки🙈
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤9🔥2👏2❤🔥1💋1
Читаю зараз "Одну ідеальну пару" Рут Веа і звернула увагу на те, як вона описує зовнішність персонажів.
Вона використовує два способи:
1) Максимально банальний і сухий, наприклад — "Це струнка жінка з високими вилицями та зеленими очима, а її біляве волосся хвилями спадає на плечі".
2) Порівняння з відомими людьми. На 80 сторінках вже були "очі, як у Зої Кравіц", "схожа на руду Адель", "нагадувала Зої Дешанель", "вимова, як у Вінні Джонса", "другий Адам Драйвер".
Це лінь, брак письменницької майстерності, чи я просто багато хочу? Що думаєте?🤔
Вона використовує два способи:
1) Максимально банальний і сухий, наприклад — "Це струнка жінка з високими вилицями та зеленими очима, а її біляве волосся хвилями спадає на плечі".
2) Порівняння з відомими людьми. На 80 сторінках вже були "очі, як у Зої Кравіц", "схожа на руду Адель", "нагадувала Зої Дешанель", "вимова, як у Вінні Джонса", "другий Адам Драйвер".
Це лінь, брак письменницької майстерності, чи я просто багато хочу? Що думаєте?🤔
🤔8❤3👀3💋2❤🔥1
"Одна ідеальна пара" Рут Веа
Видавництво: РМ.
⭐️ ⭐️ ⭐️ ⭐️ ⭐️
Я не очікувала багато від Рут Веа після її "Нуль днів" і "Та дівчина", але це, мабуть, найкраща книга авторки👏
Сюжет розгортається навколо чотирьох пар, які прибули на безлюдний острів неподалік Індонезії, щоб прийняти участь в реаліті-шоу "Одна ідеальна пара". При чому шоу одразу виглядало підозріло — і формат ще ніби як не продали, і питання на кастингу дивні, і жодного представника з телеканалу на горизонті, але всі хочуть слави, тож не дуже переймаються. Вже після першого випробування все іде шкереберть, а нічний шторм лише погіршує ситуацію. Герої залишаються відрізаними від цивілізації, без зв'язку і з обмеженими запасами. Лише вони і дика природа. Це, якщо що, не спойлер, все буквально написано в анотації. Далі все логічно і зрозуміло – "ідеальні" маски зриваються, починається боротьба за виживання.
Атмосферу авторка нагнітала поступово, інтригу тримала рівно стільки, скільки цього потребувалося, емоційна складова чудова, фінал дає відповіді на всі запитання, які я ставила впродовж читання. Не було відчуття, що читача тримають за дурня, як з Фрідою, я відчула, що авторка хотіла мене здивувати.
Один бал знімаю за ліниві описи персонажів, про які писала вище, мені воно прям кидалось в око кожного разу. Все інше сподобалося🔥
Видавництво: РМ.
Я не очікувала багато від Рут Веа після її "Нуль днів" і "Та дівчина", але це, мабуть, найкраща книга авторки👏
Сюжет розгортається навколо чотирьох пар, які прибули на безлюдний острів неподалік Індонезії, щоб прийняти участь в реаліті-шоу "Одна ідеальна пара". При чому шоу одразу виглядало підозріло — і формат ще ніби як не продали, і питання на кастингу дивні, і жодного представника з телеканалу на горизонті, але всі хочуть слави, тож не дуже переймаються. Вже після першого випробування все іде шкереберть, а нічний шторм лише погіршує ситуацію. Герої залишаються відрізаними від цивілізації, без зв'язку і з обмеженими запасами. Лише вони і дика природа. Це, якщо що, не спойлер, все буквально написано в анотації. Далі все логічно і зрозуміло – "ідеальні" маски зриваються, починається боротьба за виживання.
Атмосферу авторка нагнітала поступово, інтригу тримала рівно стільки, скільки цього потребувалося, емоційна складова чудова, фінал дає відповіді на всі запитання, які я ставила впродовж читання. Не було відчуття, що читача тримають за дурня, як з Фрідою, я відчула, що авторка хотіла мене здивувати.
Один бал знімаю за ліниві описи персонажів, про які писала вище, мені воно прям кидалось в око кожного разу. Все інше сподобалося🔥
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤5🔥3😍3👍2❤🔥1💋1
Накупила в КСД книг на цілих 3 гривні🤭 Думала, що Чіполла буде більшим, а він геть малесенький і навіть не на 100 сторінок😔
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤8😱4🔥1💋1
Шукала, куди поставити "Агента з ведмедиком" на полицю з нон-фікшном і згадала, яку красу маю😌
Книга "Egyptian art" від Саліми Ікрам, пакистанської професорки єгиптології.
Книга "Egyptian art" від Саліми Ікрам, пакистанської професорки єгиптології.
❤🔥5❤3🔥1😍1💋1