Усім привіт)
Пам'ятаєте: ми обіцяли зробити детальні роз'яснення щодо деяких тестів нашої вікторини?

То ж продовжимо:
Скільки з 24 підсудних головного Нюрнберзького процесу були виправдані?

Головний Нюрнберзький процес – це міжнародний суд над найвпливовішими людьми Німеччини, який відбувся після закінчення Другої світової війни та проходив з 20 листопада 1945 року до 1 жовтня 1946-го.

На ньому було виправдано трьох людей:

• Ялмар Шахт
До 1937 року був міністром економіки та президентом Райхсбанку, що забезпечив фінансове підґрунтя для мілітаризації Рейху, однак він виступив проти війни, втратив посади через конфлікт із Гітлером та став в'язнем концтабору за підозрою в змові проти фюрера у 1944 році. Суд не зміг довести, що він був дотичним до воєнних злочинів, тому справу проти нього закрили;

• Франц фон Папен
Спочатку був канцлером Німецького Рейху, який допоміг Гітлеру прийти до влади. Пізніше він працював послом в Австрії та Туреччині. Суд не знайшов доказів, що його дипломатична робота була пов'язана з плануванням агресивної війни, тому обвинувачення були зняті.

• Ганс Фріче
Був керівником служби радіомовлення Міністерства пропаганди Геббельса. Він системно поширював пропаганду нацистського режиму, але прямо не закликав до масових убивств, на відміну від інших пропагандистів режиму, тому його не змогли засудити за злочини проти людяності під час головного Нюрнберзького процесу.

Також важливо додати, що, хоча Нюрнберзький трибунал виніс виправдовувальні вироки, ці чоловіки також понесли заслужене покарання: невдовзі їх заарештував німецький суд з денацифікації та засудив до різних строків трудових таборів як "головних злочинців", проте згодом кожен із них вийшов на волю за амністією чи апеляцією.

P.S.: якщо вам цікавого дізнатися більше про цих людей або ж про інших засуджених Нюрнберзького процесу, то, будь ласка, напишіть нам про це в коментарях😉

На зв'язку та з найкращими думками
Ваша Ружиця 🧡

Підготував Брязкало Матвій

Поки ми працюємо над новими анонсами, львівський осередок теж не стоїть на місці, тому НОВА КРУТЕЦЬКА РУБРИКА вже є в них у профілі, а ми радо публікуємо її й на нашому каналі!

Дизайнерка та копірайтерка: Каміла Лисенко

Лисенята привіт 🦊

Сьогодні про фемінізм та права жінок говорять набагато більше, ніж раніше. Проте все ще небагато людей знають про те, з чого (та кого) усе почалося. Тому ми вирішили створити серію постів про відомих жінок у колаборації з журналом "Думка". І сьогодні розповідаємо вам про ту, хто поклала початок рухові, що змінив правила усього світу — Еммелін Панкгерст.

За наявними даними народилася 15 липня 1858-го року, але сама вважала, що з'явилася на світ на день раніше — у річницю штурму Бастилії, під час Французької революції. Вона сприймала це як знак щодо власного призначення.

Її родина брала активну участь у політиці та заворушеннях, тому незважаючи на те, що дівчину готували до ролі дружини та матері, вона змалечку вчилася формувати особисту думку та відстоювати її.

1878-го року Еммелін одружилась із Річардом Панкгерстом, відомим своєю підтримкою кампанії за виборчі права жінок, і намагалася вступити до Незалежної Лейбористської партії завдяки дружнім зв'язкам з її членами, та фактично отримала відмову через "не ту стать".

У 1930-му році, після смерті чоловіка, Еммелін Панкгерст заснувала Жіночий соціально-політичний союз, девізом якого була фраза: «Не словом, а ділом».
Організація дуже швидко набула дурної слави, бо під час своїх політичних акцій за надання жінкам права голосу членкині били вікна та нападали на представників поліції, за що й отримали прізвисько "суфражетки".

Суфражетки – учасниці радикальної течі суфражистського руху. Це прізвисько придумала газета Daily Mail, використавши зневажливий суфікс ette, але жінки перетворили це на свій символ.

За феміністичний рух Еммелін довелося дорого заплатити: її неодноразово ув'язнювали, як і двох доньок (у в'язницях вони оголошували жорсткі голодування як протест проти політичних ув'язнень за їхні погляди), а потім розлад у сім'ї до кінця життя через їхню незгоду в радикальності дій ЖСПС.

Але 1918-го року Парламент Великої Британії надав права голосу жінкам від 30-ти років, і її найголовніша мрія нарешті здійснилася. Десять років потому Еммелін Панкгерст померла, залишивши по собі велику історичну спадщину.

Підготувала: Ільїна Варвара