В історії з Тищенко, весь цей треш виліз на світ, бо Коля тупий уєбан без інстинкту самозбереження. Але мене в цій ситуації турбує взагалі розвиток подій на місці. Робітниця Тищенко, в наглу знімає військово облікові документи (до цього бувши замішана і любові до РФ і поїздках до окупованого Криму). І дитину. На зауваження не знімати не реагує. Коли військовий вихватує у неї телефон щоб зупинити зйомку документів (і дитини). На «голубому глазу», тьола в кращих традиціях розводняків починає кричати шо в неї вкрали телефон, який в цей час вже в її руках. Якийсь мусорок, починає крутити руки щоб «затримати до прибуття групи». Після цього, ця ж тьола, починає кричати що їй розбили телефон і вимахує телефоном (скоріше за все з тріснутим екраном) який їй дає хтось з спільників. Хоча її телефон не падав. І тут же цю версію підхватують ще охоронці Тищенко.
Насправді, це класичне угруповання «разводіл», яке оперативно фальсифікує і фіксує все що завгодно.
Ви просто вдумайтесь, що було б якби це цей хлопець був з дитиною один, без приятеля. Або той не зміг би все зняти. Тупо, посадили б хлопця. А оця хуйня з «покажи документи», перевіркою військово облікових документів, їх фотографування мусором і помічницею, це взагалі якась хуйня.
Це теж скринька пандори, коли в результаті таких прикладів, ми скотимось до рівня африканських держав, де папа той у кого більше охорони зі зброєю на текучий момент в данній локації.
Тищенко і його команда, просто охуївші від безкарності покидьки.

Гм... Українська ракета впала на пляж Українського Крима визнанного міжнародним правом. З якогось дива росія заявила що загинули громадяни РФ, які там не повинні були бути згідно Українського законодавства. Проблеми нелегалів, то відповідальність нелегалів.

Тищенко питає - "чому саме до нього таке ставлення? Таке... красиве ставлення, саме до цієї людини?"
Коля, це важко тобі пояснити, але як мінімум тому, що "ця людина" в перші дні вторгнення рвонула в Харків на війну і воювала ризикуючи життям, а ти зі служками рвонув на захід країни поближче до кордону. А потім в Тайланд.

Вже два роки, ми за окремим дорученням головнокомандувача ЗСУ проводим тренінг молодших командирів. Це не єдиний напрямок, але один з найефективніших та найдієвіших по результатам на полі бою. Спочатку ми починали з трьох тижнів. Перший тиждень індивідуальна підготовка, та відсів людей не маючих шанси. Потім ми змінили систему відбору і почали відбирати людей на програмі відновлення боєздатності. Там майже два тижні індивідуальна підготовка, тому картина ясна.

Ми вийшли на 14, а потім в подальшому на 16 навчальних днів. Додали штурмові дії, реакцію та протидію БПЛА при переміщенні і більше такмеду. В принципі, викинувши все не потрібне, залишивши тільки те що потрібно на полі бою, ми зробили гарну і ефективну програму.
Підібрали та виучили потрібних інструкторів. І два роки готуємо молодших командирів піхотних відділень. У вигляді тренінгу. Тобто насичена 16 денна програма з повним зануренням.

В цей час, паралельно в Десні існує інша система, де курс терміном 51 день. Там дуже багато красивих термінів, нормативів і теорії. Практичних занять майже нема.
Можливо та інша програма і могла б бути ефективна, якби туди відправляли навчаних і фахових, досвідчених контрактників.
Але в житті, все по іншому. Ненавчана людина приходить, слухає багато теорії, отримує сертифікат і йде в підрозділ.
Хто щось знає і розуміє інтуїтивно, той молодець, хто не знає і не розуміє - не нєт і суда нєт.
Через два роки і головному управлінні доктрин і підготовки, звернули увагу, що в військах по відгуках якась хєрня.
Люди яких готують за 16 денною програмою у на тренінгу, дають кращі результати на полі бою і більш підготовлені до виконання задач ніж люди після Десни з терміном 51 день.
І з ГШ приходить логічне розпорядження - відправити на тренінг інструкторів з інших навчальних центрів, опрацювати досвід і надати пропозицію по новій програмі скоротивши термін програми в 51 день. Тобто логічно. Беремо у нас все найкраще, додаємо годин TLP, лідерства і ще пару дисциплін де ми просто не встигаємо, ще такмеду (мало не буває) і отримуємо на виході ну, приблизно 21-26 навчальних днів. Все ж краще ніж 51? А нам зайвий тиждень зайвим не буде.

Логічно. Все нормально. Ми з дорогою душею ділимося всім, розуміючи, що якісь полковники знову спиздять всі наші опрацювання та отримають премії та нагороди. Але нам важливий результат.
А знаєте що в результаті? Два тижні нам їбуть мізки про доцільність зменшення термінів нашої програми!!!
Тобто старший начальник, бойова підготовка сухопутних військ не в змозі прочитати розпорядження НГШ і виконати його.
Зараз нам намагаються викрутити руки щоб ми надали пропозиції по доцільності зменшення термінів програми ТРЕНІНГУ 16 діб. Про деснянську програму 51 день, ці люди навіть не чули.
90% відділів бойової підготовки сухопутних військ треба розганяти сраною мітлою. Пристосуванці і нездари. А загальна кількість старших офіцерів там на сотні.

1 ОБМП. Свій до свого.
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО.

I LOVE 12,7
Все, як ми любим.
На жаль, системний підхід потребує овердохера часу. Все приходиться робити самим.
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО

«Цунамі». Свій до свого.
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО.

Просимо поширення.
151 Навчальний центр. Потрібні люди. Як з бойовим досвідом так і з ТЦК. Рекомендаційні листи.
Контракт. Мобілізація. Переводи (за згодою командира). Всі варіанти.
Піхотинці які мають досвід і мають мотивацію та якості щоб стати інструкторами. Посад багато.
Посади різні. Центр масштабується. Три організма майже з нуля.
Вимоги високі, але за центром майбутнє. Нам не важливо ким ви були вчора.
Нам важливо як ви будете працювати у нас з завтрашнього дня.
Корупція, шкурняки, рєшалово - справа в ДБР і автоматичний перевод в інші підрозділи з пониженням. Алкоголь - табу. Всі прояви неповаги до курсантів - табу. Самодисципліна. 100% самовіддача справі.
Ми робимо дуже важливу, дуже важку і дуже потрібну роботу. Хоча не пафосну і невдячну.
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО.
+380 50 650 72 37
+380 96 805 82 72
151nc.va@gmail.com

Частина 1. Літер багато буде. Коли всі розповідають про совкових генералів та полковників з підготовки (часом дуже заслужено), про хєрову підготовку в навчальних центрах та підрозділах, про поганих та ледащих інструкторів, то чомусь всі забувають, що провина на такому стані речей з інструкторським складом, частково лежить на "прогресивних" і "просунутих" командирах підрозділів та бригад. І ця проблема в містечковості, в якомусь упертому намаганні відторгати інтереси загальні.
Саме всрате відношення в військах серед більшості командирів, це відношення до навчальних центрів. З купою претензій. І з повним небажанням щось змінювати в масштабах армії.
Так, система підготовки в навчальних центрах потребує змін. В цьому нема ніяких сумнівів ні в кого. Але давайте спробуємо розібратися.
Абсолютно всі командири бригад, батальйонів, рот хочуть щоб до них приходило поповнення після якісної підготовки. Всі командири бригад, батальйонів та рот хочуть щоб у них були навчені та досвідчені молодші командири.
Абсолютно всі рекрути хочуть щоб їх готували досвідчені і мотивовані інструктори та викладачі з бойовим досвідом.
Управління бойової підготовки навіть вимагає, щоб всі інструктори "набували бойового досвіду".
Всі інструкторські групи та підрозділи в бригадах, створені не від гарного життя. Вони створені, бо не довіряють підготовку навчальним центрам. Хоча, якщо відверто, ні одна бригада сама не може підготувати з нуля людину за той же час і з тою ж якістю, як якісний навчальний центр. Я кажу зараз не про Десну чи Рівно. Я про НЦ з гарним рівнем підготовки. При рівних умовах. Можна навчити стріляти, можна прокачати фізуху, такмед, можна заточити під певні задачі, але в комплексі у бригади просто нема можливості готувати людей комплексно по всім потрібним дисциплінам. Просто нема умов, фахівців, матбази, часу. Інструкторські групи в бригадах це краще що може бути при мертвій системі підготовки.
Тут можна покидатися в мене помідорами і тапками, але не було ні одного інструктора з бригад, який при заході в 151НЦ не потребував би додаткового навчання. Вже не кажучи про актуальність програм та прав. Ми отримуємо фідбек з усіх напрямків. Наші люди працюють на ЛБЗ і все нове що починає використовувати ворог, ми опрацьовуємо, узагальнюємо і зразу вносимо в програми навчання. Трошки більше ніж за пів року десь відсотків на 30-40 від попередніх планів занять, щось потребує змін, щось уточнення. Це працює тільки тоді, коли є окремий механізм котрий кожен день над цим працює.
Саме тому, часті конфлікти, коли бригади готують рекрутів і запрошують навчальні центра прийняти вихідний контроль.
Дуже часто вони просто хочуть щоб людям поставили відмітку БЗВП і все. Навіть не привозячи людей. В нас є кілька кейсів з скандалами, коли наших інструкторів намагалися примусити фальсифікувати вихідний контроль. При чому починається з уговорів типу - "пацани вже на бойових, на позиціях, увійдіть у положення", а закінчується "підараси тилові, не хочете допомогти славетній бригаді, там пацани кров проливають а ви вмикаєте бюрократів", з подальшими дзвінками наверх та намаганням натиснути та примусити.
При чому, яке морально право (не кажучи про закон) відправляти ненавчених людей, або недонавчаних на "бойові", вбивати їх за тиждень і знову нити старшому начальнику що "ми не БГ, втрати великі" і так повторювати по колу?
Чим гірше підготовлений боєць тим вища вірогідність його втратити. Є 4 ОСНОВНІ дисципліни які мінімально повинен знати боєць щоб отримати відмітку БЗВП. Просто навчити стріляти? Це мало. Просто навчити переміщуватися? Мало. Комплекс основних дисциплін дає бійцю у складі підрозділу (підготовленого як мінімум так же) ефективно виконувати задачі, нищити ворога і при необхідності надати допомогу побратиму або собі.
Тепер про відношення до самого процесу і системи.

Частина 2 (продовження) В армії США, Британії та інших арміях "першого світу", коли з лінійного підрозділу солдат виявляє бажання стати сержантом, проходить певну процедуру, та стає сержантом, а потім скоріше за все покидає підрозділ, це велика честь для сержантів та командирів які його підготували та навчили. Якщо з підрозділу хтось з солдатів заходить в результаті служби на навчання в якийсь крутий навчальний центр, це «ВАУ як круто» і це привід для гордості. Імена цих інструкторів знає кожен солдат в підрозділі. Це вклад підрозділу в розбудову армії та покращення її. Це державницька позиція, яка працює на всю армію. Це величезна честь. Це визнання підрозділу.
Спробуйте в нас (за винятком буквально кількох підрозділів в масштабах ЗС) вмовити командира роти або комбата відправити на навчання на пару тижнів кращого солдата, або молодшого сержанта, який чисто на інтуїції гарно все робить, але не має потрібних знань, з гарантованим поверненням назад. Вам розкажуть що саме на ньому тримається весь фронт, або сховають його по медицині, або відправлять кудись на якісь збори, або випишуть БРку, яку вигадають за 10 секунд. Його сховають. Його будуть ховати від навчання до тих пір, поки через брак елементарних знань він не загине або не отримає поранення.
Коли приходить розпорядження відправити на навчання кращих та вмотивованих, зливають весь непотріб і аватарів, які заважають. Маючи надію, що їх не повернуть в підрозділ. І дійсно. Деякі проходять навчання і потім не повертаються. А починають навчати поповнення для цього підрозділу в НЦ. Бо деяким НЦ начхати на якість, головне щоб % укомплектування інструкторами був високий. А потім цей же ротний, який вже став комбатом, нєгодує що в учєбці ХХ інструктори уєбани. Канєшно уєбани. Кого відправив того і зробили. А класних та мотивованих ти ховав, поки не стер по посадкам.
Коли приходить розпорядження з конкретним прізвищем бійця на відрядження, дуже дуже часто, це або ігнорують, або виписують БР і заводять людей на позиції. Але не відпускають.
Коли НЦ просить відпустити у відрядження стрільця, щоб його навчити на молодшого командира, а потім 80/20, або якісно навченим молодшим командиром повернути в підрозділ (якщо не дотягує до інструктора і не має потенціалу, бо це важка робота), або потім просити його віддати, то людину починають ховати.
Окреме вітання комбатам і комбригам, які ховають і не доводять до підлеглих розпорядження на відрядження. Тупо роблять вигляд що нічого не було. «Не приходило, ой загубили». По суті вони показують підлеглим, як можна забити хуй на розпорядження старшого командувача або НГШ.
А потім вони хочуть щоб бійці, які знають що він не виконує розпорядження, виконували його розпорядження з високою долею ризика. Ніде нічого не здається дивним? Тут я тебе найобую і ігнорую наказ НГШ, а тут я від тебе вимагаю довіри і виконання мого наказу. Це так не працює, хлопці.
Де взяти якісних мотивованих інструкторів з бойовим досвідом, якщо бригади не дають стрільця або молодшого командира на навчання? Відправляти у відрядження "для набуття бойового досвіду"? Це зазвичай цирк і наєбалово. в 99,9% це десь був, щось чув. Реального досвіду боїв зазвичай не отримують.
Обмежено придатні після поранення? Є в нас і такі хлопці. Але тут нюанс. 8-10 годин на полігоні в постійному русі на +40 спеки. Або на морозі. Є посади де можна брати людей з обмеженнями і ми з задоволенням це робимо. А є де просто цього категорично робити не можна. Бо доб'ємо людей. То де брати людей, якщо комбати і ротні не відпускають людей?
Кожен стрілець/сержант, який може стати інструктором в перспективі, може підготувати для свого підрозділу сотні людей. Якісно. Чесно. З повною віддачою. То чому не працює ця арифметика? Бо то гра в довгу? А треба задачу зараз? Якою ціною?
Наш ворог грає в довгу. Якщо ми не змінимо підхід, ми програємо. Нам не можна тільки в коротку перспективу. Загинемо всі.
Окрема біль то матбаза.
Якось соромно просити допомогу для навчальних підрозділів.

Частина 3. Заключна)) Чи дає щось держава? Так дає. Але знову упираємося в інтенсивність підготовки. Якщо десь відстрілюють за місяць 30 набоїв, а у нас 450-600, то в кого підрозділу буде більша витрата гонгів? Для розуміння, три дні тому замовили за спонсорські гроші на 320 тис гонгів. Бо ми по чесному готуємо людей. Ми ж бля, і є стандарти НАТО.
В нас частина тактичних дій відпрацьовується під скидами крейдових гранат. Під "учбовими атаками" FPV. Інтенсивність така, що плавляться мотори та аккуми. Бо ми по чесноку "стандарти НАТО".
Ті ж крейдові гранати, на кожного бійця на штурми, на засідки та патрулі. На розтяжки. І таких питань море.
Вже не кажучи про протидію старших начальників з високих кабінетів, які ніколи не були і не будуть в окопах, які просто не розуміють - нахуй так заморочуваться, якщо можна зробити все згідно-відповідно і прикрити свою сраку папірцями.
Проблема не в генералах. Я про кожного з них можу казати і погане і дуже багато гарного. Бо якщо центр існує і йому не заважають а допомагають у розвитку, то це не примарні слухи. Це дії. Які відображаються на ЛДЗ. А коли просунуті "молоді, прогресивні бойові" офіцери, забивають хуй і грають в одну хвіртку, то потім буде такий же совок, який зараз вони клянуть.
Ну, а ми дали будемо лупати сю скелю, боротися з системою і в'йобувати на полігонах по 8-10 годин на +42.
Бо ми 151НЦ. Ми і є стандарти НАТО.

Кон'юнктура.
Приймемо на БЗВП громадян сполучених штатів. Вогнева підготовка, планування (TLP), тактична медицина (CLS+). Якісно, фахово, швидко (відносно інших). Безкоштовно, за умов підписання контракту з Інтернаціональним легіоном ЗСУ. Фахові інструктори, відсутність мовного бар'єру. Після закінчення/розторгнення контракту, робіть що хочете. Але зможете робить це фахово.
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО.

Як ви там? Не мерзнете?