Такмед (догоспітальна допомога) в програмі БЗВП СВ 151 Навчального Центра.

Догоспітальна допомога в програмі Базова Загально Військова Підготовка Сухопутних військ.
Основна відмінність - додали 12 годин за рахунок скорочення не важливих і застарілих вправ з інших дисциплін.
13 днів з заняттями по такмеду + сценарна робота + вибіркове "стихійне" використання турнікету на інших заняттях протягом всього курсу БЗВ СВ.
Відповідність (в основі) наказу МОУ №436

Презентацію програми БЗВП СВ ми теж зробили "не як у людей". Замість однієї говорящої голови в великих погонах, програму презентували саме тіл люди, які опанували її, які навчають по ній, які розробляли та описували її, описуючи кожну вправу в додатках щоб унеможливити різночитання і щоб відпрацювати точки контроля якості навчання в подальшому. Щоб в кожному центрі можна було провести незалежне оцінювання як рівня навченості рекрутаа, так і роботу інструктора.
Це дуже багатьом не до вподоби. І чомусь в основу заперечень поставлені комфорт існуючих начальних центрів з їх недостатньою підготовкою, а не інтереси рекрута і бійця на ЛБЗ.

151НЦ ми випереджаємо стандарти НАТО.



https://youtu.be/kYQZ0nesTws

Такмед (догоспітальна допомога) в програмі БЗВП СВ 151 Навчального Центра.

Догоспітальна допомога в програмі Базова Загально Військова Підготовка Сухопутних військ.
Основна відмінність - додали 12 годин за рахунок скорочення не важливих і застарілих вправ з інших дисциплін.
13 днів з заняттями по такмеду + сценарна робота + вибіркове "стихійне" використання турнікету на інших заняттях протягом всього курсу БЗВП СВ.
Відповідність (в основі) наказу МОУ №436

Презентацію програми БЗВП СВ ми теж зробили "не як у людей". Замість однієї говорящої голови в великих погонах, програму презентували саме тіл люди, які опанували її, які навчають по ній, які розробляли та описували її, описуючи кожну вправу в додатках щоб унеможливити різночитання і щоб відпрацювати точки контроля якості навчання в подальшому. Щоб в кожному центрі можна було провести незалежне оцінювання як рівня навченості рекрутаа, так і роботу інструктора.
Це дуже багатьом не до вподоби. І чомусь в основу заперечень поставлені комфорт існуючих начальних центрів з їх недостатньою підготовкою, а не інтереси рекрута і бійця на ЛБЗ.

151НЦ ми випереджаємо стандарти НАТО.

Вогнева підготовка в програмі БЗВП СВ 151 Навчального Центра.

Піхотинець має вміти стріляти. Влучно. Впевнено. По всьому що загрожує життю і заважає виконати задачу.
Стріляти на дистанції які дозволяють ТТХ його особистої зброї.
Самий дієвий спосіб вижити в бою - знищити ворога і те що загрожує життю. Є моменти які не залежать від піхотинця.
Але там де хоч щось залежить від нього, ми повинні його навчити як цим скористатись і перемогти.

Індивідуальний підхід до вогневої підготовки. Вміти влучно стріляти має кожен. Так, через зір або вади здоров'я, хтось не зможе стріляти на велику відстані. Але на короткі обов'язково. Знищити ворога треба до того як він виявив де знаходиться боєць. Вміти вражати дрони противника якнайдалі від себе. Убезпечити себе та побратимів від уламків.
Не дати застосувати гранати. Короткі та надкороткі дистанції теж даємо, але це простіше ніж дальній постріл.

151НЦ. Ми випереджаємо стандарти НАТО.

https://youtu.be/U7u7ch0qwiw

Вогнева підготовка в програмі БЗВП СВ 151 Навчального Центра.

Піхотинець має вміти стріляти. Влучно. Впевнено. По всьому що загрожує життю і заважає виконати задачу.
Стріляти на дистанції які дозволяють ТТХ його особистої зброї.
Самий дієвий спосіб вижити в бою - знищити ворога і те що загрожує життю. Є моменти які не залежать від піхотинця.
Але там де хоч щось залежить від нього, ми повинні його навчити як цим скористатись і перемогти.

Індивідуальний підхід до вогневої підготовки. Вміти влучно стріляти має кожен. Так, через зір або вади здоров'я, хтось не зможе стріляти на велику відстані. Але на короткі обов'язково. Знищити ворога треба до того як він виявив де знаходиться боєць. Вміти вражати дрони противника якнайдалі від себе. Убезпечити себе та побратимів від уламків.
Не дати застосувати гранати. Короткі та надкороткі дистанції теж даємо, але це простіше ніж дальній постріл.

151НЦ. Ми випереджаємо стандарти НАТО.

Чому я не влучаю №5 (151НЦ)

Подобається нам, чи ні, але стрільба, стає однією з самих важливих навичок піхотинця. Професійною навичкою. Навіть якщо ви цього не хотіли, навіть якщо десь в глибині душі ви пацифіст, з прибуттям в навчальний центр а потім на службу, ваша професія тимчасово змінюється на професію "військовий". Спеціальність "стрілець". З цього все починається.
І подобається, чи ні, але треба буде для свого ж блага змінювати світогляд. Чим скоріше рекрут прийме що на певний час, він військовий, в деякому роді і на деякий час професійний військовий, тим краще буде для нього. Від цього напряму залежить життя.
Насправді ніхто з професіональних стрільців такими в дитинстві не планували стати. Це потім. Хист, набуття досвіду та навичок.
Влучна та ефективна стрільба складається з сотен дрібних деталей, з сотен дрібниць, про які не замислюється цивільна людина.
Але всі ці дрібниці роками опановують і збирають як досвід професійні стрільці та інструктори.
Стріляти це не складно. Просто треба знати як це правильно робити. Знати дрібниці які заважають зробити влучний постріл.
Інколи, достатньо просто зачорнити маркером мушку, для того щоб людина почала влучати стабільно. А інколи людина просто забуває, що в неї є окуляри, які полегшують процес прицілювання коли сонце під певним кутом. Не знати цього, це природньо.
А от не вчити цьому в навчальних центрах рекрутів - злочинно. Ми тут для того, щоб навчити людей стріляти.

151НЦ. Ми випереджаємо стандарти НАТО.

Запрошуємо піхотинців з бойових підрозділів щоб стати інструкторами в 151 навчальному центрі.
Ватсап, сигнал.
+380 50 650 72 37
+380 96 805 82 72
151nc.va@gmail.com

"Шахед з онлайн-керуванням атакував машину МВГ". Всі ж вже бачили?
Чи ми здивовані? Ні. Ми цього чекали більше року. Ну як чекали? Просто знали що це буде. Питання часу.
Не просто чекали. Ми готувались. Готували до цього людей, які проходили в нас підготовку кулеметників МВГ.
На відміну від більшості НЦ, яка просто "обілєчує" ВОСом 101 після вивчення матчастини та пари стрільб коробами.

Що наступне? FPV з носія розвідника/коригувальника, який буде як носій і як ретранслятор. Чомусь для нас це очевидно.
Ми готуємо людей до подібного розвитку подій.

Саме тому більше року, ми обов'язково даємо кулеметникам додаткові вправи по вогневій. Ми обов'язково вчимо/донавчаємо стрільбі з особистої зброї. Стрільбі з незручних положень. І шість занять (одна підготовча вправа) саме по стрільбі по габаритам FPV з незручних положень.

І такмед обов'язково ми даємо не залежно від вхідного рівня. Зазвичай він низький. Але нам потрібен рівень на виході.
Зазвичай, поважними панами з ЗРВ ПС, які відповідають за МВГ, вважається, що такмед не важливий. Як і індивідуальна вогнева підготовка. Але ми давно розуміємо, що це все буде потрібно. Питання часу.
Ворог буде намагатись вибивати ефективні екіпажі, (не залежно від засобів якими працюють екіпажі) на тих напрямках де вони ефективно працюють. Саме для цього ворог працює над контролем та можливістю "дорулювати" при тактичній необхідності.

Для нас такий розвиток подій очевидний і закономірний.
На жаль, тільки для нас.
Я давно кажу, що ми випереджаємо. На жаль це нікому крім нас не важливо.
І на жаль, це не цікаво нікому крім нас та тим, по кому прилітає. Скільки зможемо, стільки підготуємо.
Системно в цьому ті, хто відповідає за МВГ не зацікавлені. В них все добре. Було добре. І буде. Їм нічого не загрожує.

151НЦ. Ми випереджаємо

Тактична підготовка в програмі БЗВП СВ 151 Навчального Центра.

Тактична підготовка на сьогоднішньому полі бою має одне з вирішальних значень. Саме тому тактика, це одна з основних дисціплін, на які ми звертаємо дуже багато уваги. Це не про бездумне переміщення, це не про доведене до анекдотичного стану "крию-йду". Хоча переміщення методом вогня та руху, це дуже важлива і дуже ефективна вправа. Якщо її робити нормально. Зараз тактична підготовка, це про думать. Про усвідомлення. Про своє місце в бою і в бойовому порядку. Це про рішення.

Минули ті часи, коли піхотинцю треба було все робити за наказом та сигналом командира. Зараз дуже часто нема поруч того хто може віддавати накази. Піхотинець сам має вміти аналізувати обстановку і приймати рішення.
Саме на цьому ми зробили упор в новій програмі.

І звісно, відхід від застарілих методів роботи відділенням-взводом.
Двійки-трійки, які можуть компонуватись у будь яку конфігурацію. З командиром тактичной групи, з стрільцем рятівником "на борту". Під час тактичних вправ люди півтора місяці працюють малими тактичними групами. Вони злагоджені, вони розуміють один одного. Вони навчені однаково як і бійці інших трійок.

Дуже важливо, щоб з навчального центру люди попадали в один підрозділ вже спаяним колективом. Не розривати навчальний взвод на три-чотири бригади. І тим більше не розривати злагоджені малі групи. Зараз інколи десяток злагоджених навчаних піхотинців стабілізують ситуацію на ЛБЗ. Бо ворог теж виснажений. І менш навчений.
Будемо робити так, як того потребує ефективність, стійкість підрозділів виросте на порядок. Втрати будуть менше.
Це вже неодноразово перевірено і доведено нашими випускниками, навіть після коротких курсів навчання.

151НЦ. Ми випереджаємо стандарти НАТО.

Запрошуємо піхотинців з бойових підрозділів щоб стати інструкторами в 151 навчальному центрі.
Ватсап, сигнал.
+380 50 650 72 37
+380 96 805 82 72
151nc.va@gmail.com


https://youtu.be/-FaJhemG1OM

Давайте ще раз. Це моє глибоке переконання. Західні армії не можуть нас нічому навчити в суто сухопутній війні там де на полі бою воює піхота. Взагалі нічому на рівні піхотинця, молодшого командира чи офіцера до ротної ланки.

Так, завдяки безпеці, організацію методичним протоколам, та матеріально технічній базі, вони можуть давати якісну індивідуальну підготовку піхотинцю, яка потім все одно буде потребувати корекції та адаптації. І це не їх провина.
Те що в них нема досвіду та розуміння сучасності в піхотних боях це пів біди. Друга половина, що вони вчать по програмам, які затверджують наші "космонавти" з вищих штабів. Які теж не мають ні досвіду ні розуміння. УБД вони отримали за часів ато в штабах оту, а сучасну війну бачили в кращому випадку на стрімах, а то і взагалі на ютубі. Вони відірвані від військ.

Ще одна проблема західних армій, повне не розуміння того, що в їх арміях, тих людей на основі яких вони роблять аналітику, з тим рівнем навченості та мотивації, не буде через пів року. А їх відсоток і насиченість буде зменшуватись навіть не через втрати, а через формування нових частин. Тобто там де було 100 навчених досвідчених (по їх міркам) бійців і командирів, буде 15-20. Все інше не навчені, не мотивовані, перелякані рекрути.

Недавно була конференція по тактичній медицині. І там були присутні поважні (без лапок) фахівці медики іноземці. От просто дуже фахові і от прямо дуже заслужені і признані. І вони, як рішення проблеми з посттурнікетними ампутаціями, запропонували вірне і просте (для них) рішення - відмовитись від турнікетів максимально. Особливо там, де можна без них обійтись тампонуванням, або іншими способами перев'язок. Не розуміючи рівень мобілізованого війська з стислими строками підготовки.

Чому це не спрацює? Тому що в середньому по палаті, в нас рівень підготовки не дозволяє це зробити. З об'єктивних причин.
І це не проблема поганого навчання. В нас (при всіх негараздах) рівень такмеду на голову вище ніж у росіян.
Це проблема в кількості людей яких треба навчати, в когнітивних здібностях в термінах їх навчання, та в умовах їх навчанні включно з матбазою.
Західні фахівці живуть в парадигмі своїх армій які не ведуть таку війну. Де підготовка рекрута це гарантовані пів року+. Це наявність всього що потрібно для відпрацювання. Включно з високою мотивацією.
У нас геть інша кількість рекрутів потребуючих навчання. На вчора. А звідси і щільність інструкторів на кількість навчаємих.

Вони живуть в умовному світі, де є контрактна армія з довгою підготовкою, багаторічною службою бійця та досвідом. Там де людина зробила свій вибір - стати професійним військовим. Постійно вдосконалювати свій рівень. З усіма похідними.
Всі ці умови ми втратили в 22 році. А до середини 23 року, наша армія стала "цивільною" майже повністю.
І саме через цю "цивільність" та масовість будь якої армії, яка зайде в повномасштабну війну з рівним або переважаючим противником, а не "подавлення тузємців" ( а саме це що беруть за основу в своїх розрахунках) те на що зараз розраховують країни НАТО, просто не буде працювати.

Загравати під час повномасштабної війни треба не з виборцями. Бо виборів може не бути.
Загравати треба не з депутатами. Бо при поганому розкладі це буде парламент в екзилі, уряд в екзилі. Або частково перебіжчики зрадники.
І тим більше не з медійниками, які позавчора за Януковича, вчора про Медведчука, а сьогодні про патріотизм. Завтра вони будуть так же про путіна. Це їх хліб.

Загравати треба з військом. І тільки з ним. Важливіше війська нема нічого.
Моралі не буде. Мораль це не нашу владу і не про наших політиків.

З днем Збройних Сил України всіх причетних.

Зі святом самих важливих для України людей.

Самих соціально незахищених людей.

Самих безправних людей.

Самих незамінних для існування держави людей.

І при цьому самих недооцінених державою.

Вибачте, оптимізм, тимчасово вийшов з чату.

Проблема кузьмуків не в їх призначенні. Особливо позаштатними радниками (пишуть пощаштатним був).
При збільшені армії в рази і мобілізації людей більшість яких в душі не їбе хто такі керівні документи і що взагалі це за система з структурою, будь яка людина з академічною військовою освітою і досвідом може бути корисна. Бо насправді зсу досі структурно, документально, та юридично (особливо верхні штаби), не дуже відрізняється від того що було 10, 20 і навіть 30 років тому.
І кожен хто має глибоке знання паперової армії, на вагу золота.

Це проблема не ділових якостей.
Проблема в моральних засадах. Працюй собі нормально, приноси користь державі під час війни, до якої ти по суті (по посадам та досвіду) мав готуватись все своє життя. Нє, бля, світла софітів хочеться. Чинопочитання. Щоб знову як і старі "добрі часи" начальником побути.

Слави захотілось. Отримав.
Все згідно - відповідно. Як книжка пише. "Бійтеся своїх бажань – вони мають властивість збуватися".

Це до речі, хвороба не тільки дідів з минулого. Вистачає яскравих персонажів і серед умовної молоді.

Це лише один наш "випускник". І це не єдиний його "успіх".
Це я знову про ефективність чи не ефективність.
Ефективність, це коли якісно підготовлених людей, ефективно використовують. Грамотно використовуючи переваги.
Можна готувати мегафахівців, але управління та організація роботи, зведе все нанівець.
Повітряне командування "Південь" єдине, яке з першого дня підійшли дуже фахово. І відверто кажучи, вони єдині кому не похєру на МВГ. Всі інші здивували своїм похуїзмом і байдужістю навіть нас. А ми в цьому питанні досвідчені.
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО

Війна дуже дорого коштує. Росія зараз витрачає на війну шалені гроші. Настільки шалені, що це просто неможливо було уявити навіть в фантазіях.
Які ніяким чином не зможе повернути в найближчі роки або навіть десятиріччя.

Те що Росія спалила в топці війни за ці роки, в найближчій перспективі неможливо відновити чисто економікою силами самої Росії. І ніякі союзники типу Китаю не будуть це робити.

То з якого дива, Путін буде зупинятись без отримання якоїсь вигоди? Ну от хоч одну причину назвіть?
Те що вони прорахувалися в 22, то вже історія, яку їм за будь яку ціну треба виправити.
Те що він не знає як вийти з війни? Та ладно. Повний переход економіки на військові рейки, та бюджет 2026 тільки про це і кажуть.

Путіну потрібен трофей. Такий щоб перекрити весь негатив. А негатив є. І збільшується. Хоча це не зменшує ніяким чином спроможність росіян терпіти "батоги баріна", та затягувати паски ще тугіше.

І розвалена вщент Донецька та Луганська області які також потребують колосальних коштів це не той переможний трофей що закриє всі питання. Навіть якщо влада пристане на пропозиції Трампа.

Зупинити Путіна може тільки повний колапс економіки, яка ляже під тиском санкцій та блокади.
Але поки цього не станеться, він буде намагатись перемогти. Росіяни не збираються зупинятись.
Їм це тупо не вигідно. У них зараз або повна поразка або перемога з (повна окупація та пограбування України і вірогідне вторгнення в Європу) обкладанням даниною Європи.
Не треба ілюзій. Росія затягує час і намагається позбутись санкцій, та зменшити якимось чином підтримку України від партнерів.

Росія зараз має проблеми в економіці найбільші за весь час. І кожного тижня вони поглиблюються.
А нам треба протриматись на один день довше них. А це можна тільки якщо реально дивитись на речі.
Заколисування "два три тижні", та "дуже скоро війна закінчиться", вже зіграли з нами поганий жарт.

З днем сухопутних військ всіх причетних.

Сама велика, сама складна, не зрозуміла за звичайною логікою, інертна та неповоротка махіна в збройних силах.

Війська які несуть саме більше навантаження сучасної війни.
Тяжко, важко, через пень колоду та матючиння, але тягнуть.

Де в командуваннях купа совка, згідно-відповідно і ментально рккашних кадрів.

І де при цьому в підрозділах народжується багато нового, дерзкого, раніше не можливого. Де кожен день підрозділи демонструють якості надлюдей на передньому краї.

Зараз зʼявилась надія, що новому командуванню дадуть довести до кінця те що вони починають змінювати. Не для піарних «реформ». А для того, щоб все що вже є працювало так як повинно.

Бо зараз головне не кількість і масивність . А ефективність.
І саме на це зараз націлена нова команда на чолі з Шаповаловим.

Дуже рекомендую до прочитання та поширення.
Шаповалов не дуже публічна людина. Відверто кажучи, навіть здивований цим інтервʼю. Тим воно цікавіше
Але людина дуже фахова і системна. З чітким баченням пріоритетів.

Спостерігаючи деякі процеси з середини, можу сказати, що дуже багато сказано «між рядків». Багато чого з того що робиться, озвучено тільки натяками.
Мабуть так зараз треба для діла.

Рекомендую.

https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/4068608-gennadij-sapovalov-komanduvac-suhoputnih-vijsk-zsu.html

Зарясніла стрічка перепостами та "викриванням" Кожемяко на злодійствах, пов'язаних з заснуванням Хартії, та однойменного фонду для збагачення та політичного майбутнього.

Ну, через специфіку задач, трошки рідше з'являюсь в інтернеті і вся інформація звалюється масовано. Без дозування та розтягнутості в часі. Тому, картинка бачиться більш цілісною і завершенною.

Я неодноразово з періоду 14-18 років висловлював свою доволі категоричну і негативну думку про Кожемяку. Якраз через те, що деякі речі, які я бачив, категорично були мені неприйнятні. І моя думка про ці речі того періоду не змінилась.
Я з 14 виступав категорично проти того, щоб волонтерство, або навколовійськову тематику конвертували в політику. Особливо, коли волонтерська діяльність велась саме заради політичних або медійних перспектив. Бо в нас і раніше, і зараз волонтерством прикривають будь яке лайно. Зараз до цього додалась ще долучення до сил оборони.

Розлого для пояснення тим, хто не дуже заморочувався подібними питаннями до великої війни. І для того, щоб було розуміння про моє відношення до Кожемяко, який медійно подвіжував в Харкові до 17 чи 18 року і поїхав собі жити за кордон, де проживала його родина. Можу в деталях помилятись. Відношення було скоріше негативне.

Тепер щодо Хартії і "збагачення" на ній.
Так вже вийшло, що дуже багато процесів мені прийшлось спостерігати в деякому роді з середини певних структур. Просто виносити все на загал нема ніякого прикладного сенсу, та й часто можна зашкодити деяким корисним процесам.
Про формування ДФТГ "Хартія" при 127 бригаді ТРО, було багато розмов, пліток та всякого такого іншого. І про "піарний двіж", і про "мазане ДФТГ" задля убд та нагород і всяке таке. Через це (плітки, звинувачення, теорії змов) пройшли всі підрозділи, які формувались більш-менш медійними особами і формувались з залученням соцмереж. Переважна більшість (чи навіть всі) масштабувались, виросли в потужні організми і дуже ефективно воюють з дуже ефективним управлінням.

Але реальність була така, що Хартія, одне з небагатьох ДФТГ, рубалося по справжньому на війні. Не на блокпостах. Не на охороні чогось. А тупо в окопах. І в обороні і на штурмах. Подобається чи ні, але це факт. Більше того, це чи не єдине ДФТГ (по словам, бо відомостей не бачив, свічку не тримав) де бійцям виплачувалось грошове забезпечення. В тому числі з "бойовими". І це в принципі було на той момент офігєнно справедливо, бо це була піхота.
ГЗ це був клопіт Кожемяки. Тобто гроші знаходив він. Не знаю, чи то донати, чи то спонсори, чи то свої докладав. Останнє з високою вірогідністю.
Коли в Хартії з'явились якісь напрямки думок про формування військового (а не добровольчого) підрозділу в системі сил оборони, то за слухами це було в першу чергу через нестачу коштів для забезпечення людей та гарантій пораненим та сім'ям загиблим. Принаймні мені озвучували таке пояснення. Бо тоді розглядався варіант щоб Хартія зайшла в 127 бригаду ТРО як лінійний підрозділ. На щастя цього не сталося, бо при тому командуванні сил ТРО, нічого гарного з цього не вийшло б.
Але факт є факт. Коли ДФТГ виросло до масштабів, коли не вистачало грошей Кожемяки (зборів, чи спонсорів, чи не одноосібно) на забезпечення, та забезпечення зброєю/засобами для структурної роботи в системі, прийшлося легалізуватись в системі.
Тобто там були гроші не звідти, а гроші туди.
Що там було далі, то вже інша історія і це скоріше про історію успіху.

Тому все, що було зроблено Кожемякою, це не про гроші, збагачення та особистий піар. Це про ефективність. Бо навіть для того, щоб підрозділ "медійно" став впізнаваним та мав підтримку, приходиться його піарити та використовувати всі наявні (в тому числі і особисті) медійні можливості. І тому про всі відзнаки, всі нагородження можна сказати одне - вони заслужені на 100%. В якихось деталях можу помилятись, оскільки не був в середині процесів, але загальну думку маю саме таку. Продовженя в частині 2.