Частина 2. До цього була конструкція - Є евакуація, є транспорт евака, у пораненого є контакт з основними силами. Але не вистачало турнікетів. Люди гинули через критичну втрату крові. Тобто була задача - зберегти життя в перші хвилини-десятки хвилин. Ну, всі пам'ятають мантру про "золоту годину", яку досі люблять повторювати партнери не розуміючи реального стану на ЛБЗ. Далі, евак, стабпункт, лікарі, і всяке таке інше.
Основна навичка потрібна для цього - затягнути турнікет і зафіксувати час. Бажано правильно затягнути. Сама проста навичка.
Якої можна навчити обізяну за певний час. Не кажучи про 20-30 рекрутів. Тягни до усрачки, буде тобі життя.
Основна задача - зберегти життя тут і зараз. Все інше роблять медики. Через годину, через дві максимум. І майже 100% збереження кінцівок.
Було.. Дуже не довго.

Потім почались проблеми іншого характеру. Турнікети з'явились в достатній кількості. "Витікань" стало менше. Але почала зникати термінова або швидка евакуація. Термін між накладанням турнікету та огляду фахівцем (хоч якимось) збільшився в рази. А в подальшому в десятки разів. І великий відсоток накладань турнікету закінчувалось трагічно.
Бо крім того, що тягти до усрачки турнікет при БУДЬ ЯКОМУ (навіть легкому) пораненні людей більше нічому не навчили. Це єдине що вони вміли. І то не дуже впевнено. Накладати турнікети, вчили всі кому не ліньки.
І люди на адреналіні, на перелякі, на паніці тягнули турнікети, навіть там де не було критичної кровотечі. Бо не вміють нічого крім турнікету. Бо не вчили як визначать що відбувається і що робити далі. По протоколу. По існуючому протоколу.

Тоді в нас з'явилась задача - Не просто зберегти життя пораненого бійця, а зберегти життя і якість подальшого життя бійця. Який після лікування та відновлення зможе повернутись до виконання своїх обов'язків з цілими кінцівками.
Здавалося б, що рішення просте. І воно вже існує в протоколах тактичної медицини. Просто треба навчити людей цього всього.
Дати крім однієї навички тягнути турнкет, всі інші необхідні. Від огляду, контролю та визначення ураження до тампонування, або переміщення турнікету і звісно конверсії (хоча давати цю навичку всім, це теж крайнощі в інший бік маятника).
Все ж просто? Все ж вже придумане? Ніхєра.
Ну, точніше як ніхєра? Умовно ніхєра. Ми в 151НЦ зробили все що треба доволі швидко і вже в 23 році, нам перший раз написав боєць, який сам собі робив тампонування і обійшовся без турнікету. Досі в строю. Хоча евакуація була складна і довга в нього.

Але в більшості навчальних центрів залишилась все та ж одна навичка - накладання турнікету. В кращому випадку. Тому що це сама проста дія не потребуюча від інструктора з тактичної медицини високого рівня. Точніше вибачте, від інструктора БЗВП. Бо у нас досі в більшості навчальних центрів нема інструкторів з такмеду. Нема як класу. Нема як окремого напрямку.
Бо поважні пани, вважають що будь який інструктор, може навчити 20-30 рекрутів тягти турникет. І вони це роблять.
І результат ми бачимо в доповіді головного хурурга.

Досі людей не вчать нічому, крім накладання турнікетів. Бо все що інше потребує більше часу та більше інструкторів. І саме головне - підготовки цих самих інструкторів. Саме паскудне, що є на базі чого все робити. В сенсі інструкторів. Давно є і на високому рівні. Та ж "Такмед Північ", дає просто захмарний рівень підготовки інструкторів. Треба просто виконувати їх рекомендації по відбору та навчанню.

На практиці, методом експериментів та перебором різних варіантів, ми прийшли до того, що неможливо дати якісну підготовку по догоспітальній допомозі, якщо мало інструкторів на групу. Ідеальний варіант - на 20 рекрутів 4-5 інструктора З ТАКМЕДУ. тобто 1 інструктор - 4 або 5 рекрутів. Чим більше співвідношення тим нижче рівень. Пропорційний і прямий зв'язок.
Якщо пропорція нормальна, тоді кожен боєць отримає потрібні навички і практично їх засвоїть під контролем інструктора. Багато разів. Дуже багато.

Частина 3. Але поважні пани, досі вважають що це не потрібно і це завищені хотєлки "чвк Доніка".
Ні. Ми звичайний піхотний навчальний центр, в якому рівень такмеда не нижче ніж в профільних (медичних) школах та центрах. І на ЛБЗ, наші випускники виживають та зберігають здоров'я в рази більше ніж в "іменитих" і "потужних" НЦ. Не кажучи, що рівень випускників з наших курсів CLS чи не найкращий.
Хоча ми звичайний навчальний центр, не акредитований поважними панами, які створили монополію на сертифікати і сертифікацію.
Тобто маємо прямий зв'язок - кількість інструкторів рівно якість засвоювання матеріалу.

Ще один момент - розподіл навчального часу за програмою до госпітальної підготовки.
Зараз, всім нав'язали програму БЗВП за якою є три умовних блока по 10 годин в день. Так звана схема 3х10.
Тобто беруть рекрута, який нічого не знає і починають 10 годин робити вигляд що чомусь вчать. Можуть навіть по чесному вчити. Через кілька днів ще так і через кілька днів ще раз. Це основний навчальний цикл.
Хто з вас, може за 10 годин зберегти здатність засвоювати принципово новий матеріал? Думаю ніхто. А це не іноземна мова. Це те від чого буде залежати ваше життя.

У нас ті ж 30 годин, але вони розбиті на 10-12 навчальних днів. Це складніше для організації процесу, але це ефективно.
А от люди які нав'язали недолугу програму, полегшили життя собі. Вигнали на 10 годин роту і типу провели заняття. Краса.

І ще момент. В нас інструктори з такмеду викладаються на кожному занятті на 100%. Це дуже важка дисципліна. Чи не найважча по навантаженню. Бо дуже багато треба дати людині з нуля і засвоїти без права на помилку. Ціна помилки - життя.
Бо людина яка не здатна стріляти через якісь вади, може робити щось інше (носити БК, набивати магазини), а от такмед треба ДАТИ всім. І що ВСІ ЗАСВОЇЛИ.
А тепер уявіть графік роботи інструктора з такмеду в режимі кожен день по 10 годин. Коли він вигорить?
Але на папері у поважних панів все гарно. Такмед проводиться. Інструктори є, все добре. А кількість ампутацій через посттурнікетний синдром як була захмарною так і залишається.

І це тільки один напрямок в тактичній медицині, який лежить на поверхні. Там громадний пласт проблем, які ніхто не вирішував комплексно з 22 року. І не оптимізував з урахуванням змін умов війни. Комплексно тільки забороняли те що намагались запровадити рятуючи ситуацію.
Бо приймали рішення і мали повноваження люди які про оце все знали з паперів які їм приносили в безпечні, теплі затишні кабінети. Люди, які як показник своєї ефективності ставили - оптимізацію штату інструкторів. Зменшення кількості і "багатостаночність". Коли інструктор, він і вогневик і такмед і тактик і інженер на папері. І 30ку свою отримує. А на ділі сам стріляти не вміє, має 160 кг ваги і крім як затягнути турнікет до усрачки нічого не вміє.

Пани які були відповідальні за рішення та розвиток, постійно на рік-півтора запізнюються. А ціна такого запізнення - життя та інвалідності людей.

Але що більше за все вкурвлює. Вже більше двох років в нас є готові рішення. Працюючі. Які довели ефективність на ЛБЗ.
Прийдіть і візьміть. Ми покажемо. Навчимо. Поділимось.

Недавно були збори в одному славетному НЦ з приводу такмеду. Ну, знову розповідали що всі не розуміють свого "щастя", бо не розуміють переваги програми 3х10.
Так от там ДОЗівці пропонували здорові ідеї. Наприклад пропозиція давати ази такмеду не на 3-4 тижні навчання, а раніше.
З перших днів. І що турнікети треба рекрутам видавати в перші дні. і що треба постійно підтримувати навички. Весь час.
І що партнери нам передають пам'ятки і їх треба роздавати рекрутам.
Але....

Майже два роки ми даємо перше заняття по такмеду на 2-3 день навчання. Турнікети зразу. А кишенькові пам'ятки та посібники, ми видаємо два рази. Більше року. коли люди приходять і за потреби коли вони виходять з БЗВП. Бо з'ясувалось вони їх читають. До дірок. На фото від 17 вересня минулого року, надрукована партія посібників. Були і інші тиражі. І постійна практика.
І треба всього одне - прийдіть і візьміть досвід, який працює.

Частина 4. Але і це не спрацює. Бо це механізм, навіть робочий, який потребує палива. Потребує людей які будуть те все робити якісно.
починати треба з відбору та підготовки інструкторів та створення умов для їх роботи.
НЕМА КНОПКИ "ЗАЇБІСЬ".
Є люди яких треба відібрати, підготувати і дати можливість працювати якісно. З нормальним режимом, з можливістю відновлення.

Все ж просто? Треба взяти і зробити. Чи можливо це? Так. Ми живий приклад.

І ще. Главкомом визначена задача - максимально зменшити втрати через погану підготовку. Це про це ж саме. Про збереження життя та подальшої дієздатності. Нова програма яку ми зараз за дорученням командувача сухопутних військ розробили та же адаптуємо в якості пілотного проекту потребує збільшення навчального часу на такмед.
До 42 годин. Умовна схема 14х3. Не виходячи за рамки загальних термінів програми. І це теж реально. Просто викинули застаріле лайно яке ніколи не знадобиться бійцю в сучасній і подальших війнах.

Це не претензії до ДОЗу. Вони зараз намагаються вирівняти ситуацію яку всрали до них пани забронзовілі теоретики. Вони прийшли і намагаються зробити щось з мінусової відмітки. Намагаються. Саме тому, ми будемо допомагати, або поки не доб'ємось результату, або поки не зрозуміємо, що це знову нескінченний процес заради процесу. Але поки ті люди які туди зайшли, декларують нормальні наміри. І поки не дурили. Тому маю обережну надію, що щось почне змінюватись. Але поки це тільки надія.
Але треба вчора. Бо кожен день, це чиєсь життя.

Перші два фото, це пропозиції які пропонуються/озвучуються зараз (тиждень тому). По суті через два+ роки після того як це вже запроваджено у нас. Все інше це те, що вже працює у нас. Щось два роки, щось рік.
Але це все вже є. В робочому стані. Просто треба взяти і масштабувати. Системно.

Маємо вакансії в 151 Навчальному центрі. Багато. Стоїть дві задачі. Збільшити свою спроможність.
І можливо оновити "свіжою кровью" парочку найбільш не ефективних навчальних центрів.

Процес оновлення нових частин буде відбуватись після того, як кандидати пройдуть стажування в 151НЦ і зможуть самостійно реалізувати ефективну модель управління та організації навчального процесу. Обмежено придатні розглядаються.
Можливі переводи з інших частин СВ за погодженням командирів (вмовимо, відпрацюємо, запам'ятаємо на майбутнє)

Локаційно - Харків і область. Одеса і область. Свіжа кров для інших центрів (поки не визначено, але буде враховуватися побажання).

Для інструкторсько-викладацького складу (інструктори, командири взводів/рот-викладачі, викладачі циклових комісій, навчальний відділ) обов'язковий сучасний бойовий досвід і проходження допідготовки/адаптації за програмою центру і подальша робота "в полі".

Підрозділи забезпечення, можлива мобілізація 50+ (за умови фізичного стану який дозволить пройти БЗВП).

Управління - бажано досвід за вибраним профілем, але головне бажання вчитись та сумлінно працювати.

Умови: Грошове забезпечення в залежності від посади + ДГВ (від задач та навантаження). Один з самих людиноорієнтованих навчальних центрів. Проживання в місті/області (враховуються побажання).

Вимоги: Не їсти ближніх. Професійність. Навчаємість. Не бухати (наркотичні засоби туди ж). Сумлінне відношення до своїх посадових обов'язків і трошки зверху. Лежати на посаді не в кого не вийде. Знайомства, шкурняки не працюють.

Зразу чесно - це не про кар'єру. Це про роботу, за яку ніколи не буде соромно і якою в результаті можна буде пишатись.

Інструктори (Такмед, вогнева, БПЛА, тактика, інженерка, топографія). Командири взводів і рот (мінімум дві основні дисціпліни). Навчальний відділ. Заступники ком в/ч. НШ, ЗНШ. Помічники командира. Медики.

Начальники відділів і груп. Автослужба, персонал, зв'язок, захист, ОДТ, озброєння, продслужба, інженерна служба, бухгалтери, діловоди. Розслідування та ППП (тут прискіпливий відбір тільки ефективних).

Водії, машиністи (вантажівки, автобуси, спецтранспорт, екскаватор, бульдозер). Ремонтники.
Електрики, зварювальники, дизелисти.
Кухарі.

Анкета за QR кодом
або
Ватсап, сигнал.
+380 50 650 72 37
+380 96 805 82 72
151nc.va@gmail.com

Навіть не хвалимся. Констатуємо.
Але крім нас і цих хлопців з МВГ, всім іншим, схоже це все пох.

Стрілецький батальйон Харківської поліції (ГУНП в Харківської області).
Один з самих боєздатних батальйонів такого формату.
Завдяки тому що генерал Тимошко свого часу, дуже грамотно та виважено підійшов до формування та підготовки своїх людей в піхотному навчальному центрі. І ще завдяки тому що при формуванні мали місто чесність та справедливість для всіх, які досі намагаються підтримувати командири батальйону
Це в принципі цивільні вчорашні. Слідчі, опера і інші "кабінетні". Вчити приходиться по суті з нуля. Але вони воюють.
Доволі не погано після навчання. Після того як отримують те, що ми вміємо давати. Впевненість. В собі і зброї. В побратимі.
Звісно, що мені б хотілося б бачити серед них трукамщиків-даїшників Кіровоградської, Полтавської, та Одеської областей у яких класова ненависть до машин ЗСУ та водіїв в формі. Але то таке, може колись і побачу. А може ні.
А зараз ми вчимо тим хто воює і хто буде воювати захищаючи Харків.
Свій до свого. Відновлення боєздатності стрілецького батальйону ГУНП в Харківської області
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО.

"Не забезпечив безпеку". Ом ном ном. От прямо шикардос. Мені от прямо подобається.
Яке відверто смачне формулювання. От прямо в роті як від піроженки під каву. І універсальне під час війни. І після війни про минулий період. І таке що з нами може бути надовго. Або назавжди. Це як "враг народа", але більш концентроване. Може це і на краще. Треба його запам'ятати надовго. Бо доганяти ним можна буде всіх. Від двірників та електриків на ввірених ділянках, до президента та міністра. Головне не забути. І щоб було вище всіх імунітетів.
Ще треба щоб можна було в міжнародний розшук подавати за це і щоб екстрадиція була.

«Президент не не міг такого в близькому оточенні мати. Він не такий» (с). Таке вже було?
Бо я навіть знаю, хто підкинув президенту Міндича.

Чого ви зразу про політику? Призвище політика пишете.
Тільки вибори вам цікаві.
Очевидно ж що це росіяни підкинули Міндича, щоб дискредитувати першу посадову особу.

Красава. Сидів пишався собою, отримував якісь ніштяки від посади, вчив людей як їм жити на фісбучику, повчав як вести та розвивати бізнес, просував своїх людей користуючись тим що сам виходець з команди Зеленського. Можливо знав про відкати. Можливо не знав. Але легалізував своєю присутністю всі схеми. Навіть якщо сам в них не приймав участь.
В за пів години до офіційного звільнення, такий прямо жест сповнений шляхетності.
Академічний випадок сучасного блядства.

Насправді ситуація хєрова і оптимізму не додає. І простих рішень нема. Взагалі. От зовсім взагалі. Зараз на зараз нема.
Але треба просто от дуже гарно зафіксувати і запам'ятати все те, що зараз відбувається. От прямо щоб на рівні підсвідомості.
Щоб після закінчення війни, ніякі імунітети, ніякі домовленності, ніякі заборони на видачу третіх країн, не завадили провести по кожному високопосадовцю розслідування. "Наздоганяти" всіх. Без термінів давності. Без імунітетів.
Це просто треба зробити. Не будуть видавати, викрадати і повертати в країну. Змінити законодавство, конституцію врешті решт, якщо треба буде. Плювати на міжнародні закони та суди.
Але просто залишати такі речі "як є" не можна. В судову гілку не вірю. Не за цієї влади. В слідство та прокуратуру теж. Знайдуть як затягти час, як процесуально все розвалити. Але треба буде всіх доставати. Де б вони не були. І ніякі "павутини" і інші операції спецслужб не будуть показниками роботи на благо України.
Показник буде саме в доставці та покаранні певного кола осіб.
Інакше, все це марно. Всі втрати та жертви даремні.

Бляха, люди такі наївні. Ще раз. Міндич не втік. Ця процедура називається "екстракція". Людину вивели/вивезли з середовища яке стало ворожим. Туди, де є певні гарантії безпеки. Не так просто втікти з України, коли по тобі 1,5 року працюють силовики. Будь які. Тільки за сприянням певних посадових осіб. І це теж відкрите питання.

Закінчуємо другий адаптаційний прогон нової програми БЗВП СВ (базова загально військова підготовка сухопутних військ), робоча назва БЗВП7. Це вже другий заїзд людей на нову програму, які інструктори 151НЦ проводять разом з інструкторами інших НЦ, які пройшли кваліфікаційний відбір та допідготовку на базі 151НЦ.

Треба відверто сказати, що навіть у нас, людей які орієнтовані на практичну складову, виникли певні складнощі між написаним та реалізацією на різних локаціях, з рекрутами які теж трошки різні і за мотивацією і за фізичним станом.
Концептуальних змін не вносили, все що було задумано і покладено в основу - працює, ефективно і вже дає результат.
Але змін прийшлось вносити в розклади, таймінг та планування. Допилюємо, дошліфовуємо перед тим як представити іншим.

Основні відмінності програми: чотири умовні курси.
1. Адаптаційний курс (мамо, де я? що зі мною? Мамо, навіщо це все і що з цим робити?).
2. індивідуальна підготовка (базові навички) в ході якої визначаються схильності та уподобання рекрута до дисціплін.
-Проміжний контроль і відбір на дофахову підготовку за напрямками- командир малої тактичної групи, стрілець-рятівник, стрілець-оператор, стрілець.
3. Підтримання індивідуальних навичок, поглиблена дофахова підготовка за напрямками для відібраних, початкова підготовка в складі малих груп з урахуванням ролей та місця в бойовому порядку.
-Проміжний контроль.
4. Робота в складі малих тактичних групи (за відібраним напрямком)+індивідуальна підготовка, багато сценнарної роботи та практичної складової. Напрацьвується і аналізується досвід, в тому числі і негативний.
Вихідний контроль з урахуванням всього періоду навчання. По чесному, в реальних умовах з сценарними задачами.

Відгук людини, яка прошла в 151НЦ БЗВП за новою програмою під час якої була відібрана на поглиблену дофахову підготовку стрільця-рятівника (CLS)

Нова програма "базова загально військова підготовка сухопутних військ" (БЗВП 7).
Відбір за перші тижні людей по напрямкам для поглибленої дофахової підготовки. Відбір проводиться з першого дня навчання за морально-діловими якостями, уподобаннями та схильності навчаємих.
Наша задача максимально ефективно розкрити кращі риси і сильні сторони кожної людини і зробити бійця максимально ефективним.
Нова програма, це про ефективність
Основні відмінності програми: чотири умовні курси.
1. Адаптаційний курс (де я? що зі мною? навіщо це все і що з цим робити?).
2. індивідуальна підготовка (базові навички) в ході якої визначаються схильності та уподобання рекрута до дисциплін.
-Проміжний контроль і відбір на дофахову підготовку за напрямками:
командир малої тактичної групи,
стрілець-рятівник,
стрілець-оператор,
стрілець.
3. Підтримання індивідуальних навичок, поглиблена дофахова підготовка за напрямками для відібраних, початкова підготовка в складі малих груп з урахуванням ролей та місця в бойовому порядку.
-Проміжний контроль.
4. Робота в складі малих тактичних групи (за відібраним напрямком)+індивідуальна підготовка, багато сценарної роботи та практичної складової. Напрацьовується і аналізується досвід, в тому числі і негативний.
Вихідний контроль з урахуванням всього періоду навчання. По чесному, в реальних умовах з сценарними задачами.

Нова програма БЗВП. Перша фокус группа
Нова програма "базова загально військова підготовка сухопутних військ" (БЗВП 7).
Відбір за перші тижні людей по напрямкам для поглибленої дофахової підготовки. Відбір проводиться з першого дня навчання за морально-діловими якостями, уподобаннями та схильності навчаємих.
Наша задача максимально ефективно розкрити кращі риси і сильні сторони кожної людини і зробити бійця максимально ефективним.
Нова програма, це про ефективність
Основні відмінності програми: чотири умовні курси.
1. Адаптаційний курс (де я? що зі мною? навіщо це все і що з цим робити?).
2. індивідуальна підготовка (базові навички) в ході якої визначаються схильності та уподобання рекрута до дисциплін.
-Проміжний контроль і відбір на дофахову підготовку за напрямками:
командир малої тактичної групи,
стрілець-рятівник,
стрілець-оператор,
стрілець.
3. Підтримання індивідуальних навичок, поглиблена дофахова підготовка за напрямками для відібраних, початкова підготовка в складі малих груп з урахуванням ролей та місця в бойовому порядку.
-Проміжний контроль.
4. Робота в складі малих тактичних групи (за відібраним напрямком)+індивідуальна підготовка, багато сценарної роботи та практичної складової. Напрацьовується і аналізується досвід, в тому числі і негативний.
Вихідний контроль з урахуванням всього періоду навчання. По чесному, в реальних умовах з сценарними задачами.
151НЦ. Ми випереджаємо стандарти НАТО

Це могла би бути дешева навколодетективна, навколо панаоїдальна історія, над якою можна було б посміятись в "тісному колі", якби вона так не смерділа часами Януковича, та Харковом кінця 13 і початку 14 років. І це не "злочинна центральна влада", хоча її заслуга в цьому теж є. Це місцева "ілітка", яка впевнена, що центральна влада настільки слабка і має такі ж самі цінності, що дозволить повернутись в "складних регіонах" старим часами. І що поки ще "не все так однозначно" і "пабєдітєль нє апрєделен" (с).

Поряд зі смітником коло дома, перестрічає мене чоловік, 35-40 років, нічим не примітний.
Питає ввічливо -"ізвінітє, можна вас на секунду отвлєчь?". Зупиняюсь, повертаюсь до нього, він продовжує - "ми с вами не знакоми, Роман, но мєня просто просілі вам передать дословно: єслі ви нє закроєтє свою пасть, вам помогут ето сделать".
Я трошечки навіть розгубився, перепитую - в сенсі?
"В прямом", відповідає чолов'яга. "Мєня папросили ето дословно пєрєдать".
Єдине що перепитав у нього після цього - "так і просили "пасть"? Не рот?.
-"нєт, іменно пасть. Ізвінітє, я сделал что просілі". І пішов.

При чому, абсолютно рівним, ввічливом тоном. Без наїздів, без агресії, без тиску. Просто людина виконує те що поручили. Гарно і спокійно виконує. Впевнено.
Насправді, сама ситуація дуже грамотна. Чисто з психологічної точки зору. Відомо де я мешкаю. Смітник в іншій стороні, куди зазвичай виходжу, тобто спостереження було. Цифрових слідів ніяких. Камер там нема. Параноя і все.

Але, є дві речі на які завжди зважаю - 1. коли хоч в чомусь погрожують, вірю що це буде зроблено. 2. Знаючи чисто харківську специфіку, спочатку пресувати через силовиків, пробиваю через знайомих, чи не звертався бува хто до правоохоронців з "замовленням". Особливо вважаючи, що я ні до політики ні до антикорупційних речей відношення не мав і не маю, дуже дивний вихлоп. А крім харківського голови з його тратою грошей на "показуху", замість інфраструктури, я, як споживач, нікого не чіпав. Ну, його гаманець ще згадав пару днів тому. Але це не могло бути тригером. Щось раніше почалось.

І тут я влучаю на 100%. З двох місць підтвердили, з різних "контор". Бо спочатку не повірив що так грубо, прийшлося переуточняти.
Пішли по силовикам гонці (поїх словам, яки нема підстави не вірити) від "лудшего мера", з пошуком того хто візьметься виконати прохання. В ближньому оточенні сформульовано так (не ручаюсь за точність, бо сам не чув) - "закрить, запрєсовать, догнать, загнать і вообще убрать із города. Расходи компєнсируєм і отблагадарім".

Крім того, прозвучала інформація, що якщо в Харкові не знайдеться виконавців, то будуть звертатися в Київ. До полковника Рубеля А М, начальника департаменту стратегічних розслідувань НП, який в минулому з наближеного кола міського голови.
І до одного з заступників голови СБУ, який теж виходець з Харкова і теж був наближений свого часу до місцевої влади. Прізвище мені не назвали, бо то вже було інше уточнення.
Тобто маю на горизонті можливі проблеми.

Відверто кажучи, не зрозуміла така увага до сказаного мною, враховуючи що я тільки кілька разів пройшовся, по тому що лежить на поверхні. Не влазячи в глибину. Але десь, дуже боляче попав. Або хтось почав задавати питання, або зіпсував благосну картину "атца спасітєля".

Картина яку малюють холуї та медіа за гроші, і яка насправді дуже відрізняється від реальної. Від очікування росіян і пасивності в перші два дні, до виїзду з міста до кінця березня 22 року.
Так, Терехова не було в місті. Він виїхав жити спочатку за місто, а потім глибше в тил. На зв'язку був, навіть кілька раз заїздив в місто, роблячи це максимально медійно, але фізично, зійшов в тил, поки не стало відносно безпечно.
До речі, той же Синєгубов, хоча і виїхав жити за місто, був на службі кожного дня. А начальник ГУНП Тимошко, взагалі весь час жив в місті. Єдиний хто звалив в небезпечне місце (щоб не прилетіло випадково) і вичікував, це міський голова. Його фракція в міській раді, теж в більшості своїй виїхала, якщо не повним складом. "Атци спасітєлі" Далі в частині 2.

Частина 2. Може через захист об'єктів критичної інфраструктури який відсутній, бо міська влада миє гроші на квітах, ілюмінаціях, пластикових вікнах, ліхтариках, асфальті та інших речах до яких звикли в мирний час.

Колись я ще чіпляв тему, коли він давав легальні хабарі званнями "почесний громадянин Ха" та квартирами, людям, які не мають ніякого відношення, крім переводів ПДФО військових частин в місто. Ну і інших делікатних послуг, на кшталт приймання деяких укритіів та оборонних споруд в межах міста, які були виготовлені на "дружніх" меру підприємствах.

Як наприклад один з бувших командуючих ТРО. Заслуги якого перед містом невідомі нікому. Ну і ще ряд військових начальників, яких заховали в списку між людьми які дійсно зробили для оборони міста дуже багато. Саме через це, від звання "почесний громадянин Харкова" з рук Терехова, свого часу, відмовився генерал Мельник, який на той час був начальником військового гарнізону міста і ні на день не залишав місто.
Про це багато кажуть люди, яким небайдужі всі ці теми і які уважно слідкують за тим як міський голова банкує почесними званнями, ховаючи між достойних тих хто йому робить корисні «послуги». А кнопки просто голосують.

До речі, 151 НЦ міський голова дуже сильно невзлюбив після того як його бігункам відмовили в схемі переводу ПДФО центра в Харків. А платить стали тим громадам які дійсно допомагають центру. Як раз це співпало з тим, коли він дав команду викинути «єтіх ваєнних із города». І нас дійсно викинули з кількох локацій.

Тобто я так розумію, що спрацював накопичувальний ефект і щось десь тригернуло і нерви не витримали.

Або навпаки, зроблено все, щоб я почав «панікувати», та замітати якісь умовні сліди і підсвітив сам, те що приховую або боюся. Або за реакцією на "гаманця", заховати певні дії. Варіантів кілька.
Але вони на жаль можуть від'їдати купу часу, якого і так не вистачає. Кілька дуже важливих задач в реалізації.

У зв'язку з цим, хочу відповідально заявити, що за мною нема криміналу. Зараз такий час що треба бути клінічним ідіотом (або пов'язаним з самим верхом у владі), щоб порушувати закон. Навіть в дрібницях.

Саме улюблене силовиками - Необлікована зброя і боєприпаси. Нема як явища. Досить давно з перервою на початок вторгнення. Не було з весни-літа 22 року, потім все здав. Все що є - оформлене згідно закону. Все настільки згідно-відповідно, наскільки тільки це можливо.
Все що використовуються при виїзді на роботу на ЛБЗ, береться "поганяти" в частині в інтересах якої працюємо і повертається зразу з відома вищого командування. З 14 року намагались щось накопати по цій темі, нічого не вийшло. Зараз тим більше, для тих хто давно в темі зброя = червоний знак "Небезпека". Бо всіх намагаються прихватити саме на цьому. Якийсь патрон в машині завалявся, або узргм, або ще якась дрібничка. Без варіантів.
Я старий, досвідчений, законослухняний цинік, який знає правила гри "без правил".

З наркотичними засобами, теж все нормально. Їх нема. Знеболювальні аптечні. Навіть те що має в своєму складі CBD, все закуплено легально. Ну, і навіть бухать не бухаю.

По частині СБУ і контррозвідки, тут теж дую на воду, вже дуже багато років.
Тому, якщо щось почнеться, значить почалось.

Тепер для тих, кому щось пропонують за мої проблеми.
Я не буду пропонувати нічого. Не маю бажання і ресурсів.
Я просто попереджую. Що ця ілюзія всеохватної мєстєчкової влади вже на закаті свого існування. І ця місцева кліка не має майбутнього. Доведено Трухановим. І російський паспорт це не єдина причина вводити ВЦА в місто і посунути мера. Є дуже багато інших і Терехов майже всі їх вже позбирав. Тому час готувати парашути. Або шлюпки.

І наостанок. Ігор Олександрович, це була відверто погана ідея. Буде боляче. Бо я просто не звертав уваги на діяльність місцевої влади. Тепер прийдеться влазити в нудні теми. Але я здібний.
І є ті, хто з задоволенням допоможуть. Навіть серед найближчого оточення. "Вчасно зрадити, це просто вчасно передбачити", так здається, в ваших колах кажуть?

Хто більш менш цікавився історією війн, знають, що орда завжди воювала заручниками. Особливо під час облоги міст, якщо виходили на облогу не захвативши зненацька.
Так, в них було своє військо ефективне в полі та в миттєвих ударах, але самі важкі задачі, де було багато роботи і втрат робили полонені і заручники. Вони закопували рови, лізли на стіни, робили підкопи і просто йшли поперед лучників живим щитом.
Під час взяття деяких міст, кількість заручників перевищувала "штатне військо" в кілька разів.
Більш того, було кілька випадків, коли оточивши місто, орда не починала активну фазу поки з сусідніх міст та сел не назбирає потрібну кількість умовно цивільних, для штурму в перших рядах. Це людожерська практика. Але ефективна. Переможців не судять.

Насправді це поширена практика ведення захватнических військ. Будь яка армія яка окупує територію, створює підрозділи з місцевих. Це робили і під час другої світової і до неї. Московія взагалі воювала в більшості окупованими народами. Всі "республіки" це ж завжди був тільки ресурс для Москви.

Те саме відбувається і зараз. Зруйновані міста, вони не збираються відновлювати. А от мобілізаційний ресурс для армії РФ, це дуже потрібно. Вони планують йти далі за рахунок людей, яких захватять на окупованих територіях і примусять воювати за росію. Вони завжди так робили і роблять. Кількість людей яких москва розраховує потенційно захватити під час майбутнього (за їх задумом) просування, та відправити воювати з Європою, кілька мільйонів. І це не тільки ті, хто зник з військового обліку і не з'явився там. Це і військові пенсіонери, це і пенсіонери МВС. Це і ті кого називають "економічний фронт". Він їм не потрібен. Ні економіка, ні відновлення окупованих територій росії не цікаве. Нема чим. Нема за що. Нема для чого. При чому підуть рядовими бійцями. Самі лояльні з часом, якщо виживуть стануть сержантами.

Якщо умовно змоделювати ситуацію, що росіяни захватили всю Україну, вони у жорстких мінусах. Україна тримається на іноземних грошах і допомозі. Війна в найближчій перспективі для РФ не окупиться. Розграблять все що можливо за кілька місяців, що дасть якийсь прибуток окремим колам людей. Але від цього не виграє сама держава. Яка напіврозвалена витратами на війну. Гроші вкладені кремлем в війну не повернути за рахунок України.
За грошима вони підуть в Європу. І ні, вони не будуть примушувати відкупитись ставши на кордоні. Вони зайдуть і візьмуть все.
Бо лозунг "до Ла Манша" за три дні, нікуди не дівся. Ми стали на заваді його реалізації. Якби Україна не воювала з 14 року, то в 22, цей лозунг став би реальністю.

І подобається це чи ні, але певна кількість чиновників та місцевих політиків, досі чекають поки прийде росія. Може не з такими ілюзіями "ані нє будут стрелять і бамбіть мірних", так як в 22 році, але точно прораховують варіанти, які дозволять зберегти свої статки та посади. І місцеві жителі, це їх ресурс і їх заручники, яких вони будуть міняти на свою безпеку. Як і самі міста, які вони вважають "свою вотчіною". І саме тому, вони намагаються максимально виганяти з міст військових, бо ця діяльність на їх думку, додасть їм перед окупантами більше доказів лояльності. Прикривається це все заботою про містян та тим, що через військових обстрілюють цивільних.
Поки в місті є військові, є гарнізон який може стримувати ворога і обороняти місто. Як тільки він зникає, місто стає натовпом заручників і майбутніх "мобіків". І не треба ні яких ілюзій.

І ще, Трамп не зупинить війну. Ні через тиждень ні через місяць.

Тут не буде ніяких висновків, або призивів до чогось. Просто треба розуміти реальність.