Українці вважали що Байден імпотент через говорильню і мінімум реальних дій, які неймовірно затягували.
Але Трамп виявився куколдом з словесним проносом, який до усього іншого ще й до усрачки боїться Путіна.
Нічого непередбачуванного і гарного для нас найближчим часом не буде.
Поки що Росія пропонує капітуляцію України в замін на хокейний матч між США та РФ.
"Похуй все, танцюймо далі". Робимо що повинні і хай буде що буде.

Частина Слов'янська без світла після ударів по енергетиці після закінчення телефонної "домовленності". Нормальний план.

Ми всі вже настільки втомлені, що навіть скептики, десь там в глибині глибин, надіються на якесь чудо в перемовинах Трампа. Навіть розуміючи, що його не може бути. Це як розум кажем одне, а емоції інше.
Ну просто дуже не хотілося вірити в реальність. Як в лютому 22, коли все казало що буде війна, а емоції казали - такого не може бути в 21 сторіччі. Ну просто не може бути в центрі Європи війни з бомбардуванням міст, ударами ракетами, розстрілом цивільного населення і тортурами. Може.
Так і з Трампом, коли дії і розум каже одне, а емоції та втома дуже хочуть чуда. Не може одна людина перекреслити напрямок політики країни за 100 років. Ну не може він стати союзником РФ. Ну не може кинути і зрадити всіх союзників.
Може. Може і робить.
І не важливі причини, мотиви і діагнози.
Наш найбільший союзник нас зрадив. Все. Крапка. Ні, поки що він не дає зброю росіянам і не допомагає нас вбивати. Але очевидно, що в процесі "замирення", як він бачить, інтереси росії для нього важливіші.
Можна не хотіти в це вірити, можна злитися, але факт є факт.
Наш учорашній союзник бачить інший варіант закінчення війни ніж ми. Йому насрати на не те що на нас напали.
Йому не важливо що він цим підтримує майбутні війни та агресії. Він великий і сильний. "Зі мною такого не буде" вважає Трамп. Побачимо. Каже історія імперій.
Він створює новий світопорядок. І РФ йому цікавіша ніж ми. Бо ми малі, бідні і слабкі. РФ теж не торт, але там ядерка. І Китай під боком.
Я надіюсь що не дійде до того, що Трамп оголосить нас терористами та "укрохуситами" і не вдарить американською зброєю по нам. Хоча я і не виключаю такого.
Америка то не Трамп. Звісно. Але зараз Трамп приймає рішення від яких залежится життя кожного з нас і наших дітей. І збурених голосів "америки" я не дуже чую. Там яєць не стало. В прямому та переносному.
Можливо, можливо, щось потім і зміниться. Бо життя бентежне, а росія завжди зраджує. Але зараз є факт.
За нас, без нас вирішують нашу долю не на нашу користь.
Того як ми хотіли та мріяли, що нас завалять зброєю і створять нам вигідні умови для перемовин не буде.
В нас поки що обіцяють забрати останнє і не давати те, за що вже проголосовано конгресом США.
Ну, життя не справедливе. Але ми це знаємо як ніхто інший.
Це дуже не приємно, боляче і зовсім несподівано в площині наших надій і останніх 10 років війни. Але це факт.
Ми потрібні тільки самим собі. Ми, найдосвідченіша армія Європи і світу, яка протистоїть в повноцінній війні ворогу що має тотальну перевагу.
І ми робимо те, що не під силу іншим. І це вже є. І цього у нас не відняти.
Нічого критичного та фатального не трапилось. Просто американська влада нас зрадила. Таке вже бувало.
Тому збираємось до купи і шукаємо інші варіанти. Росія 2022 і 2025, це вже інше.
Але є і гарні новини.
Ряд країн ЄС і Канада (і ще кілька країн) всерйоз розмірковує про відмову від літаків F-35. Американцям треба готуватися до того, що їх президент втратить всіх покупців новітньої американської зброї в Європі.
А ВПК Америки це дуже великі кошти. Але навряд чи вони зможуть повернути довіру до штатів.
Кидал ніде не люблять. Задню в Європі «круті чуваки» вмикати не будуть тому будуть шукати збут серед не дуже демократичних країн. І Росія тут Трампу зрозуміла і комфортна. Але грошей там не буде.
Тому Американці будуть своїми податками фінансувати закупівлю американської зброї в борг Росією. Ну, а в кінці росіяни кинуть Америку і вʼїбуть її разом з Китаєм. Бо Америка то далеко і там всякі заморочки. А Китай ось він, близенько, зрозумілий і вже вмонтований в економіку.
Де ми в цій схемі? Там де і вся Європа. Коли Путін наїбе Трампа і разом з Китаєм почне діяти проти США, ми будемо нейтрально спостерігати. Ну, якщо будуть гарні пропозиції, то може допоможем. Але це не точно.
Але то про дуже довгий період.
Нам зараз треба пережити чергову турбулентність (в першу чергу емоційну) і вигребсти. І не наробити помилок всередині країни. Бо шансів оплачених такою високою ціною, раз на кілька сторіч випадає.

Почитав новини розтягнуті у часі за 2-3 тижня. Промотав як кіноплівку на прискореному режимі. І вам раджу. Зберігає нервові клітини, час і взагалі увесь той кожноденний "ужас-ужас" сприймається як фон.
Насправді за місяць крім словесної діареї Трампа і пустого базікання ніпрощо та про все взагалі, можна виділити дві речі.
Зеленський підтвердив трампу і світу прагнення до припинення війни. Ну, тобто те чого хотів Трамп, він озвучив. Навіть кажуть запропонував ЗАЕС в управління американцям.

А Путін в свою чергу, відмовив трампу в усіх хотєлках і навпаки підписав якийсь указ що на окупованих територіях люди або приймають громадянство РФ, або іх депортують.
Чистісінько окупація. І етноцид.
І Трамп ніяк не відреагував на це. От зовсім. "Вони там воюють один з одним". Тобто ні про яке припинення війни через тиск на росію мова вже не йде.
Дружба з РФ і похуй на Україну.
Це було і так зрозуміло, але залишки ілюзій, може у народа вівітряться.
А от на указі Путіна варто зупинитися.
Нам намагалися нав'язати думку, що Путіну треба була проросійська влада в Україні, що якби вони змінили владу в 22, то пішли б собі геть. Що начебто ціль їхнього "сво", тільки змінити владу.
Хуюшки. Вони заводять території в склад ерефії, а людей примушують приймати громадянство. Це і є ціль.
Повне поглинання України і знищення держави та національної ідентичності.
Не просто УССР 2.0, де типу є якась Україна зі столицею та своєю квазідержавністю, а області/ федеральні края російської федерації. І всі росіяни. Всі незгодні в кращому випадку - депортація кудись. А в гіршому (тобто майже гарантовано) знищення або табори.
Цим указом Путін показав що він хоче і буде робити надалі з Україною. А американська влада не вбачає в цьому чогось такого, на що слід було звернути увагу. Тобто просто не заважає новому союзнику.
Цікаво, чи європейські країни чують, що Путін прямо каже, що до Європи підуть від смерті мільйони біженців з України?

Насправді, незалежно від того які рішення будуть прийматися, головним є одне. Українська піхота на якій тримається периметр. Поки піхотинець на місці - периметр стоїть.
І в найближчий час, це залишиться незмінним. Чим краще підготовлений піхотинець, тим стійкіший периметр.
151НЦ. В контексті останній подій - "ми набагато крутіші за НАТО"

Не хуйово чуваки signal прорекламували як месенджер.

Частина 1. Я надіюсь, вже ні в кого не залишилось ілюзій, що скорого перемир'я, а тим більше миру не відбудеться?
Росія не збирається припиняти війну. Намагається нарощувати мілітарний сектор і намагається демонструвати готовність до довгої, а потім і великої війни. Не зважаючи на величезні проблеми в економіці. От просто величезні, які тільки починають формувати лавину, яка зможе занести все. Але не миттєво.
З поганого. США не будуть нам допомагати так як нам хотілося б. І взагалі під питанням наші стосунки як союзників/партнерів/однодумців. З хорошого - ми не одні, Європа нас підтримує і ми маємо надійний і безпечний тил у вигляді Європи.

Тому війна на виснаження продовжується. І зараз це не стільки про військову компоненту РФ, скільки про економічну. РФ має переваги в людях і техніці, ми маємо перевагу (суто завдяки союзникам) в економічній стійкості.
Тобто задача мінімум - протриматися на полі бою поки проблеми економіки не почнуть домінувати в РФ над усім. Це можливо. І це не так довго як здається. Там дійсно хєрово все.
Але ми теж виснажені і втомлені. Дуже. І тому дуже важливо підвищувати стійкість та виживання наших підрозділів та бійців. Але в нас проблема в людях. Питання виживання держави - боротися за кожного бійця. За його рівень та виживаємість.

Ми знову повертаємось до питання підготовки поповнення, резервів та підвищення рівня навчання тих хто вже воює. І тут, на жаль, починаємо деградувати. Точніше спрощувати те що не можна спрощувати.

Зараз ми спостерігаєм спрощення рівня підготовки на БЗВП і послаблення рівня підготовки інструкторів під красивим поясненням, яке не можливе в житті з урахуванням реалій.
Замість того щоб розвивати успішні кейси, які довели свою ефективність, в нас починається вигадування велосипеду і заход по граблям на нове коле.

Як почали думати десь там за хмарами, на горі - "Стрільба на дистанції 100+-200+ метрів не ефективна. Тому не треба вчити цьому. Давайте будемо вчити стрільбі на коротких дистанціях". По гонгам.
І повернемось до РККАшної теми "щільність вогню" і стрільба чергами в напрямку ворога.
А чому стрільба на 200+ масово не показала ефективність? Адже задача стрільця в обороні - не допустити ворога на дистанцію кидка гранати.

А не показала ефективність тому, що 99% навчальних центрів не вчили людей стріляти на дистанції 200+ метрів. Чому? Тому що самі не вміють і тому що це потребує зусиль і індивідуальної роботи.
Простіше дати 10 магазинів і навчити поливати з 25-30 метрів мішень номер 4. Тільки в реальному бою такого не буде.
То чому зараз починаємо самі закладати у навчання те, що полегшить ворогу задачу?

Ну не можна спрощувати програму БЗВП заради примхи інструкторів, яким ліньки (а скоріше самі не вміють) вчити стріляти на 200 метрів.
Не можна людину без будь яких навичок, навчити влучно стріляти по гонгам на 25 метрів з рук за кілька днів. Тільки з упору. Навіть не з ліктів. Тільки в паперові мішені, тільки зі стрільбою на купність. Для того щоб виявити помилки і підправити вкладку, або обробку спуску. Послідовно. Від простого до складного. Перед тим як починати стріляти виносом швидко, спочатку стріляти стабільно.
В нас нема одноразових бійців, яких можна відправляти в окопи не готовими до максимум сценаріїв.

Ще одне "просте рішення - "А давайте не будемо 15 днів робити стрілецькі вправи по 30 набоїв за заняття одиночними", (бо інструктори їблують), а зробимо три дні з купою набоїв і стрільбою чергами кудись тудою. З ранку до вечора стрілять і стрілять і стрілять.

І таких прикладів дуже багато. Десятки. Системно не розвивається те що повинно працювати, але не працює через те що тупо не робиться так як треба. Не аналізуються причини "непрацювання". А просто спрощується там де цього категорично не можна робити за умов сучасної війни.

Частина 2. Не можна тактику ближнього бою ССО або ДШВ робити обов'язковою і основною для БЗВП. Бо після ССО та ДШВ, зайдуть на позиції дядьки з хворими колінами та спинами і їх задача буде одиночними пострілами з упору не дати підійти противнику близько. Бо короткі та надкороткі дистанції, це вже інший рівень фізичного стану та інші реакції людини. А задача піхотинця і обороні не підпустити противника близько
Його задача економно використовуючи БК не допустити противника для початку штурмових дій. Не дати кинути гранату.
Всі підрозділи які ми в центрі "прокачували на штурми", наступного разу просять дати їм поглиблено оборону. Бо ніколи не приходить на закріплення резерв як обіцяли. І вони сидять в обороні, з відсутністю логістики, постачання та боєприпасів. І цього не можна не враховувати.

В системі підготовки на самому верху зараз парадоксальна ситуація. Клепаються пілотні курси мало не кожного місяця. З гарними програмами. Але на місцях те роблять ті ж люди, які 2-3-5 років не робили ніхуя за старими програмами. Вони ті ж самі після кожної зміни керівництва. Заглядають в очі новим обличчям і такі - "так це ж все міняє, то в нас програми були хуйові і керівники. А ВИ, це ж ого го. Це ж інша справа. Зараз ми під вашим керівництвом, як почнемо як почнемо".

Проблема в тому, що кожна редакція програми БЗВП збільшується практично і стає більш насиченою. І якщо людина не вміла та не хотіла вчити людей по програмі БЗВП 3, то по БЗВП 5, вона точно не зможе.
Я можу гарантовано казати, що ми по БЗВП 3. Давали за місяць нормальну підготовку. Так, 45 днів краще ніж 30. Але хто не вчив за 30 не вчить і за 45.

Окрема біль це пілотні курси інструкторів з "адаптацією до нових програм". Ті ж люди, які не могли навчати по старим, тепер роблять вигляд що готують по новим. А коли їх підлавлюють на відвертій фальсифікації та недоопрацюванні, вони заглядаючи в очі новим керівникам, починають тупо брехати - так це ж пілот, зараз ми все підправимо і як зробимо ого го.
Альо, а в сертифікатах які ви видаєте, теж написано що він пілотний? Ви після нового пілота, будете навчати людей по другому колу? Чи тупо сирими залишите у військах?

Бійцю якого не навчили, родині загиблого бійця, якого не навчили, не важливо за яких обставин отримав сертифікат інструктор який НЕ НАВЧИВ. Йому дали сертифікат та допустили до навчання людей. Все, крапка. Це персональна відповідальність тих, хто виправдовує це все. І хто дозволяє це робити знову і знову. І їх начальників, які це все покривають заохочуючи безкарність.
Ті інструктори яких зараз навчають або будуть навчати за "полегшеними програмами", не винні в тому що їх не навчили як готувати людей правильно. Але це поки не винні.
Відповідальність з'явиться тоді, коли бійці, які вийшли від них загинуть через брак необхідних знань. Тому що хтось побоявся суперечити своєму старшому начальнику.

Це взагалі величезна проблема, коли бояться суперечити своєму новому начальнику. Коли начальник агресивно продавлює свою нову ідею, типу - треба вчити стріляти чергами на коротких дистанціях. А всі мовчать, хоча знають що він помиляється.
Ті хто не вміє і не робить гарно військову підготовку, протирають руки і хвалять "нововведення", бо це їх зірковий час. Їм офіційно дозволили їблувати і не вчити людей влучно стріляти. Тільки "насипати".
Ті хто мають досвід піхотних боїв і знають проблематику, бояться щось казати, бо він же начальник, бо він краще знає. Бо може це так треба.
А якщо помиляється? То просто дайте нового?
А ті люди яких не навчать стріляти влучно в на великі відстані, що з ними? Хай гинуть, "воєнкомат нових пришле"? Хуй там. Не пришле. Нема нових. І не буде з таким підходом.
А як бути з інструкторами яких зараз не вчать ні приведенню зброї до ормального бою, ні стрільбі на 100+, ні карткам вогню, ні переносу вогню по фронту і в глибину на 150-200+ метрів? Вони так і залишаться інструкторами, коли помилка стане явною?

Ще раз повторю - Інструктор БЗВП, це намісник бога на землі. Саме він своєю роботою визначає подальшу долю людини. В більшості термін життя бійця, визначає підготовка.

Частина 3. Якщо росіяни збільшують підготовку по стрільбі по дронам з штатної зброї, яка є у кожного піхотинця, то наша система продовжує надрачувати на гладкоствол (яких не буде в кожного, як і БК до них) і майже повністю забили хуй на підготовку протидії дронам з штатних автоматів.

Проблема не в тому, що ті хто зараз приходять на керівні посади, хочуть поганого. Вони хочуть хорошого.
І приносять хороше. Але вони не аналізують чому погане стало поганим. І нав'язують та продавлюють своє бачення, бо впевнені в неефективності іншого. Бо ті ж люди, які роками робили з хорошого погане, заглядають в очі, лестять і цементують керівників холуйством, безвідмовністю і формують власну непогрішність у нових керівників.

Я поки що роблю свою роботу і спостерігаю за розвитком подій. Спостерігаємо.
Але те що зараз бачу, не додає оптимізму. Особливо враховуючи, що всі відповідальні особи, які роками ніхуя не робили, залишаються на місцях і продовжують на місцях ніхуя не робити по новим програмам. Бо не вміють. Зате аналізи і доповіді пишуть красиво. Брехливі правда, але то таке.
Два наших інструктора поїхали як "таємні покупці" на курс інструкторів базового рівня. По закінченню, залишили об'єктивні відгуки. Так в доповіді і аналізі цього курсу, їх відгуків не було. Їх видалили. Щоб не псували картину. Бо вони "нарушали благостность".

Короче резюме - якщо знову почнемо експериментувати підготовкою стрільців, а особливо інструкторів БЗВП не беручи до уваги успішні кейси, та не роблячи аналіз "чому не працює" те що повинно бути ефективним після кожного НЦ, ми знову просремо підготовку. А потім старі досвідчені пристосуванці будуть заглядати в очі вже новим начальникам і казати - "так це ж все міняє, то в нас програми були хуйові і керівники. А ВИ, це ж ого го. Це ж інша справа. Зараз ми під вашим керівництвом, як почнемо як почнемо".

Прошу поширення.

Нам дозволили мобілізувати і призивати за контрактом людей з ТЦК. З ТЦК прямо до нас. БЗВП у нас.

Потрібні люди на небойові посади.
Будівельники, електрики, підсобники, ремонтники, слюсарі, або просто люди з прямим руками. Потрібні люди в роти забезпечення та охорони. Водії. Фельдшери (будь які медики, локацій багато) кухарі (з освітою). Ну і діловоди, нач складів (красти не вийде), комірники і таке інше.
Навіть обслуговування польової лазні, вільні посади.

Це особливо цікаво для людей з Харківської та Одеської області.

З мінусів - служба на суху.

З плюсів - БЗВП у нас. Умови розміщення - максимально гарні за текущих умов. Здорова атмосфера к колективі, притомні командири, нормальна зарплата. Можливість винаймати житло і спати на простирадлах.
Переводи з інших частин можливі, але туго. Дуже туго. Позиція більшості командирів не так як в 151.
З ТЦК - до 151 Навчального центру. Який реклами не потребує.

Signal, WhatsApp
+380 50 650 72 37
+380 96 805 82 72
151nc.va@gmail.com

Прошу поширення. Це важливо.
Очікувано, введення переводів через Армію+ і формування підрозділів безпілотних систем торкнулось і 151НЦ. І ЦЕ НОРМАЛЬНО.
Людина повинні мати право вибору. В нас всі інструктори з бойових частин.
І коли людина яка прийшла до нас з штурмовиків, чорна від пережитого, а потім навчилась, відтаяла, відновила віру в людей і через 8-12 міс знову хоче піти в бойовий підрозділ, ми це вітаємо.
Так, нам це додає клопіту, навіть трошки обідно, але це чесно.
Людина працюючи в нас, може знайти собі інший підрозділ, інші умови і піти туди. Деяких зманюють. Обіцяють райські умови, та найобують. Але це вже не наш клопіт.
Ми нікого не тримаємо. Навіть навпаки інколи не можемо випхати, хто розкрився не того боку.

Нам дозволили мобілізувати і призивати за контрактом людей з ТЦК. З ТЦК прямо до нас. БЗВП у нас.

Потрібні люди на небойові посади.
Будівельники, електрики, підсобники, ремонтники, слюсарі, або просто люди з прямим руками. Потрібні люди в роти забезпечення та охорони. Водії. Фельдшери (будь які медики, локацій багато) кухарі (з освітою). Ну і діловоди, нач складів (красти не вийде), комірники і таке інше.
Навіть обслуговування польової лазні, вільні посади.

Це особливо цікаво для людей з Харківської та Одеської області. Основне місце служби - Харківська обл. Після здобуття нормальної репутації і потрібних навичок, відрядження або постійна служба майже в Одесі.
Якщо ви, через пів року-рік, знайдете собі посаду в інших підрозділах, відпускаємо без скрипу.

З мінусів - служба на суху. Бухати не можна. Приходити на службу з похмілля - не можна. Красти, їблувати, пройобуватись - не варіант.

З плюсів - БЗВП у нас. Умови розміщення - максимально гарні за текущих умов. Здорова атмосфера к колективі, притомні командири, нормальна зарплата. Можливість винаймати житло і спати на простирадлах.
Переводи з інших частин можливі, але туго. Дуже туго. Позиція більшості командирів не так як в 151.
З ТЦК - до 151 Навчального центру. Який реклами не потребує.

Signal, WhatsApp
+380 50 650 72 37
+380 96 805 82 72
151nc.va@gmail.com

Ми знаємо як і вміємо готувати людей. 151НЦ, створений з нуля. Матбаза починалась з лайна і палок.
І ми своїм існуванням і своєю якістю просто доводимо, що це можливо. Ми, живий, працюючий приклад того, що все це можна зробити.

Свій до свого.
Підготовка роти вогневої підтримки 95 десантно штурмової бригади.
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО.

В нас складається унікальна ситуація. 151НЦ, дуже не люблять управлінці. На рівні главкома і командувача СВ, там все нормально. Ми під задачі готуємо людей чи не найкраще. І ні разу не всрали ні одну задачу з підготовки. Ні разу, навіть коли здавалося неможливим з огляду часу, організації та ресурсів. Нам ставлять задачу, ми її виконуємо. Якісно. В термін. З гарантією.
При цьому в нас все чесно. Не буває підготовки на папері, або фікції. За спробу таке зробити, прощаємося з людьми не залежно від рівня. Від сержанта до комбата. Це чесно.
Всі комбриги і комбати після того як їх люди заходили до нас, завжди хочуть ще відправити людей на підготовку до нас. Центр, якому два роки і який майже не має матбази готував десантників, морську піхоту, національну гвардію, лють та стрілецькі батальйони поліції.
А ще в нас нема ні одного відео як б знімалося як постановочне. Все що ви бачили, це нарізка робочих моментів.
Ми знаємо як і вміємо готувати людей. 151НЦ, створений з нуля. Матбаза починалась з лайна і палок.
І ми своїм існуванням і своєю якістю просто доводимо, що це можливо. Ми, живий, працюючий приклад того, що все це можна зробити.

Забув сказати. Ми не тільки на пряму призиваємо з ТЦК.
Ми беремо 55+ років. Обмежено придатних, якщо стан дозволяє працювати.
Відверто кажучи, грошове забезпечення для певної категорії людей доволі привабливе.
Служба в безпечному (умовно під час війни) місті. Нормальній колектив. Відпустки, можливість знімати житло.
З вимог - сумлінне відношення і тверезість. Вакансій багато. Розширюємось.
Бо реально кращі з новостворених не на "базі" чогось. Зараз кожен паше за двох. Чим більше прийде, тим менше навантаження на інших. Раніше не було можливості брати людей на пряму. Зараз можемо.
На ВЛК направлення даємо.
вакантні посади
Електрик (слюсар) - 6
Комірник (робітник підсобний) - 6
Обслуговування польової лазні - 7

Спеціалісти зв’язку - 8
Фельдшер - 5
Кухар - 15
Водій - 65
Переводи з інших частин - в основному для вищезгаданих категорій.

З ТЦК - до 151 Навчального центру. Який реклами не потребує. На ВЛК направлення можемо дати самі.
Signal, WhatsApp
+380 50 650 72 37
+380 96 805 82 72
151nc.va@gmail.com

Частина 1. Ще одне нововведення, яке внесли в БЗВП5 і продавлюють з самого верху. Спрощення підготовки за дисциплінами орієнтування та топографія.
Практичним занять по визначенню та руху до об'єкта за допомогою магнітного азимута відводиться аж 2 години за 45 діб.
А більша увага приділяється на роботу з програмами «Кропива», «MilChat». Тобто боєць повністю буде залежати від гаджетів.

В 151НЦ дуже ефективна підготовка. Це не тому що ми такі офігенні і що нам все дається легко. Це результат постійної роботи та аналізу. Важкої роботи. В тому числі в окопах на ЛБЗ. Без зупинки. Всі програми ми коригували після аналізу дій на лбз. причому виключно в прикладному значенні. Всі помилки звичайної піхоти ми аналізуємо. Бо кожна помилка ціною в життя людини. А часто не одної.
Після оборони в 22, ми зробили упор на картки вогню. Після Соледара ми почали збільшувати дистанції стрільби, до вказаних в настановах.
Після Бахмута ми теж вносили корективи. В тактику та стрільбу. Це нескінченний важкий процес. І все чого ми просили від керівництва ЗСУ - не заважати нам і обмежити вплив старої задубівшої системи "згідно-відповідно". Ми працюємо в більшій половині випадків в ручному режимі. Тому в нас гнучкість та ефективність. Виявлені недоліки ми усуваємо миттєво (за армійськими мірками). Тому ми кращі в підготовці простої піхоти.

В 23 році, після невдалого дебюту на півдні, до нас завели на відновлення/допідготовку піхоту бригади, яка до цього повинна була "підпирати" штурмовиків в контрнаступі. Задача була проста - навчити людей воювати і повірити в себе. Бо відсоток відказників там зашкалював.
Ми зробили все що було в поставленій задачі. Нам доручили піхотну складову, а всіма іншими займався комбриг з бойовиками. Ми, крім піхоти заточеної на оборону, підготували дві штурмові роти. Гарно підготували. Це був перший раз, коли ми готували людей з мехбригади для нічних штурмів. ПНБ, нічні стрільби, марксмени.
Бригада вийшла на виконання і перший час, штурмовики працювали як боженьки. Виносили посадки в ночі з мінімальними втратами, а часто і без них.
Але одну заплановану задачу вони не виконали. Висунулись на штурм і змогли знайти "точку входу". Ворог задавив все ребом і взагалі ніхєра з гаджетів не було ефективно. Майже чотири години, група навмання блукала по посадкам і не вийшла туди куди повинна була. Потім відійшли, виснажені та деморалізовані. "Все що може піти не так, піде не так".

Після цього ми збільшили підготовку по топографії з "класичними" дідовськими методами. Компаси, орієнтування по азимуту і постійні практичні напрацювання під час тактичних занять. Тобто людині мало показати. треба практика. Як в такмеді, треба постійно вкидувати навчальні сценарії, так і топографії, треба давати людям навички. Тоді незалежно від умов та гаджетів, вони зможуть за компасом та паперовим картам/схемами переміщуватися.

Але зараз це все спрощується і мінімізується, під приводом - воно їм не треба, не зможуть навчитись і цього ніхто якісно не дає в більшості НЦ.
Якісна логіка - давайте відмінимо всі успішні кейси, щоб ледацюги могли і далі нічого не робити. За сучасної програми, кожен НЦ, може вносити зміни до частини програми на свій розсуд з урахуванням обставин і потреб. Тобто якщо умовна програма це 100% ефективності, то ми намагаємось вичавити 120%. Але дуже часто все проходить навпаки в сторону зменшення. І дєятєлі в "учєбках" оптимізують цей відсоток в меншу сторону. до 80%.
Тепер цей поріг ще більше знижують і тим хто ніхєра не робив надають підстави ніхєра не робити ще потужніше.

Частина 2. Ті хто проходив підготовку в 151, знають, що ми постійно робимо опитування і фіксуємо зрізи знань. Мінімум два опитування коли заходять підрозділи з ЛБЗ. На заході і на виході. Там обов'язково з'ясовуємо що сподобалось, що не сподобалось. Які дисципліни треба підсилити. Які дисципліни кращі. А яких не вистачає. чого треба більше.
В усіх опитуваннях в лідерах топографія, інженерка, кулемети. Це те що люди бойовим досвідом хочуть ще не дивлячись що в нас високий рівень.
Були підрозділи командири яких от прямо просили дати топографію та орієнтування. Бо штурмувати навчили, а на місцевості орієнтуватися ні.
А тепер буде от так от. Бо формується нова управлінська ланка в підготовці відірвана від реалій, яка тупо нав'язує своє бачення, а всіх хто не погоджується, ламає об коліно.

Давайте знову поговоримо про такмед.
В БЗВП5, аж 30 годин по тактичній медицині. Це ж круто? Ура, ура? Але є нюанс . Це три дня занять по 10 годин. І все.
Типовий алгоритм - на другому тижні, три дні по 10 годин.
Ті хто в цій темі працюють на результат (фахові практики), знають що це не робоча схема.
Бо 10 годин для початкових занять забагато. Людина не засвоїть і половини. Більш того, при поганій (не фаховій та не цікавій) організації, а тим більше начитці, через 3-4 години у початківця, знижується засвоєння майже до нуля.

Тобто почасово типу перемога. По суті профанація і фікція.

Бо якщо людина не буде протягом навчання практично в різних умовах засвоювати та закріпляти матеріал, вона через місяць все забуде.

Поважні пани з підготовки кажуть, ну типу можете робити по іншому, якщо не хочете так.
Але навіщо робити через сраку базовий документ?
Більшість халтурників, буде робити так, як простіше- як написано.

То навіщо оновлювати програму?
Заради того шоб навчити і підвищити виживаємість на полі бою?
Чи заради того, щоб просто дати можливість готувати ще гірше?
Чи просто щоб відрапортувати, що під керівництвом «імярек» ввели нову програму?
А що там буде в полі і в окопі всім похуй, які і було раніше?
Є кілька робочих програм її алгоритмів (вже апробовані та підтверджені в НЦ), які фахово дають такмед бійцю.
Але замість того щоб опрацювати та масштабувати кращі алгоритми (від простого до складного через засвоєння та практичні навички) знову роблять оптимізацію яка знизить рівень підготовки і погіршить рівень надання домедичної допомоги. З усіма наслідками.

Війна, це взагалі дуже критичний стан для будь якої армії. Будь якої. Самої підготовленої. Не вистачає всього. І дуже часто, більше за все не вистачає часу. На реакцію, на планування, на підготовку.
Хто швидше реагує, той перемагає.
На жаль ми досі, єдиний навчальний центр який в ручному режимі може вирішувати підготовку під складні задачі миттєво. На вчора. Без бюрократії. Так, в ручному режимі. Так, не по воєнному. Під ранок у главкома може з'явитися рішення для виконання якого треба підготовка людей.
І через добу ми можемо приймати людей. І зробимо так, як ніхто не зробить. Я не знаю, це стандарти НАТО, чи вже щось круче, але ми в цьому кращі.
Свій до свого. Гранатометники і кулеметники РВП 95 десантно штурмової бригади.
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО.

Є два умовні види навчання особового складу. Є ще третій, там взагалі ніхєра не вчать, але зараз ми про інше.

Перший вид, це саме навчання. Це коли задача інструктора та викладача - дати бійцю знання та навички, які він засвоїть, закріпить і гарантовано зможе застосувати навіть в стані стресу на ЛБЗ. Це потребує важкої роботи, постійного контролю того що засвоїв боєць і відповідальності. Це постійна і методична перевірка знань та навичок бійця навіть в умовах навчання. І обовʼязково на виході з навчання.
І аналіз всього. Що гарно, що не дуже, що можна зробити краще, а де перегруз в людей. І постійне вдосконалення процесу.

І є другий вид. Умовний коучінг, або мессіянство. Це коли людина, навіть фахова, просто демонструє щось, та розповідає як правильно це все робити. Яка показала, розповіла, і пішла собі. Без контроля того що людина винесла після сеансу.

Для інструктора, знання та навички якими він оперує, це робота. Може бути важкою. Але це робота.
Для рекрута знання та інформація, це його життя.

Можна красиво написати нову програму. Можна розкидати години, та теми. Але на виході нічого не отримати. Бо це програма для коучінгу.
Коучінг, це процес.
Навчання (принаймні в 151НЦ) це результат.

Процес красивий, ефективний і видовищний. Насичений ефектними та показовими «фокусами». Складний і типу «продвинутий». Це вражає начальників які не перевіряють рівень знань після закінчення і дупля не ріжуть в суті.

Робота на результат, це занудство, задротство, зайобування підлеглих і постійний контроль. Це прості речі, які поступово, по мірі засвоювання стають складнішими. Це постійно якісь нестандартні рішення щоб в межах програми дати більше. І гіпервідповідальність. Контроль процесу, інструкторів і рекрутів. Аналіз кожної групи. Як тільки десь щось просідає, алярм і виправляти.

Зараз нас намагаються змусити змінити наш стиль підготовки на коучінг. Спростити та перевантажити не дуже потрібними речами за рахунок критично важливих. Поборемось.
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО

100 днів минуло.
В кінці листопада в ЗСУ було призначено дві людини на посади. Драпатого на командувача сухопутних військ і Апостола на заступника головнокомандувача який відповідає за підготовку ЗСУ.
Тобто 4,5 місяці на посаді.
З Драпатим начебто картина ясна. З КСВ відряджений керувати ОСУВ Хортиця. Де має певні успіхі.
А що там по Апостолу?
От щось конкретно змінилося в підготовці? Щось зроблене?
Не на словах, не на нарадах, не фонтанування ідеями, не обіцянки догнати і перегнати, а саме результ є якийсь? В навчальних центрах та підрозділах? Щось нове, ефективне, прогресивне?
Бо повноважень там за очі.
З того що я знаю, то якось не дуже. Сира квадратна програма, яку, об коліно зламавши всіх, примусили зробити «одобрямс»?
Я поки мовчу, хоча вже багатенько є чого сказати.
Але може я помиляюсь?
4,5 місяці це три повні випуски БЗВП з навчальних центрів. Це вагон часу. Але може я просто чогось не знаю?
Які зараз зміни на краще за 4,5 місяці?
Зразу давайте так - я не збираюсь обговорювати дії комбрига 95 бригади. Хто і як воював це одне. Це минуле в даному випадку. А підготовка, це трошки друге. Мене цікавить результативність та ефективність як заступника ГК, який відповідає за покращення підготовки. Є покращення?
Бо щось по факту все веселіше та веселіше з кожним місяцем стає.

Так працюють інструктори 151НЦ які постійно вдосконалюють свої навички. Для того щоб якісніше навчати піхоту тому що треба на лінії фронту. Навчати тому що допоможе піхотинцю в окопі вбити ворога і перемогти.
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО.