4. Вибачте, але мене вже ця відверта тупість, трохи вибішує. Особливо коли під час війни тупість, або недбалість чиновника обласного рівня, тягне за собою тяжкі наслідки для цивільного міста.
Знайомтесь. Голова обласної військової адміністрації Синегубов. Десятки разів його просили, обережніше робити піар акції. Але йому начхати на місто. Як це працює? Територіальна громада купує для військових допомогу. Потім голова громади везе це в Харків, викликають військових і під камери Синєгубов передає допомогу до якої не має відношення військовим. Фоточки в постах викладають в соцмережі. Бо медійна і піарна компонента дуже подобається ОП.
Фоточок багато. Вони всі, якимось дивом прив'язані до одного впізнаваного в місті місця. Постійно. Які висновки можна з цього зробити.
Як ви вважаєте, скільки часу потрібно ворогу який фахово володіє методами OSINT розвідки, встановити місце? А потім просто попросити підтвердження косвєним та прямим спостереженням?
Його просили припинити робити цю хуйню більше року тому. Бо тільки питання часу було, коли вдарять по очевидному об'єкту. Але Синєгубову пофіг.
Бо він ледащо, яке тільки заради фоточок вилазить з свого кабінету, в тому числі "засвітити" свою важку працю на руїнах в місті.
Коли Харків’яни обурюються, що росіяни наносять удар по якимось культовим місцям, то може варто подивитися, хто допомагає їм визначити пріоритетність цілей?
А якщо ви накладете на мапу всі прильоти за останні місяців 10, в одному з центральним районів, то побачите якесь дивне співпадіння з азимутом ударів та фоточок в соцмережах.
Але це не зупиняє любителя попіаритись на мавіках, замість того щоб дбати про безпеку міста.
І так, це не навмисно. Це просто похуй на місто і містян. Це просто ліньки від’їхати на три квартали. І звісно, винні росіяни. Але навіщо їм допомагати в визначенні цілей?
Це частина світлин з сторінки Синєгубова. Олег Синєгубов. Частина.
Можете самі там полазити. Подивитися поки не видалили.
Зможете співставити одне з іншим? Зможете зрозуміти чому саме так?
Холуїв від ВЦА не присилайте в коменти. Побаню. Ба задрали вже своїм відношенням. Реально.

У нас дуже погана та складна робота в емоційному та психологічному стані. Бо один з напрямків роботи центру - допідготовка людей які зайшли з окопів і які туди повертаються. Легко сказати з високої трибуни про те що "головна цінність, це життя солдата", але дуже складно реалізувати в реальному житті. Бо це не тільки про стратегічні та оперативні рішенні на ЛБЗ. Це в першу чергу про підготовку та про відношення до солдата як до людини.
В 151НЦ, одна з самих високих швидкостей впровадження змін до навчального процесу. Адаптація до вимог фронту. Тому що ми постійно в "темі". Частина людей на задачах. І постійний фідбек від тих хто в нас навчався. І оце дуже складно. Бо в нас особистий контакт і особисте залучення. Кожного бійця, ми взнаємо за час підготовки. Ми кожного з них пропускаємо через себе. Ми знаємо про всі втрати. Ми знаємо де і кому наша підготовка зберегла життя.
А ще ми знаємо що всі нові зміни, це висновки зроблені після поранення або загибелі тих, кого ми готували. Ми знаємо імена і пам'ятаємо в обличчя майже всіх хто загинув. Це дуже складно. В тилових навчальних центрах, є запобіжник у вигляді - відучив, відправив, забув. Оновлення програми приходять (якщо приходять) дуже довго, через всю вертикаль від людей які не мають ніякого відношення до людей, на досвіді яких ці оновлення треба робити. В нас інакше. Тому ми, як би не пафосно це звучало і реалізуємо ті слова сказані з високих трибун на практиці. Всупереч системі.
Бо це наше особисте залучення і повне занурення.
Я це до чого? За два роки ми вже безпомилково можемо оцінювати як старші начальники ставляться до особового складу. Для кого слова про цінність життя підлеглого просто слова, а для кого це дуже дуже важлива задача.
З усіх стрілецьких батальйонів які формують главки нацполу областей, в Харківській області Володимир Тимошко до формування та підготовки батальйону підійшов найвідповідальніше та виважено. Я кажу про те, на чому розуміюсь. В основу реально була поставлена задача - максимально навчити, та підвищити стійкість підрозділу та виживаємість людей. І формування і підготовка основного складу і зразу формування і підготовка резерву для цього ж батальйону. Ми працювали з основним складом. З резервом не встигли. Результати побачим на лінії бойового зіткнення.
Я зараз не хочу про перевод. Хоча є багато що сказати з цього приводу. Особливо зная повністю весь кейс переводу. Залишу на потім.
Пане генерал, Володимир Тимошко, було приємно мати з вами справу.
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО.

Під час великої війни, я намагаюсь не спілкуватися з журналістами. По ряду причин. Один з них зверхність і бажання виїхати на "трендовій темі".
Бо за весь час тільки дві людини, спробували хоч трохи "врубитися в тему" підготовки. Всім іншим треба 2-3-5 хвилинний коментар на гарячу тему, щоб заповнити час програми або видати кількість символів в статті.
А розмова про підготовку, це мінімум час півтора-два, більшість з чого не сподобається ні керівництву підготовки, ні комусь іншому.
Але ми є. Ми живий приклад успішного кейса, коли з лайна і палок, на характері і в супереч системі ми даємо кращу підготовку по ряду дисциплін та напрямків.
І да, ми не "зразковий центр". Більшість поважних панів з підготовки КСВ нас не люблять до трясучки. Вважають сектантами і якимись виродками в системі підготовки ЗСУ. І називають "знову цей 151, заїбали", "що ви блядь таке?" або "ЧВК Доніка".
Олена Зварич намагалася зробити добре, але треба констатувати, що їй прийшлося дуже сильно "збирату раму" після всього почутого. Бо десь там в Києві та високих штабах то одне, а тут на землі, зовсім інше.
Ми не зразкові. Нас постійно зайобують перевірками, бо в нас не воєнний підхід і не зрозуміла старообрядцям система. А ще ми категорично проти показухи. Ні разу ми не припиняли навчання, ні разу не робили "картінку" під час приїзду поважних панів. І не збираємося. Бо кожна хвилина навчання, може врятувати життя бійцю і допомогти виконати задачу на ЛБЗ.
Але, ми кращі в своїй ніші і всі задачі ГК по підготовці людей під певні дії, відпрацьовуємо на 150%.
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО. https://glavcom.ua/longreads/shcho-jidjat-de-spljat-i-chomu-vchatsja-reportazh-iz-uchebki-v-jaku-potrapljajut-mobilizovani-1030800.html

Ще раз хочу нагадати.
Проходить пілотний проект за дорученням ГК по комплектуванню навчального центра інструкторами та викладачами з військовослужбовців з актуальним бойовим досвідом з бойових бригад. Три етапи відбору. 12 тижнів. Навчаємось, придивляємось до кандидатів, а вони до центра, до ділових якостей.
По результату будемо переводити в центр.
Знаю про всі складнощі на рівні командирів бригад, які не хочуть відпускати, але будемо боротися за кожного.
З свого боку можемо гарантувати 12 тижнів якісної підготовки, гарні умови проживання та гідне ставлення до кожного (на взаємній основі).
Потрібні піхотинці, які бачать в собі сили стати інструкторами або викладачами. Потрібні такмеди і медики для того щоб стати інструкторами рівня.
Напрямки - кулеметники, молодші командири піхотних підрозділів, командири кулеметних відділень, стрільці-рятівники, та бойові медики (CLS, CMC).
Ну і звісно БЗВП, та донавчання/підготовка піхоти до задач.
WhatsApp, Signal
+380 50 650 72 37
+380 96 805 82 72
151nc.va@gmail.com

Чергова хвиля міграції на блюскай. Тепер вже політична)).
На всяк випадок, я там вже якийсь час є. Хоча і не дуже активно. Але час покаже.
А Маск тим часом зайобує спамерськими пропозиціями купити в нього преміум.
@donikroman.bsky.social
https://bsky.app/profile/donikroman.bsky.social

Як там справи у свідків таємних перемовин з росіянами з приводу не бити по об'єктам енергетики?
Туди ж ікспертів по "майже вичерпаному" ресурсу російських літаків носіїв ракет.
Буде експертиза?
Чи то вже на завтра, перервах між уроками в школі напишуть?

Просто нагадаю, щоб не забули.
Головний сержант ЗСУ, Косинський 12 років на посаді. Був головним старшиной ЗСУ при Януковичі, потім просто змінив погон і назву. Іконостас небойових відзнак та значків.
Лобіст концепції - лідерство важливіше фаховості. Це дало можливість поставити на ключові посади своїх людей совковської ментальності, які не гидують примати участь в примусі навчальних центрів ставити фіктивне БЗВП. Лідер, в бачені Косинського це той, хто керуючись посадою може взяти на глотку та принижувати особовий склад.
Перебрехав цинічно результати службової перевірки по тиску на сержантів НЦ на користь свого найближчого оточення.
Повторну перевірку перевів з теми - фальсифікація результатів. на тему - звідки в Доніка вся ця інформація.
13 рік на посаді. Абсолютно безграмотна людина в підготовці, яка за неї відповідає по суті на рівні сержантів.
Краде чужі ідеї і напрацювання і видає за свої. Лобіст НЦ Десна, як монополіста по підготовці сержантів і інструкторів. Лобіст обкладання масово інструкторів сертифікатами без яких не платять інструкторські. Лобіст теми що тільки сертифікат Десни дійсний.
Створив сержантську вертикаль з своїх людей (не фахових "лідерів" каптьорів), бо запровадив систему - рости може тільки той, кому вони дозволяють вчитися на "потрібних курсах" та закінчити їх. Створив умови за яких бойовий сержант з підрозділу сухопутних військ не може вирости вище ГС бригади. Далі тільки "мазані".
Розвалив всю підготовку сержантського складу, особливо після 24.02. Все те що зараз з дефіцитом сержантського складу та рівнем його фаховості у військах - результат "роботи" Косинського.
Лідер мамкін.
Новий девіз Косинського - "Головний сержант ЗСУ - не має честі".
Всіх справжніх - зі святом.
PS. Ще Косинський використав СЕДО і сержантські групи для розсилки фальсифікованих результатів перевірки по військам. Еталонний взірець «старої» совкової генерації, короч.

PS. Ще Косинський використав СЕДО і сержантські групи для розсилки фальсифікованих результатів перевірки по військам. Еталонний взірець «старої» совкової генерації, короч.

Пані та панове, є важлива справа.
Треба підписати петицію про повернення головної будівлі Національного університету оборони України саме університету оборони. Корпус в 13 році віджала судійська мафія Януковича. З 14 року займають корпус незаконно. По суті рейдери.
В 13 році, коли Янукович і його уряд вбивали обороноздатність України та ЗСУ, корпус передали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Всі пам'ятають який тобі був суд. Зараз в принципі ті ж люди, на посадах. З тими ж принципами "нєбожитєльства".
З тим, як зараз працюють суди в Україні, займаючи самі топові будівлі по всій країнї, акценти явно розставлені не дуже про оборону країни.
Указ про повернення корпусу, був підписаний ще у 14 році, після втечі Януковича. Указом Президента від 6 червня 2014 року № 501/2014
Але судійська каста, просто забила на це і тупо продовжує утримувати захоплену будівлю.
Дуже, от прямо дуже треба підписати петицію і повернути корпус до МО.
І поширте будь ласка. Це справді важливо.
https://petition.kmu.gov.ua/petitions/7291

Мало хто уявляє, наскільки серйозні саме системні проблеми в ЗСУ. Ще менше, хоча б приблизно уявляють який спротив чинить і буде чинити "система" особистостям які будуть намагатися щось змінити. Не зважаючи на прізвище. Навіть ті хто вважаються "людьми старої системи", стикаються з тим, що система не працює. Бо саботаж, бо пристосуванці, бо пофігісти, бо поважні пани, бо кожен суслік агроном, командувач і полководець, бо згідно-відповідно, але по закону все вірно. Бо тільки своя шкура дорожча. І всі ці люди-гальма та шкідники, залишаються на своїх посадах. І одна людина дива не створить. І дві не створять. Дуже хочеться надіятись що щось зможе змінитися, але ні. Вже не віриться.

З днем волонтера всіх причетних.
Особливо тих, завдяки кому волонтерський рух в Україна існує. Бо всі публічні волонтери лише розпорядники ресурсів тих, хто є опорою цього руху. Хто живить волонтерство своїми коштами. Кожен хто допомагає - волонтер. Це мільйони Українців і інших людей зі всього світу. Просто не у всіх є час робити це постійно та системно.
Дякуємо всім хто допомагає.

З Днем ЗСУ всіх причетних. Дякуємо за кожен день.

Одна (далеко не єдина) з наших переваг і сильних сторін, це гнучкість у підході до виконання поставленої задачі. Це до речі, саме те, що нам ніяк не можуть вибачити старообрядці які живуть згідно-відповідно і "якщо нема в керівних документах, значить нема в природі і заборонено".
Відновлення боєздатності, допідготовка "під задачу", підвищення стійкості підрозділу недалеко від ЛБЗ. При цьому максимально комфортні умови (з можливих) і фахова робота з кожним бійцем. Як ми кажемо жартома - послуга під ключ. "all inclusive". Давайте нам людей, визначте терміни і що треба зробити і не заважайте. Не треба стояти над душою, розповідати як не правильно, та "не положено". Вимоги нам диктує лінія фронта.
Екзамени приймає лінія бойового зіткнення.
Ми робимо те, що вміємо найкраще - готуємо піхоту і робимо це фахово. Кожен з тих кого ми готуємо, може завтра опинитися в одному окопі з нами.
Або ми з ним. Тому і робим "для себе"
Свій до свого. Організм 36 ОБМП.
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО.

Ми не віримо, що людина яка не вміє стріляти з автомата по великій наземній нерухомій цілі, може ефективно вражати рухому повітряну ціль. На невизначеній дистанції, з невизначеною швидкістю та невизначеним кутом руху. Тому вчимо кулеметників так, як вчимо всіх інших. Послідовно, від простого до складного. Усвідомлено. Дуже гарно та системно.
Спочатку особиста зброя (5,45 або 7,62). З самих азів. Зі 100 метрів. Потім через дешевизну та доступність набоїв - РПК. Потім РПК по рухомій наземній малогабаритній цілі. І лише потім основний калібр 12,7 по рухомій наземній цілі, з не дуже стабільного пікапу. І вже потім, тепловізійні приціли та хімічні грілки на рухомих мішенях. З різними дистанціями та швидкістю руху. І лише потім основні стрільби і задачи.
І ви знаєте, в хлопців виходить.
Бо ми 151 НЦ. Ми і є стандарти НАТО.

Ще до великої війни, нам пощастило зібрати команду однодумців та "єдиновірців". Потім під час створення тренінгу молодших командирів і на етапі формування навчального центру, ми збільшували команду однодумців через відбір та селекцію. Іноді досить болісну.
Всі люди з якими ми починали і з якими продовжуємо рух, Фахівці з великої літери.
Ми чітко знаємо, що у справі підготовки та навчання військовому ремеслу нема простих рішень. Навіть у самих простих речах та навичках, треба час, системність, та набуття навичок з розумінням кожного кроку.
Від простого до складного. З розумінням, з здобуттям навичок, м'язової пам'яті та мілкої моторики.
Ми не віримо, що людина яка не вміє стріляти з автомата по великій наземній нерухомій цілі, може ефективно вражати рухому повітряну ціль. На невизначеній дистанції, з невизначеною швидкістю та невизначеним кутом руху.
Хто би і що би нам не розповідав. Статистика річ уперта. Якщо людина не вміє стріляти, можна навісити на кулемет яких завгодно дорогих девайсів, нічого путнього з цього не вийде. Звісно, статистично на великих числах будуть і "успішні" моменти.
Але.. ми занадто нудні, щоб покладатися на випадковий фарт у військовій справі.
Ми не знаємо як і що роблять інші. І не хочемо нічим ні з ким мірятися. Ми і так знаємо що ми фахові і ми охуєнні. Тому вчимо кулеметників так, як вчимо всіх інших. Послідовно, від простого до складного. Усвідомлено. Дуже гарно та системно.
Спочатку особиста зброя (5,45 або 7,62). З самих азів. Зі 100 метрів. Потім через дешевизну та доступність набоїв - РПК. Потім РПК по рухомій наземній малогабаритній цілі. І лише потім основний калібр 12,7 по рухомій наземній цілі, з не дуже стабільного пікапу. І вже потім, тепловізійні приціли та хімічні грілки на рухомих мішенях. З різними дистанціями та швидкістю руху. І лише потім основні стрільби і задачи.
І ви знаєте, в хлопців виходить.
Бо ми 151 НЦ. Ми і є стандарти НАТО.

Просто хочу нагадати тим хто забув, бо так зручно. Абе не знав, як і 99% інших керівних та статутних речей. Є така річ, як перерозподіл майна або особового складу. Коли старший начальник (корпус або оперативного командування, або КСВ) бачить що в його підпорядкованому підрозділі є фахівці, або майно яке потрібно ( на думку старшого начальника) в іншому підрозділі. І його просто перерозподіляють нарядом або наказом. Так це працює в армії. Вважається що старший начальник краще знає потреби усього великого організму. І це не обговорюється. Наказ старшого начальника. Корпусу, або ОК або командування. Тому те майно що може комусь "дуже знадобитися" в іншому місці і може бути переросподілене, наприклад ми, вже років 10 не віддаємо на баланс частини, а передаємо на відповідальне зберігання.
Ця практика не погана і не гарна. Вона дієва і потрібна в умовах оперативного реагування на нестачу чогось. Хуйовою її може робити тільки старший начальник, який своїм підписом вирішує якісь "шкурняки" замість раціонального розподілу. Але це на жаль законно і на думку молодшого начальника просто похуй в таких випадках. Можна оскаржити, але то гємор.