Ок, давайте коротко про "я тисячі ворогів вбив, а мене на місяць в учєбку". Або про тих хто воює рік, або два і не має БЗВП.
В 151 НЦ, є кілька унікальних програм, які ми розробили, затвердили і впровадили. Це програми по допідготовці бійців, або підготовці їх до певних задач. Це відновлення боєздатності піхотних підрозділів, це підготовка до штурмових дій, це бойове злагодження.
Тобто БЗВП це не наша основна функція. Ми гарно працюємо з вже воювавшими підрозділами або з новосформованими. Командири нам віддають піхоту, визначають що їм потрібно і отримують "послугу під ключ". All inclusive.
Але БЗВП ми теж даємо. І теж дуже фахово. Бо БЗВП це не про навчити стріляти. Хоча це теж важливо. Це про півтора десятки дисциплін, які потрібні на війні.
Знаєте що завжди просять командири і бійці? Топографію. Орієнтування. Інженерку. Такмед. Стрільба з незручних положень. Протидію дронам. Переміщення в складі груп. Штурмові дії. І багато іншого.
Їм цього не вистачає на війні. Їх цього фахово не вчили. Але це все програма БЗВП. При наймні в нас. Це і є БАЗА.
Я можу розповісти десятки випадків, коли нестача базових знань зривала задачі і люди гинули.
Розумієте, затягнути до усрачки турнікет, то не тактична медицина. Це просто затягнути до усрачки турнікет. Такмед, це комплекс знань та УСВІДОМЛЕНИХ НАВИЧОК які необхідні в бою для того щоб надати допомогу собі або побратиму. Топографія та орієнтування то теж не про "кропиву". Бо я можу розповісти як штурмова група повзала пів ночі в 500 метрах від точки входу. Багато чого можу розповісти. Бо ми всі помилки аналізуємо. Ми всі недоліки програм збираємо і впроваджуємо постійно нове.
Ви знаєте скільки відсотків зброї в підрозділі не приведено до нормального бою після виходу з ЛБЗ після пів року боїв? Впевнено можу сказати мінімум 60-70. Це значить зі 100 людей 60 несвлучають туди куди ціляться, навіть якщо базово вміють стріляти. А ви знаєте як швидко втрачаються стрілецькі навички коли ви не займаєтесь постійно?
Люди не хочуть їхати в «учєбки» бо там погані умови та погане відношення до особового складу. І тому, що більшість з визначеного часу, вони займаються незрозуміло чим.
Я ні разу не чув нарікань з боку людей маючих бойовий досвід, які зайшли до нас на місяць на БЗВП. При самому скромному розкладі, людина 60-70% програми не знає. Це проста математика, яка підвищує рівень виживаємості в два, три рази.
Просто коли людина на навчанні знаходиться в комфортних умовах, коли їй дають можливість відновитися ще й психічно, коли нормально годують і якісно і цікаво вчать, місяця буде замало. Це перевірено.
Тому не потрібно мені розповідати що поставити штамп БЗВП людині з БД без навчання, це нормально, бо в учєбці місяць втрати часу. Ні, це не нормально. Це злочин. Це умсно не надати людині необхідні знання які врятують життя бійцю і його побратимам.
151 НЦ. Ми і є стандарти НАТО.

Те що добровольцям дали можливість призиватися прямо в частину, це безумовно дуже добре. Але як завжди все так, тільки трошечки не так.
Бо кажуть в єдиному центрі в який відправляють людей з РЛками черга не маленька.
Але для завершення, ще було б не погано бригадам та новим рекрутам давати можливість самим вибирати навчальні центра для навчання.
А потім проаналізувати чому так і розігнати непотріб (в прямому сенсі).
Але... "Хто ж його посадить, він же пам'ятник" (с)

Головний сержант ЗСУ Косинський, від свого імені подав всі наші пропозиції по підготовці інструкторів які ми мусолимо два роки. Взяв за основу модель нашого центра і додав те, за що ми критикували систему. Розовий «ворішка». З одного боку, це як би добре. Хоч так, але хай міняється. На 13 році на посаді ГС ЗСУ, чувак розчехлився і подав нормальні пропозиції. Хоча і пизжені. Все ж краще, ніж фальсифіковане БЗВП.
Але є одне але… Він пропонує все це зробити в Десні, а усім молодим центрам заборонити готувати інструкторів базового рівня. Тобто хоче повернути монополію Десни.
Совок, він завжди хоч в чомусь вилізе. Окремо потребує уваги, як глибоко савєцкі прапорщики, це будуть реалізувати на практиці.
PS. А ви знаєте, який посадовий оклад у головного сержанта ЗСУ? Краще вам не знати. Бо буде не зрозуміло, за що його 13 років тримають на цій посаді. Воно навіть сплагіатити нормально не може.

На скрінах перелік частини питань які задають співробітники ВСП проводячи службову перевірку в 151 НЦ.
Питання написані та прислані співробітникам ВСП начальником штаба ГУ ПСВ Бабичем Ю В на прохання Косинського. Або самим Косинським і переданим Бабичу. Злі інсайдери з ВСП, кажуть що така модель практикується, коли треба вчинити тиск на частину або командирів. Заказуха та пошук привода щоб залучити контррозвідку, СБУ та нацпол.
Трошки теорії, як це працює. У вищих колах військових, є фішка, коли треба підписати який "шкурняк", який не підписує начальник, треба дочекатись поки начальник поїде у відрядження і підсунути документ ТВО начальника, який рідко коли в курсі цих питань, бо займається своєю роботою. І навантаження велике, навіть не вчитується. А коли вже приїздить сам начальник, то він не лізе в минули накази. Навіть якщо лізе, то не відміняє наказ, щоб не дискредитувати систему. Просто дає пиздюлєй замку за неуважність. Ця схема відома і вона працює.
В нашому випадку задіяні аж два ТВО. Клопотання провести службову перевірку в 151 НЦ Косинський підсунув ТВО ГК Горбатюку. Бо там повна маячня про «витік конфединційної та службової інформації» та оприлюднення призвищ та посад «керівного складу ЗСУ».
Коли пройшла перевірка яка підтвердила що Косинський збрехав в доповіді НГШ і перебрехав слова головного сержанта 151 НЦ, Косинський пішов до ТВО Начальника ГУВСП Бабича і "заказав" іншу перевірку. З іншими акцентами. І Бабич (який залишився на хазяйстві в ВСП) подовжив терміни перевірки і прислав нові питання. Дослівно виконавцям він сказав (зі слів інсайдерів) – «все хєрня, рвати по повній».
Суть питань по Косинскому звелась до юридичного словоблуддя. Типу - а чи мав юридичне право ТВО ГС центра писати рапорт? Чи є у сержанта інструктора відмітка в військовому квитку про проходження курсу? А чи міг сержант клопотати про відправку рапорта по СеДО без запиту зверху?
Тобто з подачі НШ ВСП Бабича йде перевірка не по факту зловживання Косинським службовим становищем, а по факту - чи мали право військовослужбовці стрибати на такого поважного пана Косинського. І якими керівними документами це визначене.
Все це було підписане і написане під час коли Начальник ГУ ВСП був у відрядженні. Робоча схема.
До речі, ті ж злі інсайдери з ВСП, кажуть що у дружини Начальника штабу ГУ ВСП Бабича ЮВ, російський паспорт. І що навіть це є в його особистій справі. Але це не наша справа, Бо може просто люди брешуть.
Я не маю права викладати питання які Бабич написав для перевірки центру, а але я можу публікувати питання, які Бабіч по замовленню Косинського написав про мене. Від цього смороду 37 роком, здивувалися навіть старі кадри ВСП. Трошки здивувалися і перекинули мені.
Це методи роботи та стиль Косинського. Скільки прапорщика СА не ховай, все одно вилізе.
До речі, всім хто допомагає військовим - якщо в вас нема договору з військовою частиною, то ви за версією Бабича та Косинського порушники закону. А командира частина можуть притягнути до відповідальності.
Пане Міністр оборони Рустем Умєров / Rustem Umerov, це ж за цю демократію ми зараз воюємо з РФ
Питання про які я кажу, офіційно як вказівка прийшли від Бабіча на зональне управляння ВСП. Це може показати будь яка перевірка та опитування людей, які проводять перевірку 151 НЦ.

Бригадного генерала Сергія Мельника (ака Марсель), призначили заступником міністра оборони.
Відверто не однозначне призначення. Це коли нормальну людину, можуть просто обнулити обставини та оточення. Надіюсь цього не станеться і йому не будуть викручувати руки. А просто дадуть працювати. Бо до роботи і всякого двіжа, він просто навіжений.
Мельник один з небагатьох керівників, хто не втік з Харков 22 лютого. Він був начальником гарнізону хоча не кадровий військовий. Генерал юстиції. Мало хто чекав, що начальник військово-юридичного інституту залишиться в місті і буде тут організовувати двіж по обороні міста і по всяким диверсійним пакостям окупантам. По суті людина з формальної посади, зробила доволі вагому силу в питанні організації оборони міста.
Не знаю, чи дадуть йому в МО повноваження робити те що він вміє і хоче, але надіюсь що так. Йому пофіг на політику та регалії. Відмовився від звання почесний громадянин на користь військових. Але йому не пофіг люди. Не пофіг Харків.

Завдяки сприянню Мельника, дуже багато питань вирішувалось на моменті становлення 151 НЦ. Дуже підтримує якісну підготовку особового складу.
Якраз це один з напрямків профільного заступника. Побачимо. Підтримаємо, якщо треба буде.

Невеличкий інсайд. Сергій Мельник до трясучки ненавидить кріпосне право по відношенню до рядового та сержантського складу. От просто до трясучки. Особливо коли досвідчених та фахових бійців правдами та не правдами не відпускають проти їх волі, аж поки вони не загинуть. Тому є надія, що щось може змінитися.

Якби був чемпіонат світу з перекладання відповідальності, ми були б постійними чемпіонами.
Збройні сили не повинні шукати собі поповнення та мобілізаційний резерв. Бо збройні сили вже і є це поповнення і мобілізаційний резерв, тільки з якогось часу вже на службі.
Цим повинні займатися десятки тисяч інших людей. Але змушують це робити збройників. Чи це реінкарнація «спасєніє утопающіх, діло рук саміх утопающіх»?

І таке є. А чого ж ні? Бо...
151 НЦ. Ми і є стандарти НАТО

Я вже казав про це і досі впевнений в цьому. Якщо запровадити добровільний вишкіл в нормальному навчальному центрі (так, я про 151) для молоді 20-25, з повним зануренням (екіп, зброя, повноцінне навчання БЗВП, формування навчальних відділень та взводів), то як мінімум чверть після місяця гарної підготовки і двіжу в здоровому колективі, захочуть підписати контракт. Я не шуткую. Я просто бачу, як змінюються люди, дорослі чоловіки, яки приїздять до 151НЦ розгубленими, наляканими та подумки "приреченими" і якими вони стають через місяць навчання. Вони реально набувають впевненості. Навіть дядьки з купою хронічних хвороб та скриплячими суглобами. Вони після навчання ЗНАЮТЬ що вони виживуть, якщо будуть битися. Бо самий простий спосіб вижити під час бою - знищити ворога.
А якщо після вишкілу після підписання контракту давати ще місяць на закріплення БЗВП, то там буде взагалі гарний результат.
151 НЦ. Ми і є стандарти НАТО.

Биконути при перевірці документів на військового з ТЦК і похвалитися що в тебе 1700 робітників. Скільки там з них чоловіків 25-50 років? Не заброньованих, бо вікна то чисто бізнес який зараз прости знімає вершки на вирослому попиті. Думаю в таку сприятливу для віконного бізнесу годину, знайдуться ті, хто "підхватить прапор". І сам здоровий, прямо гора і повістка на 1.11. Прямо жнива для ТЦК та правоохоронців.
Откати? Кришування губернатором?
Та через суспільний резонанс треба буди дятлом щоб захищати цього дядю. Експрес курс - як проїбати...
Трудовий колектив мабуть зараз пише слова подяки))

тидищ

Мені, як і всім, дуже не подобається, як за два з половиною роки заколихане переможними колисковими від спікерів влади суспільство, повністю трансформувало свій страх перших тижнів війни не у ненависть до ворога, а у геть інше проти своїх же співгромадян. Але це вже сталося. І вже і росіяни заюзали цю тему і потужно розігрівають внутрішній розкол. Що вже не зрозуміло, де наші «істерички», а де російські боти,
І так, багато до цього приклали "два-три тижневики", "мийщики ніг у чорному морі" і таке інше.
Але... Але зараз це вже не важливо.
Зовсім не важливо. Як би ви не пручалися, як би ви не боялися, як би ви були проти, а війна буде продовжуватися. Або поки ми, або поки нас.
І тут дуже страшна річ, бо держава на межі свого існування стає злобною і егоїстичною сутністю, яка бореться за своє виживання і існування. Де прав людини нема.
І в таких випадках нема демократії. Нема свобод. І відверто кажучи, на цей момент не важливо хто при владі. Так було в усіх державах, які воювали.
Якщо не капітулювали/лягли під ворога зразу, будуть вимушено чи добровільно бути стійкими бійцями та боротися за існування держави. Якими б не популярними методами це не прийшлось робити.
Розумієте, якщо чесно, вже неможливо змінити у суспільства відношення до служби. Все. Вже всі зробили свій вибір. Але крім нашого вибору, свій вибір зробила і держава. Та її союзники. Так, які воюють нашими руками. І користуються нашою безвихіддю. Але вже пізно думати про те, що це просто можна зупинити. Будуть ще жорсткі рішення які не сподобаються втомленим від війни і тим хто чекає що якось воно розсмокчеться.
І подобається чи ні, будуть воювати бусифіковані. Вони і зараз воюють. І гарно воюють після якісного навчання. Були і ті що за хлібом вийшли, і ті що на рибалку їхали.
І буде їх ще більше. Це вже не залежить від нас. Взагалі. Йде війна на виживання. На виживання держави. На виживання нації.
Це я пишу не для того щоб когось налякати або мотивувати. Вже все зроблено. Всі вже визначились. Не на словах, не в соцмережах, а наодинці з собою, вже кожен зробив свій вибір. І це в принципі майже неможливо змінити.
Просто події розвиваються таким чином, що майже нічого не залежить від когось персонально. І бронювання будуть різати, і скоріше за все вік мобілізації будуть робити менше. І багато чого буде такого, що нікому з нас не подобається. Але це завжди було під час таких війн. І наша країна не виключення. І подобається, чи ні, є зараз кілька речей, які ще можна змінити в середині процесів на які ми не впливаємо. Це підготовка людей.
Це якість БЗВП. Так, вже запускається пілотна програма на 45 діб БЗВП. Але я знаю наперед - там де готували погано, будуть готувати погано. Може ще гірше. Там де гарно готували - будуть готувати краще. Оце те, на що зараз ми всі можемо впливати і можемо змінювати. Я ні до чого не закликаю.
Просто подумайте над цим. Ще є час.

Вибачте, а хтось мені може пояснити шкалу цінності в координатній сітці - що важливіше - "люди чи території"?
Бо якраз зараз масово боти і почекуни почали цю тему масово педалювати. Особливо в твітері/Х.
Чиє життя важливіше чим яка територія? Від чого залежить цінність території і хто визначає?
Чи київський чиновник важливіше ніж територія Харкова?
Чи територія Києва менш важлива ніж митник з ЧОПа?
А пенсіонер переселенець з Рубіжного, важливіше ніж територія умовної Буковини?
Чи на Печерський пагорбах то одна територія, а Ізюм, або Запоріжжя то інша?
Просто поясніть мені, як міряти? Яку територію брати з еталонну міру і яких людей?
І звідки така впевненість, що залишені території врятують життя? Чи маються на увазі території аж до кордону західного?
Війна це дуже хєрова штука. Це математика де складові несумісні речі.
Чому з 14 року по 24 такого питання не стояло? Чи тоді інші життя були? Чи території які захищали і гинули при цьому, були цінніші?
А то щось я геть заплутався.

Підписана програма БЗВП на 1,5 місяці.

Одна з самих величезних проблем у тих, хто готує якісно людей до війни це час. Його завжди не вистачає. На БЗВП не вистачає бо люди не встигають втягнутися та засвоювати дуже багато нової інформації. Не вистачає на відпрацювання та набуття хоч якихось бозосознаних навичок. На фізичне відновлення після незвичних навантажень на часто атрофовані м’язи.
Для підрозділів які зайшли на підготовку /допідготовку/ відновлення не вистачає часу відновлювати втомлені фізично тіла. Не вистачає часу просто відтаяти від пекла і знову відчути себе людиною. Хоч трохи комфорту, хоч трохи тепла. І максимум людяного відношення.
Для всіх інструкторів та викладачів, час це дамоклів меч. Кожен інструктор прийшов до нас з піхоти. Кожен знає якою ціною цей час вигризається зараз у смерті на фронті. Це зобов'язує і завжди сидить на підсвідомості.
Час це те чого не вистачає завжди при навчанні людей.
Я це до чого. Терміни БЗВП збільшили на пів місяця. З одного боку це ніщо, з іншого це прірва часу, який можна якісно використати.
Особливо тим, хто працював по 30, 16, 14 і навіть 10 денній програмі.
Буде дуже погано, якщо ті хто не вчили не покращать рівень підготовки. В полі. В реальному житті. А не в відомостях та начитках уставу і балачках про пусте лідерство без фахової підготовки. Це реально буде злочин. Мало хто знає і розуміє до кінця, наскільки важкий зараз стан справ на фронті.
Ці 15 додаткових днів на підготовку, будуть вигризатися піхотою на межі і за межею можливостей. Це не просто два тижні. Це час, який хтось знову і знову дає нам ціною свого життя.
151 НЦ. Ми і є стандарти НАТО,