Вітаємо на каналі Митці Ретрограду!

Коли ви чуєте, що раніше все було краще – не поспішайте сперечатися, адже у Ретрограді знають, про шо кажуть. Маємо для вас все найкраще – мистецтво, рок-н-рол, спорт, міська естетика, з часів, коли все це створювалось геніями і до сучасності.

Ми хочемо, щоб наш канал став своєрідним мистецьким і інформаційним простором, в якому будемо ділитися як своїми думками, оглядами, а також – узагальненням наших YouTube-проектів, які в майбутньому плануємо зробити потужними одиницями в своїх сферах. Та й взагалі: український Телеграм, так само як і Ютьюб потребує нової крові, то чому ж не стати «донорами»? Тим більше, що нам, завжди є що сказати, а найголовніше – по суті, без води, пафосу, нальоту оцього всього кічу і незрілих понтів.

Отже, ми плануємо розвивати мистецьку, спортивні і суспільні теми. Надалі плануємо поступово знайомити вас з нашими проектами. Ну а вас, читачі просимо бути активними і за можливості розказувати про нас своїм знайомим і друзям!

Англія 17-го століття була ще тим пуританським бастіоном. Але і в ньому знайшлася високородна панянка, що зневажила всі умовності і обмеження "цнотливого" суспільства. Історію її сенсаційного на свій час портрету дивіться в першому випуску нашого проекту.

​​Вам ніколи не спадала думка «А що якби перші футбольні турніри в світі почали розігрувати не з 1863 року, а десь так з середньовіччя?» Як би тоді виглядали вивіски матчів і заголовки перших європейських газет? Відповідь на це питання вчора надали учасники чвертьфіналу Кубку Франції.

Справа в тому, що через ряд сенсацій і вильотів фаворитів, на цій високій стадії між собою грали два представники четвертого (!) дивізіону Франції. Клуби з дивними назвами – «Бержерак» і «Версаль». Від цієї пари несло не те що олдскулом чи нафталіном – тут так і напрошувалося крикнути: «Запрошуємо вас на чвертьфінал розіграшу Кубку Франції 1677 року!». Так, ці назви до нас прийшли з тих часів.

Та й більш того. Нещасному «Версалю» і досі доводиться грати так, аби не потривожити стіни знаменитого королівського палацу, неподалік якого розташовано стадіон. Адже через заборону використання потужного освітлення в зоні біля палацу, що тепер є музеєм, клуб зазвичай грає домашні матчі тільки вдень. І це ніколи не було проблемою для скромного четвертого дивізіону. Але є проблемою для сенсації Кубку Франції – яку потрібно показувати по телебаченню, а відповідно, ставити матчі Кубку на вечірню годину. Тож доводиться версальцям грати кубкові поєдинки виключно на виїзді.

До речі, так буде і в півфіналі – адже після 90 хвилин гри, яка дійсно нагадувала середньовічні тортури, і нічиєї 1:1 в основний час, «Версаль» таки пройшов «Бержерак» у серії пенальті. На жаль, далі суперників з назвами на кшталт «Бомарше», «Мольєр» чи хоча б «Фонтенбло» чи «Бастилія», не планується.

​​Великий музичний розпродаж: чому легендарні рокери впадають у відчай?

Одним з трендів останніх років в західній музичній індустрії став масовий продаж творчого доробку відомими артистами. Іншими словами - процес передачі авторських прав на каталоги - пісні, альбоми тощо у користування видавничих компаній за гроші. Великі гроші. І не дарма один з набувачів таких каталогів сказав: «На сьогодні вкладати гроші у пісні вигідніше, ніж у нафту і золото».

Так, свою спадщину продали Стінг (від $250 до 300 млн), Боб Ділан ($450 млн), Брюс Спрінгстін ($500 млн), Нейл Янг ($150 млн) та багато інших топ-виконавців золотих часів рок-музики. Бум накрив і більш "сучасних" артистів - Red Hot Chili Peppers ($150 млн), і навіть кумирів юного покоління - Imagine Dragons ($100 млн). 10 артистів, які зважилися на таку операцію, потрапили до списку 15 найбільш оплачуваних музикантів в 2021 році. До речі, заробили вони більше, ніж, наприклад, ті ж королі дівчаток і монстри тіктокової ери корейці BTS.

Що ж змушує музикантів віддавати свої твори у руки видавців? Приміром, простий розрахунок: чи можна уявити, що 80-річний Ділан заробить ще півмільярда доларів до кінця життя виключно на концертах, роялті і продажах альбомів? Ще одна важлива причина продажів (і це більше стосується "молодих" виконавців) - доволі сумнівний механізм виплати роялті від відтворення композицій на стримінгових платформах - YouTube, Spotify тощо. А точніше – екстремально дрібні ставки авторської винагороди, що затвердилися в цифрову еру.

Ми плануємо зробити відео на цю тему (адже вона дійсно цікава), а наостанок відзначимо зовсім свіже поповнення у рядах "продажників". Днями стало відомо про те, що свій доробок продали Alice In Chains (на фото). За чутками, вартість угоди - $50 млн. Більшу частину цих грошей отримає, звісно, автор більшості пісень гурту, гітарист і співак Джері Кантрел. Що примітно: спадщину померлих екс-учасників "елісів" - Лейна Стейлі і Майка Старра їхні правонаступники продали зовсім іншій компанії. Що ще раз доводить: процес передачі каталогів не такий простий, а змушує сторони шукати найоптимальніші рішення.

Alice In Chains, до речі, можна назвати чи не найважчим гуртом з усіх, хто продав свої каталоги. І точно вони стали піонерами в цьому серед гранжерських груп сцени Сіетлу1990-х. Цікаво, чи зважиться на продаж спадку скандально-відома дружина Курта Кобейна Кьортні Лав?

​​Русалонька завдає удару у відповідь

Примітний випадок днями стався в Копенгагені. Там місцевий суд цього тижня розглядав справу, щодо порушення авторських прав на одну з найвідоміших скульптур Данії – знамениту «Русалоньку». Річ у тім, що спадкоємці скульптора Едварда Еріксена (1876 – 1959) позвалися до газети Berlingske, що протягом останніх трьох років двічі публікувала зображення статуї – і обидва рази у неприглядному контексті.

Для початку газетярі в 2019 році опублікували карикатуру на Русалоньку, де вона предстає у вигляді зомбі. А за рік – вже фото бронзової скульптури із маскою на обличчі і пляшкою антиспетика поряд. Все для того, щоб у свої статтях «викрити» крайньо праві партії Данії. Жарт над правими політиками виявився занадто дорогим.

Спадкоємці скульптора Еріксена, що є законними власниками авторських прав на неї, звернулися до суду по захист майнових і немайнових прав. У випадку із карикатурою мова йшла про спотворення твору, а із маскою – про незаконне його відтворення. І як не намагалися газетярі довести, що використання зображення було некомерційним, суд нагадав, що газета Berlingske все ж таки продається за гроші. І постановив виплатити позивачам компенсацію у розмірі 44 000 євро. Апеляція редакції газети мала зворотній результат – суму компенсації суд лише збільшив до 46 000 євро.

Нагадаємо, що Маленька русалонька стоїть в порту Копенгагена ще з 1913 року, і вже не раз була жертвою вандалів – в тому числі і «супротивників правих політиків». Так окрім постійного розмальовування найпопулярнішого туристичного об’єкту міста, можна пригадати, як Русалоньці відпиляли голову, а у 2020 році, на фоні істерії навкруг руху БЛМ, на постаменті статуї вандали написали RACIST FISH. Чим завинила перед лівими сама Русалонька, або автор однойменної казки Ганс-Крістіан Андерсен, ніхто так і не зрозумів. Але тепер стає ясно, що такі жарти подекуди обходяться дуже дорого.

​​Міста-побратими (що примітно - sister cities або twin towns англійською) одне з суспільно-політичних понять, що виникло у 20-му столітті. Хоча явище співпраці і "братання" між представниками географічними об'єктів сягає ще часів Середньовіччя. 

І хоч для когось саме словосполучення місто-побратим має якийсь "совковий" відтінок, насправді, встановлення подібних зв'язків, - нормальна практика по всьому світу, і стосується не лише сумнозвісного совєцького культу дружби народів. Наприклад, Рим - це місто-побратим Парижа, а у Лондоні дружать з Нью-Йорком, Пекіном, Шаньхаєм, Токіо і Тегераном.

Наша столиця ​​Київ має 54 міста-побратими. Серед останніх міська влада зав'язала дружні стосунки з Берліном. Серед "найстарших" побратимів Києва - Тампере та Лейпциг, а також Флоренція, Братислава, Кіото та Тулуза. Раніше кожне місто отримувало якусь згадку - її іменем називали чи географічний об'єкт (найчастіше - вулиці), чи той же кінотеатр.  

Війна з Росією змінила число міст-побратимів у українських населених пунктах. Зайвих "родичів" позбулися Київ, Вінниця, Дніпро, Житомир, Чернівці, Рівне і Франківськ. Солідарною з Україною стала... чеська столиця: ще в 2014 році на знак протесту проти російської агресії міська влада Праги розірвала побратимські відносини з Москвою і Пітером.

Серед антагонізмів, що існували в 1930-ті роки між Адольфом Гітлером і Беніто Муссоліні, можна виділити куди більш сучасний і притомний підхід дуче італійців до живопису і мистецтва як такого.

В новому випуску нашого мистецького ютуб-каналу ми оглянемо феномен італійського футуризму, який не ламався попри всі негаразди тогочасного світу.

​​Якщо ви спостерігаєте за зимовими Олімпійськими Іграми у Пекіні, ви не могли пропустити повз очі дивне творіння однієї британської рекламної контори – довгий і нав’язливий промо-ролик Олімпіади-2022. Основна суть його, нагадаємо, полягає в тому, що люди в урбаністичних сонячних (!!!) пейзажах неконтрольовано і конвульсивно повторюють рухи і емоції, притаманні спортсменам, що виступають на зимовій Олімпіаді. Таким чином чергуються кадри: конвульсія офісного планктона – рух реального спортсмена. І так дві хвилини.

Проте в очі кидається інше. Це, так сказати, «національний» склад косплеєрів. Єдине, що об’єднує всі ці сцени з нібито різних куточків планети – повна відсутність в центрі уваги білих персонажів. Натомість акцент, як правило, на невизначеного походження обивателях, які можуть бути якими завгодно – але точно не білими, наче таких у природі і не існує. Будьмо відверті – це обивателі саме того «о дивного нового світу!», яким нині його хочуть бачити представники всіляких лівих кіл усієї планети (включно з Україною).

Промашка в авторів ролика вийшла з іншим. Коли їм довелося переключати увагу вже на спортсменів, контраст із вигаданим планктоном вийшов надто разючим. Адже як ви не старайтесь, а кьорлінгіста, схожого на того хлопчика, ви не знайдете. Бо типовий гравець у кьорлінг – це оцей здоровий швед Ніклас Едін. Як не старайся – збірна Китаю з хокею (жіноча і чоловіча) все одно масово натуралізує канадців (тоді хокеїстка Міллер просто перетворюється за паспортом на Мі Ле). І як ти не витравлюй у промо-роликах звичайну білу людину зі свідомості загалу – а Зимову Олімпіаду як і раніше роблять саме вони. Проте, це все смішно, але подекуди і не дуже.

Ось сам ролик, для того щоб переконатись, що Ретроград не перебільшує.

​​Мистецтво екслібрису – «фірмового» малюнка на розвороті книги, що засвідчує ім’я її власника – на сьогодні вважається пережитком Середньовіччя. Адже саме тоді, коли книги являли собою дуже дорогий поштучний товар, була необхідність запобігати крадіжкам видань, ставлячи на них красиве клеймо.

Так, з часом екслібрис виріс у окремий вид графічного мистецтва. А ще з часом – став ремеслом майже вимерлим. Електронні книги і мільйонні тиражі ширспоживних видань не потребують жодних клейм.

Менше з тим, загадковий і дещо похмурий світ екслібрису приваблює колекціонерів і сьогодні. Відтак – є і художники, що спеціалізуються на замовленнях з їх створення. Один з таких – німець Андреас Рауб. Вашій увазі – чудова робота Рауба, намальована 2006 року для оформлення книги пана Клауса Мадера (що, традиційно, і вказується на малюнку). Нині екслібрис знаходиться у приватній колекції Клауса Рьоделя.

​​На жаль, сумні новини для любителів рок-музики. З епохою йдуть і герої. Нещодавно пішов з життя Meat Loaf і от чергова втрата. У віці 57 років помер фронтмен відомої альтернативної групи Screaming Trees Марк Ленеган. Про причини смерті не повідомляється, але не виключено, що проблеми зі здоров'ям музика мав через важкоперенесений ковід...

Screaming Trees, хоч і не був класичним представником гранжу, але безумовно зробив свій внесок у розвиток головного стилю 1990-х. Ленеган мав чудовий голос - приємний баритон, що вже доволі нетипово для рок-музики. 

За кар'єру він встиг попрацювати і сам, і з багатьма відомими артистами, зокрема, Куртом Кобейном. З ним вони переспівали декілька пісень блюзмена Лід Беллі. На початку 2000-х Ленеган був одним з учасників однієї відомої банди Queens Of The Stone Age.

Вашій увазі живий запис одного з найбільших хітів Screaming Trees All I Know.

Навіяно чудовим відео про один з найефективніших видів зброї Священної війни України проти ерефії.

Думаємо, ви впізнали шматочок хіта 1984 року австрійської групи Opus.

Друзі, важкий час вимагає роботи антикацапської пропаганди, навіть, якщо її доводиться робити на коліні. Митці Ретрограду подають протистояння блядської орди і вільного народу через призму мистецтва в новому випуску нашого каналу.

Поки частина нашого конгломерату вже служить у Теробороні, ті, хто чекає виклику на службу, або волонтерить, підготували для каналу "Хартман за мистецтво" чергову повчально-пропагандистсько історію. Цього разу Франсіско Гойя розповість про силу віри в Бога при боротьбі з ворогом і надасть кілька практичних уроків у рукопашці.

​​Певно ви всі вже знаєте, як один з найвидатніших гуртів в історії музики, неймовірний Pink Floyd підтримав Україну. Воз’єднавшись вперше за 28 років під легендарною назвою, рокери створили акомпанемент під пісню «Ой у лузі червона калина» у виконанні лідера гурту «Бумбокс» Андрія Хливнюка. Гітара Девіда Гілмора, що підхоплює спів Андрія, досі здатна рвати серця.

Проте за черговим історичним успіхом пісні «Червона калина» не забуваймо про іншу важливу деталь. Направду – це не перша колаборація «Бумбоксу» з видатними лондонцями. Адже Девід Гілмор вже давно і свідомо підтримує Україну в її боротьбі проти московитьскої нечисті. І ще в 2015 році на концерті у Великобританії, присвяченому пам’яті героїв Небесної сотні хлопцям з «Бумбоксу» випала велика честь – акомпанувати Гілмору у виконанні видатної пісні Wish You Were Here з однойменного багаторазово платинового альбому 1975 року.

Тоді здавалося, що музиканти «Бумбоксу» сягнули вершин мрій, виступивши на одній сцені з Гілмором. Але… Не Андрій Хливнюк, адже вокал тоді був не за ним, а за самим Девідом.

Нині, у другій частині співробітництва, ролі змінилися. Тепер вже вокалу Андрія Хливнюка підігравав легендарний гурт, і вже Андрій – патріот, талант і боєць – досяг своєї вершини. Обидві глави цієї кооперації вийшли неймовірними. За що ми дякуємо і Pink Floyd і «Бумбоксу» (гурт, нагадаємо, має чітку патріотичну позицію ще з часів Революції гідності).

Слід нагадати, що невістка Девіда Ґілмора - українка. Яніна Педан - дружина пасинка музиканта Чарлі. Вони одружилися в 2016 році, коли Яніна була відомою дизайнеркою і художницею.

​​Голоси з минулого: легендарний гурт підтримав Україну

Sonic Youth виклав у загальний доступ запис історичного концерту в Києві, який відбувся 14 квітня 1989 року в палаці культури КІІЦА (нинішній НАУ). Як зазначено в описі на сторінці гурту у Фейсбук, цей спогад – «данина духу нації». Реліз включає в себе 9 треків, більшість з яких увійшли до подвійного альбому гурту 1988 року Daydream Nation.

На хвилі здобутої популярності в Америці і завдяки кінцю холодної війни Sonic Youth відвідали СРСР. Ньюйоркські альтернативщики дали чотири концерти: в Ленінграді, Москві, Вільнюсі і Києві. Їхній виступ на Відрадному довгий час залишався напівлегендарною подією. На розігріві у американців грали… ВВ, і саме завдяки цьому в залі авіаційного інституту був аншлаг. Очевидці розповідали, що на виступ Sonic Youth залишилось небагато глядачів. Ба більше, для багатьох слухачів концерт став чимось на кшталт сцени з шкільної вечірки за участі Марті МакФлая з першої частини трилогії «Назад у майбутнє». Пам’ятаєте, «Мабуть ви ще неготові до такої музики, хоча вашим дітям вона точно сподобається». Хоча звісно справжні поціновувачі альтернативної рок-музики 1980-х зацінили виступ. Серед тих, хто відвідав канц був і майбутній учасник гурту Gogol Bordello Євген Гудзь.

І все-таки Sonic Youth здобув популярність у нас лише на початку 1990-х – вже після виходу Nevermind і кліпу Smells Like Teen Spirit. Іронія полягає в тому, що саме «соніки» були кумирами більш молодих учасників Nirvana, і саме «соніки» вивели Курта і Ко на «мейджор лейбл» - Geffen Records. Менше з тим, Sonic Youth – пережили більшість гранж-бендів, протримавшись до 2011 року. Ну, а одна з учасниць – бас-гітаристка і вокалістка Кім Гордон знайшла себе і в кінематографі.

Як би там не було, але якість запису – доволі хороша, і залишається лише здогадуватися, як в 1989 їм вдалося записати свій виступ… Хоча ясно, що ідея опублікувати виступ з’явилася нещодавно. А нам, поціновувачам справжнього в будь-якій формі, - тільки добре від таких дарунків старих рокерів.

​​Рекордний продаж картини в Україні: гроші підуть на фронт

Вчора на інтернет аукціоні, що був ініційований волонтерським фондом Сергія Притули, продали картину Марії Примаченко "Квіти виросли коло четвертого блока" за 500 тисяч доларів. Це рекорд для творів українських художників на благодійних аукціонах. Лот було підтверджено і вже сьогодні Сергій Притула розказав деякі подробиці.

Отже, картина була передана з приватної колекції волонтерів Дарії та Ігора, які подарували її саме для аукціону. "Переможець - українець з-за кордону. Розкажемо про нього скоро", - написав Притула. Що примітно і чудово, новий власник твору залишить його в Україні для одного з музеїв!

Ну, і тепер трохи про символізм. Ми пам'ятаємо, як ще на початку повномасштабного вторгнення, російські варвари спалили приміщення музею в містечку Іванків Київської області. Серед експонатів якого були картини Марії Примаченко (як відомо художниця все життя прожила в цих поліських краях, в селі Болотня). Завдяки героїзму місцевих частину творів вдалося врятувати, але деякі, на жаль, втрачені.

"А тепер отримуйте «атвєтку», тварі!, - написав на своїй сторінці в Facebook Притула. - "125 бусів Volkswagen T5 для переднього краю фронту!
Які будуть перевозити особовий склад, вантажі, які будуть використовуватись для евакуації, для роботи підрозділів аеророзвідки тощо. Все для того, щоб палити русню і рятувати наших!!!"

І дійсно, Всесвіт вже не вперше "підсовує" нам іронічний символізм. Крейсер мацква був посланий на простим морпіхом, а через півтора місяці потоплений українським Нептуном. Орча орда спалила картини, але інший витвір мистецтва (ще й з такою назвою!) допоможе відправляти у пекло русню . Хто зна, може задвухсотять когось з тих, хто ще в березні топтав іванківську землю. Але що скажеш: свята війна вона така...

​​Естонський політик заспівав українською

Тема гарних і влучних каверів - завжди актуальна. Днями на естонському телебаченні у шоу формату The Masked Singer (Співак у масці) відбувся перформанс за участі політика Ханно Певкура. Чинний перший віце-спікер естонського парламенту відомий своєю симпатією до України. От він і виконав кавер на пісню групи Шабля "Браття українці".

Представляючи композицію Певкур сказав: "Цю пісню написали в 2014 році, і вона стала гімном оборони. Коли ви чуєте її вперше, вона одразу чіпляє вашу душу. Я не зміг стримати сліз". І дійсно, заспівавши, очі Ханно заближчали. І воно зрозуміло чому. Виконання - вокал і фонограма були на рівні, особливо вокал - з роковою хрипотою і далі перехід на надрив - на октаву вище.

До речі, цього року Ханно Певкур допоміг українським волейболістам: за його сприяння в Естонії безплатну тренуються національні і молодіжні збірні.