Мар'яна Бекало «Мертва вода живого міста»
Цей роман однозначно є дуже цікавим і сильно мене вразив
Почну з того, що дізналась про книгу і купила її тому, що авторкою є випускниця коледжу, де я навчаюсь✨, Мар'яна Бекало. Тому було дуже цікаво її прочитати, зокрема через те, що максимально «львівська», тому було б дивно, якби я не зацікавилась🤤, хоча я вважаю, що Львів надто крутий для мене.
Кожне місто має свого господаря — ґазду або ґаздиню, що охороняють його від часу заснування.
Ґазда Львова має смішного і гордовитого кота Йозефа-Казимира І; вони дуже прив'язані одне до одного. Тому, коли господаря охоплюють, Йозеф всіма силами хоче повернути його. Та окрім цього у Львові починає діятись щось дивне: львів'яни втрачають пам'ять, чарівниць та вампірів убивають, натомість з'являються вершники.
У світі роману серед звичайних жителів живуть також чарівниці, на чолі яких є верховна, лицарі короля Данила, що загинули століття тому, а зараз стережуть місто від загрози; мертві, що насправді досі живуть
Цей роман однозначно є дуже цікавим і сильно мене вразив
Почну з того, що дізналась про книгу і купила її тому, що авторкою є випускниця коледжу, де я навчаюсь✨, Мар'яна Бекало. Тому було дуже цікаво її прочитати, зокрема через те, що максимально «львівська», тому було б дивно, якби я не зацікавилась🤤, хоча я вважаю, що Львів надто крутий для мене.
Кожне місто має свого господаря — ґазду або ґаздиню, що охороняють його від часу заснування.
Ґазда Львова має смішного і гордовитого кота Йозефа-Казимира І; вони дуже прив'язані одне до одного. Тому, коли господаря охоплюють, Йозеф всіма силами хоче повернути його. Та окрім цього у Львові починає діятись щось дивне: львів'яни втрачають пам'ять, чарівниць та вампірів убивають, натомість з'являються вершники.
У світі роману серед звичайних жителів живуть також чарівниці, на чолі яких є верховна, лицарі короля Данила, що загинули століття тому, а зараз стережуть місто від загрози; мертві, що насправді досі живуть
👍1
І...
Звичайна дівчина Яна, що мріє стати детективом. І зграйка набридливих котів😁
Авторці прекрасно вдалось зобразити атмосферу свого світу: локації добре впізнавані, та авторка пропонує свій погляд на них: в Оперному на виставі присутні лише вампіри і чарівниця Аґнєшка, на Личаківському цвинтарі мертві гостюють одне в одного і в їхніх склепах доволі затишно, старі будівлі на площі Ринок втягують у себе кожне слово перехожих.
Це збагатило атмосферу роману, адже стількома місцями ми ходимо, не підозрюючи, що вони справді прекрасно пасують для сетингу фентезійного роману.
Самі персонажі також були цікавими, і як на мене, заради них треба було збільшити обсяг роману.
Яна розшукує зниклого музиканта Коляду;
Йозеф хоче зрозуміти, куди зник господар;
Чарівниця Аґнєшка намагається зупинити вершників від руйнування міста
Мабуть, що мені найбільше сподобалось: гумор покоління зет і те, як Мар'яна Бекало вписувала його у потрібні моменти. Місцями я навіть реготала, лишаю сторінки 😁. До цього відноситься і відсилки як у минулі часи (дівчину музиканта Коляди звуть Костанцією, так само як і дружину Моцарта, на якого рівняється персонаж) і на сьогодення ("пропоную сказати, що ми глибоко стурбовані").
Проте, на жаль, книга мала більше недоліків, які не можуть «перебитись» атмосферою.
Перше — невизначеність цільової аудиторії. Це фентезі для підлітків, проте там були то непоодинокі вбивства, то занадто дитячі моменти: є розділи суто гумористичні, де коти просто розважаються і нічого не несуть для сюжету.
Також, незважаючи на велику кількість різноманітних персонажів, жодного із них не розкрили достатньо (ну хіба що Іван Франко, він був люкс✨).
Далі підуть спойлери, бо дуже хочеться пояснити чому
Ціллю Яни було розкрити таємницю зникнення музиканта Коляди, щоб стати детективкою.
Результат: Яна її не розкрила, а просто зустріла його, а далі просто відійшла, коли він пішов. Це, як на мене, нереалізація і відсутність розвитку у персонажа.
Були певні натяки на романтичну лінію, яка, на жаль, так і не відбулась, хоча вона була би чудовою. Йдеться про покійника Романа і Яну: між ними є багато гарних сцен, проте вони ні до чого не приводять, адже їхні стосунки різко обірвались через сюжет. Таке враження, ніби авторка хотіла зробити їх platonic lovers, та як мене їх не вистачило для цього.
Господар і чарівниця Аґнєшка, які знали одне одного майже тисячоліття, стояли пліч о пліч і були вірними друзями, також раптово попрощались одне з одним через вимоги сюжету. Та як на мене варто було показати це прощання набагато болючішим, адже вони давні приятелі і з цього можна було зробити набагато більшу драму. В один момент я думала, що вони будуть парою, та пізніше мені сподобалася лише дружба між ними і то її занадто швидко «зам'яли».
Кіт Йозеф-Казимир І, незважаючи на справді комічні сцени з ним через його хвалькуватість та гордість, окрім харизми нічого у сюжет не приносить. Спочатку від був каталізатором сюжету, та пізніше просто став персонажем на фоні, якому дали роль лише у самому кінці. Тому я і не розумію, чому на палітурці зображена Яна з Йозефом на руках, коли насправді їхня роль у сюжеті не була такою активною, як у господаря та Аґнєшки і їхня взаємодія між одне одним зійшла нанівець після того, як Йозеф урятував життя Яні. Я думала, що їхній зв'язок розвинеться і Йозеф в одну мить усвідомить, що йому ще хтось дорогий, окрім господаря, але, як кажуть у коледжі «дива не сталось».
Також я не зрозуміла антагоністів. Була класна сюжетна лінія із Колядою, який виявився шпигуном, натомість його різко прибрали із сюжету. Відтак зі злодіїв залишились лише вершники, які хочуть знищити весь світ, починаючи зі Львова. Це, мабуть, алегорія на росіян, та як персонажі твору вершники мене не вразили, адже нам ніби пояснили, чому вони такі, та це було нудно.
Звичайна дівчина Яна, що мріє стати детективом. І зграйка набридливих котів😁
Авторці прекрасно вдалось зобразити атмосферу свого світу: локації добре впізнавані, та авторка пропонує свій погляд на них: в Оперному на виставі присутні лише вампіри і чарівниця Аґнєшка, на Личаківському цвинтарі мертві гостюють одне в одного і в їхніх склепах доволі затишно, старі будівлі на площі Ринок втягують у себе кожне слово перехожих.
Це збагатило атмосферу роману, адже стількома місцями ми ходимо, не підозрюючи, що вони справді прекрасно пасують для сетингу фентезійного роману.
Самі персонажі також були цікавими, і як на мене, заради них треба було збільшити обсяг роману.
Яна розшукує зниклого музиканта Коляду;
Йозеф хоче зрозуміти, куди зник господар;
Чарівниця Аґнєшка намагається зупинити вершників від руйнування міста
Мабуть, що мені найбільше сподобалось: гумор покоління зет і те, як Мар'яна Бекало вписувала його у потрібні моменти. Місцями я навіть реготала, лишаю сторінки 😁. До цього відноситься і відсилки як у минулі часи (дівчину музиканта Коляди звуть Костанцією, так само як і дружину Моцарта, на якого рівняється персонаж) і на сьогодення ("пропоную сказати, що ми глибоко стурбовані").
Проте, на жаль, книга мала більше недоліків, які не можуть «перебитись» атмосферою.
Перше — невизначеність цільової аудиторії. Це фентезі для підлітків, проте там були то непоодинокі вбивства, то занадто дитячі моменти: є розділи суто гумористичні, де коти просто розважаються і нічого не несуть для сюжету.
Також, незважаючи на велику кількість різноманітних персонажів, жодного із них не розкрили достатньо (ну хіба що Іван Франко, він був люкс✨).
Далі підуть спойлери, бо дуже хочеться пояснити чому
Результат: Яна її не розкрила, а просто зустріла його, а далі просто відійшла, коли він пішов. Це, як на мене, нереалізація і відсутність розвитку у персонажа.
Були певні натяки на романтичну лінію, яка, на жаль, так і не відбулась, хоча вона була би чудовою. Йдеться про покійника Романа і Яну: між ними є багато гарних сцен, проте вони ні до чого не приводять, адже їхні стосунки різко обірвались через сюжет. Таке враження, ніби авторка хотіла зробити їх platonic lovers, та як мене їх не вистачило для цього.
Господар і чарівниця Аґнєшка, які знали одне одного майже тисячоліття, стояли пліч о пліч і були вірними друзями, також раптово попрощались одне з одним через вимоги сюжету. Та як на мене варто було показати це прощання набагато болючішим, адже вони давні приятелі і з цього можна було зробити набагато більшу драму. В один момент я думала, що вони будуть парою, та пізніше мені сподобалася лише дружба між ними і то її занадто швидко «зам'яли».
Кіт Йозеф-Казимир І, незважаючи на справді комічні сцени з ним через його хвалькуватість та гордість, окрім харизми нічого у сюжет не приносить. Спочатку від був каталізатором сюжету, та пізніше просто став персонажем на фоні, якому дали роль лише у самому кінці. Тому я і не розумію, чому на палітурці зображена Яна з Йозефом на руках, коли насправді їхня роль у сюжеті не була такою активною, як у господаря та Аґнєшки і їхня взаємодія між одне одним зійшла нанівець після того, як Йозеф урятував життя Яні. Я думала, що їхній зв'язок розвинеться і Йозеф в одну мить усвідомить, що йому ще хтось дорогий, окрім господаря, але, як кажуть у коледжі «дива не сталось».
Також я не зрозуміла антагоністів. Була класна сюжетна лінія із Колядою, який виявився шпигуном, натомість його різко прибрали із сюжету. Відтак зі злодіїв залишились лише вершники, які хочуть знищити весь світ, починаючи зі Львова. Це, мабуть, алегорія на росіян, та як персонажі твору вершники мене не вразили, адже нам ніби пояснили, чому вони такі, та це було нудно.
👍1
Ну і найбільша проблема роману, на яку вказують більшість відгуків — погана структура — з розділу у розділ нас перекидає до інших персонажів відтак було важко зосередитись і відчути їх. Йозеф-Казимир у більшості важливих розділів не з'являється. На початку він позиціонувався як головний герой (принаймні мені так здавалось), а його роль у сюжеті виявилась не такою важливою. Обсяг роману також зіграв не на користь — як на мене, варто було більше присвятити час лору та персонажам, чого не вистачило на 240 сторінках.
Переваги роману:
- готична атмосфера
- цікавий світ
- класний гумор
Недоліки:
- не реалізація головної героїні
- не до кінця зрозумілий лор
- «зарита» любовна лінія
- недостатнє розкриття певних героїв
- занадто багато пляцків😵💫
«Мертва вода живого міста» — це роман про дім, рідну домівку, яку доводиться захищати від зла як у вигаданому, так і в реальному житті. Через увесь твір прочитується велика любов жителів до Львова: господаря, кота Йозефа, Яни, Аґнєшки та багато інших дуже різних героїв, яких об'єднує одна велика мета. Проте структура та наявність багатьох персонажів у доволі малому обсязі книги зробили її не такою якісною, якою вона могла би бути. Книга насичена готичною, подекуди меланхолійною атмосферою (коли Яна ходила на Личаківський) із величезною любов'ю до Львова🥰. Проте роман є як задорослим для дітей, так і недостатньо пропрацьованим для підлітків. Та він, як бачите, не залишив мене байдужим 🙌
#відгук@restlesstale
Переваги роману:
- готична атмосфера
- цікавий світ
- класний гумор
- не реалізація головної героїні
- не до кінця зрозумілий лор
- «зарита» любовна лінія
- недостатнє розкриття певних героїв
- занадто багато пляцків😵💫
«Мертва вода живого міста» — це роман про дім, рідну домівку, яку доводиться захищати від зла як у вигаданому, так і в реальному житті. Через увесь твір прочитується велика любов жителів до Львова: господаря, кота Йозефа, Яни, Аґнєшки та багато інших дуже різних героїв, яких об'єднує одна велика мета. Проте структура та наявність багатьох персонажів у доволі малому обсязі книги зробили її не такою якісною, якою вона могла би бути. Книга насичена готичною, подекуди меланхолійною атмосферою (коли Яна ходила на Личаківський) із величезною любов'ю до Львова🥰. Проте роман є як задорослим для дітей, так і недостатньо пропрацьованим для підлітків. Та він, як бачите, не залишив мене байдужим 🙌
#відгук@restlesstale
👍1
Неспокійний Хвіст
І... Звичайна дівчина Яна, що мріє стати детективом. І зграйка набридливих котів😁 Авторці прекрасно вдалось зобразити атмосферу свого світу: локації добре впізнавані, та авторка пропонує свій погляд на них: в Оперному на виставі присутні лише вампіри і чарівниця…
Ось і смішні моменти 😁
Forwarded from Марія Галуга
- Назвіть топ університети світу
- Оксфорд, Гарвард,
- Болонський університет
- Сорбонна
-... Львівський поліграфічний фаховий коледж
- Оксфорд, Гарвард,
- Болонський університет
- Сорбонна
-... Львівський поліграфічний фаховий коледж
❤1
Ну чому я за 3 години написала тільки 2 сторінки конспекту, навіть мотивація лягти раніше спати не допомагає
Так і не зробила пост про день народження, зате подарунки не закінчуються 😁
❤2😍1
Ірина Вільде «Химерне серце»
Ірина Вільде як завжди на висоті! Мені було особливо цікаво читати цю збірку через те, що вперше її видали у 1936 році, тобто тоді, коли Ірина Вільде публікувала свої твори без радянської цензури. На жаль, її найбільший твір «Сестри Річинські» побачили світ після приєднання Заходу України до радянського союзу, тому ми ніколи не побачимо нецензурну версію її magnum opus.
«Химерне серце» — це збірка оповідань української письменниці Ірини Вільде (Дарини Макогон), яку видали у Львові 1936 року. У ній вміщено 27 творів, майже всі об’єднані одною темою — любовні переживання. Серед них мені найбільше відгукнулись:
«Всюди однаково»
«Лист»,
«Ти»,
«Поцілунок»,
«Піяніст»,
«Щастя»,
«Чому ж би ні?»
«Пригода Уляни»
Ірина Вільде як завжди на висоті! Мені було особливо цікаво читати цю збірку через те, що вперше її видали у 1936 році, тобто тоді, коли Ірина Вільде публікувала свої твори без радянської цензури. На жаль, її найбільший твір «Сестри Річинські» побачили світ після приєднання Заходу України до радянського союзу, тому ми ніколи не побачимо нецензурну версію її magnum opus.
«Химерне серце» — це збірка оповідань української письменниці Ірини Вільде (Дарини Макогон), яку видали у Львові 1936 року. У ній вміщено 27 творів, майже всі об’єднані одною темою — любовні переживання. Серед них мені найбільше відгукнулись:
«Всюди однаково»
«Лист»,
«Ти»,
«Поцілунок»,
«Піяніст»,
«Щастя»,
«Чому ж би ні?»
«Пригода Уляни»
❤1👍1
Ірина Вільде відома вмінням розкривати людську душу, її внутрішній світ, у той же час не втручаючись у нього. Героїні письменниці намагаються розібратись зі своїми почуттями, рефлексують над минулим, роздумують про свої рішення: чи можна було вчинити інакше?
Деякі новели мене вразили до глибини душі трагічністю і неповоротністю. Це вже сталось, цього не повернути. Але туга від цього не зникає. Як знайомо, на жаль.
Зазначу, що, як на мене, найкращими з них були ті, що були більші за обсягом, адже так персонажі мали більше «книжкового часу». Цю збірку письменниця написала до створення «Сестер Річинських», проте все одно простежується її стиль та діалоги. Рекомендую усім, кому подобається творчий доробок Ірини Вільде або хоче ознайомитись із ним. Вкотре переконалась, що Ірина Вільде — майстриня слова.
#відгук@restlesstale
Деякі новели мене вразили до глибини душі трагічністю і неповоротністю. Це вже сталось, цього не повернути. Але туга від цього не зникає. Як знайомо, на жаль.
Зазначу, що, як на мене, найкращими з них були ті, що були більші за обсягом, адже так персонажі мали більше «книжкового часу». Цю збірку письменниця написала до створення «Сестер Річинських», проте все одно простежується її стиль та діалоги. Рекомендую усім, кому подобається творчий доробок Ірини Вільде або хоче ознайомитись із ним. Вкотре переконалась, що Ірина Вільде — майстриня слова.
#відгук@restlesstale
👍1💯1
Forwarded from Літературник Свічадо ❤️
🌱Пресвята Богородице, Мати наша, що завжди стояла поруч із тими, хто страждав і боровся, поглянь на наших синів та доньок, які нині у вогні війни.
Покрий їх своїм святим омофором, відверни від них кулю, уламок, пастку ворога. Укріпи їхній дух, зціли їхній страх, дай їм силу вистояти і повернутися додому з миром.
Бо ти — Мати Милосердя і Заступниця нашого народу. Амінь.
📗Молитва з книги «Молитовник утіхи»
🌿Ікона Костя Марковича
#свічадо #покрова #молитва
Покрий їх своїм святим омофором, відверни від них кулю, уламок, пастку ворога. Укріпи їхній дух, зціли їхній страх, дай їм силу вистояти і повернутися додому з миром.
Бо ти — Мати Милосердя і Заступниця нашого народу. Амінь.
📗Молитва з книги «Молитовник утіхи»
🌿Ікона Костя Марковича
#свічадо #покрова #молитва
На додачу до свят Покрови Богородиці, Дня захисників і захисниць, Дня українського козацтва, у нас ще й свято коледжу 😍