#щоденниканглії

Пишу це вночі, коли вставити на літак через 4 години. Обожнюю свій режим.

Я балансую.

Чесно вам зізнаюсь, що ці три роки у блозі щось змінили в мені, я постійно думаю над цим.

Інколи, мені здається, що я вигоріла. Я дуже розчарувалася і мені важко зібрати це в якусь нову віру, щоб знайти це натхнення. Чим глибше ти пізнаєш, тим більше тебе може щось відштовхувати. Тримаються в книжковій сфері люди, котрі дужеее люблять книги. А мені останнім часом важко взяти щось до рук.

Перевіряла свої пости пару місяців тому, це було неймовірно. Я старалася так відчайдушно, наче знайшла себе у чомусь новому. Порада для нових блогерів: блог має бути від дисципліни, не від мотивації, бо недостатня кількість зворотнього звʼязку може вас відштовхнути.

Я знаю себе.

Мені доводься дотримуватися банальних правил, все ще говорити з психологом та дозволяти собі проживати те, що досі болить. Не обійшовся цей період без розчарувань. Неприємні ситуації, котрі порушують мою крихку довіру до людей.

Я їхала сюди з можливістю розглянути життя в Англії, я хотіла спробувати себе тут, заробляти більше, знаєте, мати більше можливостей, але життя тут, коли всіх не турбує нічого в світі гасить в мені будь-яке бажання створювати. Я наче втрачаю щось важливе.

Я так сумую за людьми. Справжніми, щирими, своїми, що не можу бути так дистанційно. Я настільки люблю любити людей, обіймати та бути поруч, що мене постійно до цього тягне. Зранку літак додому, сподіваюсь, що зможу взяти себе в руки та зробити життя трошки краще.

Я дуже люблю свої періоди спокою, але цей був точно не такий щасливий, він був важкий. Затяжний. Можливо, так впливають підсумки року, але сподіваюсь стане краще.

Ваша Регіна ✨