Що робити з зумерами? Чи як їх там…

Сьогодні моя подруга запитала мене: «а що ти робиш з цими, хто вигорає просто від слова робота ну і з цими з нового покоління?»

Вона хотіла мою експертну думку, як я вже знайшла рішення, побудувала систему і знаю як з ними працювати - але хуй там.

Я відповіла: «поки що я їх просто боюсь і обходжу стороною»

Вводжу в контекст:
Нове покоління дітей, кому зараз 18-24, вони виховані на інших стандартах. Не всі звичайно, але є такі. І чомусь вони постійно всім зараз трапляються в роботі.

І коли накладається, що вся компанія працює ще з попереднього покоління «їбаш, або помреш» - то тут приходять ті, хто «не для цього мене мама ростила» і все. Комунікація втрачена.

Чому я їх боюсь?
Бо я якось залізла в те покоління, коли нічого не було і мене виховували на звичних совкових стандартах.
Так, звичайно ж що свою дитину я вже виховую інакше, але… що робити з цими начебто дорослими людьми - я не їбу.

Ситуації, які стались зі мною за останній місяць:
1. Дівчина 2 місяці в компанії і за цей час, вона не зробила жодної таски сама. Вона не розуміла як робити і колега робила за неї.

Зазвичай такі ситуації ніхто не помічає перші місяці - і тут приходжу я і в перший тиждень знаходжу проблему 😂 а все так хорошо було.

Вирішую ситуацію по стандарту - 2 тижні дивимося, даємо план роботи на цей час, збираємо фідбек.

І вже на 2й день дівчина приходить з заявою про звільнення, бо вона не збирається робити стільки роботи і ображена на компанію, що вони її змушують.

Пофіксила це, щоб всі були задоволені.

2. Ситуація наступна:
Наймаю людину, і вона 2 тижні мурижить мене вичитуючи оффер повністю і вносячи свої правки.

Якщо з оффером все окей. Але її запит полягає в тому, що «я не розумію, чому відпустки всього 24 дні. Ви що не розумієте, що це не гуманно по відношенню до людей? Тим паче що вона мешкає закордоном і хоче подорожувати».

Вона джун і звичайно ж, що змінювати ці правила заради неї я не буду.

Вона ображається, що ми не гуманні і відмовляється.

3. Ну і остання ситуація, хоча це лише 3, а їх було значно більше 😂 але вам набридне читати.

Дівчина весь час саботує роботу і не підкопаєшся.

- Тім лід кинув посилання, а доступ не дав. Вона не запитує доступ, а просто не робить цю задачу.
- власник сказав які задачі треба робити, але не розказав як саме. Вона не робить цю задачу.
- вона самостійно не знайшла документ, куди їй треба вносити дані - вона не робить цю задачу.

На питання: «чому бляха ти не говориш про це? Не шукаєш доступ? Рішення?»

Вона каже: «ну вибачте, це не моя робота. Це ваша робота забезпечити мені все необхідне, щоб я могла якісно працювати»

І таких кейсів в мене ще мільйон за останній час.

Чому я їх обʼєднала?
- бо це все люди 18-24.

Так, старші теж косячать постійно, але трохи інакше. І це одразу видно.

Вони не закидуються фразами типу «ви мені повинні», «це гуманно/ не гуманно» - бо вони їх просто не знають 😂

Тому поки що шукаю варіанти як це вирішити, у вас є?) діліться ⬇️

Хеллоу! 🔍
Шукаю крутого бізнес-асистента з досвідом (2–3 роки), вільною англійською і бажанням бути правою рукою CEO.
Формат — гібрид (Київ) + відрядження в Дубай.

Все офіційно, цікаво і з ростом 🚀
Відгукнутись тут 👉 https://jobs.lever.co/daos-hub/d57fe82a-030d-426b-a260-a3eb2e46f3d8

NePaketniki шукають TravelBoss!

Шукаємо людину, яка буде душею наших подорожей: організація, комунікація, контроль деталей і створення вау-досвіду для учасників ✨

🔹 Любиш подорожі, людей і тримаєш усе під контролем?
🔹 Маєш лідерські якості і сервіс у ДНК?

відгук тут 👉 https://docs.google.com/forms/d/1JStn2bLp94CC--OvQf3pcQMLiGeZaTrsqNNpvEpxRRo/viewform?edit_requested=true

Сьогодні на співбесіді почула цікаву фразу: «я сама нічого не роблю технічно, бо якщо я сама щось роблю - значить в мене великі проблеми з командою»

Мені прям в душу запала)

Думаю над нею цілий день і навіть ще і не додумала, як правильно.

Що думаєте?

Працюю зараз з компанією, яка увійшла в рейтинг FORBES 250 NEXT 🎉 такі клієнти нам подобаються 😅

А мене тішить той момент, що я будую там процес, який буде існувати роками і приносити неймовірну користь 🔥

Працюю напряму з власниками по запрошенню 🥹

Колеги, привіт! 👋
Шукаємо класного тренера по продажам, який міг би провести тренінг для компанії 1–4 серпня.
Фокус — не тільки техніка продажів, але й ораторське мистецтво, комунікація, живий і глибокий підхід (не "сухо/примітивно").
Також цікавить спеціаліст для тімбілдінгу/сближення команди.

Можливо, у вас є перевірені люди або ви самі проводите такі сесії? Напишіть, буду дуже вдячна 🙌

3 роки тому я жорстко вигоріла на роботі, я тоді стала HRD і на мені декілька років була така шалена відповідальність і стільки роботи, що я просто не знала, як з цим справитись.

На мене сипались купа задач, які я не завжди знала, як вирішувати. Нова посада + нові обставини в яких приходилось швидко реагувати і щось вирішувати.

Через це я вибрала стратегію - просто багато працювати. Я працювала по 12 годин на день, нічого не встигала і не розуміла, як зупинити все це. І оп, привіт перше вигорання! Стан, коли тобі більше не хочеться нічого.

Тоді я чітко вирішила, що рекрутинг і HR - це більше не моє, і я більше ніколи не буду цим займатись. Я звільнилась, мій оффбординг тривав 4 місяці 🤯, бо було ту мач обовʼязків і відповідальності.

Я пішла в «нікуди», просто вийшла з системи і вирішила знову знайти себе.

Я 2 місяці не працювала, нічого не робила. Коли ти відпочинеш, завжди приходить момент скуки… мені завжди вистачає 2х місяців, щоб занудитись і почати думати, що робити далі.

Так, я зрозуміла, що в принципі, я люблю R/HR, але більше не хочу так зайобуватись ніколи.

Тому я розробила для себе правила «анті-вигорання». Розповісти які?

У мене тут є класна вакансія для Middle Recruiter 🔥 https://jobs.lever.co/daos-hub/18147e67-2dfa-4351-a5b3-0b92142c52db

Як ти не вигоряєш?

Останній колл закінчився 2хв тому, я:

🎯 АНАЛІТИКА В РЕКРУТИНГУ: НАВІЩО ВОНА ПОТРІБНА І ЯК ЇЇ ВИКОРИСТОВУВАТИ?

Рекрутинг — це не лише про закриття вакансій і спілкування з кандидатами. Це ще й цифри.
👉 Скільки часу реально займає закриття однієї позиції?
👉 Який канал приносить найкращих кандидатів?
👉 Чому одна вакансія забирає у тебе всі сили, а інша закривається за тиждень?

Без аналітики ти рухаєшся навмання. З аналітикою — ти розумієш, що робиш і як покращити результат.

📢 Цього тижня ми з Аліною https://t.me/lets_recruit проводимо прямий ефір, де розкладемо все по поличках:
— Які показники дійсно важливо рахувати (а які — ні)
— Як будувати просту, але ефективну систему аналітики
— Чому цифри = твій аргумент для підвищення доходу

🗓 Дата: 30.07
⏰ Час: 18:00

Це ефір, після якого ти перестанеш «просто рекрутити» і почнеш будувати систему.

Хочеш потрапити? Пиши «+» у коментарі і ми надішлемо тобі інвайт👇

Хеллоу, гайз 👋🏻

Скажіть будь ласка, хто зараз знаходиться в пошуку роботи і як давно шукаєте?

📊 Результати опитування мене шокували!

🔹 16% – тільки починають шукати роботу
🔹 30% – шукають вже більше 3 місяців
🔹 41% – просто розглядають варіанти
🔹 13% – не шукають, бо все ок

І от що мене зачепило найбільше: кожен третій шукає роботу більше трьох місяців!
А ще майже половина «ніби шукає», але без активних дій.

❗️Це не нормально. На сучасному ринку можна знайти оффер швидше — якщо знати як.

Тому 4 серпня о 18:00 ми з Аліною Самарською проведемо вебінар «Як збільшити респонс рейт від рекрутерів».

Що буде:
✅ Чому рекрутери ігнорять — і як це змінити.
✅ Як подружити резюме з ATS.
✅ Cover Letter за 5 хвилин (так, реально за 5 хвилин).
✅ Алгоритм відгуку, який працює навіть у конкуренції.

🎁 І бонус: 50+ шаблонів повідомлень рекрутерам.

👉 Якщо ти зараз у пошуку, пасивно дивишся варіанти чи просто хочеш бути готовим до нового офферу — цей вебінар для тебе.

Cтав + в коментарі і ми надішлемо тобі інвайт 🔥

Я вже давно не говорила про пошук роботи для всіх спеціалістів – і здається, час настав🔥

Бо чесно? Я втомилась бачити, як круті люди місяцями відгукуються і отримують нуль відповідей.
Час це виправити.

📍 4 серпня о 18:00 разом з Аліною Самарською ми проведемо вебінар:
«Як збільшити респонс рейт від рекрутерів»

Що розберемо 👇
– Чому рекрутери ігнорять — і що ти можеш зробити прямо зараз.
– Як подружити резюме з ATS, щоб воно не “губилось” в системі.
– Cover Letter за 5 хвилин (я покажу, як написати його без води).
– Алгоритм відгуку, який працює навіть в умовах дикої конкуренції.

🎁 Бонус: дамо 50+ шаблонів повідомлень рекрутерам, які реально спрацювали.

👩‍🏫 Хто тут головна?
Аліна Самарська – 10 років у рекрутингу, допомагає 4–5 спеціалістам щомісяця отримати офер і знає, що потрібно зробити, щоб твій профіль захотіли.

А я буду поруч, щоб додати свій експертний погляд з боку HR і показати, що дійсно працює зсередини компаній.

👉 Хочеш, щоб твоя пошта перестала бути зоною мовчання?
Став + в коментарі і ми надішлемо тобі лінк

Наш вебінар розпочнеться через 30 хв 🔥

Якщо хтось не отримав посилання - дайте знати і я зараз же це виправлю ❤️

Вже 40 людей разом з нами 🔥
Хто ще не підключився - ми вас чекаємо ❤️

Не можу чекати і одразу вриваюсь до вас з вакансією)
Шукаю Middle Recruiter, яка хоче працювати в дуже крутій і популярній компанії зі списку Forbes 🔥

Якийсь час робота буде під моїм супроводом, а потім автономна, разом з HR.

https://forms.gle/CfjSxE3buwRVYuwx7

Якщо що, у нас тут в особистому цікаві розмови ❤️

Це закритий канал, але інколи запрошую: https://t.me/+to6448TnUSg5ZGMy

Тут про моє життя, думки, сімʼю, особисті моменти і психологічні спостереження.

Купила сьогодні нове навчання за овер дохуя грошей.

Мені здається, що якщо підрахувати скільки грошей я витрачаю на навчання кожного року - то я б могла вже стати мільйонером 😅 але парадокс в тому, що стати мільйонером не витрачаючи гроші на навчання - неможливо.

Я не знаю жодну людину, яка досягла б успіху у карʼєрі, грошах - і ніколи ніде не навчалась.

Чим більше ми вкладаємо в себе, тим більше ми отримуємо натомість.

Я не з тих людей, що легко купує кожне навчання. Мені потрібен час, щоб придивитись, послухати ще спікера, подивитись відгуки - і вже потім я готова витратити свої тисячі евро на це.

Але в той самий час, я рідко не йду взагалі ні на яке навчання.

Тобто, якщо я розумію, що мені не вистачає якихось знань - я обовʼязково йду їх поповнювати.

Бо все знають лише бідні і тупі люди.

І скажу по своєму досвіду, завжди після того, як я пройду якісне навчання - через 2-3 місяці моя карʼєра, мислення, зп набувають обертів.

Це дуже швидко окуповується у всьому.

Просто потрібно якісно підбирати і легко входити в позицію учня.

Такс, всім привіт)
У мене вакансій зараз 3 мільйони 😅 ну дуже багато на різні позиції, і для всіх рівнів. Від Джуна до С-lvl. І IT і non-IT (їх більше).

Вас тут вже багато в мене)

🔥Зізнавайтесь, хто шукає роботу зараз і на яку посаду?

Я, або вас заберу швидко в свій процес, або обіцяю кинути ваше св іншим рекрутерам, якщо вам буде цікаво)

Коли робота займає 90% життя — психіка починає адаптуватися.

Адаптуватися — значить перетворювати роботу не просто на джерело доходу чи реалізації, а на простір, де людина інстинктивно вибудовує систему емоційної компенсації.

І саме в цей момент вона перестає працювати, і починає жити роботою.

Це означає:
📍Зміщення фокусу з результатів на взаємини (“як на мене подивились, як відповіли в чаті, хто кого похвалив”).
📍Переосмислення ролей (“керівник як строгий батько”, “колега як подруга, яка має підтримати”, “команда як сім’я, яка мене має прийняти”).
📍Постійні емоційні коливання — очікування, образи, драми, інтриги.
📍Несвідоме копіювання психологічних сценаріїв з особистого життя (страх бути відкинутим, доведення цінності, пошук авторитету тощо).

⚠️ І ще один важливий момент:
людина починає грати в емоційні ігри — абсолютно несвідомо.
“Я ж стараюся, а мене не цінують”, “я всім допомагаю, а коли мені — тиша”, “чому хвалять її, а не мене?”.
Це не про слабкість. Це про те, як влаштована психіка, коли немає балансу.

❗️Для компанії це означає:
- Постійні “емоційні хвилі” в команді.
- Непередбачувані реакції на рішення.
- Зниження продуктивності — тому що більше енергії йде на драму, ніж на діло.
- Руйнування робочої культури — бо все крутиться не навколо спільної цілі, а навколо емоційних очікувань.

❗️Для людини це означає:
- Втрату себе — в ролі, у реакціях, у постійному “а як я виглядаю в їхніх очах”.
- Вигорання і злість — на себе, на колег, на “несправедливу” систему.
- Плутанину: де я, а де моя роль, де робота, а де життя.

🤫І чесно — це часто і про мене.
Я дуже добре знаю цей момент.
Коли починаєш надто глибоко залазити в контекст, надто емоційно переживати, як хтось відреагував.
Коли чекаєш, щоб тебе помітили, оцінили, підтримали.
Коли зависаєш у думках — “а як це виглядає?”, “а що вони подумають?”, “а чому не мені це сказали?”

У мене це головний дзвіночок: я загралась.
Я знову перенесла фокус не туди.
Знову намагаюся “жити роботою”, а не просто — працювати і жити.

І тоді я ставлю паузу.
Виходжу. Дивлюсь збоку.
Повертаю опору в себе, а не в реакції інших.
Бо якщо не зупинити цей механізм — він обнулить і результати, і самооцінку.