Ви не уявляєте як часто я натискала кнопку "скасувати публікацію", коли хотіла запостити ню автопортрети.
Певно, страх публікації такого контенту є у більшості. І частіш за все це впирається в осуд оточення. Бо такі фото досі часто вважають як щось неприйнятне.

Я думала: «Але ж я фотограф, то я не маю такого боятись, навпаки, маю показати іншим, що оголене тіло - це не завжди про сексуальне бажання і вульгарність». При тому, я завжди вважала, що тіло - це невід'ємна частина людини, якої не потрібно соромитись, бо воно є у всіх. Це частина існування життя.
Та попри ці переконання, іноді страх опублікувати щось, що виглядало б "занадто", буває. Десь видно більше, ніж треба, десь виглядає не так, як хочеться.

Ви знаєте, у мене іноді навіть бувало, що я отримувала осуд за те, що публікую.
Від рандомних людей, від деякого оточення теж. І дуже давно, я памʼятаю, навіть якийсь чувак писав коментарі, що якщо я публікую такі фотографії, то я «шлюха». І знаєте, це був той момент, коли я зрозуміла, що мене це не зачепило взагалі)

Відтоді як я почала публікувати ню пройшло багато часу. Але спершу я викладала ню автопортрети анонімізованими. Якраз тоді я побачила, що є люди, яким це подобається. Вони мене підтримали. Я знімала маску анонімності маленькими кроками. Спочатку знімала так, щоб не було видно обличчя, лише якісь частини тіла. Мене мотивувало, що я знайшла свою аудиторію, яка мене розуміє. Згодом почала більше показувати обличчя, силует, фігуру загалом. І тепер ви завжди знаєте, де на таких фотографіях я, а де ні, бо я вже цього не ховаю.

Зараз цей страх все рівно змушує часом задуматись над тим, чи хочу показати усе, що відзняла. Але в порівнянні з минулим - це кілометровий ривок уперед.

Поділіться своїми страхами у творчості) що було/досі страшно публікувати вам?