Нерідко групи уразливі до дискримінації стикаються з відчуттям ніби їхній успіх продиктований жалістю або вигодою роботодавця.

Симптоматика
◇ Відчуття ніби ви обманюєте інших, змушуючи їх думати, що більш кваліфіковані, ніж є насправді (у взаємостосунках у ролі кваліфікації виступають будь-які інші якості).

◇ Існує так званий "цикл самозванця": перед початком завдання ви відчуваєте тривогу, за якою слідує або прокрастинація, або ретельна підготовка. По закінченню завдання настає полегшення та задоволення. Цикл повторюється знову і знову.

◇ Не вміння приймати компліменти та списування всіх досягнень випадковому збігу обставин.

◇ Порівняння з іншими, в яких ви ніколи не досягаєте успіху, а навпаки відчуваєте себе невдахою.

◇ Знецінення успіхів, яке пояснюється тим, що зроблена справа була надто легкою і не вартою великої уваги.

◇ Впевненість у тому, що ви не гідні успіху і любові.

◇ Відмова від участі в проєктах через невпевненість у власних знаннях, що значно зменшує шанс на підвищення та змушує ще більше повірити у нав'язані думки.

◇ Постійне прагнення до досконалості.

Типи
Завдяки дослідам доктора Валері Янг маємо систему типування, яка містить в собі п'ять основних типів синдрому.

Перфекціоніст
Як не складно здогадатися, цей тип характеризується прагненням до досконалості, якої неможливо досягти. Будь-яка помилка змушує знецінити минулі досягнення та зміцнює відчуття суб'єктивної некомпетентності. Або ідеально, або ніяк. 

Експерт
Перш ніж взятися за роботу, прагнуть досягти максимальної впевненості в знаннях та навичках. Тільки от скільки б сертифікатів, курсів або освіт людина не здобула – відчуття білих плям нікуди не зникає.

Природний геній
Існують два різновиди:
 1) У дитинстві чи підлітковому віці мали успіхи не докладаючи великих зусиль. Тож зіткнувшись зі складнощами та необхідністю працювати на результат почуваються невдахами (чому ж не вийшло так легко, як завжди?).

2) Вважають, що все має вийти з першого разу. Якщо ні (або гірше - доводиться витрачати більше часу, ніж іншим на опанування навички), почуваються невдахами, які ніколи не досягнуть успіху.

Соліст
Людина, яка має цей тип переконана, що просити про допомогу означає свідомо програти. Успіх досягнутий не самостійно трактується як його відсутність. А також змушує повірити у власну "дурість" і нездатність досягти бажаного власними силами.

Суперлюдина
Схожі з перфекціоністами своїм прагненням до досягнення ідеалу в усіх сферах життя. Нерідко працюють понаднормово або покладають на свої плечі занадто багато зобов'язань. Якщо у випадку перфекціоністів головну роль відіграють завищені стандарти до самої себе, то в суперлюдини фокус змішаний на створення утопічної картинки довкола свого життя та особистості.

Способи лікування
Важливе уточнення: синдром самозванця не вважається хворобою сам по собі. Хоча й може бути спровокований розладами. Тому слово лікування виступає в контексті самотерапії.
Насамперед слід визначити слабкі та сильні сторони, що допоможе усвідомити власний потенціал.

☆° Відокремлюйте суб'єктивні почуття від фактів.
Усвідомте, що ваші думки не завжди відповідають дійсності. Звертайте увагу на те, що відбувається навколо та використовуйте критичне мислення.

☆° Відзначайте свої досягнення.
Зберігайте будь-які нагадування пов'язані з вашими досягненнями, щоб у моменти невпевненості повернутися до них і згадати про свою цінність. Це може бути список здобутків або, наприклад, текстово/розумово (спогади) збережені позитивні відгуки про вашу роботу. У взаємостосунках також гарним нагадуванням стануть подарунки, моменти з листування, які викликають теплі почуття.

☆° СТОП порівнянням.
Зосередьтеся на процесі створення кращої версії себе і пам'ятайте, що ви індивідуальна особистість з власним шляхом та швидкістю розвитку (що не робить вас краще або гірше за інших). Пам'ятайте, що соціальні мережі – велика брехня, яка висвітлює тільки яскраві моменти чужого життя. Навіть зовнішність нерідко стає продуктом фотошопу.

☆° Усвідомте, що ідеалу не існує.
Вас достатньо з самого початку. Не обов'язково робити все досконало, щоб робота була зразковою. Поставлені цілі мають бути реалістичними, щоб не обпектися і випадково не саботувати успіх.

☆° Поділіться хвилюваннями.
Підтримка ніколи не буває зайвою. Крім того, якісна розмова з довіреними людьми допоможе відчути себе краще і розвіяти страхи.

Додаткова інформація | Дослідження

Феномен самозванця

Зв'язок між стилями виховання та феноменом самозванця

Феномен самозванця: результати останніх досліджень, що стосуються динаміки, особистісних і сімейних моделей та їхнього значення для лікування синдрому

Феномен самозванця у жінок з високими досягненнями: динаміка та терапевтичне втручання

Два варіанти англомовного тесту (не проф):

тап

тап×2

#синдроми

Стокгольмський синдром — психологічний стан, який виникає у жертв насилля та характеризується появою позитивного ставлення до кривдника. 
Названий на честь пограбування банку в Стокгольмі у 1973 році. Чотирьох людей тримали у заручниках протягом 6 днів; звільнившись вони почали виправдовувати та захищати злочинців з якими на той момент сформували дружні стосунки. 

Причини 
Синдром виникає не у всіх людей, які зазнали негативного впливу. Точної відповіді "чому" немає, проте найбільш вірогідна причина – індивідуальний механізм виживання. Створені емоційні зв'язки слугують способом психіки впоратися з екстремальними умовами.
Також існує декілька факторів, які значно збільшують ймовірність його розвитку: 

°• Тривале перебування в емоційно напруженій та небезпечній ситуації. 

°• Наявність поганих умов (недостатня кількість їжі, неможливість подбати про гігієну, маленьке приміщення) в яких жертва перебуває разом з кривдником.

°• Залежність від кривдника у задоволенні базових потреб.

°• Погрози життю не виконуються 

°• Відсутність дегуманізації кривдника

Передумови 
Синдром переживають не лише люди, яких тримають у заручниках. А й ті, що: зазнали жорстокого ставлення в дитячому віці, великий спорт в якому часто бувають жорстокі тренери, люди, які стали жертвами торгівлі людьми або були викрадені з інших причин.

Симптоми 
Стокгольмський синдром не є розладом, проте нерідко призводить до появи симптомів характерних для посттравматичного стресового розладу та депресії після повернення до повсякденного життя. Підвищується рівень тривоги, виникає відчуття провини, соціальна ізоляція, проблеми з довірою й вивчена безпорадність. 
Під час перебування з кривдником поява симпатії й співчуття до нього, намагання зрозуміти мотиви та виправдання жорстких вчинків. Яскраво виражене негативне ставлення до поліції та будь-яких інших людей, які намагаються допомогти врятуватися.

Лікування 
Застосовується розмовна терапія. Особливу ефективність показала когнітивно-поведінкова терапія.

#синдроми

Які існують форми психотерапії?

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) – вид розмовної терапії, який фокусується на зміні способу мислення та почуттів людей шляхом розуміння взаємозв'язків між думками, почуттями та поведінкою. Спрямована на те, щоб допомогти людям розпізнати та вирішити викривлені думки, негативні моделі мислення і поведінку, що сприяють виникненню їхніх проблем. КПТ широко використовується для лікування цілого ряду психічних розладів, включаючи тривогу й депресію.

Мета КПТ полягає в тому, щоб клієнти працювали над зміною свого мислення, що, своєю чергою, призведе до змін у почуттях та поведінці. Деякі з методів, що використовуються в КПТ, включають:

☆ Самомоніторинг: Відстежування, запис своїх шаблонів мислення та поведінки для того, щоб отримати уявлення про те, як вони впливають на життя.
☆ Виклик думкам: Навчитися кидати виклик негативним або викривленим думкам і замінювати їх на збалансовані та реалістичні.

☆ Поведінкова активація: Заохочення клієнта займатися діяльністю, яка йому подобається і приносить задоволення, щоб допомогти змінити його мислення, підвищити настрій.
☆ Навички розв'язання проблем: Навчання розбивати проблеми на менші, більш керовані частини та знаходити рішення.

КПТ часто проводиться в групі, але також може проводитися індивідуально з терапевтом або за допомогою ресурсів самодопомоги. КПТ довела свою ефективність у лікуванні багатьох різних психічних розладів. На відміну від інших видів розмовної терапії, КПТ являє собою обмежену в часі форму лікування, розраховану на певну кількості сеансів (від 12 до 20).


Гештальт-терапія — вид психотерапії, який фокусується на людині в цілому, а не на окремих симптомах чи проблемах. Містить в собі концепції екзистенціалізму та гуманізму. Розробник цієї терапії вважав, що людина має природну тенденцію ставати здоровішою і рухатися до психічного здоров'я, але зовнішні та внутрішні обмеження можуть перешкоджати цьому.
Мета гештальт-терапії допомогти клієнту краще усвідомити себе, зрозуміти динаміку своїх стосунків й отримати уявлення про процеси, які формують його поведінку. Терапевт допомагає клієнту більш свідомо усвідомлювати свої почуття, думки та дії, а також основні емоції та мотивації, що стоять за ними. Також зосереджуватися на теперішньому моменті, а не зациклюватися на минулому чи майбутньому.

Терапія ґрунтується на ідеї, що особистість – це більше, ніж сума її частин, і що психотерапевт з клієнтом можуть працювати разом для того, щоб розкрити приховані закономірності та зв'язки в житті клієнта. Фахівці часто використовують різноманітні техніки, включаючи: діалог, рольові ігри, творчу діяльність та візуалізацію.


Психоаналіз – вид терапії, вперше розроблена Зигмундом Фройдом наприкінці 19-го століття. Довгий час  був предметом суперечок й часто піддавався критиці за архаїчність та неефективність.
Проте, він досі залишається популярним видом терапії для багатьох людей, а також мав певний вплив на інші методи терапії, такі як когнітивно-поведінкова й психодинамічна.
Головна концепція психоаналізу полягає у впевненості, що люди мають несвідомі, ірраціональні думки та почуття, які можуть бути виведені на поверхню за допомогою терапії та допомогти нам краще зрозуміти себе. Згідно з психоаналізом, сновидіння та вільні асоціації відіграють важливу роль у терапевтичному процесі, оскільки вони можуть виявити несвідомі конфлікти та бажання, які керують поведінкою.

Під час сеансу психотерапевт дозволяє клієнту вільно говорити про свої думки, почуття і переживання, а також заохочує його досліджувати свій внутрішній світ, стосунки з іншими людьми. Також фахівець аналізує мову, поведінку та спосіб мислення клієнта, щоб допомогти зрозуміти свою несвідому поведінку. Весь цей процес допомагає клієнту отримати уявлення про себе, зрозуміти свій досвід і внести позитивні зміни у своє життя.

Психоаналіз відрізняється від інших форм психологічної терапії тим, що це довготривала, інтенсивна форма лікування, яка зазвичай вимагає років терапевтичних сесій з одним і тим же психотерапевтом.

#інше

. ⟡ . ° ┈ · ⊹ ✧ . ◌
–[ Навігація каналом ] –

#Тривожні_розлади
– #фобії

#Аффективні_розлади
– #депресивні_розлади

#Розлади_особистості
– #групаА
– #групаВ
– #групаС

#Розлади_сну

#Поведінкові_розлади
– #дисоціальні_розлади

#Дисоціативні_розлади

#Розлади_харчової_поведінки

#Синдроми
#Вправи
#Інше

Анонімні запитання/побажання/скарги — 👁
. ⟡ . ° ┈ · ⊹ ✧ . ◌

Інсектофобія або Ентомофобія — специфічна фобія, яка об'єднує ірраціональні страхи перед комахами. Виражається у вигляді боязні всього виду або окремих їхніх представників. Одна з найвідоміших: апіфобія. 

Симптоми
Як і в усіх фобій симптоматика частково має індивідуальний характер, який залежить від особистості. В деяких людей є повний набір симптомів, а в інших лише кілька.
Спільним для всіх, власне, є страх та тривога, які провокують думки про комах або зустріч з ними.
Окрім вищевказаного: 

Фізичні прояви: прискорене серцебиття, задуха, пітливість, м'язова напруга, тремор та легке тремтіння. Також може спостерігатися нудота, запаморочення, втрата свідомості тощо.

Психологічні та поведінкові прояви: нав'язливі думки про об'єкт страху, його уникання та фантазування про негативні сценарії. Носіння закритого одягу та надмірне застосування засобів для захисту.

Причин виникнення 
– Травматичний досвід
Негативні ситуації, як-от укус або алергічні реакції, вчать психіку людини реагувати на причину нездужання з острахом, щоб уникнути подібного в майбутньому. 

– Спостереження
Досвід інших або перегляд контенту, що негативно освітлює комах та взаємодію з ними, змушує триматися від об'єкта страху якомога далі. Особливо якщо від фобії страждав близький родич.

– Можливе зараження
Деякі комахи виглядають неприємно, проте крім цього містять у собі загрозу через перенесення великої кількості інфекцій. Здорові заходи безпеки набувають хворобливого вигляду та призводять до формулювання фобії.

Лікування 
Застосовується когнітивно-поведінкова терапія, зокрема імплозивний напрям. При легких проявах допоможе повільне ознайомлення зі страхом: перегляд зображень з комахами, знаходження в них приємних рис. Другим етапом стане взаємодія на відстані, згодом ближче аж до поки людина не відчує, що всі її опасіння (частіше за все) є хибними.

#Тривожні_розлади #фобії

Зробіть автору подарунок для кращої мотивації у майбутньому – накидайте реакцій.

Дежавю — психологічний феномен, який характеризується хибним відчуттям того, що подія, яка відбувається вже мала місце в минулому. Статистика свідчить, що 97% людей відчували феномен на собі.
Вперше термін введений в 1867(1890?) році Емілем Буараком.

Види
• Дежа антандю – вже почуте
• Дежа епруве – вже вибробуване
• Дежа пансе – вже продумане
• Дежа фе – вже зроблене
• Дежа сю – вже відоме
• Дежа вулю – вже бажане
• Дежа раконте – вже розказане
• Дежа безе – вже відпрацьоване

Типи
Патологічне
Помічено, що частіше дежавю відчувають люди, що страждають на епілепсію, шизофренію та судинну деменцію. Це дає можливість припустити, що саме ці стани феномен й викликають (так чи інакше). Також у дослідженнях було згадано, що люди, які відчувають дежавю частіше мають менший об'єм сірої речовини, ніж ті, хто його не відчуває.

На користь цих здогадок грає і той факт, що у пацієнтів із неврологічними захворюваннями уражаються три області мозку, пов'язані з формуванням і збереженням спогадів (гіпокамп, парагіпокампальна звивина та скроневий неокортекс).

Непатологічне
Згідно з гіпотезою, дежавю спричиняється тимчасовим порушенням здатності мозку обробляти інформацію, що призводить до неправильної передачі нейронних сигналів, які тимчасово зберігаються в короткочасній пам'яті мозку. Друга гіпотеза свідчить, що дежавю може виникнути при подвійній спробі мозку обробити вхідні сигнали від органів чуття. Перше сприйняття не деталізоване, розсіяне або погіршене. Друга спроба, що слідує одразу ж після першої, і викликає відчуття впізнавання, оскільки мозок мить тому вже частково отримав цей шматок інформації.

Причини
Окрім вище згаданого, люди які відчувають втому та стрес також частіше повідомлять про збільшення випадків дежавю, що цілком логічно, якщо згадати про вплив стресу на пам'ять.
У дослідженнях, присвячених скроневій епілепсії згадувалося про виявлення підвищеного рівня дофаміну у гризунів, що призвело до ще однієї гіпотези: зв'язок дофаміну з феноменом.
Підтвердженням виступили дослідження за участі дорослого чоловіків, який вживав Амантадин і Проїн (фенілпропанолмін). Окрім того, що ліки зменшували симптоми грипу, вони також впливали на дофамінову систему. Сам прийом викликав постійні напади дежавю, однак як тільки чоловік перестав їх вживати – стан повернувся до норми.

Протилежним відчуттям виступає жамевю —
відчуття того, що добре знайоме місце або людина здаються невідомими або незвичними, дивними. Ніби ви бачите це вперше.

Трохи вводжу в курс справи.
Автор закрив сесію тому має більше вільного часу. Однак написання постів є досить трудомістким заняттям, яке робиться самостійно з порожнього аркуша. Пошук інформації та можливих досліджень ще більш виснажливий. Тому тут поки що тихо. Якщо у вас є побажання чи запитання велком у коментарії ↓

Анонімні повідомлення можете надіслати через бота (посилання присутнє в кінці поста з навігацією).
Усім новеньким привіт і дякую, що обрали читати мене. Гарних свят.

#інше

З новим роком.
Бережіть себе, близьких та ментальне здоров'я 🌟

Що ви знаєте про тривогу? Припускаю, що звичне визначення: захисний механізм, який допомагає помітити загрозу і знайти спосіб розв'язання проблем або уникнути їх у майбутньому. Що власне так і є.
У минулому тривога виступала незамінним помічником у виживанні, особливо коли треба бігти щодуху, а організм діє як відданий співучасник, запускаючи потрібні процеси в стан підвищеної готовності. З часом разом з технологічним процесом сучасність принесла нові подразники, які розпізнаються мозком як небезпечні.

Боретеся ви за своє життя або уявляєте складання іспиту особливого значення немає — ситуація розцінюється однаково і викликає ідентичну реакцію як тіла, так і психіки. Гарна новина полягає в тому, що це цілком нормальна річ у відповідь на нові або вже відомі ситуації, які інтерпретуються як надзвичайно небезпечні.
Патологічним стан стає тільки тоді, коли тривога присутня завжди, сягає високих рівнів, заважає повсякденній діяльності та викликає гостро виражені симптоми.

#Тривожні_розлади

В такому випадку маємо справу з групою тривожних розладів: фобії, селективний мутизм, соціальна фобія тощо. Детально зупинимося на одному з (на мій погляд) найбільш підступних — Генералізований тривожний розлад.

Симптоми
Важливе уточнення: як і всі розлади ГТР має індивідуальний характер (наявний список проявляється повністю або лише частково), однак існує набір стандартних критеріїв для діагностування. Серед яких:

Психологічні с.
Постійне, стійке відчуття занепокоєння, яке часто супроводжується відчуттям, що станеться "щось" погане.

Надмірне обмірковування планів, рішень та того, що відбувається довкола.

Мислення за найгіршим сценарієм, вигадування найбільш катастрофічних наслідків своїх дій.

Сприйняття життєвих труднощів занадто гостро.

Недовіра до світу: бачення загрози усюди, де тільки можливо.

Страх невідомості та помилок, бажання досягти найкращого результату.

Проблеми з концентрацією уваги.

Неможливість розслабитися з постійним відчуттям небезпеки.

Дратівливість.

Відчуття порожнечі та лякливість.

Невпевненість у собі, проблеми з самооцінкою і комунікацією.

Фізичні с.
Проблеми з засинанням та загалом сном.

М'язова напруга, больові відчуття, тремтіння кінцівок, іноді всього тіла, в тому числі "внутрішньо" (що візуально непомітно).

Відчуття втоми.

Головний біль, психогенні запаморочення.

Утруднене дихання, тахікардія, грудка в горлі.

Проблеми з травленням, зокрема синдром роздратованого кишківника.

Збільшене потовиділення та припливи жару.

Перелічені симптоми мають спостерігатися впродовж 6 місяців (на мою думку варто враховувати також інтенсивність прояву і звертатися по допомогу коли відчуваєш в цьому потребу) та не бути пов'язаними з фізичними станами, які викликають схожу симптоматику. Прояви розладу у дітей та підлітків майже не відрізняється, за винятком додаткових симптомів: хвилювання через ймовірність не вписатися у колектив, страх перед відвідуванням школи та позашкільних заходів, хвилювання за близьких, витрачання великої кількості часу на виконання домашнього завдання. Окрім цього люди, які страждають на ГТР часто знаходять заспокоєння в алкоголі або інших видах залежності.

Причини
Не втомлююся повторювати, що психологія/психіатрія молода наука, яка продовжує розвиватися. Розлади своєю чергою мають складну природу виникнення, що призводить до відсутності точної причини їх виникнення. ГТР це також не обійшло стороною. Проте серед найбільш ймовірних причин згадується:

Хімія мозку
Певні дослідження стверджують, що тривожність пов'язана зі зміненою хімією мозку. Якщо шляхи, які з'єднують певні ділянки мозку, не працюють належним чином, можуть виникнути проблеми, пов'язані з настроєм або тривогою. Однак неясно, чи тривога спричиняє фізичні зміни, чи фізичні зміни спричиняють тривогу.

Фактори навколишнього середовища
Травми і стресові події на кшталт пережитого насильства, смерті близької людини, розлучення чи навіть зміна роботи/школи або переїзд.

Побічні ефекти ліків
Деякі ліки або зловживання психоактивними речовинами нерідко провокують відчуття занепокоєння.

Медичні стани
Гіпертиреоз, який підвищує рівень гормонів, інші стани. Наявність хронічного захворювання, що викликає постійний біль.

Наявність факторів ризику
‐ Генетика. Попри те, що генів тривожності не виявлено вважається, що ваша сімейна історія може впливати на розвиток ГТР. Через спосіб життя сім'ї або загалом оточення.

- Стать. По статистиці існує невелике відхилення захворюваності у бік тих, кому при народженні було присвоєно жіночу стать.

- Особистість. Такі риси особистості, як емоційна чутливість, сором'язливість, насторожене відношення до світу та замкнутість у дитячому віці відіграють не останню роль у схильності до розладу. Також до цієї категорії можна віднести певну поведінку: звичка постійно перейматися уявними тривогами і розкручування проблем до абсурдного рівня привчає мозок програвати вище вказане на постійній основі.

Лікування
Гарно себе показала когнітивно-поведінкова терапія, яка допомагає скорегувати ваше мислення і поведінку, а також подивитися на тривоги через призму об'єктивності. Якщо розмовної терапії недостатньою лікар може порекомендувати бензодіазепіни для короткотривалого лікування, щоб зменшити фізичні симптоми. Щоправда, наразі їх призначають рідше, ніж раніше через ризик звикання, седативного ефекту, погіршення пам'яті й уваги. Для більш довготривалого й безпечнішого лікування використовують антидепресанти. Додатково ви можете поговорити зі своїм лікарем про заспокійливі препарати.

Порада від автора: "Терапія занепокоєння" Девіда Бернса особисто для мене є гарним представником літератури для самодопомоги (у купі з терапією, звісно).
Також маєте змогу ознайомитися з вправами та порадами, які стануть у нагоді — ☆ ☆ ☆


Не забувайте про реакції