༻✦༺ ─── 📜 ─── ༻✦༺
😉😉🌟🌸🗽🗽🦇🫘😉😉😉
༻✦༺ ─── 📜 ─── ༻✦༺

Підвал поезії і згублених поетів.

У сні забутись десь із вами — я мрію вже не першу ніч. Про зустріч марю я щодня, щоб зібрати за одним столом усіх. Як всаджу всіх я на місця, розставлю келихи з недописаними віршами — влаштую нам тоді величний прозово-поетичний літераторський бенкет!
На перше я подам натхнення, на друге — невичерпані слова для почуттів, розписаних на жовтуватому папері… На десерт я приготую найсолодший дар творців — творчої волі, як у небі птах, живих образів у літерах кривих… Безсонних ночей лиш від натхнення іскристого, терпіння й віри у власне творіння…
Я все віддам, усе-усе! Щоб знову побачити цей сон, пройти до нього крізь настирливі кошмари, безсонні ночі оминути! Лиш прийди, прийди до мене, сну, — дозволь ще раз поглянути на їхні вірші наяву! Дозволь ще раз заглянути у їхні оченята і палко обійняти людське тіло замість твердих обкладинок збірок омріяних! Відчути тепло і дотик людей, які змальовані мною на картинах були. Я лиш хочу зустрітися з ними — не з текстами творів, не з папірцями листів… Я хочу іще раз сміятись до скону, складаючи усмішки зі спільних забутих спогадів давніх.
І хоч наш бенкет не вийде багатим, не вийде мені приготувати наїдки… Із вами зустрітись я однаково мрію. Знаю я, що замкнута у клітці — крізь неї не звільнити усі рукописи таємні, де пишуть не руки, а моя душа. Знаю, що тяжко мені хвилювання спинити і витягнути з грудей слово «люблю». Та вас я усіх безмежно ціную, по-своєму, правда: малюю портрети, читаю поезію ваших сердець, дуркую щодня, лиш сміх ваш почути… Знаю, що інколи ховаюсь від вас, що темрява вхоплює мене у пітьму страждань.
Та вас я любити буду безмежно, цей замкнутий підвал я ніколи не забуду.

2 серпня 2026 рік

#проза