До речі, всі державні розрахунки на пост-радянському просторі, коли йдеться про бюджет, а особливо про торгівлю, ведуться з цифрами взятими зі стелі.

Справа в тому, що ця стара радянська традиція пов'язана з тим, що в СРСР не було ринку, а отже, не було цін. Що скільки коштує можна було взяти тільки із закордонних ринків (а багато чого просто імпортувалося) а решту - зі стелі, ніби за аналогією. Тобто, облік вівся не за цінами "внутрішніми", яких просто не було, а за цінами інших ринків, які не мали до СРСР жодного відношення.

Тобто, в СРСР не було б навіть натяку на економічний облік, якби не було світової капіталістичної економіки.

Буде зайвим, мабуть, додати, що в нинішніх умовах в Україні все це залишається, як у радянському Держплані. В Україні, за великим рахунком, немає ринку, зокрема, немає фондового ринку. Отже всі цифри про ВВП, статки олігархів, ціну державних підприємств - це просто фантазії чиновників, які базуються на показниках ринків інших країн, або просто висмоктані з пальця.

Один з українських "нових політиків", який із задоволенням критикує уряд, залишаючись між тим на твердій платформі етатизму, відповів на один з моїх коментарів під його постом у ФБ, визначивши мої міркування щодо базових засад людської діяльності як "містечкове лібертаріанство".

Такої "аргументації" я раніше не зустрічав ) Вона досить показова, бо серед етатистів все більше тих, хто спекулюючи на лібертаріанстві, вибудовують свою абсолютно етатистську систему поглядів. Закликаючи до зменшення податків, скорочення державного регулювання і інших, на перший погляд прогресивних кроків, вони наполегливо просувають тезу про державу як "найкращу форму організації суспільного життя, яка визначилася внаслідок конкуренції з іншими" (?!) Проблема в тому, вважають вони, що в державі керують "не ті люди". Нинішні просто не здатні реалізувати неймовірний "потенціал" держави. Ну і власне, вони пропонують себе, як нове покоління "правильних політиків", озброєних не "містечковим", а просунутим, модерновим розумінням лібертаріанства, лібертаріанства 21 століття.

Саме тому, термін анкап - анархокапіталізм - значно точніше визначає позицію людини, коли йдеться про державу і коли доводиться спілкуватися з людьми, для яких ця система поглядів залишається невідомою.

Пишуть, що секретар РНБО Олексій Данілов заявив, що довоєнних цін на бензин більше не буде.

"Я думаю, це питання скоріше економічне, ніж технологічне", - сказав він, відповідаючи на питання чи реально вирішити проблему бензину в умовах війни.

Так, будь-яке питання наявності товарів і послуг є "економічним", а не "технологічним". А от відсутність товарів - це вже наслідки політичних дій, втручання держави.

На думку начальства, "через певний проміжок часу ситуація має вирішитися". Традиційно глибока думка ) Але що там про ціни? "Але треба розуміти, що тієї ціни, яка була раніше, вже не буде. Якщо у всьому світі ціна за бензин, умовно, два євро за літр, то як у нас може бути один євро?", - сказав Данілов.

Це відверті дурниці. Справа в тому, що бензин продається не за "ціною", а за штучним тарифом, в якому більша частка суми - це акцизи і податки. Тобто, фактично, "ціна" передбачає, що ви платите за товар подавцю і зверху - більше половини - начальству за те, що воно дозволило вам це зробити. Це стосується не тільки України, але і інших держав, де роздрібна "ціна" складається значною мірою з податків.

Отже, заява Данілова означає, що ринку бензину в Україні не буде, тобто держава втручатиметься в нього і далі. Таке втручання завжди веде до зростання витрат і продавців і покупців. Якби держава дійсно забралася б з ринку бензину і відкрила цей ринок для вільної конкуренції, то ціна була б і менше за 1 євро. Але як же їм харчуватися?

Ентузіасти ухвалення Стамбульської конвенції одразу згадують про те, що "це — перший міжнародний договір, який визнає насильство проти жінок порушенням прав людини та дискримінацією".

Але жінки і чоловіки у нас визнані рівними у своїх "правах". Дискримінація заборонена законами. То в чому сенс конвенції? Відповідь на це марно шукати, бо сенс таких конвенцій полягає у тому, щоб закріпити за державною владою обов'язок "захищати" жінок від дискримінації.

Раніше з цією метою захищали права пролетаріату, але люди, яких записали у пролетарії, без особливого ентузіазму відгукнулися на такий "захист" своїх прав. Тепер начальство знайшло заміну пролетаріям - жінки. Цікаво, як довго це триватиме цього разу?

Позакриваємо атомні і почнемо палити вугіллям ) Але альтернативна енергетика - пріоритет )

https://www.nytimes.com/2022/06/19/world/europe/germany-russia-gas.html

Самі державники визнають, що українська держава дійсно правонаступниця радянської держави.

https://life.pravda.com.ua/columns/2022/06/20/249178/

Із новин: "Верховна Рада підтримала урядовий законопроект №7418, який передбачає повернення ввізних мит на автомобілі та інші товари".

Йдеться про те, що начальство буде конфісковувати власність у населення, яке захищається від агресії. Тобто, влада оголосила людям в Україні другий фронт і фактично діє на підтримку агресії.

Цікаво, що і "опозиціонери" з Росії також нічого не розуміють про ставлення українців до держави. Вони впевнені, що люди діють тільки відповідно до наказів уряду і не здатні на приватну ініціативу і власний розсуд. І якщо уряд замінити, то люди будуть діяти за наказами нового уряду.

Моя колонка, що вийшла цього дня 4 роки тому.

https://detector.media/rinok/article/138747/2018-06-21-ukraini-potriben-nezalezhnyy-vid-derzhavy-internet/

Із новин: "Кабінет міністрів ухвалив постанову, згідно з якою офіційно зареєстрованих безробітних в Україні залучатимуть до суспільно корисних робіт за мінімальну заробітну плату (6 500 грн)".

На шляху до комунізму Україна зробить наступний, досить важливий, крок. Економічну діяльність людей уряд далі заміняє на трудову повинність. Уряд затвердив "трудову повинність" ще у 2014 році, отже це не зовсім новий винахід, це черговий рімейк вже досить старої практики, задіяної ще більшовиками.

Власне, тут ми маємо справу з типовим втручанням у ринок праці і ще одним доказом, що в державі людина не належить собі, а перебуває у розпорядженні чиновників.

Хтось може заперечити, що йдеться про виняткову практику у складний для країни час, а результатом залучення до таких робіт будуть корисні для оброни речі. Це не більше ніж безпідставні фантазії.

Держава такою практикою визначає ставлення до праці, як до покарання тих, хто не прийняв її правил поведінки під час війни - не бере участі у бойових діях на фронті і не отримав дозволеної начальством роботи. Працювати чи ні, визначає сама людина, оцінюючи для себе баланс вигоди від роботи у вигляді зарплати і вільного часу, який є самостійною цінністю.

В умовах, коли держава знищує економіку, все більше людей не здатні продати свої послуги на ринку праці, а тому обирають альтернативну "зайнятість" чи інші форми існування за рахунок альтернативних джерел доходу. Але держава не відмовляється від порочної практики руйнування ринку праці (згадайте заклики до знищення "тіні", де більшість українців знаходять роботу). Замість лібералізації підприємництва влада запроваджує працю, як повинність, відриваючи її від визначеної ринком винагороди і заміняючи на символічну "допомогу".

Згадана ініціатива не додає нічого до обороноздатності, тому що примусова праця не є продуктивною, якісною і ефективною. Тобто, начальство не цікавить результат, а лише процес примусу та залучення на ці "програми" відповідних бюджетів.

Держава багато років морочила голову людям зі своїми програмами відбудови доріг, інфраструктури тощо, але виявляється, що, коли це необхідно, в країні не існує іншого способу виконувати необхідний обсяг робіт крім "трудової армії". Держава не виступає тут як замовник необхідних робіт, робота є лише бюрократичним приводом для створення системи примусової праці в умовах зростаючого безробіття і неможливості для чоловіків виїхати туди, де робота є.

Відсутність професійної армії - це також наслідки загравання влади з давніми радянськими традиціями призову і "контракту" в умовах, коли головним завданням армії є створити "хлібні місця" для генералітету і відтягнути молодих людей з "порожнього" ринку праці (чи не допустити можливості виїхати з країни). Обороноздатність тут ніколи не була пріоритетом.

"Всі мають або воювати і захищати батьківщину, або працювати на перемогу і для фронту", - пояснив прем’єр. Як тут не згадати Жванецького: "Та ми вже давно готові". Не заважайте.

Державна "освіта". Треба ще більше книжок заборонити.

https://www.youtube.com/watch?v=w974FZYhEiw

Із новин: "Уряд запускає програму єРобота, в рамках якої держава надаватиме гранти на суму до 250 тисяч грн на запуск нового бізнесу".

Про що йдеться? Про імітацію, як завжди. Нічого серйозного на ці гроші неможливо "запустити". В першу чергу, ці гроші заборонено використовувати на оплату праці. Можна купити щось "матеріальне" і сплатити оренду (частково). Тоді як новий бізнес витрачає гроші саме на зарплату, поки бізнес не почне заробляти.

В принципі, це типова пастка для підприємця-початківця. Йому дають гроші, він купує якесь обладнання і орендує приміщення. Успішність початківця - це виняток, а не правило. В поточних умовах неможливо передбачити стан ринку не тільки на кілька місяців вперед, а на кілька тижнів. Отже, шансів на успіх - небагато.

Державу цікавить не бізнес і не підприємництво. Вона хоче загнати більше людей у ремісництво - примітивні форми економічної діяльності.

Ідея цієї "програми" - підтримка продажу виробничого обладнання і оренди приміщень. І перший і другий ринки контролюються зазвичай місцевою владою, чиновниками. Їхні потужності зараз простоюють через загальний занепад майже мертвих ринків. Програма - це спроба перекачати до кишень місцевого начальства і депутатів якихось грошей з бюджету. Банальне відмивання.

В якості жертв обрано людей, які не мають роботи і досвіду підприємництва (умова отримання грантів). Вони купуються на пропозицію і опиняються в залежності від податкової (податки одразу будуть нараховуватися), від сплати всіх витрат, які будуть незалежно від успішності ідеї, і від банку, який видав гроші. Все начальство покращить собі статистику, хтось із них заробить, але українці, яких чиновники позбавили можливості працювати і заробляти, традиційно програють.

В Німеччині немає обмежень швидкості руху автобанами, а в Норвегії ці обмеження - максимальні. Рівень смертності (на 1 млрд км) через "перевищення швидкості" однаковий.

Саме тим фактом, що в Україні і Росії не існує права власності пояснюється можливість тривалої війни. Там де є визнане, необмежене державою, право власності на себе і на свою власність, війна практично неможлива, а якщо виникає, то триває дуже недовго.

Але це означає, що і держави за таких умов існувати не може.

Ми просто дійшли до висновку, що війна і держава це синоніми. Різниця між миром і війною в державі полягає лише у тому де поширюється агресія - в межах кордонів, чи за межами.

Свіже дослідження зміни популярності фактичних каналів поширення новин.

Із новин: "В Україні повністю зупинено нафтопереробку".

Вся нафтопереробна галузь України не працює. Про це заявив голова "Нафтогазу" Вітренко.

То навіщо існує Нафтогаз? Виявляється, вони там чекають на кращі часи. "Коли ми отримаємо повністю управління та мережу АЗС, коли вирішиться проблема з логістикою і ми зможемо отримувати ресурс для створення національного резерву нафтопродуктів, після цього "Нафтогаз" зможе долучитися до вирішення проблем на ринку пального та забезпечувати стабільність, прозорість, справедливість цін на цьому ринку", – зазначив голова НАК.

Фактично, вони очікують націоналізації всього. Лише тоді вони "долучаться" і встановлять "справедливі" ціни. А поки будуть просто проїдати гроші, конфісковані у населення.

Із новин: "Україна отримала від Заходу гаубиці M777 без системи GPS... оскільки є розуміння, що під час війни певні види озброєння можуть бути захоплені Росією".

Якщо вони б самі воювали з росією, то також знімали б цю систему? Щоб не захопили...

Сьогодні о 20:00 обговоримо тут останні новини.

https://www.youtube.com/c/LibertarianSite