Це просто якийсь маніфест фантазій аматорів адміністрування, які хочуть зануритись у етатистське лайно, як колись комсомольці просили партію - "дай поруліть!"

"Ми маємо стати державою, яка працює за принципами IT-компанії", проголошує головний редактор сайту. Чому, блін? Чому не за принципами колгоспу? Чи морського пароплавства?

"У державне управління потрібно інтегрувати аджайл, скрам і канбан", пише він далі, забуваючи, що всі ці технології і навіть філософії, стосуються виключно бізнес-структур, які працюють на ринку. Де людей поєднує не примус і загроза насильства, а добровільні контрактні відносини заради задоволення потреб клієнтів. Це філософії підприємців! Де клієнти у державного управління? Де договірні відносини в державі? Де підприємництво? Треба хоча б час від часу підключати мозок.

Автор прокламації далі говорить заклинаннями: "Диджиталізувати всі процеси". Які процеси? Держава - це систематична агресія проти права власності. Що ви тут бажаєте диджиталізувати, пане головний редактор?

"Продуктове мислення". Які продукти? Держава виробляє виключно звітність. Вона знищує продуктове мислення, бо не існує державних "продуктів", а її "послуги" нав'язуються силою. Слово "мислення" в державі - це лайка, образа, чи в кращому випадку, фрагмент судового вироку.

"Захистити свій статус і комфортне життя можна, лише коли Україна переможе та відбудує набагато міцнішу, ефективнішу та сучаснішу державу", марить автор тексту. "Статус і комфортне життя" українського айтішніка - це прямий результат того, що держава ще не добралася до них, заклопотана пограбування тих, у кого більше матеріальних ресурсів під руками. "Міцніша, ефективніша та сучасніша держава" не залишить від бізнесу в ІТ каменя на камені і цей процес вже починається. З ІТ вже деруть більше чверті заробленого лише банальним фокусом з обмінним курсом долара. І це придумала поки ще слабка і відстала держава.

Плани опинитися "пліч-о-пліч із фронтовими героями і підприємцями" в новій еліті звучать наївно від освіченої людини. Фахівці різних професій формують еліту там, де держава програла ринку. Там де держава перемагає ринок, еліта - це відбірні дармоїди і професійні грабіжники.

"Співробітники IT-компаній вже доволі довго перебувають в елітному прошарку українського суспільства щодо матеріального та інтелектуального потенціалу", наполягає головний редактор. Ще раз - цей прошарок виглядає елітним, тому що люди з ІТ фактично вирізані із реалій української держави і є частиною ринкових відносин інших країн. Різниця у рівні розвитку ринку в США і Україні і створює той "матеріальний потенціал", тобто різницю у доходах з українцями, яким не повезло і вони працюють у реаліях України. Вони не поступаються "інтелектуальним потенціалом", вони загнані в тінь, а їхня діяльність, фактично, криміналізована.

Автор цього дадзибао наголошує, що "вони (ІТ фахівці) старанно уникали стати справжньою державотворчою елітою". Дякуючи такому дистанціюванню ми, зокрема, маємо в Україні пристойний і доступний інтернет. А там, де люди злилися з чиновництвом у державотворчому екстазі, від економіки залишилися жалюгідні руїни, а люди втрачають потрібні їм продукти і послуги.

Читаємо далі про державотворчість: "це не лише привілей, а й велика відповідальність та набагато складніші виклики". Це вже якесь смакування рабства і безпорадності. Люди мають єдину відповідальність - за свої, і тільки свої, дії. Виклик сьогодні - це перемога у ринковій конкуренції, у здатності задовольнити потреби споживачів краще і дешевше. Державне пограбування тих, хто займається економічною діяльністю, це не привілей і не виклик. Це злочин.

Прочитавши такий вступ, у мене не виникло жодного бажання дізнатися "До чого тут SPEKA". А заклик "відбудувати Україну на засадах IT-патріотизму" (?!) тільки переконав мене у тому, що я правильно вчинив.

https://speka.media/viina-rosiyi-proti-ukrayini/aitivci-mayut-zigrati-klyucovu-rol-u-vidnovlenni-krayini-i-os-comu-v5x5qp

Пишуть, що у Німеччині найвищий рівень інфляції за майже 50 років. В ЗМІ традиційно не розуміють різниці між інфляцією і зростанням цін, як одним (і не обов'язковим) із її проявів.

Отже, у таких повідомленнях далі аналізують не причини інфляції, а показники зростання цін на різні товари. Так, у травні поточного року ціни у Німеччині виросли на 7,9% у річному вираженні. Зростання цін вже третій місяць поспіль стає рекордно високим за всю історію об'єднаної країни. У березні та квітні 2022-го воно склало 7,3 та 7,4 відсотка відповідно.

Пояснення зростання цін також традиційно марксистське: "основною причиною високої інфляції залишається зростання цін на енергоносії. Але ми спостерігаємо також зростання цін на багато інших товарів, особливо продовольчих". За логікою марксистів, ціни розраховуються за "формулою" і залежать від різних витрат, серед яких головними є витрати на енергоносії.

У травні 2022 року ціни на енергоносії зросли у порівнянні з травневим показником 2021-го на 38,3%. Більше за інших - на 94,8% - подорожчав мазут. Природний газ - на 55,2%, ціни на електроенергію зросли на 21,5%. У травні продуктова інфляція досягла 11,1% у порівнянні з аналогічним місяцем минулого року. Найвідчутніше - на 38,7% - подорожчали рослинні олії та жири. Зростання цін на м'ясо та м'ясні продукти склало 16,5%, на молочні продукти та яйця - 13,1%, на хліб та крупи - 10,8%.

Ціни ростуть через друк грошей (справжню інфляцію) і через зміну настроїв населення, яке більше витрачає на споживання, а менше на заощадження і інвестиції. В Німеччині внаслідок державного втручання вже досить довго триває період стагнації, а отже економічна активність страждає, що і відбивається на настроях населення.

"… Від тих часів, як феодальні доходи князів втратили принципове значення, держава жила за рахунок доходів, які вироблялися в приватній сфері для приватних цілей і повинні були відволікатися від цих цілей за допомогою політичної сили. Теорія, яка тлумачить податки за аналогією з клубними внесками або купівлею послуг, скажімо, лікаря, лише доводить, наскільки далека ця частина соціальних наук від наукових навичок мислення". (Schumpeter, Capitalism, Socialism and Democracy).

Цікаво, що "три богатирі" Старої Європи у потязі фотографувалися (і мабуть їхали) окремо від румунського, який також приїхав у Київ. Новий політичний порядок Макрона вже працює. В ЄС всі рівні, але є рівніші. Логістика тут скоріше за все була просто відмовкою, щоб не брати румуна з собою за стіл, де багато про що говорилося.

16 червня 1723 року - народився Адам Сміт, шотландський економіст і філософ-етик; засновник класичного напрямку сучасної економічної теорії.

Головна праця — “Дослідження про природу і причини багатства народів” (An Inquiry into the Nature and Causes of the Wealth of Nations), видана 1776 року.

У своїй найвідомішій праці Сміт з високою деталізацією систематизує сучасні йому ідеї. «Поділ праці повинен сприяти та розвивати продуктивність робочої сили найкраще», так розпочинає Сміт свою працю об'ємом понад 1000 сторінок.

Пам'ятаєте, що Шевченко радив спочатку порвати кайдани, а потім набуту волю окропити "вражою злою кров'ю"?

І знову висловився на актуальні теми.

https://www.youtube.com/watch?v=jsVgvTCGjc4

Якої тільки дурні не побачиш на сторінках українських ЗМІ )

https://www.pravda.com.ua/columns/2022/06/17/7352949/

До речі, всі державні розрахунки на пост-радянському просторі, коли йдеться про бюджет, а особливо про торгівлю, ведуться з цифрами взятими зі стелі.

Справа в тому, що ця стара радянська традиція пов'язана з тим, що в СРСР не було ринку, а отже, не було цін. Що скільки коштує можна було взяти тільки із закордонних ринків (а багато чого просто імпортувалося) а решту - зі стелі, ніби за аналогією. Тобто, облік вівся не за цінами "внутрішніми", яких просто не було, а за цінами інших ринків, які не мали до СРСР жодного відношення.

Тобто, в СРСР не було б навіть натяку на економічний облік, якби не було світової капіталістичної економіки.

Буде зайвим, мабуть, додати, що в нинішніх умовах в Україні все це залишається, як у радянському Держплані. В Україні, за великим рахунком, немає ринку, зокрема, немає фондового ринку. Отже всі цифри про ВВП, статки олігархів, ціну державних підприємств - це просто фантазії чиновників, які базуються на показниках ринків інших країн, або просто висмоктані з пальця.

Один з українських "нових політиків", який із задоволенням критикує уряд, залишаючись між тим на твердій платформі етатизму, відповів на один з моїх коментарів під його постом у ФБ, визначивши мої міркування щодо базових засад людської діяльності як "містечкове лібертаріанство".

Такої "аргументації" я раніше не зустрічав ) Вона досить показова, бо серед етатистів все більше тих, хто спекулюючи на лібертаріанстві, вибудовують свою абсолютно етатистську систему поглядів. Закликаючи до зменшення податків, скорочення державного регулювання і інших, на перший погляд прогресивних кроків, вони наполегливо просувають тезу про державу як "найкращу форму організації суспільного життя, яка визначилася внаслідок конкуренції з іншими" (?!) Проблема в тому, вважають вони, що в державі керують "не ті люди". Нинішні просто не здатні реалізувати неймовірний "потенціал" держави. Ну і власне, вони пропонують себе, як нове покоління "правильних політиків", озброєних не "містечковим", а просунутим, модерновим розумінням лібертаріанства, лібертаріанства 21 століття.

Саме тому, термін анкап - анархокапіталізм - значно точніше визначає позицію людини, коли йдеться про державу і коли доводиться спілкуватися з людьми, для яких ця система поглядів залишається невідомою.

Пишуть, що секретар РНБО Олексій Данілов заявив, що довоєнних цін на бензин більше не буде.

"Я думаю, це питання скоріше економічне, ніж технологічне", - сказав він, відповідаючи на питання чи реально вирішити проблему бензину в умовах війни.

Так, будь-яке питання наявності товарів і послуг є "економічним", а не "технологічним". А от відсутність товарів - це вже наслідки політичних дій, втручання держави.

На думку начальства, "через певний проміжок часу ситуація має вирішитися". Традиційно глибока думка ) Але що там про ціни? "Але треба розуміти, що тієї ціни, яка була раніше, вже не буде. Якщо у всьому світі ціна за бензин, умовно, два євро за літр, то як у нас може бути один євро?", - сказав Данілов.

Це відверті дурниці. Справа в тому, що бензин продається не за "ціною", а за штучним тарифом, в якому більша частка суми - це акцизи і податки. Тобто, фактично, "ціна" передбачає, що ви платите за товар подавцю і зверху - більше половини - начальству за те, що воно дозволило вам це зробити. Це стосується не тільки України, але і інших держав, де роздрібна "ціна" складається значною мірою з податків.

Отже, заява Данілова означає, що ринку бензину в Україні не буде, тобто держава втручатиметься в нього і далі. Таке втручання завжди веде до зростання витрат і продавців і покупців. Якби держава дійсно забралася б з ринку бензину і відкрила цей ринок для вільної конкуренції, то ціна була б і менше за 1 євро. Але як же їм харчуватися?

Ентузіасти ухвалення Стамбульської конвенції одразу згадують про те, що "це — перший міжнародний договір, який визнає насильство проти жінок порушенням прав людини та дискримінацією".

Але жінки і чоловіки у нас визнані рівними у своїх "правах". Дискримінація заборонена законами. То в чому сенс конвенції? Відповідь на це марно шукати, бо сенс таких конвенцій полягає у тому, щоб закріпити за державною владою обов'язок "захищати" жінок від дискримінації.

Раніше з цією метою захищали права пролетаріату, але люди, яких записали у пролетарії, без особливого ентузіазму відгукнулися на такий "захист" своїх прав. Тепер начальство знайшло заміну пролетаріям - жінки. Цікаво, як довго це триватиме цього разу?

Позакриваємо атомні і почнемо палити вугіллям ) Але альтернативна енергетика - пріоритет )

https://www.nytimes.com/2022/06/19/world/europe/germany-russia-gas.html

Самі державники визнають, що українська держава дійсно правонаступниця радянської держави.

https://life.pravda.com.ua/columns/2022/06/20/249178/

Із новин: "Верховна Рада підтримала урядовий законопроект №7418, який передбачає повернення ввізних мит на автомобілі та інші товари".

Йдеться про те, що начальство буде конфісковувати власність у населення, яке захищається від агресії. Тобто, влада оголосила людям в Україні другий фронт і фактично діє на підтримку агресії.

Цікаво, що і "опозиціонери" з Росії також нічого не розуміють про ставлення українців до держави. Вони впевнені, що люди діють тільки відповідно до наказів уряду і не здатні на приватну ініціативу і власний розсуд. І якщо уряд замінити, то люди будуть діяти за наказами нового уряду.

Моя колонка, що вийшла цього дня 4 роки тому.

https://detector.media/rinok/article/138747/2018-06-21-ukraini-potriben-nezalezhnyy-vid-derzhavy-internet/

Із новин: "Кабінет міністрів ухвалив постанову, згідно з якою офіційно зареєстрованих безробітних в Україні залучатимуть до суспільно корисних робіт за мінімальну заробітну плату (6 500 грн)".

На шляху до комунізму Україна зробить наступний, досить важливий, крок. Економічну діяльність людей уряд далі заміняє на трудову повинність. Уряд затвердив "трудову повинність" ще у 2014 році, отже це не зовсім новий винахід, це черговий рімейк вже досить старої практики, задіяної ще більшовиками.

Власне, тут ми маємо справу з типовим втручанням у ринок праці і ще одним доказом, що в державі людина не належить собі, а перебуває у розпорядженні чиновників.

Хтось може заперечити, що йдеться про виняткову практику у складний для країни час, а результатом залучення до таких робіт будуть корисні для оброни речі. Це не більше ніж безпідставні фантазії.

Держава такою практикою визначає ставлення до праці, як до покарання тих, хто не прийняв її правил поведінки під час війни - не бере участі у бойових діях на фронті і не отримав дозволеної начальством роботи. Працювати чи ні, визначає сама людина, оцінюючи для себе баланс вигоди від роботи у вигляді зарплати і вільного часу, який є самостійною цінністю.

В умовах, коли держава знищує економіку, все більше людей не здатні продати свої послуги на ринку праці, а тому обирають альтернативну "зайнятість" чи інші форми існування за рахунок альтернативних джерел доходу. Але держава не відмовляється від порочної практики руйнування ринку праці (згадайте заклики до знищення "тіні", де більшість українців знаходять роботу). Замість лібералізації підприємництва влада запроваджує працю, як повинність, відриваючи її від визначеної ринком винагороди і заміняючи на символічну "допомогу".

Згадана ініціатива не додає нічого до обороноздатності, тому що примусова праця не є продуктивною, якісною і ефективною. Тобто, начальство не цікавить результат, а лише процес примусу та залучення на ці "програми" відповідних бюджетів.

Держава багато років морочила голову людям зі своїми програмами відбудови доріг, інфраструктури тощо, але виявляється, що, коли це необхідно, в країні не існує іншого способу виконувати необхідний обсяг робіт крім "трудової армії". Держава не виступає тут як замовник необхідних робіт, робота є лише бюрократичним приводом для створення системи примусової праці в умовах зростаючого безробіття і неможливості для чоловіків виїхати туди, де робота є.

Відсутність професійної армії - це також наслідки загравання влади з давніми радянськими традиціями призову і "контракту" в умовах, коли головним завданням армії є створити "хлібні місця" для генералітету і відтягнути молодих людей з "порожнього" ринку праці (чи не допустити можливості виїхати з країни). Обороноздатність тут ніколи не була пріоритетом.

"Всі мають або воювати і захищати батьківщину, або працювати на перемогу і для фронту", - пояснив прем’єр. Як тут не згадати Жванецького: "Та ми вже давно готові". Не заважайте.

Державна "освіта". Треба ще більше книжок заборонити.

https://www.youtube.com/watch?v=w974FZYhEiw

Із новин: "Уряд запускає програму єРобота, в рамках якої держава надаватиме гранти на суму до 250 тисяч грн на запуск нового бізнесу".

Про що йдеться? Про імітацію, як завжди. Нічого серйозного на ці гроші неможливо "запустити". В першу чергу, ці гроші заборонено використовувати на оплату праці. Можна купити щось "матеріальне" і сплатити оренду (частково). Тоді як новий бізнес витрачає гроші саме на зарплату, поки бізнес не почне заробляти.

В принципі, це типова пастка для підприємця-початківця. Йому дають гроші, він купує якесь обладнання і орендує приміщення. Успішність початківця - це виняток, а не правило. В поточних умовах неможливо передбачити стан ринку не тільки на кілька місяців вперед, а на кілька тижнів. Отже, шансів на успіх - небагато.

Державу цікавить не бізнес і не підприємництво. Вона хоче загнати більше людей у ремісництво - примітивні форми економічної діяльності.

Ідея цієї "програми" - підтримка продажу виробничого обладнання і оренди приміщень. І перший і другий ринки контролюються зазвичай місцевою владою, чиновниками. Їхні потужності зараз простоюють через загальний занепад майже мертвих ринків. Програма - це спроба перекачати до кишень місцевого начальства і депутатів якихось грошей з бюджету. Банальне відмивання.

В якості жертв обрано людей, які не мають роботи і досвіду підприємництва (умова отримання грантів). Вони купуються на пропозицію і опиняються в залежності від податкової (податки одразу будуть нараховуватися), від сплати всіх витрат, які будуть незалежно від успішності ідеї, і від банку, який видав гроші. Все начальство покращить собі статистику, хтось із них заробить, але українці, яких чиновники позбавили можливості працювати і заробляти, традиційно програють.