Рубрика "Назустріч ЄС"

Європейський парламент планує кулуарну угоду з призначення вищого чиновника

Три політичні групи Європарламенту (ЄП) просувають угоду з розподілу повноважень, яка змусила опонентів звинуватити керівництво парламенту в кумівстві.

Суперечка зосереджена на тому, хто замінить генсека Клауса Велле, впливового вищого бюрократа парламенту, який йде у відставку наприкінці року. Кандидатура Алессандро Кьоккетті у багатьох викликає опір. Велле за 13 років перетворив свою посаду на центр влади, впливаючи на все, від порядку денного ЄП до призначення найвищих посадовців. Європейська народна партія (ЄНП), найбільша група в парламенті, намагається утримати цю посаду і підтримує Кьоккетті. Тепер, коли домовленості почали розкриватися, у центрі уваги опинилася свого роду тристороння угода укладена між ЄНП, ліберальною партією “Відновити Європу” та лівими. Щоб підтримати свою людину, ЄНП погодилася створити у ЄП новий політичний департамент, який очолять ліві...

(більше деталей у свіжому випуску дайджеста Вісткар)

Наші начальники, закликаючи не вірити жодному слову Москви, забувають, як самі ретельно підшивали у "справу Януковича" лист, який Чуркін показував в ООН.

Звіт: економіка "червоних" (республіканських) штатів відновлюється швидше

Багато працівників і роботодавців переїхали в "червоні" штати, оскільки політика віддаленої роботи в епоху пандемії стимулювала міграцію з більш дорогих і багатолюдних "синіх" штатів, таких як Нью-Йорк, Каліфорнія та Іллінойс. У результаті республіканські штати відновлювалися економічно швидше, ніж демократичні штати за деякими показниками, повідомляє The Wall Street Journal у вівторок.

11 із 15 штатів із найвищими показниками були "червоними", а вісім із 10 з найнижчими – "сині". З початку пандемії "сині" штати втратили 1,3 млн робочих місць [ The Wall Street Journal ]

Із новин: "Навчання українською проводять більш як 94% опитаних вчителів, однак виключно українською мовою під час уроків спілкуються 73% вчителів, а під час перерви ще менше – 63%. Лише 38% школярів спілкуються на перервах виключно українською".

І це в середовищі, яке тотально українізоване наказами уряду. Державне регулювання, втручання в економіку і приватне життя не сприяє поширенню української мови, а маргіналізує її, відриваючи від реальної діяльності людей. Тільки вільний ринок сприятиме розвитку і поширенню української, як мови успіху у сучасних українців.

Згоден з тими, хто вважає, що модернізація щита в руках київської Iron Lady є повною ілюстрацією створення української держави. Берете радянську, міняєте символіку, і ось вам, нова, незалежна.

Міністр економіки ставить питання руба: "Але для того, щоб правильно спланувати шлях до бажаної мети, маємо дати чітку відповідь на запитання: яку економіку ми будуємо?"

Що ж, можна їй відповісти. Ви - ніякої не будуєте. І взагалі економіку ніхто не будує, економіка це те, що існує, поки всі люди займаються своїми справами і не лізуть у справи інших людей. Міністр економіки будує насправді не економіку, а систему втручання в економіку, постійно створює і удосконалює методи паразитування на ній та методи маскування такого паразитування. Хоча справа це не хитра, тому що спирається на надійний фундамент агресії (яка має назву податки) - систематичного пограбування населення.

Вона далі пише: "Тільки економічне зростання дає можливість державі виконати свою соціальну місію – створити рівні можливості розвитку для всіх українців, забезпечити сучасну освіту, якісну медицину, розвинену інфраструктуру та абсолютну безпеку для громадян".

Звідки вона взяла все це про "соціальну місію" держави? Сучасну освіту, якісну медицину, розвинену інфраструктуру і безпеку люди забезпечують без жодної необхідності у державі. Навпаки, що менше держави з її "соціальною місією", то сучасніша освіта, якісніша медицина і розвиненіша інфраструктура. Щодо безпеки, то держава є головною загрозою безпеці, яка цілком є справою людей.

Більше того, кожна людина сама вирішує щодо необхідності свого "економічного зростання". Якщо хоче споживати більше прямо зараз - чудово живе і без зростання. Хоче збільшити споживання - інвестує у економічну діяльність. Коли про економічне зростання говорить міністр економіки, то мається на увазі зростання "показників" і обсягу звітності. Звітність - єдиний продукт, який виробляється державою. Економіка до цього не має відношення, бо звітність ніхто не купує на ринку.

А далі починаються фокуси. Міністр пише таке: "А звідки береться економічне зростання? Звичайно ж, з економічної свободи. Економічна свобода починається там, де закінчується держава... чим менша держава, тим більшу частину економіки займає приватний сектор". Круто, хіба ні?

Але це банальна маніпуляція. В розумінні міністра, економічна свобода гарантує економічне зростання. Насправді, свобода - поняття умовне і невизначене, хоча і привабливе. Згадаймо, що більшовики також були за якусь "свободу". Умовою успішної економічної діяльності є не абстрактна свобода, а цілком визначене право власності. Право власності і держава - речі несумісні. Отже, спроба оперувати певним балансом "держава - приватний сектор", який ніби існує в економіці, де ці дві складові співіснують поруч, є банальною балаканиною.

Економіка - це тільки приватний сектор. Не частина, не частка, а вся економіка. Держава - це паразит, це набір методів пограбування цього приватного сектору. Що менше масштаб пограбування, то краще себе почуває економіка. Але масштаб пограбування не визначається тим, чи "менша" держава, чи "більша". Держава існує тільки щоб грабувати, тобто забезпечувати своїм бенефіціарам можливість швидкого і масштабного, неекономічного, збагачення. Який розмір має держава - це їхні проблеми, "менша" держава може цілком грабувати сильніше за "більшу". Розмір держави - нічого не говорить про ступінь пограбування. Просто, зазвичай, держава постійно зростає. Це закономірність. Отже, якщо держава має "менший" розмір, то це тимчасово. Вона виросте. Показники цього зростання залежать від контексту і різних чинників, але жодним чином не визначає небезпеку держави для економічної діяльності - будь-яка держава є анти-економічним явищем, створеним зацікавленими людьми в своїх інтересах.

https://www.pravda.com.ua/columns/2022/07/8/7357131/

Я далі коментую "програмну" колонку міністра економіки (див. вище). Головні висновки від того, що ми вже прочитали:

- Держава і економіка - несумісні, бо спираються на протилежні засади. Економіка - на відмову від агресії проти права власності, а держава - є інструментом агресії проти права власності.
- Економічну свободу в державі розглядають і розуміють, як щось "дозволене" чиновниками приватним особам. Надана державою "свобода" є режимом утримання населення і в будь-який момент цей режим може бути змінено на бажання чергової групи начальства при владі.
- Вплив держави, як паразита, на економічну діяльність залежить не від розмірів держави - чи "мала" вона, чи "велика". Значною мірою ситуація визначається станом економіки і коли економіка ледве дихає внаслідок багаторічного тиску, її успішно може грабувати і "мала" держава.
- Економічний розвиток залежить виключно від здатності суспільства опиратися втручанню держави. В Європі країни сотні років жили в умовах відносно вільних ринків, де було створено значне багатство, а тому ринок успішно стримував експансію держави. В Україні ринок був зруйнований повністю за часів СРСР, а потім тиск держави не дозволив ринку стати потужною силою опору і тому державу ніщо не обмежує, крім створеної нею бідності і економічного занепаду.

Той факт, що ми не помилилися у своїх оцінках підтверджує ця теза автора статті: "Перший крок до економічного зростання – досягнення оптимального розміру держави". І далі: "Відповідь знаходимо у сучасній економічній історії: у ХХ столітті найшвидше "росли" держави, які перерозподіляли через бюджет не більше 20-25% ВВП".

Наведені дані нічого не говорять про "оптимальність" розміру держави. Важливо пам'ятати, що стан протистояння економіки і держави визначається тим, наскільки економіка здатна опиратися розширенню держави. В "економічній історії" йдеться про ситуацію, коли держави на початку століття почали атакувати досить розвинений ринок. Із застосуванням війни, знищуючи економіку і людство, держави змогли захопити контроль за значною частиною економічної діяльності і поширити свій вплив у другій половині XX століття. Держави захопили б і більше, але суспільство, спираючись на потужну економічну традицію, успішно опиралося і опирається досі.

Пропозиція обмежити державу до "оптимального" розміру - просто маячня. В Україні за 70 років радянської влади і 30 років пост-радянського соціалізму практично знищено ринок. Він у примітивних формах вижив в тіні, з якою веде непримириму війну влада. Такий ринок не здатний опиратися і стримувати державу. Отже, "оптимальною" держава буде для начальства. Від того, що інструмент пограбування став оптимальним для злодія, люди не виграють. Навпаки, прискориться процес знищення решти економіки.

Необхідно згадати ще один момент. Міністр оперує показником ВВП. "ВВП – валовий внутрішній продукт – це сума всіх товарів та послуг, що створює економіка за одиницю часу (календарний рік)", пише вона. Сума чого? Моя вчителька математики колись казала: " Не додавайте чоботи до прасок". Йшлося про те, що додавати можна тільки величини однакової розмірності. Ринок дає таку можливість. Універсальною одиницею є ціни. Але ціни - це ринковий показник. Якщо коротко, то щоб дізнатися ціну, річ необхідно продати на вільному ринку. Але ми знаємо, що більшість того, з чого влада складає ВВП, ніколи не продавалося. Все, чим оперує влада, не має ринкової ціни, бо ринок, зокрема, фондовий, знищено. Більше того, один з фундаментальних чинників виробництва - земля - взагалі не має власників (земля належить народу), а "ринок" землі є бюрократичною вигадкою. Тобто, в Україні (насправді не тільки в Україні, але в Україні це відверто так) ВВП - це просто цифри взяті зі стелі.

"Науково доведений факт: чим нижчий фіскальний відсоток ВВП, тим вищим є економічне зростання", пише міністр. Наука насправді стверджує, що причинно-наслідкового зв'язку тут немає. Перед нами просто кореляція двох показників в умовах, коли є купа інших чинників, про які просто забувають. Фіктивність ВВП взагалі позбавляє цей висновок жодного сенсу. (закінчення далі)

(закінчення) "Всім прихильникам марксизму-ленінізму скажу: зменшення розміру держави неминуче генерує зростання. Тому, як не дивно, нижчі ставки податків у підсумку призводять до більших доходів держави", заграє з читачем міністр. Чому б не відмовитися від держави заради максимального зростання? "Дохід" держави не залежить від ставок, бо податком може стати що завгодно, тарифи ЖКГ, наприклад, чи будь-які інші тарифи, тому що ринкової ціни просто не існує. Інфляція - один із найвигідніших для чиновників способів пограбування. "Ставка податку" - це також гра в умовах, коли роззброєне і позбавлене права власності суспільство не здатне опиратися тиску держави. Там, де економіка була розвиненою, менші ставки податку залишають більше ресурсів в економіці, так. Але там, де ринку немає вже 100 років, в економіці просто немає ресурсів.

Підсумуємо. Так, державі в Україні цілком може доведеться знизити "ставки податку", але виключно тому, що за десятки років просто знищено економічну діяльність. Держава вже певний час вимушено перейшла не зовнішнє фінансування і практично не залежить від ставки оподаткування. Проблема в Україні не в тому, як перерозподіляється багатство, а в тому, що воно не створюється. Щоб воно створювалося, необхідно не оптимізувати розмір держави і гратися у ставку податків, а ліквідувати втручання держави в економіку взагалі. В Україні все має бути "чиїмось", тобто власністю окремих людей і ці люди на свій розсуд, а не за планом чиновників, будуть вести економічну діяльність.

Із новин: "Ахмєтов оголосив, що він передає всі медійні активи державі".

Ну, насправді, вони завжди фактично "належали" державі. Всі медіа в Україні контролюються державою. Держава також їх фінансує прямо - з бюджету, і непрямо, через фінансування олігархів та політичну рекламу. Олігархам було доручено займатися операційною діяльністю та імітувати конкуренцію, що було необхідно на вимогу європейських партнерів.

Медіа ніколи не були в Україні бізнесом через мізерний обсяг рекламного ринку, великі податки і необмежене втручання держави в будь-який бізнес.

Тепер, коли начальство перестало платити з бюджета гроші на утримання олігархічного "бізнесу", немає жодного сенсу для них утримувати медіа. Першими стали скидати "дрібні" канали (під виглядом санкцій), тепер черга дійшла до основних.

Власне, поява "єдиного телемарафону" вже було свідченням того, що все телебачення є державною справою - пропагандою - і існує виключно за рахунок бюджету.

Характерно, що стан медіа в Україні і росії практично нічим не відрізняється. І там і тут все медіа-середовище - це одна суцільна прес-служба президента. Різниця тільки в обсязі фінансування.

Дещо про державне управління (за "зеленими" стандартами органічного землеробства):

Одна третина сільськогосподарських угідь Шрі-Ланки була незадіяна в 2021 році через заборону використання мінеральних добрив. Понад 90 відсотків фермерів Шрі-Ланки використовували добрива до того, як вони були заборонені. Після того, як вони були заборонені, вражаючі 85 відсотків фермерів зазнали значних втрат врожаю. Виробництво рису скоротилося на 20%, а за півроку ціни зросли на 50%. Шрі-Ланка повинна була імпортувати рис, незважаючи на повну самодостатність лише кілька місяців тому. Ціна моркви і помідорів виросла п'ятикратно. Все це прямо вплинуло на понад 15 мільйонів людей з 22 мільйонів, які прямо чи опосередковано залежать від фермерства...

Але удар по виробництву чаю став руйнівним для Шрі-Ланки. До 2021 року виробництво чаю щорічно давало з експорту 1.3 млрд доларів США. Експорт чаю забезпечував 71% імпорту продовольства країни до 2021 року.

Заборона добрив, починаючи з квітня 2021 року, все змінила. Через чотири місяці після того, як заборона набрала чинності, президент, розуміючи, що справи не йдуть, скасував заборону на ввезення хімічних добрив, а потім, через два дні, відновив її.

У травні 2022 року Шрі-Ланка не змогла виплатити $77 млн за зовнішнім боргом. Це може здатися невеликою сумою, але для Шрі-Ланки у стані дефолту було важко позичити гроші. Уряд знецінив свою валюту, інфляція зросла на 30%, і необхідних для імпорту палива, продуктів харчування та медикаментів грошей вже не було.

Всесвітній Економічний Форум: план і результат.

Якось коментувати текст історика дуже важко. Він ігнорує науковий метод, в якості аргументів використовує виключно "посилання на авторитети", а оперує тільки уявними фіктивними сутностями - державою, народом, нацією.

Проте, я звернув увагу на пасаж, в якому йдеться про те, що "однією з ключових причин поразки національних питань і визвольних змагань була відсутність геополітичної підтримки". За словами автора, "більшість сусідів ... отримали державність сто років тому...". Це досить специфічне визнання важливої речі. Державу завжди нав'язують ззовні. Тобто, держава це результат війни. На переконання автора, державу українцям мали принести на своїх багнетах німці, які "майже" виграли Першу світову. Але автор забув, що таки принесли, але більшовики (і досі принципово нічого не змінилося). Варто згадати, що ленінська партія була "німецьким" проектом з метою вивести Росію з війни.

В тексті зайвим буде шукати аналіз того, а чого хотіли самі українці? Очевидно, що не було жодних мрій про "свою державу", якщо не рахувати спроби різних аферистів, які намагалися продати себе сусідам як лідерів державницького руху. Вони ніколи не мали підтримки українців.

Те, що автор хоче представити як "геополітичне" значення України, насправді було зовсім іншим явищем: всі проекти створення держави на теренах України фактично провалилися. Українцям нав'язали державу тільки після 1917 року через кров і звірства більшовизму.

"Українське питання є одним із багатьох питань, які існували у світовій історії", пише автор. В чому ж воно полягало? На мою думку, це "питання" полягало в тому, що Брюссель, Вашингтон і Москву поєднує одне бажання: не дати українцям вільно жити на своїй землі. Не допустити в центрі Європи експерименту з бездержавним існуванням населення на значній території.

Автор пише: "Я вважаю, що ми дуже близько до розв'язки цього питання. Але є ще одна умова – пов'язана з геополітикою... Ключове питання – геополітична підтримка". Розв'язка, якою її вбачає автор, полягає в тому, що Україну, яка вимушено перестала бути частиною СРСР, тепер силою загонять у інший союз - Європейський, чи який він там буде за 10 років. Це і буде кінцем "українського питання".

Але чи погодяться на такий кінець українці? Якщо виживуть в Україні.

https://zbruc.eu/node/112481

Ви думали, що бензин з'явився і державне начальство заспокоїться? Зовсім, ні. Ось останні новини:

"В Антимонопольному комітеті допускають, що після завершення дослідження щодо причин дефіциту пального на АЗС розпочнеться нове – щодо цін на нього".

"Ініціативу" пояснюють тим, що ніби то до комітету "надійшло чимало скарг на завищені, як стверджують скаржники, роздрібні ціни на АЗС".

В ситуації, коли криза була створена зусиллями начальства, вони, до речі, тепер звинувачують у дефіциті пального "суб'єктивні фактори", хоча раніше у всьому у них був винен путін. У повідомленні щодо розслідування причин дефіциту пального на ринку йдеться, що хоча його дійсно могли спричинити наслідки війни, комітет "автоматично не виключає існування й інших, суб’єктивних факторів, що могли поглибити кризу".

От ви самі і "поглибили кризу", кажуть нам в уряді. І знову беруться до справи - шкодити людям.

Стало відомо, що у Білорусі негласно дозволили контрабанду підсанкційних товарів з ЄС. Про це повідомляє українська розвідка. Влада Білорусі дала негласну вказівку командуванню прикордонного комітету Білорусі – не перешкоджати контрабанді підсанкційних товарів на кордонах з Україною, Польщею та Литвою.

"Розвідники зазначають, що у такий спосіб Білорусі частково вдасться забезпечити власний ринок санкційними групами товарів. Зокрема, до списку таких товарів входять: запчастини до автомобільної техніки, господарські товари тощо", читаємо у новинах.

Тут цікаво те, що розвідники цілком вірно розуміють сенс контрабанди: "забезпечення власного ринку товарами". В Україні немає санкцій ЄС, але з товарами також не дуже - ціни ростуть на все. Здавалося б, чому і в Україні не дозволити контрабанду? Тим більше, що під час війни забезпечення власного ринку товарами важко назвати злочином. Але ні. В Україні це надалі злочин. Санкції від уряду діють надійніше, жодна спроба забезпечення власного ринку товарами не пройде.

Що там із санкціями? Думаю, що українці вже розуміють, що єдині санкції, які дійсно накладені на росію і росіян, це санкції від приватного бізнесу, який залишає цю країну і згортає там бізнес та постачання туди своєї продукції. Так звані санкції від держав, це просто фікція, яка має приховати небажання вдаватися до якихось дійсно серйозних кроків. Ось останні новини з фронту державних "санкцій":

"Міністерство фінансів США опублікувало 14 липня роз'яснення, згідно з яким російські добрива, продовольство, посівні матеріали, ліки та медичне обладнання не підпадають під американські санкції, запроваджені проти Росії. З-під санкцій виведені всі транзакції, пов'язані з "виробництвом, виготовленням, продажами або транспортуванням" згаданих товарів. Американський мінфін зняв також тимчасово (до 16 грудня) дозволив операції з колишньою німецькою "дочкою" "Газпрому" Gazprom Germania. (DW)"

"ЄС може зняти санкції з деяких росіян через юридичні проблеми. Про це повідомляє Bloomberg. Наразі близько 30 осіб звернулися до суду з ЄС з проханням виключити їх із санкційних списків, а ще близько 10 звернулися з таким запитом безпосередньо до ЄС. Юридична служба Європейської ради повідомила послам ЄС, що деякі з цих запитів були виправданими - докази, на яких ґрунтуються санкції, могли бути слабкими, застарілими або неправильними. Серед тих, хто оскаржує накладені на них санкції ЄС – російські олігархи Роман Абрамович, Віктор Рашніков, Михайло Фрідман, Пьотр Авен, Андрєй Мельниченко та Дмитро Мазепін. Одним із перших позов до Європейського суду подав олігарх Алішер Усманов".

В пропаганді все більше згадуються "ціни" на зброю. Танк коштує мільярд, ракети сотні мільйонів тощо.

Насправді, значна частина потужної, "дорогої", зброї - це марно витрачені ресурси, і до неї неможливо застосувати поняття ціни. Вона ніколи не продавалася на ринку, а те, що на ціннику пишуть державні продавці, це фіктивні цифри, які не несуть жодного економічного сенсу. Практично все державне виробництво зброї - це марнування грошей, конфіскованих у населення, тобто вилучених з економіки. Оборонна промисловість - це тупик, чорна діра, куди зникають гроші і ресурси. Існування цієї "промисловості" це виключно "винахід" держави. У вільному суспільстві нікому б не спало на думку марнувати ресурси у таких масштабах.

Нинішні плани створення української "оборонної промисловості" в умовах, коли економіка практично знищена, означає відродження традицій радянського союзу, де вся держава працювала на "оборону", а отже і вся діяльність людей і неймовірна кількість ресурсів просто марнувалися. Результатом була бідність і економічний занепад, які викликали швидкий розпад цієї "потужної", озброєної до зубів, держави.

Що насправді необхідно Україні? Потужна, вільна ринкова економіка. З країною, економіка якої процвітає, не воюють. Нема дурних. Воюють з бідними, тотально підконтрольними державній владі країнами. Якою і була (чи здавалася?) Україна донині. Якщо вона залишиться такою як є, але з великою кількістю власно виготовленої зброї, то не виживе навіть без війни. Росію, до речі, зброя також не врятує, як не врятувала і СРСР.

До речі, якщо термін "зросійщення України" писати як "здержавлення України", то не треба буде міняти жодного слова у статтях, в яких розглядається ця проблема. До речі, автори цих статей самі пишуть, що "зросійщення зумовила державна політика російських режимів — спочатку царського, а згодом радянського й сучасного неоімперського...". Тобто, вони визнають, що справа у державі. Без держави жодного "зросійщення" бути не може.

Уніфікація, знищення різноманітності - це невід'ємна риса будь-якої держави. Вона є монополістом на певній території і всі проблеми розглядає виключно з точки зору "єдності", яка у бюрократичному світі набуває рис "одноманітності", "уніфікації" тощо. Ситуацію погіршує те, що сучасна ідеологія держав (з початку XX століття) базується на "національній ідеї" за якою, ніби то, будь-яка нація потребує своєї національної держави. Отже, будь-яка сучасна держава зачищає свою територію від "інородців", або перетворює їх на "націю". Нація з народу, як вчить нас історик-етатист Грицак, створюється так, як газон з трави - газонокосаркою. Тобто, уніфікацією, здержавленням.

До речі, пропагандистський характер подібних досліджень видає використання там терміну "неросійські народи", яких влада зросійщувала, а насправді, підганяла до єдиного державного стандарту. Вам це нічого не нагадує? Саме так. Ми маємо справу з насильницькою зміною в усіх сферах життя, яку послідовно нав'язує держава. Масштаби таких змін залежать від ресурсів держави і здатності населення опиратися. Українці завжди опиралися державному тиску, незалежно від того, якою мовою говорить державне начальство. Це нас і рятує.

Міністр внутрішніх справ в інтерв'ю роз'яснив журналістці, що поліція має залишатися в захоплених ворогом містах і виконувати свої обов'язки. Як пожежники і лікарі. Поліцейські - не "комбатанти", сказав він, і ніби це така норма міжнародного права.

Тобто, поліція має приглядати за населенням в інтересах окупантів. І, що цілком логічно, попереджати спроби збройного опору ворогу з боку цивільних. Виходить, що так. Ну, і журналістка не заперечувала.