"Збірка есеїв провідних українських інтелектуалів покликана запросити широкі кола громадян до відкритого діалогу про основні питання нашого сьогодення й майбутнього. На яких засадах будувати нову Україну, українську державу? Якими є основи української політичної нації, ключові параметри нашої ідентичності? Що нас об’єднує і що роз’єднує? Які цінності взяти з собою в майбутнє, а від чого треба відмовитися? Яким є оптимальний баланс сил суспільства й держави?.."

Виходить з друку "Біблія українського етатизму". "Провідні українські інтелектуали" надалі запрошують будувати державу, так ніби її досі не було і ніби держава - це щось таке, що необхідно будувати спільними силами, а не наслідки того, що окремі люди відмовилися від права на користь агресії проти прав інших. Не забули і про інший міф, чи скоріше, фейк - політичну націю.

Дивно, що провідні інтелектуали досі не в курсі, що нас об'єднує. Нас об'єднує ринок, сукупність вільних обмінів. А роз'єднує те, що більшість людей обирають право і ринок, а меншість - агресію і втручання в ринок.

Зовсім зайвим буде згадувати про "баланс сил суспільства й держави", бо його не існує. Є протистояння сил суспільства, якими створюється багатство і заможність, і сил держави, якими марнуються ресурси суспільства і множиться бідність.

https://folio.com.ua/books/Ukrayinski-osnovi

Я в одному з недавніх відео розповідав, що в ЄС спостерігається економічний занепад. Ось свіжі дані. Згідно з дослідженням, серед 100 компаній світу з найвищою ринковою вартістю вже немає жодної німецької. Наприкінці 2007 року серед 100 найдорожчих компаній було 7 німецьких. А у першій половині 2022 року - жодної. Найдорожча компанія з німецьким корінням — це SAP (ринкова вартість - $106 млрд) і це лише 113-е місце в світі. Відомий всім Deutsche Telekom на 120-му місці ($98 млрд).

Якщо взяти всю Європу, то найдорожчою компанією на континенті за підсумками першого півріччя став харчовий концерн Nestlé (20 місце). До кризи 2008 року, за даними аудиторів EY, 46 зі 100 найдорожчих компаній світу були з Європи. Тепер їх лише 16.

Це результат впливу на ринки соціалістичної системи централізованого втручання в економіку під назвою ЄС. І тут важливо розуміти, що втручання це здійснюється на старих, потужних ринках. Але і вони вже не здатні опиратися руйнівному впливу бюрократії, який блокує економічний розвиток. Уявіть яким є вплив на слабко розвинені ринки. Вони просто помруть.

Як виглядає "відбудова" України, яку обіцяє держава?

Жителі затопленого села Демидів самостійно відкачують воду. Вони також самостійно збирають кошти на помпи та дизельне паливо, щоб врятувати свої будинки, оскільки у багатьох вже з'являється пліснява. Влада обіцяла розпочати підготовчі роботи тут 1 липня. Але поки що жителі самостійно розбираються з проблемою, що виникла після підриву греблі.

А начальство? А начальство їде до Лугано у Швейцарії.

Із новин: "Євросоюз створить міжнародну платформу з відбудови України після закінчення війни, заявила Урсула фон дер Ляйєн".

Така міжнародна "платформа" вже і снує і її не потрібно створювати. Це - ринок. Він існує скрізь, де живуть люди. Але на ринку немає державного начальства. Саме тому в ЄС створюють свою платформу, яка дозволить бюрократам і чиновникам добре нажитися на процесі відбудови. Що більшою буде ця штучна "платформа" від бюрократів, то менше ресурсів буде на ринку, тобто українці матимуть менше можливостей для створення багатства, тобто для справжнього відновлення і розбудови, проте чиновники отримають унікальні можливості для швидкого і практично необмеженого збагачення.

Наша нова рубрика "Назустріч ЄС".

Фермери в Нідерландах брали участь у багатоденних акціях протесту проти планів уряду скоротити викиди азоту. Це напряму загрожує сектору тваринництва в країні.

https://www.youtube.com/watch?v=cd8Z2Y4wOBM

Із новин: "Крістіан ван дер Валь, міністр природи та зеленої політики, залишила відкритою можливість того, що уряд Нідерландів експропріює землю у фермерів, які не підкоряться вимогам".

Європейський соціалізм.

Із новин: "Під час візиту до України прем'єр-міністерка Швеції Магдалена Андерссон передала копію листа короля Карла ХІІ, який визнає Запорізьку Січ"... Зеленський, своєю чергою, продемонстрував представникам ЗМІ лист короля Швеції і зачитав фрагмент, який, на його думку, є надзвичайно актуальним сьогодні: "Щоб якнайшвидше втілити в життя статтю про волю України та всіх козаків, що всій Україні і Війську Запорозькому при нинішньому полководцю Пилипу Орлику повернути давню свободу, володіння своєю землею та її колишні кордони, щоб відтепер цей народ став незалежною державою і більше ніколи не підлягав покорі чи захисту царя".

Українські етатисти шукають в минулому докази того, що в Україні існувала українська держава. Насправді, цього ніколи не було. Козаки дійсно силою час від часу контролювали територію, близьку до території нинішньої України, але цілком були задоволені статусом протекторату Москви. Вірним слугою царя був і Мазепа. Дякуючи Москві він отримав титул Фельдмаршала і Принца Священної Римської імперії і цілком був задоволений статусом протекторату з привілеями автономії.

Його альянс зі Швецією був таємною угодою під час війни.Таке рішення було вимушеним, тому що цар відмовив захищати землі протекторату від шведської армії, а своїх сил у козаків було обмаль, бо багато їх вже служили у царській армії. Згідно до звичаєвого права тих часів, вассал мав право діяти на свій розсуд, якщо сюзерен відмовляється його захищати. Тобто у Мазепи було право діяти всупереч попереднім угодам, яких він дотримувався. Угода з Королем мала на меті уникнути війни з ним і попередити вторгнення шведів на територію протекторату. Але цей план провалився і Мазепа був розлючений цим. Фактично, і старий і новий начальник його кинули.

Безумовно, ніякої держави на території України не було. Козаки ніколи б не змогли нав'язати її силою вільному населенню. Самі українці завжди відкидали ідею підкорення будь-якому начальству. Козаки терором тримали у покорі населення, яке хотіло жити і працювати на землі, торгувати. Більше того, стан протекторату навіть дозволяв людям теоретично стримувати козацький грабіж, бо формально можна було поскаржитися "нагору". Насправді, це було фікцією і ніколи не працювало. Цар жодним чином не обмежував козаків у їхніх діях.

Ніякої незалежності і самостійності Мазепа не прагнув. Навпаки, його стратегія, як і до нього, і після, полягала в тому, щоб "продати" сусіднім потужним державам контроль за Україною і населенням цих територій. Взамін за лояльність козацька верхівка хотіла титулів, грошей і земель. Хотіла стати шляхтою. Власне, ця логіка присутня у українського начальства донині.

http://litopys.org.ua/coss4/mazk16.htm

Головне не втратити державу! - лякають виборців політики. Тут було б цікаво почути, а що ці політики мають на увазі? Що саме необхідно втратити, щоб це вважалося "втратою держави".

Ви ніколи цього не почуєте від них, бо єдине що вони мають на увазі, коли говорять про "втрату", це свою власну відсутність поблизу від державного корита, наповненого конфіскованими у людей грошима.

Поки у населення під загрозою застосування сили регулярно забирають половину заробленого - ось вона держава, поруч. Тобто, насправді поруч ті люди, що закликають вас не втратити державу.

З архіву: 2018 рік

Вважається, що якщо гидке начальство однієї держави спланувало щось погане проти сусіда, то бажано там, у сусідів, привести до влади «свою» людину.

Але трюк полягає в тому, що будь-яка людина при владі у сусідів, є для того гидкого, вже "своєю". Працює універсальний характер держави. Він однаковий і не залежить від ступеня гидкості чи інших якостей державного керівництва.

Всі державні начальники є партнерами у великій справі встановлення та підтримання режиму агресії на підконтрольних їм територіях. І ніхто з них не відмовиться від партнерської допомоги сусідського начальства, від грошей, зброї, або навіть допомоги у вигляді невеликої війни, для того, щоб підштовхнути межу припустимості агресії ще далі в мирне життя.

Поширеною є думка, що саме ядерна зброя стала «стримуванням», яке не дозволяє державним начальникам штовхати світ у прірву глобальної катастрофи. Та вони просто хочуть жити своїм життям так, як вони живуть. Вони не воюють між собою, як раніше, не тому, що їм нема чого ділити або тому, що їм шкода людей, а тому, що вони давно перебувають пліч-о-пліч на іншій, безперервній і дуже небезпечній війні - війні з розумом, зі здоровим глуздом, з правом, з цивілізацією, з цінностями людства.

І якщо час від часу, то тут то там, стоїть сморід від диму, горять мирні міста і ллється кров, це вони не між собою воюють. Вони з нами воюють, де б ми не жили і де б ми мирно не працювали.

Із новин: "Виявлено факти вивезення через кордон держслужбовцями і членами їх сімей незаконно отриманої готівки на суму майже $5 млн".

Впевнений, що вони агітують українців підтримувати армію своїми грошима.

Судячи з того, що жодних принципових рішень щодо постачання потужної зброї для України не було (лише обіцянки допомогти), а план "реконструкції" розраховано вже з наступного року, то схоже на те, що сума, заявлена начальством в Лугано (і навколо якої вже йдуть торги) є ціною цього начальства за продаж західним партнерам підпису під т.з. мирною угодою.

Наша нова рубрика "Назустріч ЄС".

Із архіву: 2018 рік.

Так зване “Бюро” Європейського парламенту відкинуло пропозицію зменшити витрати на утримання європейських парламентарів.

Разом із General Expenditure Allowance (GEA) кожний член Європарламенту отримує щомісяця €4,416. Ці гроші мають покривати витрати на оренду офісу, комунікації, пошту, обслуговування техніки і обладнання.

Проте, розслідування журналістів в рамках проекту “The MEPs Project” викрили факти масового зловживання системою з фіктивними офісами, сплатою оренди на власні рахунки депутатів тощо.

Більше того, керівництво ЄП проголосувало проти вимоги зберігати всі квитанції і чеки на закуплені депутатами товари і послуги. Відмовлено також у проведенні аудиту того, як депутати витрачають свої кошти. Звіти про витрати не будуть також оприлюднені.

Провалено і вимогу повертати невикористані кошти. Єдина вимога до євро-депутатів полягає у відкритті окремого банківського рахунку для своїх витрат.

Рубрика "Назустріч ЄС"

Європейський парламент планує кулуарну угоду з призначення вищого чиновника

Три політичні групи Європарламенту (ЄП) просувають угоду з розподілу повноважень, яка змусила опонентів звинуватити керівництво парламенту в кумівстві.

Суперечка зосереджена на тому, хто замінить генсека Клауса Велле, впливового вищого бюрократа парламенту, який йде у відставку наприкінці року. Кандидатура Алессандро Кьоккетті у багатьох викликає опір. Велле за 13 років перетворив свою посаду на центр влади, впливаючи на все, від порядку денного ЄП до призначення найвищих посадовців. Європейська народна партія (ЄНП), найбільша група в парламенті, намагається утримати цю посаду і підтримує Кьоккетті. Тепер, коли домовленості почали розкриватися, у центрі уваги опинилася свого роду тристороння угода укладена між ЄНП, ліберальною партією “Відновити Європу” та лівими. Щоб підтримати свою людину, ЄНП погодилася створити у ЄП новий політичний департамент, який очолять ліві...

(більше деталей у свіжому випуску дайджеста Вісткар)

Наші начальники, закликаючи не вірити жодному слову Москви, забувають, як самі ретельно підшивали у "справу Януковича" лист, який Чуркін показував в ООН.

Звіт: економіка "червоних" (республіканських) штатів відновлюється швидше

Багато працівників і роботодавців переїхали в "червоні" штати, оскільки політика віддаленої роботи в епоху пандемії стимулювала міграцію з більш дорогих і багатолюдних "синіх" штатів, таких як Нью-Йорк, Каліфорнія та Іллінойс. У результаті республіканські штати відновлювалися економічно швидше, ніж демократичні штати за деякими показниками, повідомляє The Wall Street Journal у вівторок.

11 із 15 штатів із найвищими показниками були "червоними", а вісім із 10 з найнижчими – "сині". З початку пандемії "сині" штати втратили 1,3 млн робочих місць [ The Wall Street Journal ]

Із новин: "Навчання українською проводять більш як 94% опитаних вчителів, однак виключно українською мовою під час уроків спілкуються 73% вчителів, а під час перерви ще менше – 63%. Лише 38% школярів спілкуються на перервах виключно українською".

І це в середовищі, яке тотально українізоване наказами уряду. Державне регулювання, втручання в економіку і приватне життя не сприяє поширенню української мови, а маргіналізує її, відриваючи від реальної діяльності людей. Тільки вільний ринок сприятиме розвитку і поширенню української, як мови успіху у сучасних українців.

Згоден з тими, хто вважає, що модернізація щита в руках київської Iron Lady є повною ілюстрацією створення української держави. Берете радянську, міняєте символіку, і ось вам, нова, незалежна.

Міністр економіки ставить питання руба: "Але для того, щоб правильно спланувати шлях до бажаної мети, маємо дати чітку відповідь на запитання: яку економіку ми будуємо?"

Що ж, можна їй відповісти. Ви - ніякої не будуєте. І взагалі економіку ніхто не будує, економіка це те, що існує, поки всі люди займаються своїми справами і не лізуть у справи інших людей. Міністр економіки будує насправді не економіку, а систему втручання в економіку, постійно створює і удосконалює методи паразитування на ній та методи маскування такого паразитування. Хоча справа це не хитра, тому що спирається на надійний фундамент агресії (яка має назву податки) - систематичного пограбування населення.

Вона далі пише: "Тільки економічне зростання дає можливість державі виконати свою соціальну місію – створити рівні можливості розвитку для всіх українців, забезпечити сучасну освіту, якісну медицину, розвинену інфраструктуру та абсолютну безпеку для громадян".

Звідки вона взяла все це про "соціальну місію" держави? Сучасну освіту, якісну медицину, розвинену інфраструктуру і безпеку люди забезпечують без жодної необхідності у державі. Навпаки, що менше держави з її "соціальною місією", то сучасніша освіта, якісніша медицина і розвиненіша інфраструктура. Щодо безпеки, то держава є головною загрозою безпеці, яка цілком є справою людей.

Більше того, кожна людина сама вирішує щодо необхідності свого "економічного зростання". Якщо хоче споживати більше прямо зараз - чудово живе і без зростання. Хоче збільшити споживання - інвестує у економічну діяльність. Коли про економічне зростання говорить міністр економіки, то мається на увазі зростання "показників" і обсягу звітності. Звітність - єдиний продукт, який виробляється державою. Економіка до цього не має відношення, бо звітність ніхто не купує на ринку.

А далі починаються фокуси. Міністр пише таке: "А звідки береться економічне зростання? Звичайно ж, з економічної свободи. Економічна свобода починається там, де закінчується держава... чим менша держава, тим більшу частину економіки займає приватний сектор". Круто, хіба ні?

Але це банальна маніпуляція. В розумінні міністра, економічна свобода гарантує економічне зростання. Насправді, свобода - поняття умовне і невизначене, хоча і привабливе. Згадаймо, що більшовики також були за якусь "свободу". Умовою успішної економічної діяльності є не абстрактна свобода, а цілком визначене право власності. Право власності і держава - речі несумісні. Отже, спроба оперувати певним балансом "держава - приватний сектор", який ніби існує в економіці, де ці дві складові співіснують поруч, є банальною балаканиною.

Економіка - це тільки приватний сектор. Не частина, не частка, а вся економіка. Держава - це паразит, це набір методів пограбування цього приватного сектору. Що менше масштаб пограбування, то краще себе почуває економіка. Але масштаб пограбування не визначається тим, чи "менша" держава, чи "більша". Держава існує тільки щоб грабувати, тобто забезпечувати своїм бенефіціарам можливість швидкого і масштабного, неекономічного, збагачення. Який розмір має держава - це їхні проблеми, "менша" держава може цілком грабувати сильніше за "більшу". Розмір держави - нічого не говорить про ступінь пограбування. Просто, зазвичай, держава постійно зростає. Це закономірність. Отже, якщо держава має "менший" розмір, то це тимчасово. Вона виросте. Показники цього зростання залежать від контексту і різних чинників, але жодним чином не визначає небезпеку держави для економічної діяльності - будь-яка держава є анти-економічним явищем, створеним зацікавленими людьми в своїх інтересах.

https://www.pravda.com.ua/columns/2022/07/8/7357131/

Я далі коментую "програмну" колонку міністра економіки (див. вище). Головні висновки від того, що ми вже прочитали:

- Держава і економіка - несумісні, бо спираються на протилежні засади. Економіка - на відмову від агресії проти права власності, а держава - є інструментом агресії проти права власності.
- Економічну свободу в державі розглядають і розуміють, як щось "дозволене" чиновниками приватним особам. Надана державою "свобода" є режимом утримання населення і в будь-який момент цей режим може бути змінено на бажання чергової групи начальства при владі.
- Вплив держави, як паразита, на економічну діяльність залежить не від розмірів держави - чи "мала" вона, чи "велика". Значною мірою ситуація визначається станом економіки і коли економіка ледве дихає внаслідок багаторічного тиску, її успішно може грабувати і "мала" держава.
- Економічний розвиток залежить виключно від здатності суспільства опиратися втручанню держави. В Європі країни сотні років жили в умовах відносно вільних ринків, де було створено значне багатство, а тому ринок успішно стримував експансію держави. В Україні ринок був зруйнований повністю за часів СРСР, а потім тиск держави не дозволив ринку стати потужною силою опору і тому державу ніщо не обмежує, крім створеної нею бідності і економічного занепаду.

Той факт, що ми не помилилися у своїх оцінках підтверджує ця теза автора статті: "Перший крок до економічного зростання – досягнення оптимального розміру держави". І далі: "Відповідь знаходимо у сучасній економічній історії: у ХХ столітті найшвидше "росли" держави, які перерозподіляли через бюджет не більше 20-25% ВВП".

Наведені дані нічого не говорять про "оптимальність" розміру держави. Важливо пам'ятати, що стан протистояння економіки і держави визначається тим, наскільки економіка здатна опиратися розширенню держави. В "економічній історії" йдеться про ситуацію, коли держави на початку століття почали атакувати досить розвинений ринок. Із застосуванням війни, знищуючи економіку і людство, держави змогли захопити контроль за значною частиною економічної діяльності і поширити свій вплив у другій половині XX століття. Держави захопили б і більше, але суспільство, спираючись на потужну економічну традицію, успішно опиралося і опирається досі.

Пропозиція обмежити державу до "оптимального" розміру - просто маячня. В Україні за 70 років радянської влади і 30 років пост-радянського соціалізму практично знищено ринок. Він у примітивних формах вижив в тіні, з якою веде непримириму війну влада. Такий ринок не здатний опиратися і стримувати державу. Отже, "оптимальною" держава буде для начальства. Від того, що інструмент пограбування став оптимальним для злодія, люди не виграють. Навпаки, прискориться процес знищення решти економіки.

Необхідно згадати ще один момент. Міністр оперує показником ВВП. "ВВП – валовий внутрішній продукт – це сума всіх товарів та послуг, що створює економіка за одиницю часу (календарний рік)", пише вона. Сума чого? Моя вчителька математики колись казала: " Не додавайте чоботи до прасок". Йшлося про те, що додавати можна тільки величини однакової розмірності. Ринок дає таку можливість. Універсальною одиницею є ціни. Але ціни - це ринковий показник. Якщо коротко, то щоб дізнатися ціну, річ необхідно продати на вільному ринку. Але ми знаємо, що більшість того, з чого влада складає ВВП, ніколи не продавалося. Все, чим оперує влада, не має ринкової ціни, бо ринок, зокрема, фондовий, знищено. Більше того, один з фундаментальних чинників виробництва - земля - взагалі не має власників (земля належить народу), а "ринок" землі є бюрократичною вигадкою. Тобто, в Україні (насправді не тільки в Україні, але в Україні це відверто так) ВВП - це просто цифри взяті зі стелі.

"Науково доведений факт: чим нижчий фіскальний відсоток ВВП, тим вищим є економічне зростання", пише міністр. Наука насправді стверджує, що причинно-наслідкового зв'язку тут немає. Перед нами просто кореляція двох показників в умовах, коли є купа інших чинників, про які просто забувають. Фіктивність ВВП взагалі позбавляє цей висновок жодного сенсу. (закінчення далі)

(закінчення) "Всім прихильникам марксизму-ленінізму скажу: зменшення розміру держави неминуче генерує зростання. Тому, як не дивно, нижчі ставки податків у підсумку призводять до більших доходів держави", заграє з читачем міністр. Чому б не відмовитися від держави заради максимального зростання? "Дохід" держави не залежить від ставок, бо податком може стати що завгодно, тарифи ЖКГ, наприклад, чи будь-які інші тарифи, тому що ринкової ціни просто не існує. Інфляція - один із найвигідніших для чиновників способів пограбування. "Ставка податку" - це також гра в умовах, коли роззброєне і позбавлене права власності суспільство не здатне опиратися тиску держави. Там, де економіка була розвиненою, менші ставки податку залишають більше ресурсів в економіці, так. Але там, де ринку немає вже 100 років, в економіці просто немає ресурсів.

Підсумуємо. Так, державі в Україні цілком може доведеться знизити "ставки податку", але виключно тому, що за десятки років просто знищено економічну діяльність. Держава вже певний час вимушено перейшла не зовнішнє фінансування і практично не залежить від ставки оподаткування. Проблема в Україні не в тому, як перерозподіляється багатство, а в тому, що воно не створюється. Щоб воно створювалося, необхідно не оптимізувати розмір держави і гратися у ставку податків, а ліквідувати втручання держави в економіку взагалі. В Україні все має бути "чиїмось", тобто власністю окремих людей і ці люди на свій розсуд, а не за планом чиновників, будуть вести економічну діяльність.

Із новин: "Ахмєтов оголосив, що він передає всі медійні активи державі".

Ну, насправді, вони завжди фактично "належали" державі. Всі медіа в Україні контролюються державою. Держава також їх фінансує прямо - з бюджету, і непрямо, через фінансування олігархів та політичну рекламу. Олігархам було доручено займатися операційною діяльністю та імітувати конкуренцію, що було необхідно на вимогу європейських партнерів.

Медіа ніколи не були в Україні бізнесом через мізерний обсяг рекламного ринку, великі податки і необмежене втручання держави в будь-який бізнес.

Тепер, коли начальство перестало платити з бюджета гроші на утримання олігархічного "бізнесу", немає жодного сенсу для них утримувати медіа. Першими стали скидати "дрібні" канали (під виглядом санкцій), тепер черга дійшла до основних.

Власне, поява "єдиного телемарафону" вже було свідченням того, що все телебачення є державною справою - пропагандою - і існує виключно за рахунок бюджету.