Відомий у певних колах український інтелектуал Є. Глібовицький пише: "... до України питань вже не має бути. Ми європейці ... Ми маємо проблему з тим, яким чином функціонує Україна. Більшість ЄС — країни сильних інститутів і правил. Україна — система слабких правил. Ми координуємось на рівні культури, не правил. Буде досить непросто перебудуватися на той лад, на якому працює, наприклад, Брюссельська бюрократія".

Вже традиційно, у таких текстах не згадується прямо держава. Йдеться про Україну, ніби в Україні - країна і держава це синоніми. Звичним прийомом є також апеляція до якихось "ми". Це хто? Очевидно, що тут висловлюється щось від імені "народу" - уявної сутності, яку придумано політиками і яка є дуже зручною для таких маніпуляцій - але не ясно, яким чином автор тексту дізнався про те, що хоче і до чого прагне ця уявна сутність.

Автор наголошує: "Україна — система слабких правил". Яких правил? Чиїх правил? Це банальне маскування тези про провал спроб державного начальства нав'язати українцям "свої правила", тобто закони. Фактично, автор визнає, що в Україні люди досі значною мірою спираються саме на право, а не на державні закони (в його інтерпретації - правила). Власне, право і є фундаментом для виживання людей в державі. Саме право, а не наказ (закон) дозволяє людям "координуватися" для власної вигоди. Підміна "законів" на "правила" це популярний трюк у практиці українських інтелектуалів-державників.

"Ми - європейці", наголошує автор так, ніби географія визначає щось принципово важливе. Мало бути в Європі, важливо щоб людям не заважали вести діяльність. І тут варто подивитися на останні рейтинги економічної свободи (за всієї умовності, вони дозволяють до певної міри порівнювати стан справ у різних країнах). За ними Україна зовсім не серед інших країн Європи, а скоріше, серед далеко не передових за розвитком країн Африки. Отже, в економічному сенсі, люди, дійсно, живуть в Європі, але українська держава, яка тотально контролює всю людську діяльність в країні, створила для них умови відсталої Африки.

Чи звертає увагу автор на цей принциповий конфлікт між суспільством і державою? Ні. Його турбує те, що буде "непросто перебудуватися на той лад, на якому працює, наприклад, Брюссельська бюрократія". На мою думку, ці переживання марні. "Вони" - перебудуються. А от людям буде складніше опиратися наслідкам такої перебудови.

https://hromadske.radio/podcasts/viyna-informatsiynyy-marafon/my-nareshti-rozumiiemo-shcho-nam-ne-porobleno-i-ukraina-ne-za-bortom-yevropy-yevhen-hlibovyts-kyy

Державна "освіта" квітне.
(P.S. До чого веде "одержавлення" мови)

https://ms.detector.media/sotsmerezhi/post/29759/2022-06-29-u-sotsmerezhakh-mon-opublikuvaly-kartu-ukrainy-bez-krymu-zate-z-turtsiieyu-ta-slovakiieyu/

Сьогодні о 20:00 черговий стрім на лібертаріанському каналі. Готуйте свої запитання.

https://www.youtube.com/c/LibertarianSite

Лондон. 1940 рік. Доставка молока.

Архів: 2020 рік

Відмова від правових норм, зокрема, права власності, відкидає людей у доісторичне минуле.

Державні закони позбавляють людей суб'єктності. Люди перетворюються на об'єкти державного управління, державної власності. В той же час видумується новий, єдино можливий, супер-суб'єкт - держава. Виникає культ цієї "суперособи".

Державна система перетворюється на систему служителів цього культу. Необхідно, щоб люди вірили у цю "вищу суперістоту" - державу, у якої виявляється є "інтереси", "власність", "історія", "плани" і інші атрибути людини.

Але ніхто ніколи не бачив державу. Нічого дивного. Існують релігії, в яких побачити бога означає смерть. Ми лише чуємо її голос, її слова, які доносяться до нас через служителів культу - депутатів, чиновників, міністрів тощо. Ці слова з'являються та відкриваються всім під час відповідних культових церемоній, у відповідних культових спорудах, з дотриманням певних ритуалів.

Такі от запаси в Укроборонсервісі. 12500 грн за шт.

https://hotguns.info/products/vintovki-mosina-762kh54-7777/

Словоблудіє чистої води. Один із типових прикладів продукту сучасної української "журналістики". А що ж, насправді, з урядом?

З урядом дійсно в Україні "не склалося". Це не якась специфічна особливість державного устрою України. Ні, нинішня держава отримала це у спадок від старої - радянської. Там уряд був місцем сидіння різних персонажів, які забезпечували паперовий обіг і бюрократичну "процедуру". Рішення ухвалювалися вузьким колом вищого керівництва - партійною верхівкою.

Ця модель повністю відтворена в умовах української держави. Тільки замість політбюро ЦК тепер Офіс президента. А уряд перетворився на сукупність хлібних місць, які видавалися "своїм людям", тим, хто був корисним у процесі набуття і утримання влади керівною верхівкою. Фактично, уряд - це сукупність каналів активності навколо бюджету - наповнення і наступний дерибан. З часом для уряду, де нічого не вирішувалося, придумували різні "партійні завдання". Члени уряду були також тими хто "ніс відповідальність". Вона була чисто умовною, але балаканини було багато. Ключовим завданням уряду є і завжди було створення інформаційного шуму, який має імітувати "управління" і приховувати грабіж. Бюрократичні ігри і паперовий потік також залишалися.

Останнім, хто дійсно ще намагався якось придумати, чим зайняти уряд, був Янукович. Він швидко виявив, що навколо нього немає нікого, хто був би йому корисним настільки, щоб за це можна було дати посаду в уряді. Він почав заповнювати крісла просто випадковими, але лояльними йому людьми. Коли він звалив, в уряді певний час було трохи метушні, пов'язаної з тим, що з Банкової вимагали придумати оновлену "модель економіки", якою можна було б замінити "модель Кучми", яка померла у 2013 році. Жодних ідей не виявили, а тому з часом заспокоїлися і уряд остаточно перетворився на резерв "головного командування", яке зосередилося на Банковій.

Фактично, уряд став групою осіб на яких покладалася "відповідальність" за провали, яких ставало все більше. Готовність "відповісти за все" компенсували нетривалою можливістю взяти те, до чого міг дотягнутися черговий міністр і його команда. Потім відставка і вакансію займав черговий "анонім". Ротація ставала все швидшою, бо грошей в бюджеті ставало все менше.

Старі канали відмивання грошей з бюджету померли разом із втратою Донбасу, а навіть абсурдні зарплати не задовольняли апетити професіоналів "державної роботи". Тому рівень публіки в уряді поступово впав до рівня бандитів середньої руки, які ховалися в кріслах від тиску конкурентів і кредиторів, або просто "прикрашали" своє резюме посадами в уряді.

https://www.pravda.com.ua/articles/2022/06/30/7355491/

"На злобу дня" ) Моя вчителька математики подарувала мені на випускному книгу Ільфа і Петрова "12 стільців. Золоте теля". Видання було давнім і там не було ще кількох цензурних правок, з якими виходили наступні видання.

То до чого це я. В книзі фігурує такий персонаж "старий караколпак Ухум Бухеєв". Він розповідав "легенду, овіяну диханням віків" - це ту, що закінчується словами: "... С тех пор озеро и получило свое имя - Иссык-Куль, что значит "Сердце красавицы склонно к измене". Так от, в оригіналі він саме каракОлпак. Це було навмисним викривленням авторами (до того ж і ім'я було викривленням імені Угрюма Бурчеєва з твору Салтикова-Щедріна). А потім це виправили на вірний політкоректний напис - каракалпак.

Каракалпаки зараз бунтують, намагаючись зберегти в конституції Узбекистану слово "суверенна" стосовно своєї республіки, яка є найбільшою частиною країни. І право на вихід зі складу Узбекистану.

Ілюструвати статтю фотографією вивіски міністерства - це медійне дно.

https://ms.detector.media/trendi/post/29776/2022-07-02-u-minoborony-rozrobyly-algorytm-poshuku-lyudey-yaki-znykly-bezvisty/

"На півночі Німеччини в катастрофі загинула пілот гелікоптера".
Коса фемінітивів напоролася на камінь.

Чому Брекзиту неможливо було уникнути )

"Збірка есеїв провідних українських інтелектуалів покликана запросити широкі кола громадян до відкритого діалогу про основні питання нашого сьогодення й майбутнього. На яких засадах будувати нову Україну, українську державу? Якими є основи української політичної нації, ключові параметри нашої ідентичності? Що нас об’єднує і що роз’єднує? Які цінності взяти з собою в майбутнє, а від чого треба відмовитися? Яким є оптимальний баланс сил суспільства й держави?.."

Виходить з друку "Біблія українського етатизму". "Провідні українські інтелектуали" надалі запрошують будувати державу, так ніби її досі не було і ніби держава - це щось таке, що необхідно будувати спільними силами, а не наслідки того, що окремі люди відмовилися від права на користь агресії проти прав інших. Не забули і про інший міф, чи скоріше, фейк - політичну націю.

Дивно, що провідні інтелектуали досі не в курсі, що нас об'єднує. Нас об'єднує ринок, сукупність вільних обмінів. А роз'єднує те, що більшість людей обирають право і ринок, а меншість - агресію і втручання в ринок.

Зовсім зайвим буде згадувати про "баланс сил суспільства й держави", бо його не існує. Є протистояння сил суспільства, якими створюється багатство і заможність, і сил держави, якими марнуються ресурси суспільства і множиться бідність.

https://folio.com.ua/books/Ukrayinski-osnovi

Я в одному з недавніх відео розповідав, що в ЄС спостерігається економічний занепад. Ось свіжі дані. Згідно з дослідженням, серед 100 компаній світу з найвищою ринковою вартістю вже немає жодної німецької. Наприкінці 2007 року серед 100 найдорожчих компаній було 7 німецьких. А у першій половині 2022 року - жодної. Найдорожча компанія з німецьким корінням — це SAP (ринкова вартість - $106 млрд) і це лише 113-е місце в світі. Відомий всім Deutsche Telekom на 120-му місці ($98 млрд).

Якщо взяти всю Європу, то найдорожчою компанією на континенті за підсумками першого півріччя став харчовий концерн Nestlé (20 місце). До кризи 2008 року, за даними аудиторів EY, 46 зі 100 найдорожчих компаній світу були з Європи. Тепер їх лише 16.

Це результат впливу на ринки соціалістичної системи централізованого втручання в економіку під назвою ЄС. І тут важливо розуміти, що втручання це здійснюється на старих, потужних ринках. Але і вони вже не здатні опиратися руйнівному впливу бюрократії, який блокує економічний розвиток. Уявіть яким є вплив на слабко розвинені ринки. Вони просто помруть.

Як виглядає "відбудова" України, яку обіцяє держава?

Жителі затопленого села Демидів самостійно відкачують воду. Вони також самостійно збирають кошти на помпи та дизельне паливо, щоб врятувати свої будинки, оскільки у багатьох вже з'являється пліснява. Влада обіцяла розпочати підготовчі роботи тут 1 липня. Але поки що жителі самостійно розбираються з проблемою, що виникла після підриву греблі.

А начальство? А начальство їде до Лугано у Швейцарії.

Із новин: "Євросоюз створить міжнародну платформу з відбудови України після закінчення війни, заявила Урсула фон дер Ляйєн".

Така міжнародна "платформа" вже і снує і її не потрібно створювати. Це - ринок. Він існує скрізь, де живуть люди. Але на ринку немає державного начальства. Саме тому в ЄС створюють свою платформу, яка дозволить бюрократам і чиновникам добре нажитися на процесі відбудови. Що більшою буде ця штучна "платформа" від бюрократів, то менше ресурсів буде на ринку, тобто українці матимуть менше можливостей для створення багатства, тобто для справжнього відновлення і розбудови, проте чиновники отримають унікальні можливості для швидкого і практично необмеженого збагачення.

Наша нова рубрика "Назустріч ЄС".

Фермери в Нідерландах брали участь у багатоденних акціях протесту проти планів уряду скоротити викиди азоту. Це напряму загрожує сектору тваринництва в країні.

https://www.youtube.com/watch?v=cd8Z2Y4wOBM

Із новин: "Крістіан ван дер Валь, міністр природи та зеленої політики, залишила відкритою можливість того, що уряд Нідерландів експропріює землю у фермерів, які не підкоряться вимогам".

Європейський соціалізм.

Із новин: "Під час візиту до України прем'єр-міністерка Швеції Магдалена Андерссон передала копію листа короля Карла ХІІ, який визнає Запорізьку Січ"... Зеленський, своєю чергою, продемонстрував представникам ЗМІ лист короля Швеції і зачитав фрагмент, який, на його думку, є надзвичайно актуальним сьогодні: "Щоб якнайшвидше втілити в життя статтю про волю України та всіх козаків, що всій Україні і Війську Запорозькому при нинішньому полководцю Пилипу Орлику повернути давню свободу, володіння своєю землею та її колишні кордони, щоб відтепер цей народ став незалежною державою і більше ніколи не підлягав покорі чи захисту царя".

Українські етатисти шукають в минулому докази того, що в Україні існувала українська держава. Насправді, цього ніколи не було. Козаки дійсно силою час від часу контролювали територію, близьку до території нинішньої України, але цілком були задоволені статусом протекторату Москви. Вірним слугою царя був і Мазепа. Дякуючи Москві він отримав титул Фельдмаршала і Принца Священної Римської імперії і цілком був задоволений статусом протекторату з привілеями автономії.

Його альянс зі Швецією був таємною угодою під час війни.Таке рішення було вимушеним, тому що цар відмовив захищати землі протекторату від шведської армії, а своїх сил у козаків було обмаль, бо багато їх вже служили у царській армії. Згідно до звичаєвого права тих часів, вассал мав право діяти на свій розсуд, якщо сюзерен відмовляється його захищати. Тобто у Мазепи було право діяти всупереч попереднім угодам, яких він дотримувався. Угода з Королем мала на меті уникнути війни з ним і попередити вторгнення шведів на територію протекторату. Але цей план провалився і Мазепа був розлючений цим. Фактично, і старий і новий начальник його кинули.

Безумовно, ніякої держави на території України не було. Козаки ніколи б не змогли нав'язати її силою вільному населенню. Самі українці завжди відкидали ідею підкорення будь-якому начальству. Козаки терором тримали у покорі населення, яке хотіло жити і працювати на землі, торгувати. Більше того, стан протекторату навіть дозволяв людям теоретично стримувати козацький грабіж, бо формально можна було поскаржитися "нагору". Насправді, це було фікцією і ніколи не працювало. Цар жодним чином не обмежував козаків у їхніх діях.

Ніякої незалежності і самостійності Мазепа не прагнув. Навпаки, його стратегія, як і до нього, і після, полягала в тому, щоб "продати" сусіднім потужним державам контроль за Україною і населенням цих територій. Взамін за лояльність козацька верхівка хотіла титулів, грошей і земель. Хотіла стати шляхтою. Власне, ця логіка присутня у українського начальства донині.

http://litopys.org.ua/coss4/mazk16.htm

Головне не втратити державу! - лякають виборців політики. Тут було б цікаво почути, а що ці політики мають на увазі? Що саме необхідно втратити, щоб це вважалося "втратою держави".

Ви ніколи цього не почуєте від них, бо єдине що вони мають на увазі, коли говорять про "втрату", це свою власну відсутність поблизу від державного корита, наповненого конфіскованими у людей грошима.

Поки у населення під загрозою застосування сили регулярно забирають половину заробленого - ось вона держава, поруч. Тобто, насправді поруч ті люди, що закликають вас не втратити державу.

З архіву: 2018 рік

Вважається, що якщо гидке начальство однієї держави спланувало щось погане проти сусіда, то бажано там, у сусідів, привести до влади «свою» людину.

Але трюк полягає в тому, що будь-яка людина при владі у сусідів, є для того гидкого, вже "своєю". Працює універсальний характер держави. Він однаковий і не залежить від ступеня гидкості чи інших якостей державного керівництва.

Всі державні начальники є партнерами у великій справі встановлення та підтримання режиму агресії на підконтрольних їм територіях. І ніхто з них не відмовиться від партнерської допомоги сусідського начальства, від грошей, зброї, або навіть допомоги у вигляді невеликої війни, для того, щоб підштовхнути межу припустимості агресії ще далі в мирне життя.

Поширеною є думка, що саме ядерна зброя стала «стримуванням», яке не дозволяє державним начальникам штовхати світ у прірву глобальної катастрофи. Та вони просто хочуть жити своїм життям так, як вони живуть. Вони не воюють між собою, як раніше, не тому, що їм нема чого ділити або тому, що їм шкода людей, а тому, що вони давно перебувають пліч-о-пліч на іншій, безперервній і дуже небезпечній війні - війні з розумом, зі здоровим глуздом, з правом, з цивілізацією, з цінностями людства.

І якщо час від часу, то тут то там, стоїть сморід від диму, горять мирні міста і ллється кров, це вони не між собою воюють. Вони з нами воюють, де б ми не жили і де б ми мирно не працювали.