В "програму" уряду, як і в загробне життя, потрібно вірити, а не підтримувати.

Регіональні медіа перехоплюють ініціативу на ринку новин.

За тиждень 90% населення один або більше разів виходили з дому, незважаючи на чинні карантинні обмеження, понад 60% виходять із дому щодня...

Серед тих, хто зовсім не виходив з дому протягом тижня, найбільше людей з неповною середньою освітою і нижче (30%), найменше - серед людей з вищою освітою (6%).

Про це заявили фахівці Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) за результатами опитування проведеного в період з 24 травня до 4 червня 2020 року.

Що влада готує для українців? Ось оновлений закон про медіа. Спробую трохи пізніше придивитися до нього уважніше.

https://detector.media/rinok/article/178119/2020-06-19-doopratsovanii-zakonoproekt-pro-media-dokument/

Я ще прокоментую положення законопроекту про медіа пізніше, але вже зараз хочеться звернути увагу на одне досить красномовне положення.

"3. Цензура у сфері медіа забороняється".

Чудово. Хто схильний до цензури і чия цензура є найнебезпечнішою? Поза сумнівом - державна. Тобто, ініційована урядом чи іншими структурами влади, наприклад, президентом. Хто буде забороняти цензуру, або іншими словами, хто буде визначати чи має місце цензура, до кого скаржитися на цензуру? Якщо коротко, то держава. Її органи, її структури, її суди. Отже, той, хто загрожує цензурою, буде і "судити" себе за цензуру. Ви маєте сумнів щодо результату?

Держава таким чином, "націоналізує" цензуру, позбавляє цей термін сенсу і перетворює цензуру на робочий інструмент влади. В умовах, коли більшість помітних ЗМІ прямо чи непрямо залежать від державних і політичних грошей, начальству навіть не потрібно щось цензурувати, тобто, забороняти. ЗМІ самостійно будуть утримуватися від всього, що може потенційно викликати гнів чи просто незадоволення начальства. А щоб гарантувати собі спокійне життя, то ЗМІ будуть вітати будь-які "темники" від влади. Такі "темники" будуть гарантією того, що підстав для "цензури" навіть не з'явиться.

Є. Глібовицький пише у ФБ: "Медіа - це бізнес довкола соціального капіталу, а старі гравці вміють його переважно знищувати, а не примножувати чи ним управляти".

Звідки виник такий висновок? На підставі чого ми маємо погодитися з автором? "Соціальний капітал" - звучить по-науковому, яле що саме має на увазі автор? Багато дослідників прямо називають цей термін "нечітким" і "неясним". Є навіть такі (Harriss J., De Renzio P.), які називають це сполучення слів "затичкою для будь-якої бочки". І що таке бізнес "довкола"? Немає відповідей.

Британський фахівець також нагадала, що маски на вулиці - погана ідея. Вони тільки підвищують ризик інфекції.

Маска це інструмент професіонала і має бути відповідно виготовленою і застосовуватися зі дотриманням чітких правил, і всього цього просто не можливо забезпечити людям у звичайному житті.

https://www.independent.co.uk/news/health/coronavirus-news-face-masks-increase-risk-infection-doctor-jenny-harries-a9396811.html

Людмила Смоляр пише у ФБ:

"Якщо ви пишете тексти, не лишайте в них те, чого самі не розумієте. Ні в прямій мові, ні в цитатах із документів, ні в чому. Ніколи. Нізащо. Все незрозуміле треба зробити зрозумілим хоча би самим собі або, якщо це не шкодить змісту, викинути геть. Друге — легше, але бездумно не можна. Перше — завдяки дошукуванню інформації, перепитуванню в героїв, що вони мали на увазі, бранню додаткових коментарів. Завдяки ґуґлінню, зрештою".

Підтримую кожне слово. Можу засвідчити, що більшість текстів, присвячених економіці і людській діяльності взагалі, не відповідає цим вимогам. "Розуміння" заміняється на штампи, політичні гасла і стереотипи.

За результатами опитування Київського міжнародного інституту соціології, "понад 30% українців шкодують через розпад СРСР, 50% - не шкодують". І ще один результат: "На Півдні, Сході і Донбасі переважають ті, хто шкодує про розпад СРСР: 41,5-49% залежно від регіону проти 35-39% тих, хто не шкодує".

Ні, це зовсім не означає, що "кожен третій українець сумує за СРСР".

У кожному опитуванні важливою є інтерпретація. Часом люди відповідають не зовсім на те запитання, яке їм ставлять, а на те, яке їм здається важливішим, хоча і близьким до запитання, яке вони чують. Я переконаний, що наведені результати говорять про те, що серед українців є багато тих, хто порівнює життя в Україні і життя в інших колишніх республіках СРСР і не вбачають суттєвих переваг у себе вдома. Навпаки, життя у окремих пост-радянських країнах виглядає для них навіть більш привабливим. Більше того, багато українців очікували, що за всі свої страждання, опір владі, кров Майдану і багаторічну "війну з Путіним" вони заслужили кращої долі. А виходить що ті народи, які просто скорилися владі, живуть не гірше, а за окремими показниками - краще.

Це, безумовно, вирок українській владі. Вона чудово почувається у державі, яка практично не має суттєвих відмінностей від радянської держави, крім декоративних та пропагандистських. Це провал політики періоду Незалежності. Але, схоже, всю вину державне начальство перекладе на українців, які ніби то "опинилися під впливом" путінської пропаганди і не розуміють свого щастя.

https://www.pravda.com.ua/news/2020/06/22/7256604/

Людвиг фон Мізес про математику в економіці:

«Математичні методи повинні бути відкинуті не тільки через їхню беззмістовність. Це абсолютно хибний метод,який відштовхується від помилкових передумов і веде до помилкових висновків. Його силогізми не просто безплідні; вони відволікають думку від вивчення реальних проблем і спотворюють взаємозв'язки між явищами».

"BBC News Україна відкриває вакансію старшого журналіста відділу мультимедіа.

Ми шукаємо людину, яка відповідатиме за виробництво відеоконтенту для нашого сайту, соціальних мереж і новинних випусків BBC News Україна та здійснюватиме редакційний нагляд за роботою інших журналістів та кореспондентів відділу мультимедіа".

https://www.bbc.com/ukrainian/news-53152092

Євген Дубогриз до колективу Громадського: "У вас впереди есть полтора веселых и интересных и нелегких года. Этого хватит, чтобы превратиться из медиа-подростка во взрослое профессиональное СМИ. Из подающих надежды в состоявшихся профи. Или нет. Все зависит от вас."

Цікаво в чому полягала "большая организационная трансформация", яка тепер завершена. Створено медіа-підлітка, яке все ще невідомо у що перетвориться, маючи бюджет 3,5 млн грн на місяць?

Євген зауважує, що "вы ни копейки не стоите бизнесу, налогоплательщикам и пенсионерам. Этим нужно гордиться". Але Громадське "последних 5 лет это donor-funded media". Ну тобто, вони коштують зовсім "не копійки", а досить дорого, але просто "бізнесу, платникам податків і пенсіонерам" інших країн. Чи можна цим пишатися? П'ять років жити на чиїсь гроші і все ще "подавати надії"?

https://www.facebook.com/Svinoryl/posts/3021916444528632

Україна увійшла у топ-5 країн із найдешевшим інтернетом.

Колись давно чиновники в Україні настільки захопилися привласненням всього, що залишилося від СРСР, що практично пропустили появу нового бізнесу - доступу до інтернету. Я сам брав безпосередню участь у його створенні. А коли начальство схопилося, то цей бізнес виріс до масштабів, які вже неможна було ігнорувати, а інструменти саморегулювання на цьому ринку хоч і були "молодими і зеленими", але учасники ринку змогли не віддати контроль в руки уряду. Тут спрацювала ще і сама природа інтернету як децентралізованого середовища із значною присутністю приватної ініціативи. Результатом цього стало те, що українці мають тепер хіба не найкраще співвідношення якості і ціни доступу до інтернету в Європі. В першу чергу, стаціонарного, бо мобільний одразу потрапив у лапи держави. Але тепер навіть мобільний ринок не може ігнорувати цінову політику, закладену на відносно вільному ринку, в умовах конкуренції. Ось свіжі новини:

"Україна увійшла в топ-5 країн із найдешевшим інтернетом у всьому світі. Про це свідчать результати дослідження британського ресурсу про телекомунікації cable.co.uk. Як ідеться в дослідженні, середня вартість дослідження інтернету в Україні – це 46 центів за гігабайт мобільного інтернету.

До п’ятірки найдешевших країн також увійшли: Індія (0,09 долара за гігабайт), Ізраїль (0,11 долара), Киргизстан (0,21 долара), Італія (0,43 долара). “Усі ці країни мають чудову волоконно-оптичну широкосмугову інфраструктуру (Італія, Індія, Україна, Ізраїль)”, – ідеться в дослідженні". (The Village / cable)

Британська мережа книгарень вибачилася перед художниками.

Популярна британська мережа книгарень Waterstone’s вибачилася перед художниками і дизайнерами обкладинок. Щоб підвищити продажі книжки в магазинах стали виставляти останньою сторінкою обкладинки наперед. Вважається, що так люди, що проходять повз витрин, зможуть прочитати коротке викладення змісту, яке традиційно друкується на останній сторінці обкладинки. Читачі також будуть менше торкатися книжок. Якщо покупець обрав книгу, протримав її, але не купив, вона відправляється на 72-годинний карантин. (The Guardian)

https://twitter.com/swanseastones/status/1275367607584030722

Подивіться як виглядає країна в якій держава майже знищила право власності. Причина цих явищ одна - відсутність в Україні права власності. "Народна" і "державна" власність, тобто управління всім тимчасовими чиновниками, це завжди пограбування і знищення ресурсів. Власність людей - це лише привілей чиновника, тому забудовуються небезпечні зони і узбережжя. Решта явищ - вирубки лісу, відсутність захисних споруд, відсутність страхування - це наслідки.

https://www.youtube.com/watch?v=tJ-da7uBO58

Саакашвілі трохи потусувався в уряді і з'ясував, що тепер бізнес вигідніше і простіше вести в Росії, ніж в Україні. Про це саме зараз і розповідає з телеекрану.

Читаю у ФБ, як журналіст української служби Бі-бі-сі визнає, що "впродовж останніх 30 років ніякого справжнього державотворення на наших територіях фактично не відбувалося. Хіба що за рідкісними виключеннями, як, наприклад, медреформа чи закон про мову, впродовж 2014-2019".

Я ніколи не зрозумію, чому працівник радіо, створеного у країні, яка сотні років є світовим лідером вільного ринку і символом опору втручанню держави в економіку і приватне життя людей, сумує через брак "державотворення", а не через абсурдний рівень втручання української держави в усі сфери життя.

Щось дивне відбувається в BBC, як і майже в усіх мейнстримних медіа західного світу.

Читаю у пості головного редактора ділового видання: "Київгаз - АТ в 100% власності громади Києва".

У "власності", Карл! Я впевнений, що і у виданні, яким він керує, так і пишуть, без смайликів і спроб розкрити абсурдний сенс написаного. Пропагандистські фантазії колективізму-етатизму відтворюються і поширюються українськими медіа, схоже, цілком добровільно.

Цікаво, хто з українських кінематографістів купив історію жертви ґвалтування в Кагарлику для подальшої екранізації? Думаю, на таке кіно держава грошей не дасть, отже - нафіг.

Асєєв в інтерв'ю говорить наступне: "До этого (1.03.2014) у меня был примерно такой набор идей: Путин - гениальный политик, Россия - особая страна с особой духовной миссией, которая состоит в том, чтобы противопоставлять себя всему западу, особая там роль русского языка и даже православие, ну, и так далее. Полный набор вот таких теоретических вещей, которые я впитал в себя за все годы своего проживания на Донбассе".

"Впитал за все годы проживания на Донбассе" - це фраза, яка дає можливість зрозуміти, що події на Донбасі - результат багаторічної політики українського уряду в цьому регіоні. Донбас з часів Кучми віддали до рук Ахметова і Ко з його бандитами взамін за послуги масового відмивання грошей з бюджету через підприємства регіону. Коли грошей не стало, радянський заповідник на Донбасі перетворився за кримінальний заповідник під контролем росіян.

УНИАН: https://www.unian.net/war/stanislav-aseev-donbass-razocharovan-i-ozloblen-chto-ne-stal-chastyu-rf-no-eto-ne-oznachaet-chto-etot-fakt-kak-to-pribavlyaet-lyubvi-k-ukraine-novosti-donbassa-11051867.html