Громадське продовжує блукати у пітьмі. "Тобто, ми намагаємося писати про справді важливі речі", говорить нова головна редакторка. Цікаво, чи хтось збирався колись писати про справді неважливі? Питання в тому, хто визначає, що важливе і для кого? Якщо вас підтримують донори, то це вони визначають, що важливе. Ваші можливості впливати на це дуже обмежені, а інтереси аудиторії взагалі втрачають будь-яке значення. Аудиторія перетворюється на статистику для звіту донору.

Гузенко: "Наприклад, зараз у нас є грант, де ми розвінчуємо російські фейки. Ми бачимо, що аудиторії це подобається і на наш контент приходять нові люди. Тому ми продовжуватимемо це робити й після завершення стосунків з цим донором". Тобто, сидіти у хвості російської пропаганди і постфактум її розвінчувати - це справа журналіста? Чи може контр-пропагандиста? Згадка про "нових людей, які приходять" - досить красномовна. А чи повертаються старі? Боюся, що ні.

"Ми маємо зрозуміти ким є аудиторія hromadske, чого вона прагне", говорить Наталія Гузенко. Я добре пам'ятаю, що колись давно саме з цього питання Громадське і починалося. Тобто весь цей час медіа живе і працює не маючи уявлення для кого і навіщо. В принципі, вони можуть і надалі так жити. Система грантів надійно відсікає медіа від аудиторії, позбавляє цієї мороки з її інтересами і пріоритетами. Живі гроші, які необхідно витрачати, а отже, і "засвоювати", перемагають.

Громадське буде і надалі продовжувати пхатися у щільно заповнену когорту про-державних ЗМІ в Україні і шукати там свою "нішу". Думаю, вони не здивуються, коли остаточно перетворяться на пропагандистський маргінальний канал на кшталт Суспільного - в мініатюрі.

https://www.thelede.media/vsi-materialy/2020/06/17/1741/

"Прем'єр-міністр України Денис Шмигаль вважає, що основним паливом для виробництва електроенергії в Україні має бути українське вугілля".

How dare you?

Що пишуть про журналістику у черговому звіті Digital News Report від Reuters.

https://bit.ly/37DFOwb

Британці обурені недавнім повідомленням корпорації BBC про те, що вона планує і надалі, зокрема і у 2021 році, транслювати в ефірі своїх телеканалів багато повторів старих програм. Цей вимушений крок пояснюється тим, що через пандемію коронавірусу зупинилося виробництво нових програм.

Дійшло до того, що популярний серіал "Eastenders" після 16 червня також замість нових епізодів показує повтори. Таке трапилося вперше за всю історію серіалу, якій виходить в ефір з 1985 року. Виробництво нових епізодів скасовано.

Корпорація BBC фінансується за рахунок "телевізійної ліцензії", яку сплачують майже всі громадяни країни і яка складає 154,50 фунтів на рік. У відповідь на заяву керівництва BBC багато глядачів тепер вимагають повернення заплачених за ліцензію грошей.

Express.co.uk

Можливо вас зацікавить така ініціатива. Деталі нижче. Для студентів та абітурієнтів.

В "програму" уряду, як і в загробне життя, потрібно вірити, а не підтримувати.

Регіональні медіа перехоплюють ініціативу на ринку новин.

За тиждень 90% населення один або більше разів виходили з дому, незважаючи на чинні карантинні обмеження, понад 60% виходять із дому щодня...

Серед тих, хто зовсім не виходив з дому протягом тижня, найбільше людей з неповною середньою освітою і нижче (30%), найменше - серед людей з вищою освітою (6%).

Про це заявили фахівці Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) за результатами опитування проведеного в період з 24 травня до 4 червня 2020 року.

Що влада готує для українців? Ось оновлений закон про медіа. Спробую трохи пізніше придивитися до нього уважніше.

https://detector.media/rinok/article/178119/2020-06-19-doopratsovanii-zakonoproekt-pro-media-dokument/

Я ще прокоментую положення законопроекту про медіа пізніше, але вже зараз хочеться звернути увагу на одне досить красномовне положення.

"3. Цензура у сфері медіа забороняється".

Чудово. Хто схильний до цензури і чия цензура є найнебезпечнішою? Поза сумнівом - державна. Тобто, ініційована урядом чи іншими структурами влади, наприклад, президентом. Хто буде забороняти цензуру, або іншими словами, хто буде визначати чи має місце цензура, до кого скаржитися на цензуру? Якщо коротко, то держава. Її органи, її структури, її суди. Отже, той, хто загрожує цензурою, буде і "судити" себе за цензуру. Ви маєте сумнів щодо результату?

Держава таким чином, "націоналізує" цензуру, позбавляє цей термін сенсу і перетворює цензуру на робочий інструмент влади. В умовах, коли більшість помітних ЗМІ прямо чи непрямо залежать від державних і політичних грошей, начальству навіть не потрібно щось цензурувати, тобто, забороняти. ЗМІ самостійно будуть утримуватися від всього, що може потенційно викликати гнів чи просто незадоволення начальства. А щоб гарантувати собі спокійне життя, то ЗМІ будуть вітати будь-які "темники" від влади. Такі "темники" будуть гарантією того, що підстав для "цензури" навіть не з'явиться.

Є. Глібовицький пише у ФБ: "Медіа - це бізнес довкола соціального капіталу, а старі гравці вміють його переважно знищувати, а не примножувати чи ним управляти".

Звідки виник такий висновок? На підставі чого ми маємо погодитися з автором? "Соціальний капітал" - звучить по-науковому, яле що саме має на увазі автор? Багато дослідників прямо називають цей термін "нечітким" і "неясним". Є навіть такі (Harriss J., De Renzio P.), які називають це сполучення слів "затичкою для будь-якої бочки". І що таке бізнес "довкола"? Немає відповідей.

Британський фахівець також нагадала, що маски на вулиці - погана ідея. Вони тільки підвищують ризик інфекції.

Маска це інструмент професіонала і має бути відповідно виготовленою і застосовуватися зі дотриманням чітких правил, і всього цього просто не можливо забезпечити людям у звичайному житті.

https://www.independent.co.uk/news/health/coronavirus-news-face-masks-increase-risk-infection-doctor-jenny-harries-a9396811.html

Людмила Смоляр пише у ФБ:

"Якщо ви пишете тексти, не лишайте в них те, чого самі не розумієте. Ні в прямій мові, ні в цитатах із документів, ні в чому. Ніколи. Нізащо. Все незрозуміле треба зробити зрозумілим хоча би самим собі або, якщо це не шкодить змісту, викинути геть. Друге — легше, але бездумно не можна. Перше — завдяки дошукуванню інформації, перепитуванню в героїв, що вони мали на увазі, бранню додаткових коментарів. Завдяки ґуґлінню, зрештою".

Підтримую кожне слово. Можу засвідчити, що більшість текстів, присвячених економіці і людській діяльності взагалі, не відповідає цим вимогам. "Розуміння" заміняється на штампи, політичні гасла і стереотипи.

За результатами опитування Київського міжнародного інституту соціології, "понад 30% українців шкодують через розпад СРСР, 50% - не шкодують". І ще один результат: "На Півдні, Сході і Донбасі переважають ті, хто шкодує про розпад СРСР: 41,5-49% залежно від регіону проти 35-39% тих, хто не шкодує".

Ні, це зовсім не означає, що "кожен третій українець сумує за СРСР".

У кожному опитуванні важливою є інтерпретація. Часом люди відповідають не зовсім на те запитання, яке їм ставлять, а на те, яке їм здається важливішим, хоча і близьким до запитання, яке вони чують. Я переконаний, що наведені результати говорять про те, що серед українців є багато тих, хто порівнює життя в Україні і життя в інших колишніх республіках СРСР і не вбачають суттєвих переваг у себе вдома. Навпаки, життя у окремих пост-радянських країнах виглядає для них навіть більш привабливим. Більше того, багато українців очікували, що за всі свої страждання, опір владі, кров Майдану і багаторічну "війну з Путіним" вони заслужили кращої долі. А виходить що ті народи, які просто скорилися владі, живуть не гірше, а за окремими показниками - краще.

Це, безумовно, вирок українській владі. Вона чудово почувається у державі, яка практично не має суттєвих відмінностей від радянської держави, крім декоративних та пропагандистських. Це провал політики періоду Незалежності. Але, схоже, всю вину державне начальство перекладе на українців, які ніби то "опинилися під впливом" путінської пропаганди і не розуміють свого щастя.

https://www.pravda.com.ua/news/2020/06/22/7256604/

Людвиг фон Мізес про математику в економіці:

«Математичні методи повинні бути відкинуті не тільки через їхню беззмістовність. Це абсолютно хибний метод,який відштовхується від помилкових передумов і веде до помилкових висновків. Його силогізми не просто безплідні; вони відволікають думку від вивчення реальних проблем і спотворюють взаємозв'язки між явищами».

"BBC News Україна відкриває вакансію старшого журналіста відділу мультимедіа.

Ми шукаємо людину, яка відповідатиме за виробництво відеоконтенту для нашого сайту, соціальних мереж і новинних випусків BBC News Україна та здійснюватиме редакційний нагляд за роботою інших журналістів та кореспондентів відділу мультимедіа".

https://www.bbc.com/ukrainian/news-53152092

Євген Дубогриз до колективу Громадського: "У вас впереди есть полтора веселых и интересных и нелегких года. Этого хватит, чтобы превратиться из медиа-подростка во взрослое профессиональное СМИ. Из подающих надежды в состоявшихся профи. Или нет. Все зависит от вас."

Цікаво в чому полягала "большая организационная трансформация", яка тепер завершена. Створено медіа-підлітка, яке все ще невідомо у що перетвориться, маючи бюджет 3,5 млн грн на місяць?

Євген зауважує, що "вы ни копейки не стоите бизнесу, налогоплательщикам и пенсионерам. Этим нужно гордиться". Але Громадське "последних 5 лет это donor-funded media". Ну тобто, вони коштують зовсім "не копійки", а досить дорого, але просто "бізнесу, платникам податків і пенсіонерам" інших країн. Чи можна цим пишатися? П'ять років жити на чиїсь гроші і все ще "подавати надії"?

https://www.facebook.com/Svinoryl/posts/3021916444528632

Україна увійшла у топ-5 країн із найдешевшим інтернетом.

Колись давно чиновники в Україні настільки захопилися привласненням всього, що залишилося від СРСР, що практично пропустили появу нового бізнесу - доступу до інтернету. Я сам брав безпосередню участь у його створенні. А коли начальство схопилося, то цей бізнес виріс до масштабів, які вже неможна було ігнорувати, а інструменти саморегулювання на цьому ринку хоч і були "молодими і зеленими", але учасники ринку змогли не віддати контроль в руки уряду. Тут спрацювала ще і сама природа інтернету як децентралізованого середовища із значною присутністю приватної ініціативи. Результатом цього стало те, що українці мають тепер хіба не найкраще співвідношення якості і ціни доступу до інтернету в Європі. В першу чергу, стаціонарного, бо мобільний одразу потрапив у лапи держави. Але тепер навіть мобільний ринок не може ігнорувати цінову політику, закладену на відносно вільному ринку, в умовах конкуренції. Ось свіжі новини:

"Україна увійшла в топ-5 країн із найдешевшим інтернетом у всьому світі. Про це свідчать результати дослідження британського ресурсу про телекомунікації cable.co.uk. Як ідеться в дослідженні, середня вартість дослідження інтернету в Україні – це 46 центів за гігабайт мобільного інтернету.

До п’ятірки найдешевших країн також увійшли: Індія (0,09 долара за гігабайт), Ізраїль (0,11 долара), Киргизстан (0,21 долара), Італія (0,43 долара). “Усі ці країни мають чудову волоконно-оптичну широкосмугову інфраструктуру (Італія, Індія, Україна, Ізраїль)”, – ідеться в дослідженні". (The Village / cable)