Читати книгу Дмитра Кулеби "Війна за реальність" дуже складно. Як і кожну спробу виправдати державну пропаганду шляхом вільної інтерпретації автором понять і подій. Майже кожна теза автора викликає питання "чому?" та "звідки ви це взяли?" Аргументацією у автора є лише посилання на авторитети і інших авторів, які не переймаються логічним обґрунтуванням своїх поглядів.

Але в одному користь від читання книги Кулеби є. Він досить однозначно демонструє, що державна пропаганда бере початок саме в сфері комунікацій. Я тут цілком погоджуюся з автором і раніше писав про це. Більше того, на моє переконання, журналістика, яка є повною протилежністю пропаганді, не має нічого спільного з комунікацією і є виключно ринковим інформаційним сервісом.

Саме тому мене дивує коли журналістам в університетах читають курс комунікацій. Фактично, це як читати курс пропаганди. І ось у дуже посередній книзі Кулеби я знайшов цьому підтвердження.

Нарешті про це хтось написав. Маска у спеку - це майже спроба самогубства.

https://greenpost.press/news/maska-speka-koronavirus-yak-poyednaty-tsi-try-chynnyky-i8262

Вірус - остання надія демократії. Уявіть, як виграє демократія у випадку війни? Марно шукати логіку у подібних "викриттях". Це державна пропаганда у її кристально чистому вигляді - "пропаганда чистої води".

Хайек у своїй книзі "Дорога до рабства" нагадував, що націонал-соціалізм у нацистській Німеччині гаряче підтримали фахівці природних наук, зокрема біологи, медики, хіміки. Вони побачили у новому державному ладі нарешті ознаки "експертного правління" про яке згадують і автори цієї статті у VoxUkraine. Вчені були за "раціональний", "науковий" підхід до суспільства і до влади. Саме так можна було, на їхню думку, зосередити зусилля народу на найважливіших напрямках та подоланні загроз, зокрема, від хвороб. Там, де була необхідна саме мобілізація відповідального суспільства, а не цінності свободи і вільного вибору. Від цього вже залишався лише крок до нового розуміння "свободи" - свободи від матеріальних потреб людства, бо їх має задовольняти держава у єдино вірний "науковий" спосіб.

На цьому захопленні науковців лівими ідеями "експертного правління" досі паразитує держава, а єдиною природною ідеологією будь-якої держави залишається націонал-соціалізм.

https://voxukraine.org/uk/chim-covid-19-mozhe-dopomogti-demokratiyi/

Вакарчуку треба подякувати за те, що він особистим прикладом пояснює всім, що депутат не представляє нічиїх інтересів, крім своїх. Більше того, Вакарчук не залишає каменя на камені від "концепції" політичної партії в Україні. Тобто, він завзято бореться з карго-культом "демократичної держави", ризикуючи своєю репутацією. І нагадаю, в житті має значення тільки те, що людина робить, її вчинки, а не слова.

https://www.the-village.com.ua/village/city/city-news/298455-vakarchuk-yde-z-verhovnoyi-radi

Держстат відмовився публікувати дані про смертність українців під час карантину

"На початку року ми звернулись до Держстату з проханням надати статистику по смертності в Україні, в тому числі й від хвороб органів дихання, грипу та пневмоній. Також хотіли відстежувати динаміку під час карантину... Наприкінці травня ми знову звернулися до Держстату з проханням надати дані, що охоплюють період карантину, проте дізналися, що служба не публікує цю інформацію під час карантину."

Статистику засекретили згідно до постанови уряду "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної інфекції ...". Тепер ви знаєте, як запобігати інфекціям )

no bloody comments.

https://opendatabot.ua/blog/447-death-statistics

Натрапив на відповідь Зеленському його колишнього соратника. Той пише, що йшов у владу щоб здійснити мрію і за півроку це їм вдалося. Мрія, як виявилося, полягала в тому, щоб демократичним шляхом сконцентрувати в своїх руках всю владу.

Прагнення до влади, як мрії, тим більше, до "всієї", це відомий науці досить серйозний психічний розлад. Але тут цікаво те, що практично таку ж мрію мав і здійснив раніше за них В.Ф. Янукович. Отже фантазія хворих людей досить обмежена.

Нескладно зрозуміти, які наслідки для населення країни матиме реалізація цими людьми своїх мрій. Будуть прагнути досягти їх до останнього живого українця.

Ольшанський: "Ми [громадяни] віддали державі частину своїх свобод, багато в чому — в кредит. Держава намагається нас переконати, що ми зробили це в обмін на безпеку. Але речей, які ми хочемо отримати взамін, куди більше. Справедливість — одна з них. Якщо її немає, ми зобовʼязані реформувати таку державу. Приблизно цим ми збираємося зайнятися".

Ці слова демонструють досить дивне ставлення героя до реальності і абсолютне ігнорування засад і закономірностей на яких існує і функціонує така система відносин, як держава. За таких умов, в принципі, не має вже жодного значення, чим вони збираються "зайнятися". Реальність виявиться зовсім іншою, ніж уявляє собі герой інтерв'ю. І це вже видно з наступного фрагменту.

Ольшанський: "Як я говорив раніше — індикатором стануть гроші, які Офіс зможе зібрати. Якщо нам не будуть платити, значить, нічого не працює... Ще раз повторю: якщо люди не платять, значить, вони не вірять. Якщо люди скажуть: "Нехай це фінансують якісь канадці, американці, англійці", тоді я відповім: "Вибачте, пацани, але якщо ви в це не вірите, чому ми маємо горбатитися?"

Дуже дивна логіка бізнесмена, який перетворився на чиновника! Пацани вже платять шалені гроші, щоб ви мали там можливість гратися у реформи. І пацанів ні про що не питають - просто забирають гроші, часто наперед. Навіть тіньовий бізнес опинився під тиском державного криміналу. Загальний рівень оподаткування в Україні - абсурдний. Рівень свободи економіки в Україні - на рівні відсталих країн Африки. І ці пограбовані і невільні люди мають платити ще більше? І в що пропонується вірити? У чергову забаганку начальства? Чому б не почати зі звільнення тих хто працює? І вони тоді вирішать кому і скільки і головне, за що, платити.

https://thebabel.com.ua/texts/45095-vibachte-hlopci-ale-yakshcho-vi-v-ce-ne-virite-to-chogo-mi-mayemo-gorbatitisya-velike-interv-yu-zastupnika-golovi-nacradi-reform-oleksandra-olshanskogo

Більше половини новин, які люди поширюють, вони самі не читали. Тепер ось твіттер хоче знати, а чи читали ви те, що хочете поширити і дає можливість спочатку відкрити посилання. Тобто, якщо ви читали текст і відкривали його не через твіттер, то він не знатиме про це і, на всякий випадок, поцікавиться.

https://www.niemanlab.org/2020/06/twitter-wants-to-know-if-you-read-that-article-before-you-retweet-it/

Держстат пояснив, чому не дає інформацію про причини смертей українців під час карантину.

Державна служба статистики не має даних про причини смертей українців навесні, адже через карантин відділи реєстрації актів цивільного стану повноцінно не працюють. Тому, фактично з початку березня Державна служба статистики не має інформації про причини смертей українців.

До кінця карантинних обмежень щомісячна статистична інформація про кількість померлих по Україні та за регіонами буде формуватися та оприлюднюватися без розподілу померлих за причинами смерті.

Після закінчення карантину тимчасові обмежувальні норми припинять свою дію, відділи реєстрації дадуть необхідні документи. На підставі цих даних Держстат сформує та оприлюднить на сайті інформацію щодо кількості померлих з розподілом за причинами смерті. (Ukrstat)

"Кумедь", як казала одна жінка в маршрутці.

Фонд Thomson Reuters запрошує журналістів з Азербайджану, Вірменії, Білорусі, Грузії, Молдови, України подати заявки на участь в інтенсивній 12-тижневій навчальній онлайн-програмі "COVID-19 HUB". Головною метою програми є надати теоретичні знання і поліпшити практичні навички журналістів щодо всебічного висвітлення спалаху коронавірусної інфекції та наслідків пандемії.

Навчальний курс розрахований на журналістів з досвідом роботи від 2-х років. Тривалість програми з 7 липня по 25 вересня 2020. Учасники зобов'язані 12 тижнів відвідувати заняття.

Дедлайн подання заявок - 26 червня 2020 року включно.

http://www.trust.org/media-development/opportunities/?sfid=a053z00000sP7lHAAS&sfProgId=a15D0000018F0LaIAK&areaOfFocus=null

Дивно чути від цілком ніби свідомих людей, що нам необхідна "сильна влада", здатна змінити ситуацію і т.і. Насправді, держава являє собою такий собі трамвай, і коли ви сіли за кермо трамваю, то розумієте наскільки наївно звучать вимоги різноманітності маршрутів. Сильний водій, чи слабкий, трамвай рухається так, як йому призначено. Він так сконструйований, такий його принцип роботи. Хочете змін і різноманітності? Пересідайте на інший транспорт.

До того ж, наш державний трамвай створений у радянські часи і з тих пір в ньому майже нічого не міняли. Хіба що перемалювали у нові кольори, організували окремий салон першого класу і переклали назву маршруту українською. Але він все той же старий радянський трамвай і рухається він тим самим маршрутом, бо іншого у нього немає. Сильне керівництво тільки додасть швидкості руху у тому самому напрямку - до остаточної перемоги соціалізму над життям.

Марно сподіватися на "сильну" руку - вона нічого не змінить, хіба що зірве кермо. А суттєво поміняти все зможуть лише всі люди разом - і сильні і слабкі - співпрацюючи і створюючи нову реальність. Єдине що необхідно, це випустити їх з того радянського трамваю.

Дивно, що перша леді здала тест на коронавірус без наявності відповідного законодавства про першу леді. Виходить, щось можна робити ось так, не чекаючи законів, виходячи із здорового глузуду. Хоча, знов таки, в конституції про здоровий глузд - ані слова. Глухий кут.

- Чому ви прагнете влади?
- Тому що ми молода команда, ми нові люди в політиці, ми не пройшли хрещення посадами, не маємо контактів з впливовими людьми...

...пройшов час...

- Чому наслідки вашого перебування при владі такі жахливі?
- Тому що ми молода команда, ми нові люди в політиці, ми не пройшли хрещення посадами, не маємо контактів з впливовими людьми...

Ось це "Андрюха" під час розмови з журналістами - це визнання, що прес-служби поруч з ним ніколи не було і, схоже, досі немає.

Містечко в США друкує дерев'яні гроші, щоб подолати кризу

Невеличке містечко в США почало друкувати свої гроші, щоб подолати наслідки пандемії.
Мер міста Теніно в штаті Вашингтон (населенням біля 2 тис) вирішив запровадити систему підтримки місцевого бізнесу. В бюджеті міста на це виділили $10 тис, але замість того, щоб роздавати федеральні долари, надрукували свої власні гроші на тонких клаптиках фанери.

Для друку використали друкарський верстат старої типографії, яка колись друкувала місцеву газету. Верстат 1860 року випуску знайшли у місцевому музеї.

Цей принтер вже використовували для друку грошей з дерева під час Великої депресії, коли місцеві гроші протягом року дозволили витягнути економіку регіону, відомого своїм бізнесом з обробки дерева, з глибокої кризи.

Надруковані в містечку гроші введено в обіг в межах міста і використовуються населенням і місцевим бізнесом для розрахунків. Всі мешканці міста, які втратили під час пандемії джерело своїх доходів отримують від мерії до $300 щомісяця у дерев'яних банкнотах номіналом по $25. Їх можна витрачати (з невеликими обмеженнями) в межах міста для придбання життєво важливих товарів. Компанії двічі на місяць мають змогу обміняти наявні дерев'яні купюри на державні долари.

На переконання мера міста цей план дозволяє тримати гроші в межах міста. “ Ви не заплатите фанерними купюрами в Амазоні”, наголошує він. (The Hustle)

https://digest.vistkar.com/issues/issue-451-256067

Сенат в Чехії підтримав конституційне право захищати зброєю себе і інших людей.

Сенат схвалив пропозицію конституційно закріпити право на захист себе та інших людей зі зброєю в руках на умовах, передбачених законом. За словами авторів документу, ця норма повинна допомогти протистояти тенденціям до роззброєння які ініціює ЄС. Подальша доля проекту, який підтримали 41 із 69 присутніх сенаторів, вирішить Палата депутатів, де очікується підтримка цієї ініціативи.

Поправками до Конституції Сенат хоче поширити Хартію основних прав і свобод, встановивши, що “право на захист власного життя чи життя іншої людини зі зброєю гарантується на умовах, передбачених законом”. Така зміна конституції не дозволить обмежити це право звичайним законодавством. Крім того, це посилить переговорну позицію Чехії в обговоренні інших регламентів ЄС. (Ceske Noviny via Вісткар)

15 червня - важливий день в історії всього людства.

15 червня 1215 року - під тиском аристократії, англійський король Іоанн Безземельний скріпив своєю печаткою документ під назвою Magna Carta (Велика хартія вольностей)

Її 63 статті гарантували права і привілеї феодальної знаті, надання свободи дій церкві і зобов’язували короля дотримуватися усталених норм права. Велика хартія вольностей вважається першим юридичним документом, у якому закладено основи концепції прав людини, створено передумови для подальшого утвердження свободи і верховенства права.

Одразу після підписання розпочалася громадянська війна і король Іоанн проігнорував свої зобов'язання. Після його смерті у 1216 році, документ Magna Carta з кількома уточненнями перевипустив його син Генрі III, і ще раз цей документ перевипускався у 1217 році.

З позиції права, не існує жодної "інтелектуальної власності". Інститут права власності поширюється виключно на фізичні об'єкти. Щодо ідей і творів не існує дефіциту, а отже не виникає необхідність вирішувати потенційні конфлікти шляхом правових процедур. Більше того, ви не можете створити "шедевр" - цінність твору надають інші люди, які оцінюють його у суб'єктивний спосіб. Автор немає права власності на думки і оцінки інших людей, а тому втрачає сенс грошова оцінка компенсації за відтворення творів і ідей. Той, хто відтворює ідею чи твір, здійснює це власними ресурсами і за власний кошт, а отже автор не може заборонити це іншим людям, без встановлення права "власності" на них і їхні ресурси. Держава "захищає" інтелектуальну власність саме тому, що не визнає права власності людини на саму себе і свої ресурси. З нами поводяться, як з рабами.

Культ інтелектуальної власності є видумкою державних регуляторів, які просто хочуть отримувати гроші за "захист" права від відтворення, яке раніше стримувалося технологічними обмеженнями, а в цифрову епоху є майже безкоштовним і загальнопоширеним, а держава на рівному місці створює "злочинців", яких невідомо за що переслідує і карає. Наука і бізнес в ринкових умовах вже давно почали відмовлятися від патентів, але чиновники стоять на "захисті прав" і заважають поширенню знань і культури.

https://www.epravda.com.ua/publications/2020/06/15/661666/

Коли чую, що Україна перебуває у "жахливому економічному стані", то це неправда. Україна перебуває у стані "успішного" державного управління, а ми спостерігаємо негативні наслідки цього "успіху", зокрема отруйний вплив на економічну діяльність людей.

Про безсумнівну успішність державного управління нам звітують його бенефіціари у своїх деклараціях, де вони відверто демонструють свої успіхи у сотнях мільйонів і мільярдах своїх статків. Справа в тому, що державне управління не має відношення до економіки, воно діє неекономічними методами, в першу чергу, агресією, примусом, насильством. Отже, такі показники в деклараціях, які свідчать про тотальне паразитування на економічній діяльності українців, з якої держуправлінці висмоктують ресурси і значною мірою поповнюють свої рахунки, дають підстави вважати, що стан економіки зовсім далекий від жахливого. Просто результат нашої досить успішної економічної діяльності опиняється в їхніх кишенях. В цьому і полягає сенс існування державного управління і держави взагалі.

А розмови про "жахливий стан економіки" потрібний їм тому, що їм хочеться ще глибше залізти у наші кишені, кишені людей, які працюють. Вони прагнуть ще більших успіхів в управлінні нами, економікою, країною. До останнього живого українця.

16 червня 1723 року - народився Адам Сміт, шотландський економіст і філософ-етик; засновник класичного напрямку сучасної економічної теорії.

Головна праця — “Дослідження про природу і причини багатства народів” (An Inquiry into the Nature and Causes of the Wealth of Nations), видана 1776 року.

У своїй найвідомішій праці Сміт з високою деталізацією систематизує сучасні йому ідеї. «Поділ праці повинен сприяти та розвивати продуктивність робочої сили найкраще», так розпочинає Сміт свою працю об'ємом понад 1000 сторінок.

Отримав в пошту шорт-лист номінантів на премію PRESSZVANIE. Майже нікого з тих, хто є претендентом, я не читав. Виключенням є кілька добре відомих імен. Вирішив використати цей шанс щоб познайомитися з творчістю претендентів на звання. Почав із номінації, яка мені цікава: «Економічна політика: фінанси, інвестиції». З невідомих мені причин вона опинилася в категорії "Бізнес". Боюся, організатори не цікавляться тим, чим бізнес відрізняється від політики, навіть економічної.

Віталій Андронік, Сегодня. В заявці автора на сайті є кілька посилань на тексти автора (не знаю хто їх пропонує). Лише два з шести відповідають номінації формально. Щодо змісту, то "Робота, гроші та підлітки: коли відправляти дітей заробляти" - це стаття про проблематику виховання і жодного слова про фінанси і інвестиції там немає. Стаття "В Україні бідняків менше, ніж у Франції: де проходить "межа бідності" - не ближче до теми номінації, серед інших номінацій є такі, які краще відповідають запропонованому тексту. У переліку статей автора на сайті "Сегодня" можна знайти широкий спектр тем, який натякає на те, що у автора немає жодної спеціалізації.

Марія Бабенко, Фокус. Серед шести матеріалів у заявці автора, я не знайшов нічого, що відповідало б номінації. Марія пише на різні теми пов'язані з бізнесом, державною статистикою, зокрема яка стосується зарплат. Але я не знайшов нічого про економічну політику, фінанси і, тим більше, інвестиції.

Надія Михальчук, Delo.uа. В заявці номінанта лише три тексти, один з яких є оглядом стану ринку нерухомості, а ще один - прогноз щодо курсу гривні. Стаття про золотовалютні резерви ближче до теми номінації, але є досить звичайним переліком статистичних даних із державних джерел та дуже загальних думок кількох експертів. Цього дуже мало, щоб з цим на щось розраховувати.

Ольга Пташка. Бізнес. В заявці Ольги 10 текстів, але тільки один заявлений за темою номінації. Насправді, текст "Готуємо за рецептом: як відкрити власний ресторан?" скоріше підходить під розділ "Бізнес", але дуже далекий від "економічної політики". Тест є викладенням розмови з власниками бізнесу і нічого про здатність автора аналізувати питання, пов'язані з інвестуванням і економічною політикою не говорить.

Денис Пристай, Суспільне. У автора в заявці лише два тексти. Можна погодитися з тим, що вони пов'язані із темою номінації. Але я не скажу, що обидва тексти мене чимось вразили. І перша і друга багатослівна стаття закінчуються, фактично, один і тим же висновком - все вирішить надходження кредиту МВФ. То може про це і необхідно було писати одразу? Про те, як саме і на що впливатиме кредит МВФ? Якщо це дійсно визначальний фактор? Замість цього автор пропонує підбірку урядової статистики і цитат із західних джерел та думок експертів зі словом "коронавірус" у заголовку - стандартний набір з "конструктора українського журналіста". Ну і важливо розуміти, що прогнози, в першу чергу, економічні, це дуже малоцінний для читача формат матеріалу на цю тему. Ми ніколи не знаємо всіх факторів, які будуть впливати на результат, отже, прогноз це завжди просто певна спекуляція. Ми перевантажені такими спекуляціями в ЗМІ.

Висновок короткий. Я недарма нічого не читав від згаданих авторів. Вони всі пишуть про що завгодно, але чомусь номінуються у цій номінації. Денис Пристай ближче всіх до "успіху", а два запропонованих тексти дуже мало додають до можливості оцінити його як журналіста. Скоріше він опинився у вигідному оточенні.