Якщо ви хотіли б розібратися в природі держави, але у вас виникають проблеми, спробуйте зайти з іншої сторони. Спробуємо застосувати аналогію. Кожна аналогія не дає всіх відповідей, але дозволяє побачити проблему з нового кута і побачити щось таке, що раніше не потрапляло в очі.

Я використовую аналогію, порівнюючи державу зі згубною, небезпечною звичкою людей. Згадайте алкоголь, наркоту, іншу хімію, яку люди вживають, щоб відірватися від реалій, від повсякденних проблем, поринути у світ фантазій та мрій. Так і держава. Це відносно недавня, але дуже згубна, небезпечна для людей звичка.

Головне, що тут важливо зрозуміти: такі звички по кишені лише багатим людям. Вони можуть собі це дозволити. Багаті можуть поринути у світ фантазій і мрій, незважаючи на колосальні витрати і важкі наслідки. Вони мають ресурси і можливості зупинитися, відновитися і утримати ситуацію під контролем. Для бідних такі згубні звички мають значно важчі наслідки. Вони їх вбивають. Бідні вимушені витрачати останнє на такі "задоволення", вони впадають у залежність і не здатні зупинитися.

Коли ми говоримо про "багатих людей", ми маємо на увазі людей, що живуть у багатих країнах з високим рівнем життя. Згубні звички не додають їм багатства, але воно вже є, завдяки сотням років розвитку у відносно вільних умовах без держав, або зі слабкими державами, тобто, майже без згубних звичок. Тепер вони мають що пропивати, що спускати. Вони бісяться "з жиру".

Коли ми говоримо про "бідних людей", ми маємо на увазі людей із бідних країн, країн, які мають у бекграунді сотні років бідності, соціалізму, тиранії. Вони і їхні попередні покоління втратили все, що вони мали, тепер вони рятуються у згубних звичках від бідності і злиднів. Вони вдаються до згубних звичок через відчай, небажання відповідати за своє життя, від бажання перекласти відповідальність на інших.

Важливо також розуміти, що у обох випадках, і у багатих і у бідних країнах, є ті, хто швидко багатіє завдяки захопленню людей згубними звичками. Тут і наркобарони і політики абсолютно подібні між собою саме у тому, що люди бідніють, збагачуючи їх.
І держава і наркота стають дуже привабливими для тих, хто хоче швидко розбагатіти, ігноруючи інтереси і права людей, зловживаючи їхніми слабкостями і невіглаством. І ті, і другі залучають також людей "з вулиці" до своєї "справи".

Отже, ще раз повторю. Будь-яка аналогія - неточна. Тут немає повного співпадіння, але єдине, що буде корисним для всіх, хто хоче знати більше про природу держави, то це розуміння, що державу можуть терпіти і бавитись у неї тільки відносно заможні люди, які вже встигли накопичити значні багатства і живуть в умовах відносно вільного ринку. Саме через багате минуле Європа виглядає так привабливо, хоча там люди також захопилися згубною звичкою - державою і "пропивають" багатство. Для нас в Україні відтворення такого ж способу життя на "широку державну ногу" є просто шляхом до самознищення. У нас немає ресурсів, на які ми можемо "гуляти", ігноруючи реалії і виклики сучасності. В наших умовах згубна звичка стає смертельною, хоча і швидко збагачує тих, хто тримає "державну справу" в своїх руках. Власне, це ми і спостерігаємо зараз. Українці або вмирають у бідності і з туманом в головах від державної пропаганди, або тікають в інші світи, де ситуація виглядає здоровішою.

Що ми б не розуміли, коли говоримо про державу, головним є те, що ми не можемо собі її дозволити. Спочатку необхідно розбагатіти, тобто необхідно працювати, а не "бухати" і "колотися" (чим і є політика) а потім, цілком можливо, ми знайдемо собі інші задоволення, менш згубні, ніж держава.

Наталія Лігачова говорить (мій переклад): "Тому, мені здається, пандемія прискорить перехід медіа на платний контент. Нинішня криза створить для цього передумови. Під час карантину люди стали активніше споживати медіапродукти, тому що з'явилося більше вільного часу. І, можливо, ця тенденція збережеться, тому що можна припустити, що після нинішнього досвіду дистанційної роботи багато працюватимуть на дому. Таким чином звільниться час, який витрачався на переїзди, перекури, з'явиться більше можливостей для медіаспоживання, а звідси і готовність платити за цікавий контент".

Як на мене, тут бракує причинно-наслідкового зв'язку. Так, під час карантину, люди, працюючи вдома, стали більше споживати медіа, тому що звикли таким чином в офісах вбивати робочий час. Але це споживання стало можливим саме завдяки безоплатності. Люди, цілком можливо, будуть більше працювати вдома, але кожний знає, що вдома працювати доводиться більше, ніж в офісі. А в умовах, коли економічна ситуація погіршиться, працювати доведеться більше, щоб зберегти звичний рівень доходів. Отже, часу на медіа буде менше. Люди використають на роботу час, який раніше витрачали в транспорті, де, багато хто читав, і зокрема, медіа. Тобто цей час не можна буде додати до споживання медіа. І зовсім не буде жодних підстав для того, щоб за таких умов - брак часу і грошей - люди почали більше платити за медіа.

https://fakty.ua/342709-pandemiya-uskorit-perehod-media-na-platnyj-kontent-natalya-ligacheva

Ще одне місце зацікавило мене у наведеному вище інтерв'ю Н. Лігачової.

"Ексклюзив - те, до чого видання завжди повинні прагнути. Думаю, ми наближаємося до ситуації, коли якісний контент зможе належним чином монетизуватися".

Ексклюзив в сучасному розумінні стає цінним, коли медіа заробляють на рекламі через Google (завдяки кращій позиції у пошуковій видачі), а не напряму, у читачів. "Якість" контенту в такому випадку визначає google-бот, а тому, ми бачимо в медіа не те, що потрібно аудиторії (медіа не дуже цікавлять ті, хто не платить), а те, що "вважає" якісним саме пошуковий робот.

Коли ми говоримо про аудиторію, то її цікавить не стільки ексклюзив, як такий, а те, як ті чи інші події інтерпретуються з урахуванням інтересів аудиторії. А це цілком може бути нова оригінальна інтерпретація того, що вже добре відомо, тобто, не є ексклюзивом. Ексклюзивність тут визначає читач, а не журналіст, коли збирається писати той чи інший матеріал. В житті людям потрібен певний час, щоб зрозуміти, чи є ті чи інші події чи явища, важливими для них. Одразу це можна збагнути лише коли йдеться про загрози і катастрофи. Отже, дійсно важливими можуть стати матеріали, де йдеться про те, що вже давно перестало бути ексклюзивним. Отже, розуміння ексклюзиву радикально міняється.

І останнє. Я спочатку пропустив цей пасаж про рекламу, але думаю, він заслуговує на увагу.

"Ми не знаємо, коли пандемія піде на спад. Навіть якщо це трапиться скоро, удар по економіці завдано дуже великий. І перше, що бізнес викреслює в кризовій ситуації зі своїх бюджетів, це витрати на рекламу. Роки два з нею буде сутужно. Тому, мені здається, пандемія прискорить перехід медіа на платний контент", говорить Н. Лігачова. (переклад мій).

Про рекламу можна писати багато, але головним тут є наступне. Реклама в ЗМІ для бізнесу є дорогою і не несе необхідного результату. Причиною цього є специфічна економічна ситуація в Україні, де значна частина живого бізнесу працює в тіні. Класичну рекламу замовляють лише потужні іноземні компанії, яким важлива "присутність", а не результат. Рекламуються також бізнеси, які належать людям із влади. Вони, зазвичай, також не залежать від реклами. Це інструмент відмивання бюджетних грошей. Ще одна характерна риса рекламного ринку України - це засилля шахрайської реклами. Це реклама різних фуфломіцинів і інших псевдо-ліків, "нульових" кредитів, "нульових" тарифів, різних шайхрайських проектів тощо. Для таких замовників важливим є не результат реклами, а факт присутності в ЗМІ, що має створити у споживача ефект авторитетності, надійності. Це класичний приклад, коли реклама є шляхом "відмивання" товарів і репутації.

Єдиним великим ринком "реклами" в Україні є ринок політичної реклами. Це також насправді не реклама, а спосіб фінансування ЗМІ державою.

Суттєвих змін ці ринки "реклами" через пандемію не зазнають. Впаде, скоріше за все, ринок політичної реклами. Тому що в бюджеті просто немає грошей. Це єдине падіння, яке негативно вплине на стан великих і середніх ЗМІ.

Чи прискорить все це перехід на платний контент? Думаю, що ні. Ми будемо більше політиків бачити в якості ведучих і "експертів". Виростуть політичні бюджети на соцмережі, які можливо зможуть засвоїти і деякі ЗМІ,

Ніколи не думав, що побачу таке ось "е/е" у заголовку новини від Інтерфаксу. Але сама новина цікава )

https://ua.interfax.com.ua/news/economic/660171.html

Внаслідок захоплення тотальним локдауном мільйони людей у найближчі роки захворіють на туберкульоз. У період до 2025 року у більше ніж 6 млн людей буде діагностований туберкульоз через те, що у нинішній ситуації локдауну фактично припинено діагностику і лікування. Для 1,4 млн це закінчиться смертю. Країни для яких створювалася модель поширення туберкульозу - Індія, Кенія і Україна. Тепер цю модель поширили на весь світ з урахуванням 3-місячного карантину і 10-місячного періоду виходу з нього. Через драконівські заходи під час карантину життя мільярдів людей змінилося. Зокрема, практично відсутня діагностика і профілактика захворювання на туберкульоз, який є бактеріальною інфекцією, що поширюється у повітрі.

https://www.cnbc.com/2020/05/06/coronavirus-millions-of-people-expected-to-fall-ill-with-tuberculosis.html

Розмови про стан підприємців в Україні дають шанс зрозуміти, що в Україні практично не існує підприємництва. Зверніть увагу, що статус "підприємця" в Україні це лише специфічна форма сплати податків. Точніше кілька форм "спрощеної" сплати. Держава зовсім не дарує цим людям можливість заощадити на податках. За те, що підприємець, обираючи ту чи іншу форму, може уникати податків, коли не отримує доходів (!), йому доводиться платити "дань" державі у вигляді ЄСВ. Тобто, навіть коли ви не працюєте, чи працюєте у збиток, платити необхідно. Додайте необхідність регулярно здавати звітність і ви відчуєте, що підприємець це фактично державний працівник, якого умовно-достроково відпустили попрацювати на себе.

Але повернемося до підприємництва. Чим займаються українські "підприємці"? Практично нічим, що вважається підприємництвом у світі. Більшість з підприємців України це фактично наймані працівники зі специфічною сплатою податків. Ще значна кількість таких людей, це люди, які взагалі не мають стабільної роботи (тобто своєї справи, для якої і займаються підприємництвом) і перебиваються випадковими заробітками. Додайте сюди людей т.з. вільних професій, які дуже далекі від підприємництва. Дійсно ознаки підприємництва можна знайти у тих, хто продає ті чи інші товари. Зазвичай, це досить традиційні форми малої торгівлі, які містять дуже мало діяльності, яку можна назвати підприємництвом. Ці люди, дуже часто, вимушені займатися таким підприємництвом, тому що на ринку просто немає роботи.

До речі, в інших країнах, де ще існує підприємництво, люди з такими, як в Україні заняттями, називаються або sole trader (торговець) або self-employed (самозайнята особа). Але навіть і там втручання держави у ринкову діяльність веде до розмиття підприємництва і нівелювання його значення. Чому так? Тому що саме підприємництво є єдиною рушійною силою економіки. Це хочуть приховати ті, хто хоче привчити людей до того, що головною рушійною силою економіки є уряд, держава, планування.

Майже 100% українських підприємців, які щось заробляють, заробляють те, що може більш-менш вважатися зарплатою. Вона заміняє їм ту саму підприємницьку винагороду, завдяки якій і розвиваються ринки і, як наслідок, багатіють люди. Саме через відсутність підприємництва ми не бачимо економічного розвитку і зростання рівня життя.

Коли за таких умов начальство пропонує підприємцям "кредити", то це виглядає знущанням, бо ніхто не здатен повертати кредити, коли всі твої заробітки це зарплата, яка йде на споживання (а для багатьох - виживання). Зрозуміло, що такі кредити опиняться в кишенях своїх людей, наближених до держбюджету, з якого вони і отримують свої доходи. Це, до речі, ще одна форма "підприємництва", характерна для України, коли "підприємець" обслуговує державу, фактично надаючи послуги відмивання грошей з бюджету.

Дивно, що наші медіа в умовах карантину зосередили свою увагу лише на міфічній "підтримці" підприємців державою, замість того, щоб нарешті викрити цей гігантський фейк, яким є т.з. "підприємництво" в Україні. Хоча, якщо розуміти стан медіа в Україні, такий перекіс у інтересах стає цілком очевидним.

Люди надалі пов'язують статус із заповненими книжками полицями. Під час відеоконференцій люди обирають саме таке тло, на якому їм приємно показатися іншим.

https://www.theguardian.com/commentisfree/2020/may/07/the-biggest-status-symbol-of-our-zoom-era-bookshelves

Єслі гдє-то коє-кто у нас порой...

Той, хто розуміє природу держави та розбирається у закономірностях її існування, не дивується подібним фактам. Це наочна ілюстрація того, як працює держава. Саме це трапляється, коли придумані начальством закони заміняють природне право, а верховним судом є державний суд. Як зрозуміти природу держави? Читати Гаєка, Мізеса, Ротбарда. Це знання, що досі не дійшло до масового читача, який живе в тумані пропаганди і під впливом теорій Маркса і Кейнса, які вірно служать саме державному начальству.

https://www.pravda.com.ua/news/2020/05/6/7250733/

В усіх міністерства створять посаду заступника з "цифрового розвитку"

Кількість чиновників в українському уряді зросте.

Усі міністерства протягом двох тижнів мають створити посаду заступника міністра з цифрового розвитку. Про це повідомив прем'єр-міністр Денис Шмигаль за підсумками наради з цифрової трансформації.

“За підсумками наради доручив усім міністерствам протягом двох тижнів створити посаду заступника міністра з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації, а також у місячний термін внести на розгляд кандидатури на цю посаду”, - написав Шмигаль у Telegram-каналі в четвер. (Інтерфакс-Україна)

https://digest.vistkar.com/issues/issue-427-246877

Це рейтинг впливовості в соціальних медіа серед молоді (від IREX). Молоді можна тільки поспівчувати. Напишу більше у наступному пості.

Сьогодні день народження Фрідріха Гаєка.

Фрі́дріх-А́вґуст фон Гаєк (нім. Friedrich August von Hayek; 8 травня 1899, Відень — †23 березня 1992, Фрайбурґ) — австрійський економіст та представник Австрійської школи економіки, послідовний захисник ідеалів економічної свободи, опонент Джона Мейнарда Кейнса, переконаний критик соціалізму, лауреат Нобелівської премії з економіки 1974 р.

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%80%D1%96%D0%B4%D1%80%D1%96%D1%85_%D0%93%D0%B0%D1%94%D0%BA

Відповів на кілька запитань Олени Холоденко. Таким чином отримав можливість висловити свої погляди на певні проблеми медіа і на те, що відбувається.

"Перетворити випадкових браузерів на свою аудиторію медіа зможуть лише після того, як перестануть працювати «на всіх», визначаться з тим, для кого вони працюють, якими є цінності і пріоритети цих людей і почнуть їх захищати. Але в умовах України це означає конфлікт з так званими «інтересами держави», яка не визнає інших інтересів і цінностей, крім інтересів чиновників, які називають державними. Чи готові наші медіа до цього? Швидше – ні".

https://detector.media/community/article/177017/2020-05-08-pid-chas-pandemii-ukrainski-zmi-pratsyuyut-yak-velika-pressluzhba-vladi-sergii-rachinskii/

Ось ще одна серйозна проблема українських медіа. Під виглядом opinion видання друкують часто відверту маячню, яка не лізе в жодні ворота. Проблема тут має два аспекти, або редактор взагалі не читає те, що пишуть автори, які мають відповідні посади і звання, або редактор просто не здатен зрозуміти написане. В обох випадках страждають читачі.

До речі, колонка автора є кристально чистим фейком, тому що не подає просто думку автора чи його переконання. Автор з глибокими помилками викладає сутність таких наукових методів, як праксеологія, та взагалі положень австрійської школи економіки, як економічної теорії. Його інтерпретація елементарно безграмотна. Без хоча б поверхового аналізу викладених автором поглядів неможливо ухвалювати рішення про публікацію, тим більше, що автор відверто спекулює на тому, що більшості читачів згадані погляди і теорії просто незнайомі.

https://focus.ua/opinion/economics/453931-sotsializm-2020_kak_ukraine_spasti_samu_sebia

Із моїх записів 2017 року.

Чим найбільше небезпечний культ Євросоюзу для українців? Це тією ілюзією, яка створюється і підтримується євробюрократією, про те, що у нас є необмежений час на експерименти з метою виростити (збудувати, розбудувати, оптимізувати, викохати, винянчити, викормити) якусь "правильну" державу на теренах України.

Держава, як будь-який інший соціалістичний (колективістський) проект, може існувати лише висмоктуючи ресурси, кров і плоть із підконтрольного населення для подальшого перерозподілу з метою збагачення купки бенефіціарів і забезпечення свого відтворення і розширення.

За серйозної загрози зубожіння, т.з. "багаті" країни залишають собі шанс на те, щоб скинути (серйозно обмежити) державне ярмо і повернутися до продуктивної ринкової співпраці, спираючись на ті ресурси, що ще залишаються у приватній власності і захищені звичайним правом. В Україні ми не мали періоду накопичення ресурсів і поширення права, ми одразу опинилися під владою грабіжників і їхнього грабіжницького закону.

Отже відступати нам нікуди, у нас немає резервного майданчика, який в Європі виник дякуючи перевагам ринку і капіталізму. І це маючи дві нищівні війни в анамнезі.

У нас в анамнезі комунізм-більшовизм - ми вийшли з радянського табору бідні, як церковні миші і одразу взялися за "розбудову держави". А сліпа віра в "справедливу державу", яку лише необхідно вибудувати, вже 25 років не дає більшості українців шансів подумати про себе, свої сім'ї, майбутнє своїх дітей, і радіти тому, що залишається від банкету можновладців або тому, що вдалося від них приховати і зберегти.

Ми так зайняті забезпеченням абсурдного збагачення купки керівників, провідників, обранців, лідерів, представників і інших засранців, що паразитують, сидячи на наших шиях, що не маємо часу озирнутися навколо.

А навколо відбуваються важливі події, які людині, здатній логічно мислити і вільній від культів і сліпої віри, дають всі підстави зрозуміти, що час держав, до яких звикли, як до єдино можливого способу існування людей, спливає. Розвалюється їхня ідеологія, політики вже не ховаються за розумними словами і беруть все, до чого здатні дотягнутися, колись "передові" соціальні держави програють глобальну конкуренцію, війна знову стає єдиним способом існування для багатьох держав.

Держава, кримінальна по суті система, виявилася неефективною і неконкурентноздатною у середньостроковій перспективі і по всіх позиціях програє вільному ринку і самоорганізації людей.

Якщо ми знову проігноруємо логіку і здоровий глузд, ми вже скоро опинимося сам на сам із колосальними економічними і соціальними викликами. Наші лідери і еліта заберуться геть у вільний від засилля держави світ, де будуть ще довго проїдати зароблене нами, але привласнене ними. А більшість з нас, з нашим нікому не потрібним "досвідом" державного будівництва, опинимося на узбіччі цивілізації, де будемо конкурувати за місце біля смітника історії, згадуючи - хто, коли і як завадив нам збудувати державу майбутнього.

Але враховуючи успіхи у створенні їжі прямим біосинтезом, не слід розраховувати на те, що смітники будуть великими і вистачить всім.

Дякую Отару за його згадку мого телеграм-каналу. Я ніколи не гнався за численною аудиторією, але мені приємно знати, що мої тексти читають люди, які мені самому цікаві і думку яких я ціную. Я пишу не тільки для однодумців, а для всіх, хто, власне, хоче думати і задумується над всім, що відбувається навколо. Я не ставлю за мету переконати когось. Я впевнений, що люди самі доходять до чогось, самі міняють свої погляди, самі відкривають для себе закономірності нашого життя. Саме так свого часу сталося і зі мною.

https://detector.media/community/article/177050/2020-05-11-povidmirayut-ti-media-yaki-buli-povnistyu-zalezhni-vid-reklami-otar-dovzhenko/

Міністр МЗС Кулеба: "У тому то і справа, що трудова міграція ніколи не була чиєюсь окремою зоною відповідальності, це був спонтанний, хаотичний процес. Особа взяла, знайшла собі за кордоном роботу, виїхала, а потім повернулася. Тепер же, з огляду на нові реалії, потрібна система. І тому, прем'єр-міністр Денис Шмигаль доручив віцепрем'єру Вадиму Пристайку цю систему відбудувати".

Соціалістична маячня.

https://ukr.lb.ua/world/2020/05/08/457047_dmitro_kuleba_vidnosini_z_ssha.html

Ситуація з вірусом стала ілюстрацією, що велика кількість новин не сприяє кращому розумінню ситуації.

Ви розумієте що відбувається не тоді, коли вам надають купу новин (інформації), а коли ви розумієте закономірності тих явищ, які мають місце.

Новини та різні "факти" насправді тільки ускладнюють ситуацію з виявленням закономірностей, тому що їх, ці факти, можна інтерпретувати у дуже різний спосіб, бо ми ніколи не знаємо всіх обставин, всіх факторів, які впливають на ситуацію. А це відкриває можливості для будь-яких фантазій.

Зрозуміти закономірності ви зможете не тоді, коли підвищите свій рівень "медіаграмотності", а тоді, коли вивчите засади теорії людської діяльності (праксеології), її фундаментальні аксіоми, та навчитеся мислити послідовно і логічно.

Корисне читання про стан справ з пандемією.

https://arbat.livejournal.com/1087963.html

Як справи у видавців під час карантину. Я звернув увагу на це:

"...є велика ймовірність, що зростатимуть ціни на паперову сировину і, відповідно, книжки стануть дорожчими. Але хто їх купуватиме, якщо доходи населення падатимуть?"

Це досить тривожний висновок. Ціни в умовах ринку визначаються попитом, а не витратами. Коли виробник готовий підвищувати свою ціну через зростання витрат на сировину, це означає тільки одне - ринковий попит на книги відсутній. Зростання ціни на продукцію означає падіння продажів і падіння виручки, тобто жодної "компенсації" зростання цін на сировину за рахунок зростання цін на книжки в ринкових умовах не відбувається.

Ціни на сировину зростають тому що пропозиція падає (внаслідок негативного впливу державного регулювання на ринки, на імпорт тощо), а попит залишається. З книжками ситуація інша. Тут немає проблем з пропозицією, але попит існує лише за умови, коли ціни не виходять за певний рівень. Цей рівень обмежено купівельною здатністю населення. Коли купівельна здатність падає, а ціни на книжки ростуть, ринок вмирає остаточно.

Отже, або видавці будуть змушені оптимізувати витрати з тим, щоб утримати ціни, або залишити масовий ринок і перетворити книжки на елітарний продукт, де існує інша цінова політика і попит зовсім інший.

Або вийти на вулиці і вимагати від уряду швидкої лібералізації економіки.

https://nv.ua/ukr/biz/experts/pislya-karantinu-shcho-bude-z-vidavnictvami-i-cinami-na-knizhki-50087375.html