І багато глядачів протестують? НСТУ - унікальне явище в світі медіа, коли проект на 1 млрд грн на рік існує виключно в інтересах тих, хто там отримує зарплату. Але прямою причиною проблем є афера попереднього начальства на чолі з авантюристом Арфушем, який таким чином купив собі посаду в Євроньюз. Ліквідація через банкрутство - це єдиний вихід.

https://stv.detector.media/kontent/resonans/vsi_rakhunki_suspilnogo_areshtovani_tse_prizvede_do_povnoi_zupinki_diyalnosti_nstu/

Злодії в кіно будуть користуватися Android.

За повідомленнями, компанія Apple забороняє “поганим хлопцям” в кіно користуватися своїми смартфонами. Райян Джонсон, сценарист і режисер стрічки “Knives Out" розповів, що Apple вітає використання своїх смартфонів в кадрі, за єдиним виключенням. iPhone не має опинитися в руках “негативних” персонажів, злочинців тощо. (CNBC)

Заголовок на УП: "На наступний день після Зе". На що?

2 березня народився Маррей Ротбард - американський економіст, представник австрійської школи в економічній науці, один з послідовників традицій Людвіґа фон Мізеса. Виступав за свободу підприємництва і невтручання держави в економічну діяльність. Представник лібералізму і прихильник ідеї анархо-капіталізму — суспільства без держави в її сучасному вигляді.

Він вважав державу «величезною зграєю крадіїв» — прихист найаморальніших, безвідповідальних та корисливих людей у будь-якому суспільстві. Він доводив, що оподаткування є пограбуванням у великих обсягах.

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%8E%D1%80%D1%80%D0%B5%D0%B9_%D0%A0%D0%BE%D1%82%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%B4

Як зростала кількість наукових ступенів в соціальних науках в США. Політичні науки (??) і психологія б'ють рекорди. Бум докторів політичних наук співпадає з розквітом соціальної держави, хтось має це все "пояснювати" і підводити під державу "наукову" базу.

Сучасна війна це інструмент держави, який дозволяє зацікавленим особам у владі заробляти суттєво більше, ніж у мирний час. На наших очах ми бачимо, як це відбувається на практиці. Насправді, ніхто з начальства не хоче воювати. Їх цікавлять можливості привласнити великі бюджети, які виправдовуються патріотичними цілями і піклуванням про народ. Новий телеканал - це фікція, через яку будуть відмивати гроші ті, хто зміг впарити цю ідею начальству, яке, так само, не проти взяти в цьому участь і вітає будь-яку подібну ініціативу. В Україні щойно закінчила своє іномовлення у "простір" відповідна інформаційна служба. Замість неї виникає ще одна - із ще більш мутними критеріями і метою. Тут важливо пам'ятати, що для пропаганди немає значення, чи її хтось дивиться чи слухає. Головне - поширення сигналу. Тобто, більше витрат - більше ВВП, як нещодавно пояснював прем'єр-міністр Гончарук. Звідки у них гроші на таке марнування? З наших кишень, з переказів заробітчан, з міжнародної "допомоги" (тобто, за рахунок наступних поколінь українців), з путінського газового транзиту, який ніхто ніколи не рахував.

https://telekritika.ua/uk/news/v-kieve-prezentuyut-konczepcziyu-novogo-telekanala-dlya-okkupirovannyh-territorij/

Смітсонівський інститут у Вашингтоні створив онлайн-платформу Smithsonian Open Access, куди виклав близько 3 млн фотографій експонатів, 2D- і 3D-моделей з різних підрозділів інституту, а це 19 музеїв, бібліотеки, 9 дослідних центрів, архіви та Національний зоопарк. Тепер користувачам відкрито доступ до творів мистецтва, музики, археологічним знахідкам і багатьом космічним експонатам. Згідно до офіційного повідомлення, файли можна завантажувати, друкувати, а також використовувати в комерційних цілях.

https://www.youtube.com/watch?v=B5vC2kweCNk

Моє негативне ставлення до проектів "суспільного мовлення" в Україні пояснюється тим, що вони є лише маскуванням державних каналів поширення пропаганди і паплюжать саму ідею незалежної від держави медійної активності.

Прикладом суспільного мовника здорової людини є американська радіомережа NPR.

Цієї середи виповнюється 50 років з моменту заснування NPR. Цікаво, що цей мовник започатковано на базі освітнього радіо кількох університетів, що є дуже природним середовищем для таких проектів.

Зараз на NPR працюють 862 людини, 390 - в новинах і 17 - у закордонних бюро. Радіо мережа нараховує 1,008 станій - членів та афілійованих членів. Тижнева аудиторія мережі складає 37 млн слухачів. 99 млн людей споживають контент NPR на різних платформах протягом місяця. NPR - лідер ринку подкастів, які мають 23.7 млн слухачів на місяць.

Доходи NPR у 2010 році складали $180 млн, Головним чином це була виручка від своїх програм, гранти, приватні внески і спонсорство. Станції мережі у 2009 році отримали лише 6% всіх доходів від державних установ різного рівня. У 70-80 роках минулого століття державне фінансування було значно більшим, але зараз складає не більше 2% всіх доходів NPR, які у 2018 році виросли до $252 млн.

Успішним суспільним мовником в Україні має шанси стати тільки радіо мережа, у поєднанні з онлайном, яка буде жити за рахунок спонсорів і приватних внесків. Але необхідні і зміни по той бік мікрофону. Україні необхідна вільна ліберальна економіка. Саме там будуть ті, кому потрібне справжнє суспільне мовлення.

https://current.org/2020/02/after-50-years-npr-upholds-public-broadcastings-founding-values/

Там, де держава контролює природні ресурси, нафту чи газ, чи все разом, і з цього бере своє багатство, головним міністром в уряді є міністр армії, тобто оборони. В державі, яка багатіє за рахунок безпосереднього пограбування населення, тобто податків, головний міністр в уряді - міністр поліції. І перший і другий в своїх урядах можуть в будь-який момент стати прем'єром, варто тільки захотіти. І це добре розуміють прем'єри і президенти.

Тут має значення тільки одне - "мова" починається тільки, коли включають камери.

https://www.youtube.com/watch?v=JAN_R9lH1MY

Як ми розійшлися зі змінами в уряді! Вже міняємо прем'єра. Як прізвище нового? Це ж ми з вами призначаємо собі менеджерів, щоб вони вирішували проблеми, які ми самі вирішити не здатні? А навіщо тоді держава?

Зараз би було чудово старий кабмін розпустити, а новий - не призначати. І кожний новий день додавав би нам знання про те, що кабмін потрібен тільки тим, хто в ньому працює.

Відомо, що комп'ютери непогано справляються з проблемами, яких без них би не було. Що стосується уряду, то він абсолютно безпорадний у вирішенні численних пролем, які сам постійно створює.

Система боротьби з відмиванням грошей шкодить не злочинцям, а всім нам

Міжнародна система боротьби з “брудними грошима” практично не дає результатів і шкодить всім нам. Настав час для радикальних змін у цій системі, яка залишає в руках злочинців 99.9% їхніх незаконних доходів, але коштує всім нам трильйони доларів.

Глобальна система моніторингу фінансових транзакцій мільярдів людей є практично безпорадною у боротьбі з грошима кримінального походження. а її гігантські витрати покриваються за рахунок звичайних людей і бізнесів. Її законодавча основа обмежує використання сучасних технологій на кшталт блокчейну чи штучного інтелекту.

Після запуску у 1989 році, агентство Financial Action Task Force (FATF), створене країнами G7 для боротьби з міжнародним криміналом, зокрема, трафіком наркотиків, замість того, щоб демонструвати переваги від приєднання до його практики, почало діяти шляхом “добровільного примусу”. Сьогодні 205 країн та юрисдикцій (в ООН налічується 193 країни) використовують поправки до законів від FATF. Закони цих країн вимагають від мільйонів бізнесів приєднатися до програм з боротьби з відмиванням грошей, щодня моніторяться мільярди транзакцій. Але теорія і практика виявилися різними речами.

Ця система ніколи, насправді, не працювала. Тому що критерієм її ефективності були показники, а не результати.

“Ефективність” системи визначалася відповідністю до певних правил і вимог, а також активністю зусиль, а не попередженням серйозних злочинів. За даними ООН, тільки 0,2% всіх відмитих криміналом грошей конфіскуються агентствами цієї системи. В ЄС у 2010-2014 роках лише 2,2% кримінальних транзакцій закінчилися конфіскацією коштів. (theCapital)

https://digest.vistkar.com/issues/issue-386-231148

Все, що необхідно знати про коронавірус від компетентної людини.

https://www.youtube.com/watch?v=ew4vBdK6HIg

Розумна професійна людина говорить до журналіста. "Немає значення, що відомі люди говорять на важливі теми...спілкуйтеся з фахівцями..."

https://www.youtube.com/watch?v=DkIZZCbxngQ

Україна - чудовий майданчик для вивчення природи держави. Багато явищ у нас присутні в "чистому" вигляді завдяки тому, що ми не мали в минулому достатньо тривалого періоду розвитку за умов відносно вільного капіталізму. Тоді, як у більшості країн Європи соціалізм на початку 20 століття почав розгортатися на ліберальному фундаменті, створеному капіталізмом і ідеологією індивідуалізму.

Отже соціалізм в Україні держава будує на руїнах, ща залишила попередня інкарнація соціалізму. Що виглядає досить іронічно.

В Україні можна побачити ілюстрації явищ, які виникали в Європі у 20-30-40 роки минулого століття. Так, наприклад, Хайєк у своїй книзі "Дорога до рабства" зазначав, що парламентаризм виявився абсолютно непридатним до виконання завдань з побудови соціалізму. Депутати могли погодитися щодо певних дуже загальних речей, але потім починалися непримиримі розбіжності щодо конкретних дій з виконання ніби узгоджених планів.

Хайєк пише про Англію 30-х років: "Нездатність демократично обраних органів здійснити те, що виглядає прямим дорученням виборців, неухильно веде до розчарування демократичними інститутами. До парламентів починають ставитися, як до місця, де займаються “балаканиною” некомпетентні депутати, не здатні виконати те, заради чого їх обирали. Починає набувати популярності переконання, що ефективне планування можливе, якщо “управління” забрати у політиків і передати до рук експертів, професійних чиновників чи незалежних самостійних органів. Подібні складності добре відомі соціалістам. Вже майже півстоліття минуло відтоді, як англійські економісти, подружжя Вебб, почали скаржитися на “зростаючу неспроможність Палати Громад справлятися зі своєю роботою”.

Парламентаризм, який виник і розвинувся в умовах лібералізму, виявився неспроможним у справі побудови соціалізму, коли запанувала ідея "управління" економікою.

Ось що пише Хайєк: "Люди можуть погодитися на прийняття адміністративної системи керування економікою у випадку, якщо їх переконали, що ця система зробить їх заможними. В дискусіях, що передували такому рішенню, мету планування могли визначити як “загальний добробут”, хоча цим тільки приховували відсутність дійсної згоди щодо цілей планування. Узгоджено було лише використання певного механізму. Однак, цей механізм можна застосовувати лише для досягнення загальної мети, а тому питання щодо конкретної мети, на досягнення якої буде скерована вся діяльність, виникне одразу, щойно виконавча влада вирішить перетворити єдиний для всіх план на план конкретних дій. І саме тут з’ясується, що згода щодо запровадження планування жодним чином не підкріплена згодою щодо цілей, які будуть досягатися плануванням. Люди, які погодилися на застосування централізованого планування, не маючи домовленості щодо його результатів, нагадують мандрівників, які вирішили здійснити спільну подорож, не погодивши маршрут. В результаті, більшість із них може опинитися там, куди вони і не збиралися."

Ось, власне, Україна і демонструє нам результат всього цього. Ми зовсім не там, куди збиралися під гаслами розбудови держави, під гаслами соціалізму.

Дуже дивна стаття. Зібрано багато статистичної інформації про "професійну сітку" в YouTube. Який висновок можна зробити з неї? Тільки один. Скоріше за все, її створювали люди, які розуміються на предметі і за цю роботу їм непогано заплатили.

Висновок, який винесено в заголовок - "як Youtube допоміг Зеленському стати президентом" - є не більше ніж гіпотезою, причому, яка ні на що не спирається. Немає жодних доказів того, що саме цей контент в YouTube якимось чином вплинув на поведінку людей і вони вирішили голосувати за Зеленського, відмовившись від своїх попередніх планів. Таких доказів і не може бути. Причинно-наслідковий зв'язок "підписався на канал "сітки" - проголосував за Зеленського" висмоктано з пальця.

Немає жодних підстав вважати, що контент соціальних мереж визначає політичні чи інші погляди людей, а тим більше, їхні конкретні дії, яким є голосування. В США дослідження такого роду показали однозначну відсутність зв'язку між тим, який контент людина лайкає і поширює в соцмережах і тим, як вона голосує. Я уважно свого часу переглядав дані таких досліджень, які з'явилися після того, як почалися масові звинувачення фейсбуку в поширенні "фейків від Трампа", які ніби допомогли йому виграти вибори. Ретельні опитування і інші дослідження показали, що ці висновки безпідставні. Люди голосують певним чином не тому, що читають щось специфічне в соцмережах, чи в медіа, а тому, що мають свої власні переконання, причому зовсім не обов'язково політичні, люди спираються на свій життєвий досвід, на обставини свого життя і життя своїх близьких, на своє розуміння бажаного майбутнього і шляхів його досягнення.

Звідки ж беруться такі висновки, як наведений вище у заголовку УП? Їх породжують ті, хто заробляє на створенні і поширенні політичного спаму. Ці "технологи" експлуатують "синдром самозванця", властивий більшості політиків, переконуючи своїх клієнтів у здатності технологій схилити маси людей до голосування за того, хто добре заплатить. Так вже давно заробляють телеканали, а віднедавна, це стало популярним "промислом" в соцмережах. Згадайте, скільки шахраїв колись їздили країною, читаючи лекції про те, як Обама виграв вибори, використовуючи інтернет. Політик, який прагне влади, із задоволенням хапається за будь-який магічний спосіб її отримати. Тим більше, що гроші, якій він платить, не його, а взяті із кишень виборців.

https://www.pravda.com.ua/articles/2020/03/10/7243022/

Журналістам нагадаю, що падіння цін на нафту жодним чином не впливає на ціну бензину. Тому що діє універсальний закон ринкового ціноутворення - ціна є результатом балансу попиту і пропозиції. Ціна на бензин значною мірою визначається попитом, який не падає. Ціна на бензин падала б в умовах конкуренції, але вона практично відсутня внаслідок жорсткого регулювання цього ринку державою. Ціна могла б впасти внаслідок зменшення податків і акцизів, але знову, таки лише за умови конкуренції.

Серед журналістів, які пишуть про економіку, все ще багато тих, хто вважає, що ціна визначається сумою витрат плюс прибуток. Це стара традиція, що бере початок із вчення розробленого Марксом - трудової теорії вартості. Її активно використовують українські чиновники і псевдоекономісти, коли розраховують справедливі, ринкові, науково-обґрунтовані і інші "чесні" ціни. Ці розрахунки - суцільна маячня, дуже далека від сучасної економічної науки і, тим більше, від практики.

Книжку вже можна купити. Кожний економічний журналіст має її хоча б прочитати.

https://www.yakaboo.ua/ua/tragedija-evro.html