Дітей в Україні тримають за ідіотів. За підтримки Українського культурного фонду.

Із Конституції у коміксах Братів Капранових:

"Як добре жити, коли маєш стільки прав! І кожне гарантоване
Конституцією!"

Шедевр у світі фейків і маніпуляцій можна скачати тут:

https://vsiknygy.net.ua/wp-content/uploads/2019/10/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%82%D1%83%D1%86%D1%96%D1%8F-%D1%83-%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%96%D0%BA%D1%81%D0%B0%D1%85_medium_size.pdf

"...проблема відсутності у нас цілого сегмента політики, спрямованої на уми і серця зовнішньої аудиторії", йдеться в статті.

Його немає, бо він не потрібен, а коштує дуже дорого. Українська держава веде тільки одну інформаційну війну - з українцями. Саме ця війна, на відміну від "війни з Росією", має для укранської держави ключовий сенс і важливі наслідки - питання виживання пострадянської системи влади. Росія також веде інформаційну війну з росіянами, а не з українцями чи Україною, але поширює її за своїми межами, бо має на це кошти і людей, які готові ці кошти "засвоїти".

А щодо "умів і сердець" зовнішньої аудиторії, то їх завойовують не пропагандою, а внеском у розвиток цивілізації. Українці загрузли в минулому через пост-радянську державу і поступово зникають зі світової арени, а ті, хто залишає Україну, розчиняються у світовому контексті. Ми дуже погано знаємо систему людських цінностей, бо досі позбавлені можливості їх широко практикувати. А світ не стоїть на місці і не чекає.

https://www.uifuture.org/publications/news/25146-my/prograemo/informatsiyny/viyny/rosii

“Основне завдання комунікації в цей історичний період – пояснити максимальній кількості людей – куди ми рухаємося, на що спрямовані наші реформи, навчитися заміряти проміжні результати, отримувати зворотний зв’язок, чути «клієнтів» (для кого робиться реформа), покращувати процеси”, – пише Федоров.

Шановний колега не враховує, що у держави немає "клієнтів". Її послуги нав'язуюься силою і існують виключно у монопольному середовищі, в тому вони, або зовсім не потрібні, або дуже дорогі і неякісні. Більше того, більшість людей чудово розуміють куди "рухається" держава і навчилися уникати наслідків "реформ". Держава не займається комунікаціями, вона поширює пропаганду. Її завдання не "пояснювати", а навпаки, маскувати реальний стан речей і створювати альтернативну реальність.

https://telekritika.ua/uk/news/fedorov-planiruet-peresmotret-podhod-k-kommunikacii-gosorganov/

Кілька корисних порад для тих, хто пише українською.

http://lviv1256.com/lists/ne-z-tykh-pir-a-vidtodi-ta-inshi-pravyla-ukrains-koi-movy-shparhalka-na-shchoden/

Спочатку ви ставите людям маніпуляційні запитання, а потім з їхніх слів, а не дій (!) робиться висновок про "ліво-авторитарність" українців. Насправді, те, які запитання підбиралися, більш ніж повністю характеризує той факт, що Київська школа економіки - це осередок пропаганди колективізму і етатизму. "Ліво-авторитарність" - це погляди експертів, а не тих, хто відповідав на запитання.

https://voxukraine.org/uk/sprava-nalivo-shho-dumayut-bilshist-ukrayintsiv-pro-derzhavnij-kontrol-ekonomiki-ta-osobistih-svobod/

Державне керівництво нічого не розуміє у тому, що відбувається в країні. В Україні немає такої проблеми - відсутність каналу російською мовою. Тим більше ще одного державного каналу. Українське ТБ, які і медіа загалом, задихається від засилля пропаганди.

"Буде потужний канал за три місяці. Концепція постійно розвивається", — сказав міністр".

Те, що концепції немає, ми розуміємо. Для Суспільного її досі немає і нічого. А от що означає "потужність каналу"? Гігантські витрати?

Один плюс у такого каналу буде. Тут журналісти будуть розмовляти мовою, яку знають і якою говорять і поза камерами.

https://telekritika.ua/news/russkojazychnyj-telekanal-zapustjat-cherez-tri-mesjaca-borodjanskij/

"Будучи совершенно неподготовленным человеком в вопросах макроэкономики и государственного управления, он при этом весьма не глуп и крайне практичен".

Мене не зацікавила спроба автора розгледіти якісь "предзнаменования". Я звернув увагу на повторення популярної банальності про відустність "підготовки" у питаннях макроекономіки і державного управління.

Не існує жодної "підготовки" у цих сферах уявної дільяності. Макроекономіка - це фіктивний термін мейнстрімної економіки, яким називають маніпулювання даними і моделями з метою легалізувати "державне управління", яке із перешкоди для економіки перетворюється на конструктивну діяльність. Відповідно, державне управління - це фіктивна діяльність, яка залишилася в державі з часів "політекономії соціалізму" для того, щоб до агресивного насильства додати привабливий наукоподібний фасад.

Саме тому, що держава це адмінстративна піраміда влади, тут не потрібні знання, наука чи кваліфікація. Тут необхідні специфічні характеристики особистості, властиві людям із порушеннями психіки. Важливими є готовність і здатність брехати, необхідними є відмова від загальнолюдських цінностей, від цінності репутації тощо. Успіху досягають тут люди про яких можна сказати "не глуп і крайне практичен". Вони цинічно наживаються на систематичній конфіскації чужої власності і не переймаються роздумами про право і мораль.

В українській журналістиці домінує радянський підхід до державного управління, як до діяльності без якої суспільство ніби нездатне до розвитку. Щоб виправдати "управління", людей для цього позбавляють суб'єктності, перетворюють у безропотні об'єкти управління, у яких немає цілей, цінностей, інтересів. Процвітає культ радянського планування господарчої дяльності та наповнення бюджету, надуваються міфи про "державні" інтереси, про державне "фінансування", "хто будуватиме дороги" і інші міфи.

Коли журналісти виходить із таких похідних у аналізі реальності, вони обов'язково приходять до пошуку "ворогів народу" і викриття "діяльності ворожих спецслужб і п'ятої колони". Міфічне підгрунтя не може привести до раціональних висновків.

https://www.liga.net/politics/opinion/taynye-jaby-zelenskogo-hronologiya-gibridnoy-voyny-s-kolomoyskim

"Українська влада знає, як доставити український контент до 80% мешканців тимчасово окупованих територій (ТОТ). Про це міністр культури, молоді та спорту Володимир Бородянський заявив під час свого виступу на Форумі єдності, що проходив 30 жовтня в Маріуполі". "Ми провели тести і знаємо, як це зробити. Я триматиму це в таємниці доти, доки можливо. Навіщо давати людям, які нам протидіють, додаткові інструменти впливу?" – сказав Володимир Бородянський."

Йому краще тримати все це в таємниці. Тому що "доставка контенту" - це хитрий термін, народжений в середовищі пропаганди. Для пропаганди немає значення, чи потрапив контент до споживача, чи люди читають і дивляться те, що йому "доставлено". Має значення саме "доставка" - тобто присутність в ефірі, наповнення медіа каналів. Пропаганда завжди цікавиться тільки етапом "поширення"- є поширення, отже завдання виконано. Чи це хтось побачить чи прочитає, немає значення. Гроші за "поширення" вже заплачені.

https://detector.media/infospace/article/172007/2019-10-30-volodimir-borodyanskii-mi-znaemo-yak-dostaviti-kontent-do-80-meshkantsiv-tot/

Поштова розсилка Вісткар:
"Twitter припиняє публікацію політичної реклами. Twitter CEO Джек Дорсі (Jack Dorsey) повідомив у кількох твітах, що платформа більше не прийматиме для поширення політичну рекламу. Більше деталей щодо змін буде опубліковано 15 листопада. Нові правила розміщення реклами почнуть діяти з 22 листопада. (Axios)"

В твіттері переконані, що будь-яке політичне повідомлення має "заробити" охоплення, а не купити його.

Кілька слайдів про перемогу онлайну над традиційними медіа в Україні.

https://ain.ua/2019/10/31/digitalisation-of-ukraine-2019/

Проекти під патронатом держави - це завжди схеми виводу і відмивання грошей з бюджету чи кишень населення за допомогою наближених до начальства економічних агентів - олігархів..

https://dt.ua/energy_market/zelena-energetika-uroki-ispanskoyi-327388_.html

Від сьогодні Анастасія Холявка — головна редакторка MediaLab.

https://medialab.online/news/newage/

П'ятнична рубрика minimax - мінімум слів, максимум музики.

https://www.youtube.com/watch?v=zwCALR8ZAm8

Нацрада оприлюднила рейтинги телеканалів за ІІ квартал 2019 року. У десятку найпопулярніших каналів серед користувачів послуги OTT/IPTV традиційно увійшли «1+1», «Україна», ICTV, СТБ, Новий канал, «Інтер», «2+2», ТЕТ, НТН, «К1». Серед т.з. "інформаційних" каналів – «112 Україна», NewsOne, Прямий канал.

https://www.nrada.gov.ua/rejtyngy-telekanaliv-sered-korystuvachiv-iptv-ott-u-ii-kvartali-2019-roku/

Я ніколи не міг дочитати хоча б до середини жодний текст автора, бо одразу натикався на нічим не доведені висновки, повторення банальних штампів пропаганди і підміну причин і наслідків. Те саме і з цим текстом. Набір цитат із новин без посилань на джерела зібрані у певну послідовність, яка має на меті довести висновок автора, який він зробив самостійно вже на початку статті. Навіть стародавній анекдот про те, що "хто володіє інформацією, той володіє світом", названо "шпигунською" істиною. А "управлінська" істина, на думку автора, звучить так: "Управляючи комунікацією, ми управляємо світом". Схоже, автор не розуміє фундаментальних засад людської діяльності, вважаючи людей пасивними об'єктами маніпуляцій "вищих сил". Але маніпулюють, каже далі автор, великий бізнес і політики - тобто, ті ж самі люди. Невже вони додумалися до чогось, до чого не здатна додуматися решта людей? І таких псевдотеорій там багато.

Якби людьми можна було маніпулювати і управляти їхнім вибором, то фондові біржі давно б закрилися. Розкажіть про управління людьми біржовим брокерам ))

https://dt.ua/SOCIUM/upravlyayuchi-komunikaciyeyu-mi-vodnochas-upravlyayemo-svitom-303654_.html

Антон пропонує книжки про бізнес і кар'єру. Їх безумовно корисно прочитати. Але необхідно розуміти важливу річ. Всі ці книги написані в середовищі відносно вільного ринку. Тобто, там, де діють закони економіки, право і мораль. Якщо коротко - універсальні закономірності. Наше середовище принципово інше. Тут також діяють ті ж самі закономірності, але саме середовище деформоване державним втручанням настільки сильно, що прояви цих закономірностей можуть бути принципово різні в різних умовах. Вони не універсальні. Більше того, ми були позбавлені шансу тривалого життя за умов дії права, тобто наша правова культура лише народжується і дуже слабка. Право - це інститут людської діяльності. Воно виникає і розвивається тільки в умовах вільного ринку. Наші ринки слабкі, штучно обмежені і монополізовані. Отже, спостереження і підходи із ринкового середовища у нас часто просто не працюють, або не дають очікуваного результату. Тому в Україні досвід Заходу в сфері ділової активності і кар'єри може застосовуватися дуже обмежено. Власне, саме тому українці і їдуть на Захід.

https://talks.happymonday.com.ua/knygy-dlja-karjery-vid-spivvlasnyka-nash-format/

Лише 1 мільйон українців забезпечили за 2014-2018 роки зростання ВВП Польщі на 11% (з 22%, які мали міце). Тобто, половина зростання польської економіки - це заслуга людей, які приїхали в чужу країну і працювали, незважаючи на фінансові проблеми, необлаштованість і бюрократичний опір.

Завдяки чому це їм вдалося? Завдяки ринковій економіці. Польська держава не втручається в економіку так сильно, як українська. Відносно вільні ринки в умовах конкуренції і правової культури відкривають можливості для всіх людей, які можуть заробляти і жити якісним життям.

http://digest.vistkar.com/issues/issue-320-208033

Розмови з такими людьми відрізняються тим, що говорять вони речі загальновідомі, банальні і відносно цікаві тільки людям, які ніколи не займалися власним бізнесом, зокрема, журналістам і численним працівникам ІТ-компаній.

Колись давно такі люди уособлювали "історії успіху" і зустрічі з ними мали довести широким масам, що наполегливість і праця здатні на великі звершення. Сьогодні, в умовах "соціальних держав" ініціатива і підприємництво наражаються на держрегулювання і податковий тиск, а тому успішність стає обмеженою і віносною. Гарною ілюстрацією такого стану речей є відсутність європейских компаній серед найдорожчих і найуспішніших компаній світу.

Там, де збереглися оази відносно вільних ринків - в США і, як не дивно, в Китаї, де уряд обмежив своє втручання в економіку в обмін за політичну лояльність, люди мають можливості для успішного розвитку, який збагачує всіх учасників ринкових відносин.

Цікаво, чи покаже пан Ма в Києві членський квиток Компартії Китаю?

https://ain.ua/2019/11/04/dzhek-ma-vpervye-priedet-v-kiev/

Євро - це помилка, вважає керівник Центробанку Угорщини

У статті в газеті Financial Times (FT), керівник Центрального банку Угорщини Дьордь Матолші (Gyorgy Matolcsy) наголосив на тому, що прийшов час шукати виходу із “пастки євро”. Він назвав невдалою ідею створити єдину європейську валюту.

“Минуло два десятки років з моменту створення євро, але більшість з необхідних ключових елементів для успішної глобальної валюти - єдина держава, бюджет, який охоплює не менше 15-20% спільного ВВП країн єврозони, відповідне європейське міністерство фінансів з міністром на чолі - досі відсутні", пише банкір.

Він також наголошує, що “більшість країн єврозони перебували у кращому стані до введення євро, ніж після того".
“Єдина валюта не була потрібна для історії успіху в Європі до 1999 року і більшість країн єврозони не відчули переваг він неї після того".

“Прийшов час відмовитися від цієї небезпечної і безрезультатної мрії", - пише далі Матолші, який називає євро “пасткою”.
“Нам необхідно зрозуміти, як визволитися з цієї пастки. Країни єврозони мають отримати право виходу з неї у найближчі роки, а ті, що залишаться, повинні створити більш надійну глобальну валюту", пропонує керівник Центробанку Угорщини. (FXStreet/CNBC)

https://digest.vistkar.com/issues/issue-321-208510

В чому полягає революція в медіа, про яку пишуть і говорять? В тому, що раніше стан медіа визначався тим, що відбувалося в редакціях, а тепер все визначає аудиторія. Тут важливо зазначити, що йдеться про журналістику, а не про пропаганду, яка масово вже замінила собою медіа і живе за іншими правилами.

Більшість професіоналів не хочуть віддавати контроль за станом медіа широким масам, бо вони звикли самостійно вирішувати всі аспекти функціонування медіа і взаємодії з іншими учасниками ринку, зокрема, з рекламодавцями. Але вони не хочуть помічати, що публіка вже не живе в умовах дефіциту медіаканалів. Більшість інформаційних сервісів перейшли в онлайн і їм просто не потрібні медіа, як носій. Рекламодавці також самостійно спілкуються з аудиторією. Більше того, аудиторія тепер здатна створювати альтернативу до медіа. Вона має всі можливості збирати і поширювати інформацію.

Отже, у медіа і журналістики є тільки один вихід - визнати зміни і пристосуватися до них. Але цього замало. Тепер ключовою вимогою для розвитку медіа є наявність масового попиту на журналістику. Він виникне тільки за умов розвитку ринкових відносин, спеціалізації і глибокого розподілу праці, тривалих виробничих ланцюжків. А це ознаки ліберальної економіки. Якщо в країні домінує держава, яка намагається все регулювати і втручатися у всі сфери людської діяльності, ринки занепадають, а з ними занепадає і попит на журналістику. В Україні такий попит ніколи фактично і не виникав.

Висновок - журналісти мають бути авангардом у боротьбі за лібералізацію економіки, за скорочення державного втручання, зменшення податків. Ми ж спостерігаємо протилежне - журналісти перебувають в авангарді симпатиків розширення держави, виправдовують адміністративний тиск і агітують за "державотворення". Наслідки цього відомі - люди, які могли б стати читачами і глядачами медіа в Україні тепер читають і дивляться польські газети і телепрограми. За останні 4 роки таких нарахували більше мільйона. Українські медіа просто втрачають свою потенційну аудиторію, створюючи "своїми руками" підстави для цього.

Важливо, що і українська держава також готова відмовитися навіть від лояльних медіа, як посередника і каналу поширення пропаганди, обираючи пряму агітаційну активність в онлайні. Зокрема, причиною таких змін є те, що на старі моделі державно-медійної співпраці просто не вистачає грошей. Отже, і тут медіа можуть опинитися ні з чим.