Ліві свого часу бралися захищати пролетаріат. Люди відмовили лівакам у їхньому піклуванні. Тепер ліві захищають природу. Вона відмовитися не може. Але відмовити їм знову життєво важливо. Наслідки їхнього піклування - бідність та війна.

Так звана "Нобелівська премія з економіки", а точніше Премія Центрального банку Швеції з економічних наук, яка присуджується Шведською королівською академією наук в пам'ять про Нобеля, цього року була присуджена за "експериментальні польові дослідження" пов'язані з боротьбою з бідністю. Державний банк відзначив економетричні роботи, які мають дуже мало спільного з економікою, так само, як і ця премія - з Нобелівською. Нагадаю, що економіка - це апріорна наука, яка використовує логіку, а не експериментальні дослідження, як природничі науки. В економіці неможливо повторити будь-який "експеримент", за умови незмінності всіх факторів, крім того, який вивчається. Отже результати будь-якого "експерименту" просто інтерпретуються так, як потрібно замовникам.

https://www.nobelprize.org/prizes/economic-sciences/2019/press-release/

Віталій Портников, виступаючи перед студентами-журналістами в Одесі, сказав, що немає сенсу ображатися на керівника Офісу президента, який заявив, що політикам журналістика не потрібна. Політикам, в першу чергу, таким, як Зеленський, чи Дональд Трамп, дійсно не потрібна, стверджує Портников. Так буде в майбутньому, говорить Портников. Лідер держави буде сам спілкуватися напряму з населенням - він, комп'ютер і люди. Журналісти, з незручними питаннями, нікому не будуть потрібні. Ми, журналісти, втрачаємо кілька важливих функцій, які завжди були сутністю нашої роботи, говорить Портников, маючи на увазі, в першу чергу, роль журналіста, як посередника між владою і населенням. Ми перестаємо бути репортерами і інтерв'юерами, каже він.

На думку Портникова, в такій ситуації для журналіста є лише один вихід - необхідно ставати особистістю. "Ми маємо визначати, хто буде видатним політиком, а хто буде ніким. Хто буде видатним письменником, а хто буде ніким", каже він. Якщо ми хочемо відбутися в журналістиці, ми маємо диктувати суспільству свої погляди на майбутнє, переконувати людей, що саме наші погляди є слушними. Що саме ми є законодавцями моди, а не ті хто цю моду створює. Це закон успіху в майбутньому, переконаний Віталій Портников.

На мою думку, Віталій Портников досить послідовно виклав доктрину державної пропаганди, яка не виживе в майбутньому у незмінному вигляді, імітуючи журналістику, і має трансформуватися на користь посилення її функції, як "четвертої" влади в умовах деградації перших трьох. Розуміння журналістики Портниковим базується на комунікаційній моделі, яка не передбачає наявності ринку і активного попиту на послуги медіа. Публіка для нього є пасивною масою, якою має керувати державна влада, а журналісти мають нести від неї слово істини в ці самі маси. Зараз маси розбещені інтернетом, а політики не виправдовують надій (не те, що колись) Портникова і йому до вподоби концепція "диктату" своєї думки населенню агітаторами і пропагандистами, на яких мають перетворитися журналісти.

Жодного відношення до журналістики, як незалежного від держави ринкового сервісу, міркування Портникова не мають. Ідея журнаілістики, як посередництва між владою і народом, є спробою замаскувати пропаганду під журналістику і ніколи не мала нічого спільного з реальністю.

Інтерв'ю залишиться жанром журналістики. Йому ніщо не загрожує. Репортерство трансформується з пошуку подій на пошук закономірностей, і це якісний розвиток цього жанру журналістики. Щодо "диктату", то на ринку це неможливо, але журналісти дійсно будуть ставати особистостями не тому що щось комусь диктують, а тому що вдало конкурують на ринку і набувають репутації та авторитету.

https://www.mixcloud.com/indrih/портников-у-одесі-виступ-перед-студентами/

У 2017 році Світовий банк випустив звіт, якому приділяють дуже мало уваги ентузіасти альтернативної енергетики і борці зі змінами клімату.

У звіті проаналізовано необхідність зібільшення видобутку різних мінералів, металів та інших речовин, необхідних для створення такої кількості електростанцій на вітрі і сонці, яка була б достатньою для генерації електроенергії, якою можна було б живити до половини світової економіки до 2050 року. Це необхідно, щоб досягти запланованого майже нульового рівня викидів парникових газів в атмосферу.

Для цього людству знадобиться: 34 млн тонн міді, 40 млн тонн свинцю, 50 млн тонн цинку, 162 млн тонн алюмінію і не менше. ніж 4.8 млрд тонн заліза. Це розраховано Світовим банком, який важко записати у лави екоскептиків. Отже, цілком можливо ці цифри будуть ще більшими.

Mail.ru в топ-20 України. Це наслідки блокування?

Кліматологія стає заполітизованою наукою, в якій не вітається вільна і незалежна думка.

https://www.youtube.com/watch?v=osoWI6mwe5U&t=400s

На вільних ринках ситим може стати тільки той, хто годує інших. У державі меншість їсть те, що забрала у більшості.

Пишуть, що "Захар Беркут" за перший вікенд зібрав 13 242 471 грн, а подивилися картину 148 068 глядачів. За зборами це другий результат в українському кіно.

Щоб уявити собі наведені вище суми зборів у перший вікенд картини "Захар Беркут": Бюджет картини склав 75 млн гривень, з них держпідтримка - 30 млн гривень.

Це катастрофічний зашквар. Прем'єр-міністр Гончарук сьогодні заявив, що мав "диплом недержавного зразка". Але сам себе називав "доктором філософії". Шахраї лізуть у владу першими.

Мій другий огляд одного дня на розмовному радіо.

https://detector.media/monitoring/article/171593/2019-10-16-ne-budte-yak-katerina-oglyad-odnogo-dnya-ukrainskogo-rozmovnogo-radio/

Ухвалений закон "Про викривачів корупції" є потужним кроком уряду у напрямку консолідації своїх рядів з метою більш ефективного і безпечного привласнення ресурсів населення.

Як і у більшості інших подібних текстів, у цьому мета документу також ретельно приховується за популярною тезою "боротьби з корупцією".

Ухвалення такого закону дає головний сигнал всім зацікавленим особам - причини і джерела "корупції" залишаються недоторканими. Держава не збирається обмежувати своє втручання у життя населення, а отже, поле корупційних дій залишається широким, як і раніше.

Акцент переноситься на викриття слабких ланок у системі корупційної активності, таких, які несуть загрозу викриття механізмів присвоєння коштів та каналів їхнього розподілу.

Інша важлива функція - викриття зрадників та фактів нечесної конкуренції за ресурси. Корупційні дії мають свою логіку і систему, яка базується на ієрархічній піраміді в середині держави і неписаних правилах. Закон дає в руки держави інструмент реагування на сигнали "своїх" і тихого усунення тих, хто втратив "відчуття міри".

Жодної проблеми "стукачів" цей закон не породжує. Більшість випадків "корупції", з якою стикаються громадяни, є фактично послугами, які надаються їм чиновниками і держслужбовцями з метою обійти ідіотизм державного регулювання. Побутовий хабар, в більшості випадків, це плата за збереження сил, нервів і часу. Та за певні гарантії, які, зазвичай, невідомі в системі держуправління. Той, хто "взяв", частіше відповідатиме за результат, на відміну від випадків безоплатних державних "послуг".

Навіть серед громадян, які ще вірять у "боротьбу з корупцією", все більше тих, хто просто не вірить державі. Люди розуміють, що немає жодного сенсу скаржитися на чиновника - він там сидить не випадково, над ним є начальство з яким він ділиться, а будь-який "захист" викривача з боку держави є фікцією і пасткою для наївних.

В умовах, коли грошей мало і взяти їх складніше, начальство піклується про те, щоб награбоване потрапляло до найбільш "достойних". Вони також хочуть захиститися від несподіванок і загроз, які їм важко попередити і передбачити. Такі закони, як щойно ухвалений у Верховній раді, і покликані підвищити комфорт цих людей, які не бережуть себе захищаючи інтереси народу.

Уряд радить скаржится на дії уряду самому ж уряду. Це стара радянська система "народного контролю". Тоді скаргу розглядали разом із тим, на кого скаржилися і йому ж доручали "відреагувати".

https://bykvu.com/ua/bukvy/kabmin-sozdal-komissiju-po-zashhite-biznesa/

«Ми перейшли від сприйняття інтернету як засобу поширення демократії до розуміння того, що інтернет може бути ворогом демократії», — вважає філософ.

Словом "демократія" тут сором'язливо замінено слово "держава". Власне, демократія це лише одна із форм організації державної влади, яка зараз дуже популярна в світі.

"Тому — так, я думаю що потрібно регулювати інтернет більше. Як — це окреме питання", говорить філософ.

Що це означає на практиці? Відмову від інтернету. Інтернетом не можна "керувати" - він так влашований. Коли говорять про "китайську модель", то важливо розуміти, що інтернет-середовище поки що серйозно не бралося за проблему протистояння контролю. З іншого боку, наприклад, Роскомнадзор так і не зміг заблокувати телеграм. В Україні блокування vk і яндекса також виявилися фіктивною бюрократичною забавкою. Отже, регулювати інтернет можна тільки шляхом знищення його.

https://ms.detector.media/web/online_media/chomu_potribno_regulyuvati_internet_vidpovidae_frensis_fukuyama/

Мій "top" список - це 60-70-і, але і у 90-х було що послухати.

https://www.youtube.com/watch?v=EtunN6ZdcfU

Спочатку ви використовуєте гімн країни як звуковий супровід своїх політичних і чиновницьких збіговиськ, а потім дивуєтесь хоровому співу )

зі стрічки ФБ

Непогана спроба визнання того факту, що вся державна банківська система є суцільним шахрайством. В західних країнах люди визнавали грошима виключно специфічні товари - дорогоцінні метали, якими були золото і серебро. Паперові гроші виникли як розписки за золото і срібло певної ваги. Пізніше головні валюти були прив'язані до ваги золота і гарантувався обмін банкнот на метал. Далі, золотий стандарт був скасований урядами і паперові гроші стали інструментом створення інфляції - найнадійнішого державного податку, який генерував бідність.

В Україні нам одразу запропонували папірці, які ніколи не були "грошима". Це так звані фіатні гроші, тобто гроші, введені наказом начальства. Ми змушені віртити в те, що це гроші. І цілком справедливо, не віримо в це, використовуючи їх тільки для поточних розрахунків, а для зберігання і заощаджень ми міняємо їх на більш "якісні" гроші, що мають "золоте" минуле - долари, в першу чергу. А держава має легальну можливість постійно друкувати гроші, руйнуючи добробут людей.

https://nv.ua/ukr/biz/finance/gontareva-pro-privatbank-piramida-girsha-vid-mmm-novini-ukrajini-50048913.html

Один з найбільших міфів, які поширюються, в першу чергу, завдяки медіа - це існування "державної" власності. Це пропагандистський фейк. Власність завжди "приватна", тобто цей інститут є результатом взаємодії людей, індивідуумів в умовах коли ресурсів бракує "на всіх". Логічно власність починається із власності на себе, на своє тіло.

Те, що називають державною власністю є формою приватної власності державних чиновників, які конкурують за неї і контролюють її не економічними, а силовими і адміністративними методами. Люди чудово відчувають, що "державна" власність це нічия.

Тобто, в економіці існує або "власність", або "нічійність". Існують тільки такі правові способи набуття власності: перше привласнення нічійного, купівля у власника, дарування власником, наслідування у власника.

Свідоцтво хору "академічний" виявилося недержавного зразка. Є курси, ну ви знаєте...

В'язні однієї з тюрем Нью-Йорку перемогли у дебатах студентів Гарварду

В'язні одного із виправних закладів на сході Нью-Йорка провели у вересні дебати зі студентами - членами дискусійного клубу престижного Гарвардського університету і отримали переконливу перемогу.

Дебати були ініціативою Bard Prison Initiative, програми, яка покликана запропонувати вищу освіту тим в'язням, які відповідають необхідним вимогам.

Дискусійний клуб в'язниці має вже історію успішних дебатів. Вони, зокрема, перемагали відомий в цих колах дискусійний клуб студентів університету із Вермонту та курсантів з військової академії Вест-Пойнт.

У дебатах з членами дискусійного клубу Harvard College Debating Union, ув'язнені були змушені відстоювали позицію, якій вони, насправді, запекло опонують. Таке часто трапляється у подібних дискусіях. В'язням довелося захищати право державних шкіл відмовляти у прийомі дітей іммігрантів, які не мають необхідних документів.

Команда в'яниці готувалася до дебатів у дуже складних умовах: доступу до інтернету не було взагалі, а отримання будь-яких друкованих матеріалів необхідно було узгоджувати з адміністрацією закладу, що суттєво затримувало підготовку.

Але можливість отримати бажану університетську освіту для багатьох в'язнів мала виняткове значення.

Згідно до Bard Prison Initiative, яка вже відкрила доступ до освіти 300 колишнім в'язням в штаті Нью-Йорк, менше їхніх 2% студентів пізніше знову опинялися за ґратами. Для порівняння, 68 з кожних 100 ув'язнених по всій країні протягом трьох років після звільнення, знову повертаються в тюрми. (CNN)

https://digest.vistkar.com/issues/issue-311-206056