Медіа, людина, держава
1.29K subscribers
1.04K photos
20 videos
2 files
2.82K links
Незалежний дайджест від Сергія Рачинського. Підтримати канал: https://www.patreon.com/vistkar

Щоденний дайджест новин Вісткар https://vistkar.substack.com/

питання, побажання, критика: sergiy.rachinsky@gmail.com
Download Telegram
Тим часом в ЗМІ: Найважливіші новини виділені кольором
Вишло інтерв'ю з редактором із The Economist. На жаль, запитання виявилися досить банальними, а відповіді загальними. Так буває звжди, коли співрозмовники існують в дуже різних економічних умовах, у дуже відмінному контексті, політичній культурі, бізнес-середовищі. Фактично це розмова людей з різних планет, і однаковими словами вони називають дуже різні речі (показовим є питання про "олігархів", які впливають на медіа" і відповідь).

Що привернуло мою увагу:

1. "В нашій медіагрупі The Economist приблизно половина співробітників має економічну освіту Оксбриджа (так одним словом називають британські Оксфордський та Кембриджський університети, – АЯ) Або американського еквівалента". Зверніть увагу - не журналістська освіта, а економічна з університету. Тобто, це не економічні журналісти, а економісти, які пишуть в медіа. Це визначальна відмінність.

2. "Ваш обов’язок – інформувати". У нас це розуміють буквально, без урахування стану ринків і попиту на інформацію. Тут важливо розуміти, що журналіст не задовольняє потребу в інформації (за Маслоу), а надає ринкову послугу. Без достатнього розвитку ринків, інформування перетворюється на пропаганду (раніше в інтерв'ю Енн заувжила, що Україні потрібне "зростання економіки", тобто лібералізація і розвиток підприємництва, і це ключ до розуміння решти її слів).

3. Я не дуже зрозумів останній фрагмент інтерв'ю про соцмережі і пропаганду: "Часто говорять, що нам не потрібні журналісти, щоб спілкуватися з людьми, що можна спілкуватися безпосередньо через соцмережі". Кому спілкуватися? з якими людьми? Не ясно було і самій Енн, як мені здалося. Якщо це наїзд на нинишніх політиків в Україні, то їх цікавить не спілкування, а поширення пропаганди. Енн згадала стару приказку: "журналістика – це те, що хтось ніколи не хотів би побачити опублікованим, а все інше – це реклама. І це насправді так". Отже, вона таким чином дала зрозуміти, що політикам журналістика дійсно не потрібна. Що і було необхідно довести.

https://voxukraine.org/uk/redaktorka-the-economist-ukrayini-potribno-bilshe-ekonomichnogo-zrostannya/
В онлайні доступна книжка "Ukraine in Histories and Stories" - збірка есеїв українських авторів англійською. І що ви думаєте? Про Путіна згадують вже у другому рядку передмови. Сподіваюся побачити книгу українських інтелектуалів, де не буде згадуватися Путін. Взагалі.

https://ukraineworld.org/storage/app/media/UkrHisStor_Internews_MF_Web_small.pdf
Генерація гігантської кількості законопроектів, це не тільки імітація діяльності, але і спосіб перебування в інформаційному просторі. Внесення законопроекту, відкликання його - це поширення спаму, експлуатація залежності медіа від держави.
Ліві свого часу бралися захищати пролетаріат. Люди відмовили лівакам у їхньому піклуванні. Тепер ліві захищають природу. Вона відмовитися не може. Але відмовити їм знову життєво важливо. Наслідки їхнього піклування - бідність та війна.
Так звана "Нобелівська премія з економіки", а точніше Премія Центрального банку Швеції з економічних наук, яка присуджується Шведською королівською академією наук в пам'ять про Нобеля, цього року була присуджена за "експериментальні польові дослідження" пов'язані з боротьбою з бідністю. Державний банк відзначив економетричні роботи, які мають дуже мало спільного з економікою, так само, як і ця премія - з Нобелівською. Нагадаю, що економіка - це апріорна наука, яка використовує логіку, а не експериментальні дослідження, як природничі науки. В економіці неможливо повторити будь-який "експеримент", за умови незмінності всіх факторів, крім того, який вивчається. Отже результати будь-якого "експерименту" просто інтерпретуються так, як потрібно замовникам.

https://www.nobelprize.org/prizes/economic-sciences/2019/press-release/
Віталій Портников, виступаючи перед студентами-журналістами в Одесі, сказав, що немає сенсу ображатися на керівника Офісу президента, який заявив, що політикам журналістика не потрібна. Політикам, в першу чергу, таким, як Зеленський, чи Дональд Трамп, дійсно не потрібна, стверджує Портников. Так буде в майбутньому, говорить Портников. Лідер держави буде сам спілкуватися напряму з населенням - він, комп'ютер і люди. Журналісти, з незручними питаннями, нікому не будуть потрібні. Ми, журналісти, втрачаємо кілька важливих функцій, які завжди були сутністю нашої роботи, говорить Портников, маючи на увазі, в першу чергу, роль журналіста, як посередника між владою і населенням. Ми перестаємо бути репортерами і інтерв'юерами, каже він.

На думку Портникова, в такій ситуації для журналіста є лише один вихід - необхідно ставати особистістю. "Ми маємо визначати, хто буде видатним політиком, а хто буде ніким. Хто буде видатним письменником, а хто буде ніким", каже він. Якщо ми хочемо відбутися в журналістиці, ми маємо диктувати суспільству свої погляди на майбутнє, переконувати людей, що саме наші погляди є слушними. Що саме ми є законодавцями моди, а не ті хто цю моду створює. Це закон успіху в майбутньому, переконаний Віталій Портников.

На мою думку, Віталій Портников досить послідовно виклав доктрину державної пропаганди, яка не виживе в майбутньому у незмінному вигляді, імітуючи журналістику, і має трансформуватися на користь посилення її функції, як "четвертої" влади в умовах деградації перших трьох. Розуміння журналістики Портниковим базується на комунікаційній моделі, яка не передбачає наявності ринку і активного попиту на послуги медіа. Публіка для нього є пасивною масою, якою має керувати державна влада, а журналісти мають нести від неї слово істини в ці самі маси. Зараз маси розбещені інтернетом, а політики не виправдовують надій (не те, що колись) Портникова і йому до вподоби концепція "диктату" своєї думки населенню агітаторами і пропагандистами, на яких мають перетворитися журналісти.

Жодного відношення до журналістики, як незалежного від держави ринкового сервісу, міркування Портникова не мають. Ідея журнаілістики, як посередництва між владою і народом, є спробою замаскувати пропаганду під журналістику і ніколи не мала нічого спільного з реальністю.

Інтерв'ю залишиться жанром журналістики. Йому ніщо не загрожує. Репортерство трансформується з пошуку подій на пошук закономірностей, і це якісний розвиток цього жанру журналістики. Щодо "диктату", то на ринку це неможливо, але журналісти дійсно будуть ставати особистостями не тому що щось комусь диктують, а тому що вдало конкурують на ринку і набувають репутації та авторитету.

https://www.mixcloud.com/indrih/портников-у-одесі-виступ-перед-студентами/
У 2017 році Світовий банк випустив звіт, якому приділяють дуже мало уваги ентузіасти альтернативної енергетики і борці зі змінами клімату.

У звіті проаналізовано необхідність зібільшення видобутку різних мінералів, металів та інших речовин, необхідних для створення такої кількості електростанцій на вітрі і сонці, яка була б достатньою для генерації електроенергії, якою можна було б живити до половини світової економіки до 2050 року. Це необхідно, щоб досягти запланованого майже нульового рівня викидів парникових газів в атмосферу.

Для цього людству знадобиться: 34 млн тонн міді, 40 млн тонн свинцю, 50 млн тонн цинку, 162 млн тонн алюмінію і не менше. ніж 4.8 млрд тонн заліза. Це розраховано Світовим банком, який важко записати у лави екоскептиків. Отже, цілком можливо ці цифри будуть ще більшими.
Mail.ru в топ-20 України. Це наслідки блокування?
Кліматологія стає заполітизованою наукою, в якій не вітається вільна і незалежна думка.

https://www.youtube.com/watch?v=osoWI6mwe5U&t=400s
На вільних ринках ситим може стати тільки той, хто годує інших. У державі меншість їсть те, що забрала у більшості.
Пишуть, що "Захар Беркут" за перший вікенд зібрав 13 242 471 грн, а подивилися картину 148 068 глядачів. За зборами це другий результат в українському кіно.
Щоб уявити собі наведені вище суми зборів у перший вікенд картини "Захар Беркут": Бюджет картини склав 75 млн гривень, з них держпідтримка - 30 млн гривень.
Це катастрофічний зашквар. Прем'єр-міністр Гончарук сьогодні заявив, що мав "диплом недержавного зразка". Але сам себе називав "доктором філософії". Шахраї лізуть у владу першими.
Ухвалений закон "Про викривачів корупції" є потужним кроком уряду у напрямку консолідації своїх рядів з метою більш ефективного і безпечного привласнення ресурсів населення.

Як і у більшості інших подібних текстів, у цьому мета документу також ретельно приховується за популярною тезою "боротьби з корупцією".

Ухвалення такого закону дає головний сигнал всім зацікавленим особам - причини і джерела "корупції" залишаються недоторканими. Держава не збирається обмежувати своє втручання у життя населення, а отже, поле корупційних дій залишається широким, як і раніше.

Акцент переноситься на викриття слабких ланок у системі корупційної активності, таких, які несуть загрозу викриття механізмів присвоєння коштів та каналів їхнього розподілу.

Інша важлива функція - викриття зрадників та фактів нечесної конкуренції за ресурси. Корупційні дії мають свою логіку і систему, яка базується на ієрархічній піраміді в середині держави і неписаних правилах. Закон дає в руки держави інструмент реагування на сигнали "своїх" і тихого усунення тих, хто втратив "відчуття міри".

Жодної проблеми "стукачів" цей закон не породжує. Більшість випадків "корупції", з якою стикаються громадяни, є фактично послугами, які надаються їм чиновниками і держслужбовцями з метою обійти ідіотизм державного регулювання. Побутовий хабар, в більшості випадків, це плата за збереження сил, нервів і часу. Та за певні гарантії, які, зазвичай, невідомі в системі держуправління. Той, хто "взяв", частіше відповідатиме за результат, на відміну від випадків безоплатних державних "послуг".

Навіть серед громадян, які ще вірять у "боротьбу з корупцією", все більше тих, хто просто не вірить державі. Люди розуміють, що немає жодного сенсу скаржитися на чиновника - він там сидить не випадково, над ним є начальство з яким він ділиться, а будь-який "захист" викривача з боку держави є фікцією і пасткою для наївних.

В умовах, коли грошей мало і взяти їх складніше, начальство піклується про те, щоб награбоване потрапляло до найбільш "достойних". Вони також хочуть захиститися від несподіванок і загроз, які їм важко попередити і передбачити. Такі закони, як щойно ухвалений у Верховній раді, і покликані підвищити комфорт цих людей, які не бережуть себе захищаючи інтереси народу.
Уряд радить скаржится на дії уряду самому ж уряду. Це стара радянська система "народного контролю". Тоді скаргу розглядали разом із тим, на кого скаржилися і йому ж доручали "відреагувати".

https://bykvu.com/ua/bukvy/kabmin-sozdal-komissiju-po-zashhite-biznesa/
«Ми перейшли від сприйняття інтернету як засобу поширення демократії до розуміння того, що інтернет може бути ворогом демократії», — вважає філософ.

Словом "демократія" тут сором'язливо замінено слово "держава". Власне, демократія це лише одна із форм організації державної влади, яка зараз дуже популярна в світі.

"Тому — так, я думаю що потрібно регулювати інтернет більше. Як — це окреме питання", говорить філософ.

Що це означає на практиці? Відмову від інтернету. Інтернетом не можна "керувати" - він так влашований. Коли говорять про "китайську модель", то важливо розуміти, що інтернет-середовище поки що серйозно не бралося за проблему протистояння контролю. З іншого боку, наприклад, Роскомнадзор так і не зміг заблокувати телеграм. В Україні блокування vk і яндекса також виявилися фіктивною бюрократичною забавкою. Отже, регулювати інтернет можна тільки шляхом знищення його.

https://ms.detector.media/web/online_media/chomu_potribno_regulyuvati_internet_vidpovidae_frensis_fukuyama/