На першому фото кримськотатарський жіночий костюм (1908 рік).

На другому фото кримськотатарське плаття “anter”, зверніть увагу на рукави — вони звужувалися до низу і мали трикутну або трапецієподібну форму. Завдяки таким рукавам кримська татарка повністю закривала тильну сторону долоні. Зʼявлятися в суспільстві з непокритими долонями вважалося непристойно. Вдома краї рукавів відвертались (як лівий рукав на фото) і можна було побачити контрастну частину.

Також зверніть увагу, що в сукні відкрите декольте, тому частково було видно натільну сорочку. Цю частину закривали різними нагрудними прикрасами, наприклад “köküslik” чи “gerdanlıq”, які одягали виходячи на вулицю.

#medeniyet

Зворушлива обіцянка Сабрі Улькера, яку вдалося виконати його сину. Це показує те, що навіть проживаючи десятиліття поза межами Криму, кримські татари намагаються зберегти звʼязок зі своєю землею і завжди памʼятають про свою батьківщину. Незважаючи на те, що родина Улькер вважаються турецькими підприємцями, що і є правдою, вони не забули своє кримськотатарське походження і своїми діями показують свою тяглість до Криму.

Девлет-хаджі Іслам був батьком Сабрі Улькера та останнім імамом мечеті Корбек Джамі (крим. Körbek Cami), що в їх рідному селі Кьорбекюль (крим. Körbekül, укр. Корбек, після 1945 року Ізобільне). Мінарет мечеті зруйнували на початку ХХ століття, а будівлю спалили 1994 року. Пізніше на її місці збудували гідростанцію, яку згодом переробили у громадську лазню і пізніше також зруйнували.

Перед смертю Девлет-хаджі Іслам заповів сину Сабрі Улькеру відновити мечеть. Однак він не зміг цього зробити. Тоді цю місію взяв на себе онук — Мурат Улькер (крим. Murat Ülker). Турецький бізнесмен профінансував будівництво мечеті, яке завершилося у 2014 році.

При будівництві використовували натуральний мармур та рідкісні породи дерева. Усі написи виконані арабською в'яззю, міхраб (крим. mihrap — ніша у стіні мечеті) та портал на вході до мечеті вкриті сусальним золотом. Мечеть розрахована на 400—500 віруючих. Корбек Джамі вважається однією з найкрасивіших мечетей Криму.

Кримськотатарська атмосфера у дні святкування Ораза байрам з обовʼязковою святковою кавою (крим. bayram qavesi), яку готують на великі релігійні свята Ораза та Курбан байрам 🌙

До 1928 року кримські татари використовували арабську вʼязь, яка на мою думку дуже красива, а з 1928 по 1939 рік вже латинську графіку.

З 1939 року радянська влада перевела кримськотатарську мову на кирилицю на підставі того, що латиниця “не забезпечувала умов зближення з культурою великого російського народу”, а по факту намагалися зробити все під одну копірку, щоб стандартизувати мови інших народів під російський алфавіт. На мою думку, це було зроблено для того аби інші народи швидше русифікувалися і були відокремлені від західного світу, так би мовити єдина радянська алфавітна екосистема.

Відповідно латинську абетку радянська влада заборонила.

Кирилиця не передає особливості кримськотатарської мови, зокрема її звуковий склад, орфографію. В кирилиці немає букв які б передавали справжні звуки кримськотатарської мови. Крім того, часто використовуючи кирилицю люди попросту вимовляють словʼянські звуки і таким чином кримськотатарська мова втрачає своє автентичне звучання.

Латиниця чудово адаптована до кримськотатарської мови, і великим плюсом є вихід з пострадянського/російського простору.

З середини 1990-х почався перехід на латиницю, проте з 2014 року в Криму латиниця де-факто перебуває під забороною, а в школах часто кримськотатарську не вивчають.

#qırımtatartili