До 1928 року кримські татари використовували арабську вʼязь, яка на мою думку дуже красива, а з 1928 по 1939 рік вже латинську графіку.
З 1939 року радянська влада перевела кримськотатарську мову на кирилицю на підставі того, що латиниця “не забезпечувала умов зближення з культурою великого російського народу”, а по факту намагалися зробити все під одну копірку, щоб стандартизувати мови інших народів під російський алфавіт. На мою думку, це було зроблено для того аби інші народи швидше русифікувалися і були відокремлені від західного світу, так би мовити єдина радянська алфавітна екосистема.
Відповідно латинську абетку радянська влада заборонила.
Кирилиця не передає особливості кримськотатарської мови, зокрема її звуковий склад, орфографію. В кирилиці немає букв які б передавали справжні звуки кримськотатарської мови. Крім того, часто використовуючи кирилицю люди попросту вимовляють словʼянські звуки і таким чином кримськотатарська мова втрачає своє автентичне звучання.
Латиниця чудово адаптована до кримськотатарської мови, і великим плюсом є вихід з пострадянського/російського простору.
З середини 1990-х почався перехід на латиницю, проте з 2014 року в Криму латиниця де-факто перебуває під забороною, а в школах часто кримськотатарську не вивчають.
#qırımtatartili
З 1939 року радянська влада перевела кримськотатарську мову на кирилицю на підставі того, що латиниця “не забезпечувала умов зближення з культурою великого російського народу”, а по факту намагалися зробити все під одну копірку, щоб стандартизувати мови інших народів під російський алфавіт. На мою думку, це було зроблено для того аби інші народи швидше русифікувалися і були відокремлені від західного світу, так би мовити єдина радянська алфавітна екосистема.
Відповідно латинську абетку радянська влада заборонила.
Кирилиця не передає особливості кримськотатарської мови, зокрема її звуковий склад, орфографію. В кирилиці немає букв які б передавали справжні звуки кримськотатарської мови. Крім того, часто використовуючи кирилицю люди попросту вимовляють словʼянські звуки і таким чином кримськотатарська мова втрачає своє автентичне звучання.
Латиниця чудово адаптована до кримськотатарської мови, і великим плюсом є вихід з пострадянського/російського простору.
З середини 1990-х почався перехід на латиницю, проте з 2014 року в Криму латиниця де-факто перебуває під забороною, а в школах часто кримськотатарську не вивчають.
#qırımtatartili
Forwarded from Пишняк
Правопис_кримськотатарської_мови.pdf
519.3 KB
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
На другому та третьому фото зображена старовинна мечеть в селі Улакли (крим. Ulaqlı, після 1945 р. Глибокий Яр), крім неї в селі до початку XX ст. існувало також медресе (четверте фото). Мечеть та медресе були побудовані за часів першого кримського хана Хаджі Ґерая (1441-1466). Згідно з різними джерелами в Улакли розташовувалася одна з заміських резиденцій кримських ханів (точне місце розташування невідомо), побудована 1654 чи 1665 року Мехмедом IV Ґераєм.
До XVIII ст. основну частину населення села становили уруми. У 1778 р. 215 жителів села були депортовані у Приазовʼя, де заснували однойменне село Улакли (Донецька обл.). Відомо, що на момент 1805 р. в селі проживали 74 кримських татар, а в 1926 році 225. Населення було виключно кримськотатарським, проте цікаво скільки з цих людей були етнічними урумами, адже відомо, що чимало християн аби врятуватися від депортації приймали іслам і таким чином ставали частиною кримськотатарського етносу.
В травні 1944 р. всі кримські татари були депортовані, і вже у вересні в будинки кримських татар були заселені перші переселенці з Орловської та Брянської областей, а з 1950-х була друга хвиля переселенців з областей України. І вже у 1989 році в селі числилося 568 осіб.
До XVIII ст. основну частину населення села становили уруми. У 1778 р. 215 жителів села були депортовані у Приазовʼя, де заснували однойменне село Улакли (Донецька обл.). Відомо, що на момент 1805 р. в селі проживали 74 кримських татар, а в 1926 році 225. Населення було виключно кримськотатарським, проте цікаво скільки з цих людей були етнічними урумами, адже відомо, що чимало християн аби врятуватися від депортації приймали іслам і таким чином ставали частиною кримськотатарського етносу.
В травні 1944 р. всі кримські татари були депортовані, і вже у вересні в будинки кримських татар були заселені перші переселенці з Орловської та Брянської областей, а з 1950-х була друга хвиля переселенців з областей України. І вже у 1989 році в селі числилося 568 осіб.
КРИМСЬКОТАТАРСЬКЕ РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ — одна з найбільших трагедій в історії кримськотатарського народу.
17 квітня 1938 р. в Акмесджиті (Сімферополь) більшовики після звинувачення в націоналізмі розстріляли найвизначніших представників кримськотатарського народу — письменників, істориків, педагогів, етнографів, видавців, громадських діячів, художників.
Метою розстрілу було знищення інтелектуальної частини кримськотатарського народу. Фактично, у той день убили практично всю інтелігенцію півострову, точна кількість яких досі не відома.
Початковою точкою став арешт та розстріл Велі Ібраїмова навесні 1928 р. Після цього розпочались переслідування по справі “Milliy fırqa” (“Національна партія”). Протягом 1932-1936 рр було затримано багатьох культурних та громадських діячів.
Масові арешти розпочалися 1936 р. 20 жовтня було схоплено письменника Джафера Гафарова, наступного дня, публіциста Якуба Мусаніфа. У січні 1937 року на Кавказі був заарештований Бекір Чобан-заде, 5 квітня заарештований Асан-Сабрі Айвазов, через кілька днів Осман Акчокракли, потім поет Абдулла Лятіф-заде, педагог та лінгвіст Абдуль-Керім Джемаледінов. За межами Криму заарештовують і етапують в Акмесджит мовознавця Якуба Азізова, колишнього завідувача ханського палацу-музею Усеїна Боданинського, музейного працівника Ібрагіма Ісмаїлова.
Також серед розстріляних були Якуб Аблямітов, Мамут Недім, Яг'я Байрашевський, Сулейман Ідрісов, Февзі Мусаніф, Абдураїм Самедінов, Ільяс Тархан, Сервер Трупчу, Сетджеліль Хаттатов, Білял Чагарі та інші.
Сімʼї засуджених також зазнавали переслідувань, подальша доля більшості, на жаль, невідома.
Совок хотів знищити національну ідентичність кримських татар і знищував людей, які можуть говорити про неї, досліджувати та поширювати її.
17 квітня 1938 р. в Акмесджиті (Сімферополь) більшовики після звинувачення в націоналізмі розстріляли найвизначніших представників кримськотатарського народу — письменників, істориків, педагогів, етнографів, видавців, громадських діячів, художників.
Метою розстрілу було знищення інтелектуальної частини кримськотатарського народу. Фактично, у той день убили практично всю інтелігенцію півострову, точна кількість яких досі не відома.
Початковою точкою став арешт та розстріл Велі Ібраїмова навесні 1928 р. Після цього розпочались переслідування по справі “Milliy fırqa” (“Національна партія”). Протягом 1932-1936 рр було затримано багатьох культурних та громадських діячів.
Масові арешти розпочалися 1936 р. 20 жовтня було схоплено письменника Джафера Гафарова, наступного дня, публіциста Якуба Мусаніфа. У січні 1937 року на Кавказі був заарештований Бекір Чобан-заде, 5 квітня заарештований Асан-Сабрі Айвазов, через кілька днів Осман Акчокракли, потім поет Абдулла Лятіф-заде, педагог та лінгвіст Абдуль-Керім Джемаледінов. За межами Криму заарештовують і етапують в Акмесджит мовознавця Якуба Азізова, колишнього завідувача ханського палацу-музею Усеїна Боданинського, музейного працівника Ібрагіма Ісмаїлова.
Також серед розстріляних були Якуб Аблямітов, Мамут Недім, Яг'я Байрашевський, Сулейман Ідрісов, Февзі Мусаніф, Абдураїм Самедінов, Ільяс Тархан, Сервер Трупчу, Сетджеліль Хаттатов, Білял Чагарі та інші.
Сімʼї засуджених також зазнавали переслідувань, подальша доля більшості, на жаль, невідома.
Совок хотів знищити національну ідентичність кримських татар і знищував людей, які можуть говорити про неї, досліджувати та поширювати її.
Період XVII-XVIII ст вважається розквітом кримськотатарського декоративно-ужиткового мистецтва. При ханському дворі діяли цехи ткачів та вишивальників. Частину продукції також експортували у країни Середземномор’я та Малу Азію.
Кримськотатарське мистецтво має унікальний характер, оскільки успадкувало багатовікові традиції культури давніх народів які населяли Крим і які взяли участь в етногенезі кримських татар, і поєднує тюрко-ісламські та європейські форми.
Анексія Криму російською імперією, масова еміграція кримських татар, індустріалізація, криза, викликана суспільно-політичною ситуацією і страшним голодом у Криму 1921-1922 роках — все це призвело до занепаду традиційних видів кримськотатарських ремесел.
Серед видатних майстринь-вишивальниць кінця ХІХ — початку ХХ ст. — Шерфе Меджитова, Гумгум Джамбайська, Сальхе Барі, Фатьма Алієва, Фатіме Чубар. Одними з найталановитіших майстрів народної вишивки були Сеід-Абдула Озенбашли та Айше Мамбетова. Після приходу радянської влади в Криму були започатковані артілі кримськотатарської народної вишивки. В євпаторійській артілі у 1928 році проводила навчання мистецтву декоративного шиття народна художниця-майстриня Адавіє Ефендієва. А у 1930 році була інструктором вишивки в артілі “Eski örnek”.
Адавіє Ефендієва (крим. Adaviye Efendiyeva) народилась 1879 року в Євпаторії. З ранніх років мистецтву вишивки та ткацтва її навчала бабуся. За верстат для вишивки (крим. kergef) вперше сіла у віці 12 років, а через 4 роки батько купив їй ткацький верстат (крим. toquma tezyası). Для навчання дочки він найняв майстра з ткацтва.
Адавіє Ефендієва є автором понад 200 орнаментальних композицій. З 1935 року активно брала участь у художніх виставках, а вироби з її орнаментами експонувалися у Європі та США. До 1937 року Адавіє Ефендієва створила понад 500 орнаментів. Серед її творів — скатертини, весільні рушники, пояси з візерунками. Сама Адавіє ханим про свої композиції говорила так: “Мої орнаменти — мої думки”. Ескізи та малюнки Ефендієвої зберігаються у фондах Центрального музею Тавриди.
На жаль, Адавіє Ефендієва не пережила депортацію і померла 1944 року неподалік Самарканда (Узбекистан).
Кримськотатарське мистецтво має унікальний характер, оскільки успадкувало багатовікові традиції культури давніх народів які населяли Крим і які взяли участь в етногенезі кримських татар, і поєднує тюрко-ісламські та європейські форми.
Анексія Криму російською імперією, масова еміграція кримських татар, індустріалізація, криза, викликана суспільно-політичною ситуацією і страшним голодом у Криму 1921-1922 роках — все це призвело до занепаду традиційних видів кримськотатарських ремесел.
Серед видатних майстринь-вишивальниць кінця ХІХ — початку ХХ ст. — Шерфе Меджитова, Гумгум Джамбайська, Сальхе Барі, Фатьма Алієва, Фатіме Чубар. Одними з найталановитіших майстрів народної вишивки були Сеід-Абдула Озенбашли та Айше Мамбетова. Після приходу радянської влади в Криму були започатковані артілі кримськотатарської народної вишивки. В євпаторійській артілі у 1928 році проводила навчання мистецтву декоративного шиття народна художниця-майстриня Адавіє Ефендієва. А у 1930 році була інструктором вишивки в артілі “Eski örnek”.
Адавіє Ефендієва (крим. Adaviye Efendiyeva) народилась 1879 року в Євпаторії. З ранніх років мистецтву вишивки та ткацтва її навчала бабуся. За верстат для вишивки (крим. kergef) вперше сіла у віці 12 років, а через 4 роки батько купив їй ткацький верстат (крим. toquma tezyası). Для навчання дочки він найняв майстра з ткацтва.
Адавіє Ефендієва є автором понад 200 орнаментальних композицій. З 1935 року активно брала участь у художніх виставках, а вироби з її орнаментами експонувалися у Європі та США. До 1937 року Адавіє Ефендієва створила понад 500 орнаментів. Серед її творів — скатертини, весільні рушники, пояси з візерунками. Сама Адавіє ханим про свої композиції говорила так: “Мої орнаменти — мої думки”. Ескізи та малюнки Ефендієвої зберігаються у фондах Центрального музею Тавриди.
На жаль, Адавіє Ефендієва не пережила депортацію і померла 1944 року неподалік Самарканда (Узбекистан).
Хидирлєз (крим. Hıdırlez) — одне з найдавніших свят у кримських татар, яке присвячене завершенню весняних польових робіт та відгону худоби на літні пасовища. Відзначається воно щорічно першого тижня травня (крим. qural ay) масовими гуляннями.
За традицією його святкували в день коли на зернових з'являвся перший колос. Цей час називають “tepreç”.
Його назва утворилася від двох імен ісламських пророків: Хидир та Ільяс.
Аль-Хадир або ж Хидир (араб. الخضر ) — загадкова і шанована постать в ісламській традиції. Його імʼя перекладається як “зелений”, що символізує життя, мудрість і духовне відновлення. Хидир вважається найрозумнішим з усіх пророків в ісламі, він охороняє море, навчає таємним знанням та захищає тих, хто потрапив у біду. Хидир описаний, але не згадується по імені в Корані.
Ільяс (араб. إلياس, біблійний Ілля) — в ісламській традиції шанується як посланець Аллаха, який закликав свій народ до поклоніння єдиному Богу та остерігав від ідолопоклонства. За повірʼями, він керує громом, джерелами води та оберігає худобу.
Вважалося, що свято починається коли вони на землі зустрічаються — Хидир з'являється зі Сходу, а Ільяс із Заходу. За мусульманською міфологією Хидир одягається в одяг зеленого кольору, а Ільяс — у блакитний.
Які ж традиції святкування Хидирлєз у кримських татар? Перед святами господиня проводить ретельне прибирання будинку. Також напередодні ввечері печуть спеціальний пиріг калакай (крим. qalaqay).
На центральній площі розпалюють багаття, через нього спочатку стрибають чоловіки, потім юнаки та хлопці. У міру згасання вогнища починають стрибати жінки та дівчатка. Цей ритуал символізує очищення.
Одна з найважливіших частин свята — це перекочування або спуск із гірки калакая, пиріг прикрашають національним орнаментом на верхній стороні. Якщо пиріг упав лицьовою стороною вгору, то буде добрий урожай, а якщо навпаки, то рік буде неврожайним. Робили це поважні люди похилого віку, всі інші спостерігали, а потім всі разом з'їдали калакай.
Також кримські татари під час святкувань проводять різні змагання, включаючи національну боротьбу куреш (крим. küreş), грають національну музику.
А завершується Хидирлєз обовʼязковим виконанням народного танцю хоран (крим. horan).
#medeniyet
За традицією його святкували в день коли на зернових з'являвся перший колос. Цей час називають “tepreç”.
Його назва утворилася від двох імен ісламських пророків: Хидир та Ільяс.
Аль-Хадир або ж Хидир (араб. الخضر ) — загадкова і шанована постать в ісламській традиції. Його імʼя перекладається як “зелений”, що символізує життя, мудрість і духовне відновлення. Хидир вважається найрозумнішим з усіх пророків в ісламі, він охороняє море, навчає таємним знанням та захищає тих, хто потрапив у біду. Хидир описаний, але не згадується по імені в Корані.
Ільяс (араб. إلياس, біблійний Ілля) — в ісламській традиції шанується як посланець Аллаха, який закликав свій народ до поклоніння єдиному Богу та остерігав від ідолопоклонства. За повірʼями, він керує громом, джерелами води та оберігає худобу.
Вважалося, що свято починається коли вони на землі зустрічаються — Хидир з'являється зі Сходу, а Ільяс із Заходу. За мусульманською міфологією Хидир одягається в одяг зеленого кольору, а Ільяс — у блакитний.
Які ж традиції святкування Хидирлєз у кримських татар? Перед святами господиня проводить ретельне прибирання будинку. Також напередодні ввечері печуть спеціальний пиріг калакай (крим. qalaqay).
На центральній площі розпалюють багаття, через нього спочатку стрибають чоловіки, потім юнаки та хлопці. У міру згасання вогнища починають стрибати жінки та дівчатка. Цей ритуал символізує очищення.
Одна з найважливіших частин свята — це перекочування або спуск із гірки калакая, пиріг прикрашають національним орнаментом на верхній стороні. Якщо пиріг упав лицьовою стороною вгору, то буде добрий урожай, а якщо навпаки, то рік буде неврожайним. Робили це поважні люди похилого віку, всі інші спостерігали, а потім всі разом з'їдали калакай.
Також кримські татари під час святкувань проводять різні змагання, включаючи національну боротьбу куреш (крим. küreş), грають національну музику.
А завершується Хидирлєз обовʼязковим виконанням народного танцю хоран (крим. horan).
#medeniyet
Неймовірне інтервʼю ONUKA та Jamala про голос кримських татар.
Про боротьбу кримських татар, про страх втратити Крим як батьківщину кримськотатарського народу, страх втратити унікальну історію та культуру, а також родинні історії Джамали та альбом “QIRIM”.
Весь біль свого народу, любов до батьківщини, велич кримськотатарської культури та мови, унікальний кримськотатарський світ Джамала передала через свій голос і альбом “QIRIM” є справжньою кримськотатарською спадщиною.
Про це неможливо дивитися без сліз 💔
https://youtu.be/TXOjA2EKYoI?si=9A00Zlz4e8YkUVWg
Про боротьбу кримських татар, про страх втратити Крим як батьківщину кримськотатарського народу, страх втратити унікальну історію та культуру, а також родинні історії Джамали та альбом “QIRIM”.
Весь біль свого народу, любов до батьківщини, велич кримськотатарської культури та мови, унікальний кримськотатарський світ Джамала передала через свій голос і альбом “QIRIM” є справжньою кримськотатарською спадщиною.
Про це неможливо дивитися без сліз 💔
https://youtu.be/TXOjA2EKYoI?si=9A00Zlz4e8YkUVWg
YouTube
ONUKA та Джамала про голос кримських татар та альбом QIRIM як культурний маніфест┃ФАБРИЧНА, 12
У новому випуску «Фабрична, 12» в Чернігові звучить голос кримськотатарського народу. До Нати Жижченко приїхала @jamalaofficial Джамала, співачка та авторка пісень, лауреатка Національної премії імені Тараса Шевченка, переможниця Євробачення-2016.
Обидві…
Обидві…
Серра Менекай сучасна турецька письменниця кримськотатарського походження. Для назви свого першого роману авторка взяла рядок із пісні, знайомої кожному кримському татарину – “Aluştaʼdan esen yeller” (Із Алушти віють вітри).
Історичний роман “Із Алушти віють вітри”, який було опубліковано 2015 р., розповідає про трагічну долю кримських татар, які пережили війну, сталінський геноцид та важку боротьбу за повернення на Батьківщину в Крим, а також причини еміграції до Туреччини. Історія ведеться від імені двох жінок, які після Другої світової війни опинилися обабіч залізної завіси: одна у Європі, друга в депортації. Попри всі поневіряння, вони зберігали пам'ять про Батьківщину, традиції свого народу і віру в повернення на рідну землю — в Крим.
Сім'я батька Серри Менекай втекла з Криму до Туреччини 1943 р. Він сам тоді був дитиною, тож його діти про Крим знали небагато. Вдома кримськотатарською майже не говорили. Попри те, що Серра з дитинства знала про родичів у Криму, її дивувала сама ідея кровного зв’язку — як можна відчувати близькість із людьми, яких ніколи не бачив, навіть якщо вони твоя родина?
Але 2010 р. Серра вперше поїхала в Крим і зустрілася із родичами, які повернулися з Узбекистану. Її погляди змінилися, за її словами вона відчула, що належить до цього народу та до цього місця. Після тієї поїздки у Серри виникла ідея написати роман про депортацію кримських татар.
Пізніше авторка на півроку приїхала до Криму, де збирала біографічні історії кримських татар, депортованих на Урал та до Центральної Азії 1944 р. І вже через два тижні після того, як вона покинула півострів, в Криму зʼявляються “зелені чоловічки”.
Історичний роман “Із Алушти віють вітри”, який було опубліковано 2015 р., розповідає про трагічну долю кримських татар, які пережили війну, сталінський геноцид та важку боротьбу за повернення на Батьківщину в Крим, а також причини еміграції до Туреччини. Історія ведеться від імені двох жінок, які після Другої світової війни опинилися обабіч залізної завіси: одна у Європі, друга в депортації. Попри всі поневіряння, вони зберігали пам'ять про Батьківщину, традиції свого народу і віру в повернення на рідну землю — в Крим.
Сім'я батька Серри Менекай втекла з Криму до Туреччини 1943 р. Він сам тоді був дитиною, тож його діти про Крим знали небагато. Вдома кримськотатарською майже не говорили. Попри те, що Серра з дитинства знала про родичів у Криму, її дивувала сама ідея кровного зв’язку — як можна відчувати близькість із людьми, яких ніколи не бачив, навіть якщо вони твоя родина?
Але 2010 р. Серра вперше поїхала в Крим і зустрілася із родичами, які повернулися з Узбекистану. Її погляди змінилися, за її словами вона відчула, що належить до цього народу та до цього місця. Після тієї поїздки у Серри виникла ідея написати роман про депортацію кримських татар.
Пізніше авторка на півроку приїхала до Криму, де збирала біографічні історії кримських татар, депортованих на Урал та до Центральної Азії 1944 р. І вже через два тижні після того, як вона покинула півострів, в Криму зʼявляються “зелені чоловічки”.
Open Call для художниць та художників кримських татар, які проживають на території України, для участі в міжнародній резиденції, присвяченій темі вимушеного переміщення, зосередженої на культурі та ідентичності корінного кримськотатарського народу «Дім постійного вигнання».
📌 Гонорар за участь у резиденції € 850;
📌 Покриття витрат на подорожі, проживання та матеріали для продакшену творів;
📌 Місячна резиденція в Києві з можливістю дослідити архіви Національного музею історії України у Другій війні, зустрічі з експертами Кримської платформи, лекції від дослідниць та дослідників кримськотат. спільноти;
📌 Мобільна тижнева резиденція у Фінляндії, зустрічі з місцевою спільнотою, відвідування мистецьких інституцій Гельсінкі, нетворкінг та кураторська підтримка;
📌 Участь у двох виставках: Київ (Гараж33.Галерея-Сховище) та Гельсінкі (Gallery Augusta at HIAP - Helsinki International Artist Programme);
📌 Публікація в цифровому каталозі та медіа покриття.
Подати заявку можна тут: https://forms.gle/SEiWq7XnTMErBnPF8
📌 Гонорар за участь у резиденції € 850;
📌 Покриття витрат на подорожі, проживання та матеріали для продакшену творів;
📌 Місячна резиденція в Києві з можливістю дослідити архіви Національного музею історії України у Другій війні, зустрічі з експертами Кримської платформи, лекції від дослідниць та дослідників кримськотат. спільноти;
📌 Мобільна тижнева резиденція у Фінляндії, зустрічі з місцевою спільнотою, відвідування мистецьких інституцій Гельсінкі, нетворкінг та кураторська підтримка;
📌 Участь у двох виставках: Київ (Гараж33.Галерея-Сховище) та Гельсінкі (Gallery Augusta at HIAP - Helsinki International Artist Programme);
📌 Публікація в цифровому каталозі та медіа покриття.
Подати заявку можна тут: https://forms.gle/SEiWq7XnTMErBnPF8
Forwarded from Qırım | qırımtatarlar 🌙 Крим | кримські татари
ДЕПОРТАЦІЯ КРИМСЬКИХ ТАТАР 1944 року один із найстрашніших злочинів радянської влади.
Це геноцид, що полягав у насильницькому виселенні кримськотатарського народу з їхньої історичної батьківщини — Криму.
Більше 80% депортованих з Криму становили жінки, діти та люди похилого віку. Під час депортації кримськотатарські чоловіки воювали на фронті і не знали, що відбувається з їхніми родинами.
В будинки депортованих кримських татар одразу почали заселятися місцеві росіяни. А згодом радянська влада цілеспрямовано переселяла в Крим радянських людей з різних регіонів.
Радянська влада прагнула знищити всі сліди присутності кримських татар в Криму. Відразу після депортації був розгорнутий процес по спотворенню історії Криму.
Радянський режим вдався до нівелювання історичної памʼяті про кримську державність та кримських татар.
Було знищено топоніми Криму (більше 90%), які вказували на їхній взаємозв’язок із кримськими татарами.
Знищено майже всі мусульманські кладовища та мечеті.
Була введена заборона на вивчення кримськотатарської мови, розвиток культури та збереження національних традицій.
Заборона на повернення в Крим.
В результаті депортації величезна кількість населених пунктів залишилися повністю безлюдними.
Одразу після депортації на місцях скрізь були створені спеціальні комісії, які почали збирати та складати списки-акти того, що не встигли розтягнути «спритні сусіди». Однак уявити у повному масштабі розміри пограбування цілого народу просто неможливо.
В результаті депортації у кримських татар було вилучено: понад 114 тис. будинків з усім майном та предметами домашнього вжитку, близько 500 тис. голів худоби, всі запаси продовольства, насіння, саджанців, корму для домашніх тварин, будівельних матеріалів, десятки тисяч тонн сільськогосподарської продукції.
Основні види предметів домашнього вжитку, вилучених під час депортації, становили понад 751 тис. одиниць.
Ліквідовано 1629 бібліотек, 640 кримськотатарських початкових шкіл, 221 кримськотатарських середніх шкіл, 263 клубів.
По суті, була повністю ліквідована вся система освіти кримськотатарською мовою.
Етнонім «кримські татари» було заборонено і більш ніж 40 років у документах срср були заборонені згадки про кримських татар.
Унікальний кримськотатарський Крим було знищено та русифіковано.
Жодних репарацій кримські татари не отримали, а про повернення власних будинків навіть не йдеться.
Як свідчать перелічені дані, завдані матеріальні збитки величезні, але нематеріальні збитки набагато болісініші і нанесли більшу шкоду кримськотатарському народу.
“Bizni Qırımdan çıqarğanlarnıñ közleri kör olsun”
#sürgünlik #історіяКриму
Це геноцид, що полягав у насильницькому виселенні кримськотатарського народу з їхньої історичної батьківщини — Криму.
Більше 80% депортованих з Криму становили жінки, діти та люди похилого віку. Під час депортації кримськотатарські чоловіки воювали на фронті і не знали, що відбувається з їхніми родинами.
В будинки депортованих кримських татар одразу почали заселятися місцеві росіяни. А згодом радянська влада цілеспрямовано переселяла в Крим радянських людей з різних регіонів.
Радянська влада прагнула знищити всі сліди присутності кримських татар в Криму. Відразу після депортації був розгорнутий процес по спотворенню історії Криму.
Радянський режим вдався до нівелювання історичної памʼяті про кримську державність та кримських татар.
Було знищено топоніми Криму (більше 90%), які вказували на їхній взаємозв’язок із кримськими татарами.
Знищено майже всі мусульманські кладовища та мечеті.
Була введена заборона на вивчення кримськотатарської мови, розвиток культури та збереження національних традицій.
Заборона на повернення в Крим.
В результаті депортації величезна кількість населених пунктів залишилися повністю безлюдними.
Одразу після депортації на місцях скрізь були створені спеціальні комісії, які почали збирати та складати списки-акти того, що не встигли розтягнути «спритні сусіди». Однак уявити у повному масштабі розміри пограбування цілого народу просто неможливо.
В результаті депортації у кримських татар було вилучено: понад 114 тис. будинків з усім майном та предметами домашнього вжитку, близько 500 тис. голів худоби, всі запаси продовольства, насіння, саджанців, корму для домашніх тварин, будівельних матеріалів, десятки тисяч тонн сільськогосподарської продукції.
Основні види предметів домашнього вжитку, вилучених під час депортації, становили понад 751 тис. одиниць.
Ліквідовано 1629 бібліотек, 640 кримськотатарських початкових шкіл, 221 кримськотатарських середніх шкіл, 263 клубів.
По суті, була повністю ліквідована вся система освіти кримськотатарською мовою.
Етнонім «кримські татари» було заборонено і більш ніж 40 років у документах срср були заборонені згадки про кримських татар.
Унікальний кримськотатарський Крим було знищено та русифіковано.
Жодних репарацій кримські татари не отримали, а про повернення власних будинків навіть не йдеться.
Як свідчать перелічені дані, завдані матеріальні збитки величезні, але нематеріальні збитки набагато болісініші і нанесли більшу шкоду кримськотатарському народу.
“Bizni Qırımdan çıqarğanlarnıñ közleri kör olsun”
#sürgünlik #історіяКриму
Фільми та відео які допоможуть вам більше дізнатися про кримських татар та ті труднощі, з якими їм доводилося та доводиться боротися:
🎥 Фільм Ахтема Сеїтаблаєва “Хайтарма/Haytarma”
🎥 Фільм Ахтема Сеїтаблаєва “Чужа молитва” про Саїде Аріфову
🎥 Фільм Нарімана Алієва та Ахтема Сеїтаблаєва “Додому/Evge”
🎥 Відео Акіма Галімова про історію депортації кримських татар
🎥 Документальний фільм “Самоповернення в Крим”
🎥 Документальний фільм “1944. Депортація”
🎥 Документальний проєкт “Памʼять/Hatıra”
🎥 Документальне відео про труднощі з якими стикнулись кримські татари в 90-х на Батьківщині
🎥 Документальне відео про мародерство в будинках кримських татар
🎥 Документальний проєкт “Шлях” про кримських татар
🎥 Фільм Ахтема Сеїтаблаєва “Хайтарма/Haytarma”
🎥 Фільм Ахтема Сеїтаблаєва “Чужа молитва” про Саїде Аріфову
🎥 Фільм Нарімана Алієва та Ахтема Сеїтаблаєва “Додому/Evge”
🎥 Відео Акіма Галімова про історію депортації кримських татар
🎥 Документальний фільм “Самоповернення в Крим”
🎥 Документальний фільм “1944. Депортація”
🎥 Документальний проєкт “Памʼять/Hatıra”
🎥 Документальне відео про труднощі з якими стикнулись кримські татари в 90-х на Батьківщині
🎥 Документальне відео про мародерство в будинках кримських татар
🎥 Документальний проєкт “Шлях” про кримських татар
КОЛОНІАЛЬНА ПОЛІТИКА В КРИМУ
Як її відчували й відчувають кримські татари?
Питання колоніальної політики в Криму є надзвичайно масштабним. Важко коротко передати, наскільки трагічними були її наслідки для Криму та кримськотатарського народу.
Колоніальна політика в Криму була спрямована не просто на витіснення корінного населення Криму, а по суті на повне його знищення. Протягом останніх трьох століть Крим зазнав кількох хвиль колоніального тиску — з боку російської імперії, срср і нині — російської федерації.
У 1783 році російська імперія анексувала Кримське ханство, знищивши державу кримських татар. Цей трагічний період своєї історії кримські татари називають “Qara asır”, що означає “Чорне (або Темне) століття”.
Царський режим проводив колоніальну політику, спрямовану на витіснення корінного населення і заселення півострова лояльними переселенцями. Унаслідок утисків, русифікації та релігійного переслідування сотні тисяч кримських татар змушені були емігрувати, переважно до Османської імперії.
Масово знищувалися кладовища, мечеті, школи та духовні заклади: з понад 1700 мечетей до 1864 року залишилося лише 804, а після Першої світової — 632. Кримські татари втрачали землю, права та доступ до управління. Кримських татар примусово витісняли з родючих земель, а ці землі активно передавали колоністам.
Колоніальна політика царського режиму обернулася національною трагедією для кримських татар. Ліквідація Кримського ханства призвела до зниження чисельності кримських татар на їхній рідній землі, внаслідок чого вони стали меншістю в Криму. З 1783 року, коли їхня частка в Криму становила близько 95%, до 1917 року кількість кримських татар знизилась до 28%.
Кримські татари масово постраждали під час розкуркулення та примусової колективізації, яка руйнувала традиційний уклад життя. Їх часто виселяли з родинних земель, відправляли до Сибіру та на Північ як “куркулів”. А у 1930-х роках відбувалися масові репресії, які були спрямовані проти кримськотатарської інтелігенції. Ці події залишили глибоку травму в історичній пам’яті кримськотатарського народу.
Наступним ударом була депортація. Депортація кримських татар стала актом геноциду, внаслідок якого загинуло до 46% кримськотатарського народу.
Кримські татари були змушені покидати свої будинки з усім майном, а згодом влада цілеспрямовано переселяла в ці будинки людей з різних частин СРСР, здебільшого росіян.
Одразу після депортації було розпочато процес спотворення історії Криму. Радянська влада взялася за знищення історичної памʼяті про кримську державність і кримських татар. Вони знищили автентичні топоніми Криму (більше 90%), бо вони вказували на їхній взаємозв’язок із кримськими татарами.
Радянська влада знищувала все, що нагадувало про кримських татар: культуру, мову, топоніми, мечеті, кладовища. А самих кримських татар позбавили права повернення в Крим.
Депортація стала національною травмою для кримськотатарського народу, зашкодила збереженню культури, мови і традицій кримських татар.
Після депортації у 1944 році кримські татари тривалий час боролися за право повернутися до Криму. Починаючи з 1980-х років, вони масово поверталися на рідну землю. Проте на батьківщині на них чекали нові труднощі, і знову кримським татарам доводилося боротися за право жити на рідній землі.
Після анексії Криму росією почались репресії, обшуки, переслідування, арешти активістів, знищення культурної та релігійної спадщини, примусова паспортизація, переселення росіян і витіснення корінного населення.
Всі ці події трагічно вплинули на кримськотатарський народ, що відчувається досі, і призвели до руйнування традиційного кримськотатарського соціального устрою та культури. Крим завжди мав і має глибоке символічне і культурне значення для кримських татар. Він відображає боротьбу за ідентичність та за право повернення на свою землю. Кримські татари мають особливий зв’язок із Кримом через свою історію, культуру, мову і релігію. Тому для кримських татар втрата Криму не просто втрата фізичної землі, а втрата своєї історичної Батьківщини, свого життя, своєї історії та традицій.
#історіяКриму
Як її відчували й відчувають кримські татари?
Питання колоніальної політики в Криму є надзвичайно масштабним. Важко коротко передати, наскільки трагічними були її наслідки для Криму та кримськотатарського народу.
Колоніальна політика в Криму була спрямована не просто на витіснення корінного населення Криму, а по суті на повне його знищення. Протягом останніх трьох століть Крим зазнав кількох хвиль колоніального тиску — з боку російської імперії, срср і нині — російської федерації.
У 1783 році російська імперія анексувала Кримське ханство, знищивши державу кримських татар. Цей трагічний період своєї історії кримські татари називають “Qara asır”, що означає “Чорне (або Темне) століття”.
Царський режим проводив колоніальну політику, спрямовану на витіснення корінного населення і заселення півострова лояльними переселенцями. Унаслідок утисків, русифікації та релігійного переслідування сотні тисяч кримських татар змушені були емігрувати, переважно до Османської імперії.
Масово знищувалися кладовища, мечеті, школи та духовні заклади: з понад 1700 мечетей до 1864 року залишилося лише 804, а після Першої світової — 632. Кримські татари втрачали землю, права та доступ до управління. Кримських татар примусово витісняли з родючих земель, а ці землі активно передавали колоністам.
Колоніальна політика царського режиму обернулася національною трагедією для кримських татар. Ліквідація Кримського ханства призвела до зниження чисельності кримських татар на їхній рідній землі, внаслідок чого вони стали меншістю в Криму. З 1783 року, коли їхня частка в Криму становила близько 95%, до 1917 року кількість кримських татар знизилась до 28%.
Кримські татари масово постраждали під час розкуркулення та примусової колективізації, яка руйнувала традиційний уклад життя. Їх часто виселяли з родинних земель, відправляли до Сибіру та на Північ як “куркулів”. А у 1930-х роках відбувалися масові репресії, які були спрямовані проти кримськотатарської інтелігенції. Ці події залишили глибоку травму в історичній пам’яті кримськотатарського народу.
Наступним ударом була депортація. Депортація кримських татар стала актом геноциду, внаслідок якого загинуло до 46% кримськотатарського народу.
Кримські татари були змушені покидати свої будинки з усім майном, а згодом влада цілеспрямовано переселяла в ці будинки людей з різних частин СРСР, здебільшого росіян.
Одразу після депортації було розпочато процес спотворення історії Криму. Радянська влада взялася за знищення історичної памʼяті про кримську державність і кримських татар. Вони знищили автентичні топоніми Криму (більше 90%), бо вони вказували на їхній взаємозв’язок із кримськими татарами.
Радянська влада знищувала все, що нагадувало про кримських татар: культуру, мову, топоніми, мечеті, кладовища. А самих кримських татар позбавили права повернення в Крим.
Депортація стала національною травмою для кримськотатарського народу, зашкодила збереженню культури, мови і традицій кримських татар.
Після депортації у 1944 році кримські татари тривалий час боролися за право повернутися до Криму. Починаючи з 1980-х років, вони масово поверталися на рідну землю. Проте на батьківщині на них чекали нові труднощі, і знову кримським татарам доводилося боротися за право жити на рідній землі.
Після анексії Криму росією почались репресії, обшуки, переслідування, арешти активістів, знищення культурної та релігійної спадщини, примусова паспортизація, переселення росіян і витіснення корінного населення.
Всі ці події трагічно вплинули на кримськотатарський народ, що відчувається досі, і призвели до руйнування традиційного кримськотатарського соціального устрою та культури. Крим завжди мав і має глибоке символічне і культурне значення для кримських татар. Він відображає боротьбу за ідентичність та за право повернення на свою землю. Кримські татари мають особливий зв’язок із Кримом через свою історію, культуру, мову і релігію. Тому для кримських татар втрата Криму не просто втрата фізичної землі, а втрата своєї історичної Батьківщини, свого життя, своєї історії та традицій.
#історіяКриму
Сьогодні на 89-му році життя померла Айше Сеїтмуратова (крим. Ayşe Seitmuratova, нар. 11 лютого 1937 р. в селі Аджи-Елі / Açı Eli) — видатна кримськотатарська правозахисниця, історикиня, журналістка, одна з найвідоміших жінок-дисиденток радянської епохи, ветеранка кримськотатарського національного руху.
За свою активну позицію Айше ханим неодноразово зазнавала переслідувань з боку радянської влади та була двічі засуджена. Її діяльність високо оцінювали як в Україні, так і за кордоном.
Їй було 7, коли її з родиною депортували до Узбекистану у 1944 р. З 1960-х років Айше ханим активно долучилася до кримськотатарського національного руху, виступаючи за повернення свого народу на батьківщину. У 1966 р. її заарештували за “антирадянську діяльність” і засудили до трьох років ув’язнення в мордовських таборах. Після звільнення вона продовжила правозахисну діяльність, попри постійні переслідування.
Айше Сеїтмуратова справжній символ незламності та відданості своєму народу.
Allah rahmet eylesin!
За свою активну позицію Айше ханим неодноразово зазнавала переслідувань з боку радянської влади та була двічі засуджена. Її діяльність високо оцінювали як в Україні, так і за кордоном.
Їй було 7, коли її з родиною депортували до Узбекистану у 1944 р. З 1960-х років Айше ханим активно долучилася до кримськотатарського національного руху, виступаючи за повернення свого народу на батьківщину. У 1966 р. її заарештували за “антирадянську діяльність” і засудили до трьох років ув’язнення в мордовських таборах. Після звільнення вона продовжила правозахисну діяльність, попри постійні переслідування.
Айше Сеїтмуратова справжній символ незламності та відданості своєму народу.
Allah rahmet eylesin!
Фольклор кримських татар — це багата спадщина усної народної творчості. Він формувався протягом століть під впливом тюркських, ісламських, грецьких, італійських та інших культур, що поєдналися на кримському півострові.
Кримськотатарській фольклорній традиції притаманна регіональна специфіка, зокрема, наприклад, відмінності у темах та жанрах фольклору кримських татар-ногайців та кримських татар-татів.
Фольклор кримських татар включає в себе казки (крим. masal), пісні (крим. yır, türkü), релігійні пісні (крим. ilâiy), загадки (крим. tapmaca), прислівʼя та приказки (крим. atalar sözü), байки (крим. qıssa), а також дастани (епічна розповідь, побудована на чергуванні розмовного тексту і музики, крим. destan). В дастанах оспівували подвиги богатирів (Чора-Батир) також є епоси, де відображено лірико-романтичну тематику.
Одним із найбільш популярних фольклорних жанрів кримських татар є легенди (крим. efsane). В основі кримськотатарських легенд і переказів — фантастичні образи та сюжети, навіяні загадковими контурами скель та глибоких, порослих лісом, ущелин, таємничих печер (легенди про Аю-даг, Демерджі-Кая). Значну увагу у легендах приділено образам дівчини та жінки. Окремо виділяються історичні легенди, наприклад про Аліма Айдамака.
Також особливими є такі жанри кримськотатарського фольклору, як чин, мане і ногайські беїти. Чин (крим. çıñ) — пісня імпровізаційного характеру, поширена серед степових кримських татар. Мане (крим. mane) — поширений серед гірських кримських татар. Чин виконували молоді люди без музичного акомпанементу, а мане - одиночно або в групі, часто з музичним супроводом. Ногайські беїти (крим. noğay beyitleri) були найбільш поширені у кримських татар-степовиків, це найчастіше ліричні двовірші, які відображали різні сторони життя та побуту людей.
Існує чудова антологія кримськотатарського фольклору під назвою “Бібліотека кримськотатарської літератури. Народна творчість” — це зібрання творів усної народної творчості кримських татар, упорядковане на основі різноманітних фольклорних джерел.
#medeniyet
Кримськотатарській фольклорній традиції притаманна регіональна специфіка, зокрема, наприклад, відмінності у темах та жанрах фольклору кримських татар-ногайців та кримських татар-татів.
Фольклор кримських татар включає в себе казки (крим. masal), пісні (крим. yır, türkü), релігійні пісні (крим. ilâiy), загадки (крим. tapmaca), прислівʼя та приказки (крим. atalar sözü), байки (крим. qıssa), а також дастани (епічна розповідь, побудована на чергуванні розмовного тексту і музики, крим. destan). В дастанах оспівували подвиги богатирів (Чора-Батир) також є епоси, де відображено лірико-романтичну тематику.
Одним із найбільш популярних фольклорних жанрів кримських татар є легенди (крим. efsane). В основі кримськотатарських легенд і переказів — фантастичні образи та сюжети, навіяні загадковими контурами скель та глибоких, порослих лісом, ущелин, таємничих печер (легенди про Аю-даг, Демерджі-Кая). Значну увагу у легендах приділено образам дівчини та жінки. Окремо виділяються історичні легенди, наприклад про Аліма Айдамака.
Також особливими є такі жанри кримськотатарського фольклору, як чин, мане і ногайські беїти. Чин (крим. çıñ) — пісня імпровізаційного характеру, поширена серед степових кримських татар. Мане (крим. mane) — поширений серед гірських кримських татар. Чин виконували молоді люди без музичного акомпанементу, а мане - одиночно або в групі, часто з музичним супроводом. Ногайські беїти (крим. noğay beyitleri) були найбільш поширені у кримських татар-степовиків, це найчастіше ліричні двовірші, які відображали різні сторони життя та побуту людей.
Існує чудова антологія кримськотатарського фольклору під назвою “Бібліотека кримськотатарської літератури. Народна творчість” — це зібрання творів усної народної творчості кримських татар, упорядковане на основі різноманітних фольклорних джерел.
#medeniyet