Zoom-конференція
#мійпрограміст ⬇️
- Клікнув синє на жовтому, а воно чомусь біле. Синє на жовтому не працює. Синє на жовтому чомусь біле, що тут може бути не так?
💁🏼♀️ Спитати потім, в чому була справа, чи не нариватись на пояснення? 🤔
#мійпрограміст ⬇️
- Клікнув синє на жовтому, а воно чомусь біле. Синє на жовтому не працює. Синє на жовтому чомусь біле, що тут може бути не так?
💁🏼♀️ Спитати потім, в чому була справа, чи не нариватись на пояснення? 🤔
23:00. Ліжко. #мійпрограміст з виразом обличчя людини, що рятує галактику, дивиться в телефон ⬇️
- Що робиш?
- Аналітику фікшу.
- А до завтра не почекає?
- Та мені було цікаво, чи вийде з мобільного пофіксити.
💁♀ І не вір після цього мультикам. Недаремно казали, що фіксики не сплять.
*Якщо комусь цікаво, то так. Пофіксив.
- Що робиш?
- Аналітику фікшу.
- А до завтра не почекає?
- Та мені було цікаво, чи вийде з мобільного пофіксити.
💁♀ І не вір після цього мультикам. Недаремно казали, що фіксики не сплять.
*Якщо комусь цікаво, то так. Пофіксив.
💁🏼♀️ Цінна порада для тих, хто має справу з програмістами і змушений часом просити їх про консультацію ⬇️
Казати програмістові, що він не розбирається в тому, що входить до сфери його компетенції (коли насправді він розбирається), як мінімум, небезпечно. Можете не вірити, але я вас попередила.
Адекватний алгоритм дій такий:
1. Ставите питання, яке вас цікавить.
2. Уважно слухаєте відповідь.
3. Якщо зрозуміли, втілюєте сказане.
3.1. Якщо не зрозуміли, вітаю - у вас проблеми. Бо йому, швидше за все, усе сказане виглядає очевидним. Тут у вас два варіанти:
- попросити пояснити ще раз (найімовірніше вам пояснять, але тими самими словами; це мало допоможе, якщо ви уважно слухали першого разу);
- попросити зробити все за вас (може допомогти, якщо ваша справа не дуже відволікає програміста від основної роботи, але це не точно);
- сказати, що той, до кого ви звернулись за порадою, і сам не розуміє, що треба робити. Це варіант для тих, хто вже склав заповіт. Іншим глибоко не раджу так ризикувати.
Якщо ви думаєте, що все вищесказане стосується лише робочих питань, серед ваших близьких просто немає програмістів. Або серед ваших програмістів немає близьких😉
#хто_такі_айтішники
Казати програмістові, що він не розбирається в тому, що входить до сфери його компетенції (коли насправді він розбирається), як мінімум, небезпечно. Можете не вірити, але я вас попередила.
Адекватний алгоритм дій такий:
1. Ставите питання, яке вас цікавить.
2. Уважно слухаєте відповідь.
3. Якщо зрозуміли, втілюєте сказане.
3.1. Якщо не зрозуміли, вітаю - у вас проблеми. Бо йому, швидше за все, усе сказане виглядає очевидним. Тут у вас два варіанти:
- попросити пояснити ще раз (найімовірніше вам пояснять, але тими самими словами; це мало допоможе, якщо ви уважно слухали першого разу);
- попросити зробити все за вас (може допомогти, якщо ваша справа не дуже відволікає програміста від основної роботи, але це не точно);
- сказати, що той, до кого ви звернулись за порадою, і сам не розуміє, що треба робити. Це варіант для тих, хто вже склав заповіт. Іншим глибоко не раджу так ризикувати.
Якщо ви думаєте, що все вищесказане стосується лише робочих питань, серед ваших близьких просто немає програмістів. Або серед ваших програмістів немає близьких😉
#хто_такі_айтішники
#мійпрограміст і його турботи вихідного дня ⬇️
- Знаєш, що мене непокоїть?
- Що?
- Бачила ту кульку в формі зуба в стоматології?
- Бачила.
- Так в того зуба є рот. І в ньому є зуби. Кожен раз, коли я на це дивлюся, у мене warning'и в консолі сипляться. До error не доходить, але warning'и сипляться. У зуба є зуби, як так то?
💁🏼♀️Що тут скажеш, непозбувна бентега.
- Знаєш, що мене непокоїть?
- Що?
- Бачила ту кульку в формі зуба в стоматології?
- Бачила.
- Так в того зуба є рот. І в ньому є зуби. Кожен раз, коли я на це дивлюся, у мене warning'и в консолі сипляться. До error не доходить, але warning'и сипляться. У зуба є зуби, як так то?
💁🏼♀️Що тут скажеш, непозбувна бентега.
#мійпрограміст ⬇️
- Я, як програміст, скажу тобі: це або неможливо, або буде коштувати дуже багато.
💁🏼♀️Батько вчить дворічну дитину суворої правди життя.
- Я, як програміст, скажу тобі: це або неможливо, або буде коштувати дуже багато.
💁🏼♀️Батько вчить дворічну дитину суворої правди життя.
Голодний кодер - злий кодер
Програмування - надвичайно ресурсозатратний процес. Звісно не для тих, хто вирішив "вайті в айті", щоб "легко та швидко" підзаробити грошей за допомогою поверхневого ознайомлення з темою та копіювання чужих шматків коду. Я кажу про креативних спеціалістів, які вболівають за проект і вкладають в нього всю душу та пару кілограмів нервових клітин на додачу.
Так от, цей другий тип програмістів може в мить перетворитися з ефективного кіборга, здатного впоратися з будь-якою проблемою, на агресивний клубок нервів, що може спопелити самим лише поглядом того, кому не пощастило опинитися поряд.
Оскільки свого часу я зрозуміла причину такого стану речей, вдалося запобігти потенційному ядерному вибуху програміста на території Львівщини. Виявилось, кодера просто слід вчасно годувати.
Що за маячня, скажете ви, дорослий чоловік сам може поїсти. Так то воно так, але захоплення важливими справами, занурення в роботу може бути настільки глибоким, що він просто не помітить голоду, поки не вичерпає всі ресурси. А після цього не помітить голоду через стрімке наростання агресії, спричиненої втомою.
Тож, будь ласка, якщо ви роботодавець, то заради власного блага та блага всієї фірми, не затримуйте програміста в офісі під час робочої перерви.
Якщо ж ви - близька людина програміста, який працює вдома, то, по-перше, прийміть мої співчуття) Якщо ж серйозно, то вам буде нелегко, але ви маєте шанс врятувати світ.
Годуйте свого кодера вчасно, і ніколи, чуєте, НІКОЛИ не забувайте про сніданок. Інакше в обід може бути занадто пізно. І ніякий Тоні Старк не створить для вас достатньо потужного халкбастера.
💁🏼♀️ І не кажіть потім, що я не попереджала.
#хто_такі_айтішники
Програмування - надвичайно ресурсозатратний процес. Звісно не для тих, хто вирішив "вайті в айті", щоб "легко та швидко" підзаробити грошей за допомогою поверхневого ознайомлення з темою та копіювання чужих шматків коду. Я кажу про креативних спеціалістів, які вболівають за проект і вкладають в нього всю душу та пару кілограмів нервових клітин на додачу.
Так от, цей другий тип програмістів може в мить перетворитися з ефективного кіборга, здатного впоратися з будь-якою проблемою, на агресивний клубок нервів, що може спопелити самим лише поглядом того, кому не пощастило опинитися поряд.
Оскільки свого часу я зрозуміла причину такого стану речей, вдалося запобігти потенційному ядерному вибуху програміста на території Львівщини. Виявилось, кодера просто слід вчасно годувати.
Що за маячня, скажете ви, дорослий чоловік сам може поїсти. Так то воно так, але захоплення важливими справами, занурення в роботу може бути настільки глибоким, що він просто не помітить голоду, поки не вичерпає всі ресурси. А після цього не помітить голоду через стрімке наростання агресії, спричиненої втомою.
Тож, будь ласка, якщо ви роботодавець, то заради власного блага та блага всієї фірми, не затримуйте програміста в офісі під час робочої перерви.
Якщо ж ви - близька людина програміста, який працює вдома, то, по-перше, прийміть мої співчуття) Якщо ж серйозно, то вам буде нелегко, але ви маєте шанс врятувати світ.
Годуйте свого кодера вчасно, і ніколи, чуєте, НІКОЛИ не забувайте про сніданок. Інакше в обід може бути занадто пізно. І ніякий Тоні Старк не створить для вас достатньо потужного халкбастера.
💁🏼♀️ І не кажіть потім, що я не попереджала.
#хто_такі_айтішники
#мійпрограміст філософствує ⬇️
- Це ж я зрозумів, що перед коронавірусом всі рівні. І те, наскільки важко ти перенесеш хворобу, не залежить від того, скільки тобі років, який спосіб життя ти ведеш, і наскільки круто кодиш на php.
- Це ж я зрозумів, що перед коронавірусом всі рівні. І те, наскільки важко ти перенесеш хворобу, не залежить від того, скільки тобі років, який спосіб життя ти ведеш, і наскільки круто кодиш на php.
Програміст майбутнього: який він?
Успішна кар'єра, висока зарплата, цікава робота, можливість постійно подорожувати та розвиватися - це те, з чим у багатьох асоціюється життя програміста. Здається, що для людей айтішних професій не існує кордонів. Їхній інтелект вражає, захоплює, але разом з тим трохи лякає.
Пересічній людині, далекій від сфери IT, спосіб мислення типового програміста може здатися занадто складним, нудним, або просто дивакуватим. Однак це не заважає кількості охочих побудувати кар'єру саме в цій сфері постійно зростати. Але чи не розчарує багатьох із них такий вибір?
Програміст майбутнього має бути, як Hawkeye з кіновсесвіту Marvel. Його суперсила не повинна залежати від зовнішніх чинників чи щасливої випадковості. Вона має йти зсередини та залишатися непомітною на перший погляд. Попри це, впізнати такого спеціаліста буде не складно - саме до нього звертатимуться інші, коли всі стандартні та перевірені способи вирішення проблеми виявляться не дієвими.
До програміста майбутнього будуть йти не за додатковими знаннями чи готовими рішеннями, які він зможе видати на досвіді. До нього прийдуть за креативністю. Творчий підхід - це те, що вступає в бій, коли вирішити проблему не просто складно, а практично неможливо.
Для просто складних завдань буде цілком достатньо штучного інтелекту з ідеальною пам'яттю та блискавичною швидкістю обробки інформації. Але тоді, коли не зможе впоратися найдосконаліша машина, впорається недосконалий, але творчий і наполегливий програміст майбутнього.
💁🏼♀️Якщо ви не готові працювати в сфері неможливого, то і IT-сфера майбутнього не для вас.
#хто_такі_айтішники
Успішна кар'єра, висока зарплата, цікава робота, можливість постійно подорожувати та розвиватися - це те, з чим у багатьох асоціюється життя програміста. Здається, що для людей айтішних професій не існує кордонів. Їхній інтелект вражає, захоплює, але разом з тим трохи лякає.
Пересічній людині, далекій від сфери IT, спосіб мислення типового програміста може здатися занадто складним, нудним, або просто дивакуватим. Однак це не заважає кількості охочих побудувати кар'єру саме в цій сфері постійно зростати. Але чи не розчарує багатьох із них такий вибір?
Програміст майбутнього має бути, як Hawkeye з кіновсесвіту Marvel. Його суперсила не повинна залежати від зовнішніх чинників чи щасливої випадковості. Вона має йти зсередини та залишатися непомітною на перший погляд. Попри це, впізнати такого спеціаліста буде не складно - саме до нього звертатимуться інші, коли всі стандартні та перевірені способи вирішення проблеми виявляться не дієвими.
До програміста майбутнього будуть йти не за додатковими знаннями чи готовими рішеннями, які він зможе видати на досвіді. До нього прийдуть за креативністю. Творчий підхід - це те, що вступає в бій, коли вирішити проблему не просто складно, а практично неможливо.
Для просто складних завдань буде цілком достатньо штучного інтелекту з ідеальною пам'яттю та блискавичною швидкістю обробки інформації. Але тоді, коли не зможе впоратися найдосконаліша машина, впорається недосконалий, але творчий і наполегливий програміст майбутнього.
💁🏼♀️Якщо ви не готові працювати в сфері неможливого, то і IT-сфера майбутнього не для вас.
#хто_такі_айтішники
#мійпрограміст сидить за комп'ютером, важко дихає
Я: Ти злий?
Він: От уяви ситуацію: в знайомого не працює комп'ютер, він просить тебе прийти глянути, що не так. Ти приходиш, і тут виявляється, що в нього вже три дні немає світла. Ти питаєш, чи до зникнення світла комп'ютер працював, і він каже, що так, все було ок. Ти вмикаєш електрику в квартирі, після чого з почуттям виконаного обов'язку збираєшся йти.
Але по дорозі до виходу заходиш до кімнати з комп'ютером, і тут виявляється, що в системнику стирчить здоровенна сокира.
От десь така в мене зараз ситуація. Звісно, я злий.
Я: Ти злий?
Він: От уяви ситуацію: в знайомого не працює комп'ютер, він просить тебе прийти глянути, що не так. Ти приходиш, і тут виявляється, що в нього вже три дні немає світла. Ти питаєш, чи до зникнення світла комп'ютер працював, і він каже, що так, все було ок. Ти вмикаєш електрику в квартирі, після чого з почуттям виконаного обов'язку збираєшся йти.
Але по дорозі до виходу заходиш до кімнати з комп'ютером, і тут виявляється, що в системнику стирчить здоровенна сокира.
От десь така в мене зараз ситуація. Звісно, я злий.
Програмісти кам'яного віку
Часом я люблю завести з чоловіком розмову про те, як у майбутньому ми, подібно до наших батьків, не будемо розбиратися в певних технологіях, а доцільність існування деяких із них взагалі будемо заперечувати. Станемо такими собі буркутунами лайтового (ох, сподіваюсь, що лайтового😁) рівня, будемо ностальгувати за старими часами, коли все було більш зрозумілим, практичним і надійним.
На це #мійпрограміст завжди повторює, що конкретно нам це не загрожує - ми ж бо сучасні, життя тісно пов'язане з IT-сферою. Мовляв, просто будемо займатися саморозвитком, вчитися нового, ще й своїй дитині, яка на той час підросте, будемо щось роз'яснювати.
Наївний кодер. Він просто не помітив, що вже повільно, але впевнено перетворюється на ретрограда. І це йому лишилося 2 роки до тридцятого дня народження. Страшно уявити, що буде далі.
Наприклад, він губиться в соцмережах, наче бездротові навушники від айфона. Ну тобто в обох випадках знахідка можлива за умови шаленої наполегливості, або за рахунок вчасної допомоги зі сторони.
І якщо замовити якийсь дешевий товар зі смартфона він ще здатен (за умови, що до скроні йому приставили заряджений автомат), то вибирати якусь серйозну річ він буде лише з комп'ютера.
Те саме стосується відвідування сайтів і пошуку інформації в інтернеті загалом. Мобільна версія сайту (якщо сайт робив не він) - це для мого програміста таємнича і загадкова територія, де будь-який необережний рух може спровокувати початок ядерної війни.
Він наполягає: аби бути зручним, екран має бути великим. І краще, щоб їх було два. Зважаючи на те, в якому напрямку розвиваються сучасні технології, скоро він буде казати, що екран, як мінімум, має просто бути. А всі ці голограми, мікрочіпи, вживлені в мозок, і подібні новаторства - це несерйозно, і хай розбещена молодь бавиться з тими іграшками сама. І взагалі, це незручно і "в наш час такого не було."
💁🏼♀️ Вже яскраво собі уявляю, як весело буде спостерігати за стрімкими змінами світу та реакцією мого програміста на них. Сподіваюсь, штучний інтелект не вийде з ладу, готуючи для мене чергову порцію попкорну.
#хто_такі_айтішники
Часом я люблю завести з чоловіком розмову про те, як у майбутньому ми, подібно до наших батьків, не будемо розбиратися в певних технологіях, а доцільність існування деяких із них взагалі будемо заперечувати. Станемо такими собі буркутунами лайтового (ох, сподіваюсь, що лайтового😁) рівня, будемо ностальгувати за старими часами, коли все було більш зрозумілим, практичним і надійним.
На це #мійпрограміст завжди повторює, що конкретно нам це не загрожує - ми ж бо сучасні, життя тісно пов'язане з IT-сферою. Мовляв, просто будемо займатися саморозвитком, вчитися нового, ще й своїй дитині, яка на той час підросте, будемо щось роз'яснювати.
Наївний кодер. Він просто не помітив, що вже повільно, але впевнено перетворюється на ретрограда. І це йому лишилося 2 роки до тридцятого дня народження. Страшно уявити, що буде далі.
Наприклад, він губиться в соцмережах, наче бездротові навушники від айфона. Ну тобто в обох випадках знахідка можлива за умови шаленої наполегливості, або за рахунок вчасної допомоги зі сторони.
І якщо замовити якийсь дешевий товар зі смартфона він ще здатен (за умови, що до скроні йому приставили заряджений автомат), то вибирати якусь серйозну річ він буде лише з комп'ютера.
Те саме стосується відвідування сайтів і пошуку інформації в інтернеті загалом. Мобільна версія сайту (якщо сайт робив не він) - це для мого програміста таємнича і загадкова територія, де будь-який необережний рух може спровокувати початок ядерної війни.
Він наполягає: аби бути зручним, екран має бути великим. І краще, щоб їх було два. Зважаючи на те, в якому напрямку розвиваються сучасні технології, скоро він буде казати, що екран, як мінімум, має просто бути. А всі ці голограми, мікрочіпи, вживлені в мозок, і подібні новаторства - це несерйозно, і хай розбещена молодь бавиться з тими іграшками сама. І взагалі, це незручно і "в наш час такого не було."
💁🏼♀️ Вже яскраво собі уявляю, як весело буде спостерігати за стрімкими змінами світу та реакцією мого програміста на них. Сподіваюсь, штучний інтелект не вийде з ладу, готуючи для мене чергову порцію попкорну.
#хто_такі_айтішники