🚙 Черговий тиждень і наш черговий звіт про трафік, де ми розповідаємо про "транспортні колапси" у Києві. Нагадуємо, що в основі звіту лежать дані лічильника трафіку Офісу Трансформації. Цей лічильник щогодини вимірює час проїзду за фіксованими маршрутами в Києві у проміжку з 8:00 до 20:00 та порівнює його з ідеальним часом проїзду за умов порожньої дорожньої мережі. Більш детально про методологію розрахунку читайте тут.

Отже, згідно з даними лічильника трафіка, впродовж минулого тижня, 27 жовтня – 02 листопада, на магістралях і вулицях Києва склалася наступна середньоденна затримка трафіку:

🛑понеділок – 40%;
🛑вівторок – 49%;
🛑середа – 54%;
🛑четвер – 53%;
🛑п’ятниця – 57%;
🛑субота – 30%;
🛑неділя – 19%.

Упродовж тижня 27 жовтня – 02 листопада середня затримка трафіку в Києві склала 42,4%.


Динаміка заторів залишалася відносно стабільною, без різких коливань, із типовими ранковими піками близько 8:00–10:00 та вечірніми хвилями у проміжку 17:00–19:00. Найбільше навантаження спостерігалося наприкінці робочого тижня — у четвер і п’ятницю, коли рівень затримок був найвищим. У середині дня рух залишався помірним, що свідчить про збереження звичної транспортної поведінки мешканців міста.

У вихідні дні, як і зазвичай, інтенсивність трафіку помітно зменшилася: у суботу середня затримка становила 30%, а в неділю — лише 19%.

Загальна оцінка транспортних втрат в Києві, без врахування громадського та екстреного транспорту, за 5 робочих днів (для типової матриці переміщень буднього дня) складає 32,3 млн. гривень. (на 2,1 млн. гривень менше, ніж минулого тижня).

🤔 Як затримки трафіку перетворюються на гроші? Читайте тут та тут.

#про_Київ #про_трафік

Підписуйтесь на ПроМобільність | Задонатити транспортним планувальникам у лаваx Сил оборони України

🚘🤔 Хороші думки заступника директора департаменту територіального контролю міста Києва та начальника управління з паркування Сергія Дубенка щодо того, як ми люди опинилися в залежності автомобілів:

"Автозалежність.

Це коли міська інфраструктура сформована навколо приватного автомобіля настільки, що він стає не просто вибором, а єдиною зручною альтернативою для пересування. Коли машина дає ілюзію свободи, але насправді створює залежність.

Так, людям треба переміщатися містом. Щоб бути активними, соціальними, працювати і робити бізнес. І якби існував маленький телепорт, який був би в кишені кожного і міг переносити власника миттєво на десятки кілометрів, то кількість всіх видів транспорту на вулицях, зменшилась би на відсотків 90. Бо нащо іти на зупинку громадського транспорту, чи стояти в заторах, якщо натиснув кнопку – і ти вже за мить в іншому кінці міста за координатами!

Фактично машини б залишилися для подорожей і переміщення важких речей та обладнання, для спорту і розваг.

Тож не майданчиків для паркування хочуть автолюбителі. Не наземних переходів і гарного громадського транспорту хочуть урбаністи. Вони прагнуть НОРМАЛЬНОЇ ЗРУЧНОЇ МОБІЛЬНОСТІ.

Транспортна звичка обирати автомобіль сформувалась десятиліттями через відсутність альтернатив для зручного переміщення містом. І в чому тут можна звинувачувати людей? Хіба вони мали варіанти? Невже вони не логічно робили вибір весь цей час?

Але все це призвело до справжньої залежності. До того, що затори щодня стають нестерпними і люди сприймають за належне пару годин на десь стояти в них. Це ж божевілля!

А хіба не божевілля, коли проти зручного наземного пішохідного переходу висловлюються деякі люди з інвалідністю? Хіба не дивно, коли одне одного ображають абсолютно незнайомі люди лише за коментарі в соцмережах? Невже не абсурдно, коли деякі корінні кияни пропонують різати тротуари заради автомобільних кишень і ненавидять антипаркувальні стовпчики? Хіба не гидко, коли газони і дитячі майданчики запарковані мешканцями цих же самих домів поруч? Бійки на дорозі між водіями із-за права стояти в заторі, це як і щоб що?

Автозалежність в цьому сенсі дуже нагадує наркоманію. Коли вже і не надто багато задоволення, але ломка і неможливо злізти… з автомобіля. Бо невже є люди, яким справді подобається стояти в заторі або шашкувати, щоб виграти 2 хвилини на 10 км? Ні, людей просто довели до цього стану

До ситуації, коли суспільство перебуває в залежності від одного способу пересування, коли кермо стало звичкою, нераціональним рефлексом, а здоровий глузд деформується через щоденний стрес і втрати часу.

Але все це – не діагноз. Бо затори – це не неминучість, а наслідок рішень. Сьогодні ми обираємо: залишити дітям місто вічних корків чи місто для життя. Бо телепортів у нас ще немає, але є розум, технології та воля.

Київ заслуговує бути кращим.

І ми заслуговуємо жити комфортно і без залежностей".

💬 Згодні з Сергієм чи ні? Напишіть свої думки в коментарях.

#про_Київ

Підписуйтесь на ПроМобільність |Задонатити транспортним планувальникам у лаваx Сил оборони України