Ахах, точно😂

* * *

Приходит время пьяных вишен,
душистых персиков, жары:
пора, мой друг, врубить кондишн —
по новым правилам игры.

А лучше — выйти в сад без края,
застёгнутый на всю звезду,
где нет — ни смерти, ни вай-фая,
чтоб люди трахались в саду.

Пусть нам — прекрасным и брутальным
не помешают муравьи,
и твой мешок, побывший спальным —
бессонным станет от любви.

И как не тяжело на сердце —
родная, не считай минут,
пусть наши броники и берцы
не по уставу отдохнут.

Прекрасный сад разбил всевышний,
но слишком много в нём земли:
большие персики и вишни —
сквозь нас навечно проросли.

Корнями не задев осколка,
не тронув пулю в животе,
у незнакомого посёлка,
на безымянной высоте.

29.06.2022.

Так, шо за Зоя?

Знайшла на просторах фб класний вірш, оголений, пронизливий. Ця авторка вчилась в одному класі з моєю подругою. Згадала раптом дитинство і все, все. Сумно щось💔

Юлія Максимейко

Мій чоловік не пішов на війну,
Але вже не має мене за жону.
Він лягає з війною у нашій спальні
І рахує міста спалені.

Він бурмоче з вечора аж до сказу
Назви міст з демонтованих дороговказів
Перелічує станції та райони,
Перелічує санкції та прокльони,
А коли доходить до списків убитих –
Починає вити.

І така ненависть у ньому росте,
Що затоплює зболений лісостеп,
Що виголює в нуль двоїстість і фальш,
Що густою стає майже.

Вранці він встає, поки сонце низько,
Їсть погані новини, доповнює списки,
Щоб увечері все повторити знову,
Поки не відібрало мову.

Поки не перебило уламками корені,
Поки не розплавило пам‘ять у полум‘ї,
Поки не згноїло, не перелопатило,
Пам‘ятатиме.

Імена зґвалтованих великомучениць
Імена в чорнозем учавлених гусеницями,
Ампутовані ноги
Викорчувані ребра.
І я мовчки слухаю, скільки треба.

Налетай, покупааай!

Добрий вечір! Ми з України😁