Реалізовувати морське та енергетичне перемирʼя через формальні заяви, які не формують зобовʼязань, це як розуміти?

Що значить, що енергетичне перемирʼя діє із 18 березня? Адже РФ атакувала з того часу енергетичні обʼєкти України.

Це більше виглядає як «фільчина грамота». Яка система контролю за дотриманням перемирʼя? Чому американська версія заяви суперечить російській? Чому повідомлення Умерова суперечить словам Зеленського?

У 2022 р. зернова ініціатива реалізовувалась через два окремих договори між Україною, Туреччиною, ООН, РФ. Угоди підписувались, оголошувались, аналізувались. А зараз як розуміти?

Заяви до міжнародних зобовʼязань не прибʼєш.

«Путін скоро помре», - впевнено каже Зеленський. Але, уявіть, що таке дійсно станеться в цьому році.

Погодьтесь, шанс на ефектне переобрання Зе в такому разі стає більш впевненим.

Це Путін так зневажливо витирає ноги об українську Конституцію та наш народ як субʼєкт влади, навіть не окупувавши її більшу частину із Києвом.

А уявіть, що б він говорив в як би діяв, якби зараз Українська держава була б в його руках.

Держава - це в тому числі й органи влади. Якщо не вдалось демонтувати їх воєнним шляхом, йому приходиться це робити типовими чекістськими методами через розмивання інституційного каркасу держави.

Так чи будуть президентські вибори, про які пише «The Economist»?

Це лише план «А» у випадку реального припинення вогню. Тобто, ймовірний варіант. Один з можливих. Який, безумовно, обговорюється на нарадах у заступника голови ОП Микити та віце-премʼєра, міністра громад і територій Кулеби. В штабах опозиційних партій.

Вирогідність виборів з кожним місяцем підвищується. Так, ці вибори можуть «рвати» країну. В них буде присутня тінь Путіна і Трампа. Їх результат може не влаштувати пасіонарних військових та лідерів громадської думки.

Війна просто перейде у електоральне поле. Вибори втягнуть у війну на новому рівні все українське населення. Дозволять цивільним українцям відчути силу впливу, адже виборці отримають свій шанс «повоювати» на бюлетеневому фронті.

Якщо українці пройшли тест на стійкість під час кінетичної війни - вторгнення 2022-го, то чому ви думаєте, що не витримають некінетичну війну, тобто вибори?

Нації виживають, коли самі занурюються у колективні виклики і ризики для себе. Так стають ще сильнішими, адже проходять горнило саморефлексії, каналізують емоції і бачать різні альтернативи.

Країна повинна буде обрати Президента, парламент і органи місцевого самоврядування. Повинна і обере за умов скасування воєнного стану.

А ці ж кадри з мамою, яка задумливо гладить руку загиблого від російської ракети сина у Кривому Розі, будуть дивитись в Росії.

Їх пропагандисти-повії, червонопикі чиновники, екзальтовані домогосподарки, манерна інтелігенція та опухлі від смаку крові феесбешники.

І в серцях цього сміття буде радість і задоволення. Вони будуть бажати, щоб ще більше українських матерів страждали і ще більше українських синів гинуло від їх вбивчого заліза, про який вони будуть складати сатаністькі пісні та як неандертальці танцювати на кістках. Вони будуть задоволені і щасливі.

Мені важко сказати, чи наступить відплата. Бог, закон чи український Моссад можуть колись зіграти одночасно цей справедливий суд.

Оперативне знання про війну потрібне масам для вибору оптимальної стратегії виживання.

Українці просто звикли не довіряти верхам у питанні вмісту їх гаманців, холодильників, ну і безпеки.

Величезна маса наявної інформації про війну зараз - це або магічно-конспіративні ілюзії, або пропагандистські нашарування, або медійні мануляції іноземних видань та анонімних тг-каналів.

Викривлення реальності з боку медіа іноді може досягати відсотків 50-60%.

Тому Кирило Буданов сказав чесно і відкрито: "Суспільство має бути готове дізнатися правду, мабуть, з часом. Під час війни всю правду знати, думаю, що це зайве... Просто свідомість не у всіх людей пристосована для сприйняття жорсткої правди. Не треба цим, як то кажуть, випробовувати людей".

Масова свідомість - це поле боїв. Де шанс ворога взяти у полон величезні групи людей неймовірно високий.

Київрада не змогла відправити секретаря Бондаренка у відставку, що означає, що "Слуги народу" не можуть переломити ситуацію в середині Київради на свою користь.

Тим не менш, Кличко волів би позбутися шлейфу справи Комарницького і Бондаренко сам подав у відставку.

Голосування в міській раді показало, що позиції Кличка в органі самоврядування і далі вагомі, про що має засвідчити обрання нового секретаря, фігура якого повинна стати компромісною між "Євросолідарністю" та "Ударом".

Нині війна на фронті триває для того, щоб мир був в тилу. Тил знає, що фронт прикриває його парасолькою безпеки і поки може жити своє життя. Тобто війна триває, щоб існував мир.

Згодом ситуація може бути іншою: мир буде на фронтах і в тилу, але «в умі» буде триматись тінь нової, більш кривавої і потужної війни. Тобто війна зупиниться для того, щоб згодом виникла нова війна.

Суспільство нині зараз в позиції - позбутися першої реальності, щоб відчути другу. Але друга може бути ще більше психологічно важкою, вбивчою і кривавою.

Парадокс.

Є певні підстави вважати, що зараз ситуація по мирному врегулюванню в Україні дійсно виглядає як «прихована Ялта»: компроміс по українським окупованим територіям в обмін на згортання ядерної програми Ірану.

Завтра в Омані у американців переговори із іранцями щодо ядерної теми, які можуть завершитись рішенням США та Ізраїлю бомбардувати Іран. Вашингтону потрібен нейтралітет Москви.

За це РФ буде просити визнання чотирьох областей російськими і витіснення ЗСУ із недоокупованих анклавів.

До речі, Уіткофф очолює американську делегацію і на переговорах із Іраном. І вже встиг заявити, що "червоною лінією" адміністрації Трампа щодо Ірану є недопущення створення ним ядерної зброї.

Українців налякала «карта Келлога» з маніпулятивно поданою інформацією від британської «The Times» про начебто поділ України.

Оце у мене питання: чого це має тригерити чийсь штучний графічний дизайн для хайпа, коли українське суспільство і так відчайдушно і самостійно шукає грунт у себе в середині для внутрішнього розʼєднання - мова, віра, військовий обовʼязок, Зеленський тощо. Чого злить карта, якщо самі то неєдині?

І перестаньте вірити західним виданням на слово. Повірте, коли перед ними вибір між клікбейтним крінжем та етичними стандартами аналітики - вони оберуть перше. Бо перегляди, лайки, гроші. Сторітеллінг і фантазії понад усе.

А в неєдності - своя сила! Потрібно лише навчитися користуватись і усвідомлювати «червоні лінії».

Хочимо ми або ні, а тема помсти та відплати - це не пустий звук. Кров українських військових, цивільних, дітей, літніх батьків…

Буча, Вінниця, Кременчуг, Одеса, Дніпро, Харків, Кривий Ріг, Суми… Тощо, тощо, тощо…

Злочинці - військові ЗСРФ та ті, хто їх підтримує - мають платити за це своєю кровʼю. Вони за злочинні накази та їх виконання повинні заплатити. Сповна і симетрично.

Якщо пряма відповідь з боку ЗСУ по російським цивільним - це питання міжнародної репутації та правової відповідальності, то Україна повинна створити приховані проксі-механізми кари, які будуть діяти із середини РФ.

Відстріл, отруєння, кіберзлами - всі ці справедливі методи відплати. Злочинців треба вмити їх кровʼю.

Суми... 13 квітня...

Припинення вогню близько? Уіткофф натякає в коментарі Fox News, що так.

Остання зустріч його з Путіним відзначилась також переговорами із Ушаковим та Дмитрієвим. А це означає, що могли пророблятись деталі після «високого позволєнія» з боку Путіна.

На думку трампівського друга та спецпредставника, центральним питанням регулювання конфлікту стане тема «п'яти територій».

Розшифровувати це треба, на мою думку, наступним чином: Україну будуть пробувати схилити до більших поступок. Мова може йти або про жорсткий тиск американців на Київ щодо відводу ЗСУ з контрольованих частин цих територій задля отримання від Путіна бажаного по Ірану та Китаю, або оголошення їх «демілітаризованими зонами», де мають пройти нові «референдуми» під егідою групи країн.

Далі ще більш загалковіше. «Є ще протоколи безпеки, є п'ята стаття НАТО, є безліч пов'язаних із цим деталей... Я думаю, ми можемо бути на межі чогось, що буде дуже важливим для миру в глобальному сенсі", - говорить Уіткофф.

Українське питання бажають вмонтувати у глобальну угоду, в ході якої можуть передбачатись певні зобовʼязання та компроміси з боку НАТО. Росія отримає шанс представити це як здійснення мрій про «Ялту 2.0».

Наришкін, старий російський гебіст і керівник російської Служби зовнішньої розвідки, виперся із заявою: мирне рішення в Україні передбачає її без'ядерний статус, демілітаризацію, скасування якихось «дискримінаційних законів» та визнання нових кордонів РФ.

Подовження воєнного стану може в Раді пройти із скрипом. Депутати почали показувати зуби і нігті.

«Євросолідарність» вже формує наратив про окрему думку. Депутат Гончаренко не буде голосувати за продовження, в Порошенко звинувачує владу у зловживанні воєнним станом для посилення авторитаризму.

Допускаю, що і «Батьківщина» не дасть голоси. Тимошенко почала розпахувати своє політичне рілля, а синхронізація голосувань із владою стає темою уваги.

У ОП залишається мобілізація (не в тому значенні, про яке ви подумали) «Слуг народу» та підстраховка залишками ОПЗЖ, «За майбутнє», «Довіри» і «Голосу». Цього вистачить. Фактор Арахамії стає в цьому контексті показовим.

Якщо, звісно, в парламент не зайшов міжнародний вплив, особливо з Вашингтону. Бо є багато чуток.

Україна під час війни до сих під не має затвердженого Генерального прокурора.

Думаю, це занадто велика розкіш як для воюючої країни та в умовах множення вчинених РФ злочинів у геометричній прогресії. Чого лише варті цілеспрямовані квітневі удари по цивільному населенню в Кривому Розі, Сумах тощо.

Відомо, що попередній генпрокурор Костін був звільнений Радою ще в жовтні минулого року. До речі, подав у відставку Костін через скандал із фіктивними інвалідностями у прокурорів Хмельницької області.

Що цікаво, Офіс Генпрокурора не звільнив жодного з 67 хмельницьких прокурорів з фейковою інвалідністю. Тобто генпрокурор пішов, а безпосередні фігуранти скандалу і далі продовжують працювати. Дивина відповідальності та й годі.

Вже промовчу, що в Україні діє Закон «Про тимчасове виконання обов’язків посадових осіб…», в якому вказано, що обов’язки звільненої Президентом за згодою Ради посадової особи тимчасово, але не більше одного місяця, виконує перший заступник. З часів відставки Костіна пройшло вже 5 місяців!!!

Насправді всі й так знають, що Костіна «пішли» не через цю причину. Казали в медіа, що через його часті міжнародні відрядження та в цілому скромні результати роботу Офіса Генерального прокурора. Нещодавно його відправили послом в Нідерланди. Як колись, попередницю Костіна Венедіктову – послом у Швейцарію і Ліхтенштейн.

Костін був і залишається стовідсотково людиною Єрмака. До речі, він до своєї посади ніколи в прокуратурі й не працював. Однак саме його призначення у 2022-му стало фактором неабиякого політичного посилення Єрмака. Тому глава ОП зараз не може собі дозволити втратити можливість заповнити цю вакансію своєю креатурою.

Конституція (стаття 131/1) вказує, що Генерального прокурора призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Президент України. Тобто це відповідальність Президента. Ну і потрібна більшість у Раді, що з кожним місяцем стає головною біллю для Банкової.

Та й голосування це непросте для долі депутатів, адже саме Генпрокурор погоджує клопотання про затримання, запобіжний захід, обшук, негласні слідчі дії стосовно народних депутатів. Тобто Генпрокурор для депутатів – це страшний «дядько». І той, хто просуне свою креатуру, буде мати можливість контролювати депутатський корпус, на якому немає де клейма ставити.

Загальновідомо, що на Банковій завжди дуже тягнуть із призначеннями. Причин може бути багато: від банальної боротьби груп впливу і торгів навколо посади до очікування зручного моменту збору голосів для «пакетного» голосування за принципом всіх зразу одним махом. Тобто, ключовим є питання парламентського моменту та міжвладного компромісу.

Але є ще одна деталь. До посади генерального прокурора завжди дуже уважно відносились у Вашингтоні. Хоча б згадати часи, коли віце-президент США Байден просував питання відставки генпрокурора Шокіна.

Серед кандидатів, які фігурували в медіа останнім часом особлива увага приділяється бригадному генералу юстиції і заступнику міністра оборони Сергію Мельнику. Він є кадровим військовим, але дотичним до військово-юридичної освіти, у 2022 р. керував обороною Харкова. ЗМІ писали, що Мельник знайомий із заступником голоси ОП Татаровим (вони вчились разом). Фактично називають його креатурою Татарова.

Ще раніше в шорт-листі на Генпрокурора були присутні директор ДБР Олексій Сухачов, заступниця глави ОП і колишня заступниця міністра юстиції Ірина Мудра, заступник Генпрокурора Антон Войтенко, керівник Одеської ОВА Олег Кіпер та перший заступник Генпрокурора Олексій Хоменко.

Останній, до речі, відвідував США неодноразово для формування корисних зв’язків. Хоменко працює в органах прокуратури з 2003 року, зокрема був і у військовій прокуратурі. З 2020 року був обласним прокурором Київщини і розслідував воєнні злочини. У Хоменка також напрацьований прямий контакт із Татаровим.

Кіпера вважали людиною Єрмака. Він - колишній позаштатний його радник. Однак проти нього розгорнули доволі масштабну медійну кампанію. Ще у 2023 р.

, коли той був прокурором Києва, журналісти програми Радіо Свобода «Схеми» повідомили, що Кіпер провів десятиденну новорічну відпустку на Кіпрі, а його дружина досі має діючий російський паспорт та індивідуальний номер платника податків РФ.

Ймовірніше за все, на Банковій стало зрозумілим, що кандидатуру Кіпера буде важко проштовхнути через Раду. Особливо на тлі складних відносин Єрмака і Арахамії. Подейкували, що і Президент був не в захваті від генпрокурорських перспектив Кіпера.

Тому главі ОП потрібен був час аби підібрати іншу фігуру, яка б відповідала ключовій меті – створити на базі Офісу Генпрокурора функціональний силовий центр, який би збалансував вплив Татарова. По факту, підібрати адекватну такій функції кандидатуру – заняття непросте. Адже, і Рябошапка, і Венедіктова, і Костін, кожний по-своєму, відзначився втратою довіри та критичним роздратуванням Офісу Президента.

Разом з тим, потрібна як максимально лояльна та віддана фігура, так і така людина, що ретельно розуміється на внутрішніх процесах в прокуратурі. Чого не робив Костін. Тобто це буде кандидатура без політичного шлейфу, що вдало складе тест на лояльність ОП і буде вихідцем із прокурорської системи.