Кому переговори, кому війна, а деяким виданням та їх телеграм-свинарникам подавай «шашечки», «блєск» і оце чисто російське «ізящєство норми», у вигляді відповіді на питання «А коли ж Зеленський скасує указ про заборону переговорів із Путіним?».
Тут он грандіозна геополітична гра розігрується на очах всього світу, а підсанкційне видання «С..рана.юа» цікавиться, чи реалізована забаганка Путіна, якою він періодично блював на Україну.
Дійсно, як же ж Зеленський може зустрічатись в Стамбулі із росіянами чи Путіним без скасування свого указу та рішення РНБО? Як таке може бути? Дуже просто. Політика в Україні будується трішки не по правилам російської вульколобої парадигми.
Деякі медійники живуть в Задзеркаллі. Ось тільки світло в ньому заломлюється в російському триколорі.
Тут он грандіозна геополітична гра розігрується на очах всього світу, а підсанкційне видання «С..рана.юа» цікавиться, чи реалізована забаганка Путіна, якою він періодично блював на Україну.
Дійсно, як же ж Зеленський може зустрічатись в Стамбулі із росіянами чи Путіним без скасування свого указу та рішення РНБО? Як таке може бути? Дуже просто. Політика в Україні будується трішки не по правилам російської вульколобої парадигми.
Деякі медійники живуть в Задзеркаллі. Ось тільки світло в ньому заломлюється в російському триколорі.
НАБУ - це інституційна помилка, яку неможливо виправити жодними косметичними реформами, – висновки зі звіту міжнародних експертів
Після 10 років існування і сотень мільйонів євро міжнародної допомоги, Україна нарешті отримала перший зовнішній аудит НАБУ. Те, що мало стати подією, про яку напишуть усі «прогресивні ЗМІ», насправді минуло непомітно. Схоже, що керівництво НАБУ зовсім не проти цього, бо дуже неприємний вийшов звіт – і це за умови, що міжнародна комісія була лояльна до українських антикорупційних структур. Можна лише уявити, яким би був результат, якби у комісії були справжні «зуби» та відсутнє бажання згладжувати постійні провали Бюро.
Отже, на що звернула увагу міжнародна комісія.
1. Хронічні зливи інформації в НАБУ. Тобто злив інформації керівництвом та колишнім детективом Андрієм Денисюком – це тільки фрагмент на тлі більшої проблеми.
Що характерно, лише у серпні 2024 року, зазначається у звіті, директор НАБУ затвердив рекомендації щодо запобігання ризикам витоку або розголошення інформації. По-перше, із запізненням майже на 10 років, а по-друге, вони не працюють – ані як запобіжник, ані як допомога у розслідуванні.
2. Щодо цих зливів інформації не було проведено жодного (!) результативного кримінального провадження. Тобто жодного покарання за порушення своїх. Це не державний орган боротьби з корупцією – це каста недоторканних, що покривають одне одного.
3. Штат НАБУ постійно зростає. Так, лише 2024–2026 рр. має додаватися на 100 співробітників на рік. Не дивно, що держава витрачає на НАБУ набагато більше коштів, ніж отримує внаслідок розслідувань Бюро.
За публічними даними, у 2024 році з державного бюджету витрачено на утримання НАБУ 1,9 млрд грн, тоді як діяльність Бюро призвела до повернення від корупціонерів аж… 823 млн. грн. Тобто витрачено у 2,2 рази більше, ніж повернуто державі!
4. У той же час, детективи та керівництво Бюро поскаржились комісії на перевантаженість «дрібними» корупційними справами, а тому на «великі» не вистачає рук. Скільки ще людей потрібно, щоб НАБУ запрацювало як належить? Здається, їхні апетити українцям не по кишені.
5. І щодо провалених «великих» справ: ключовий для країни сектор – оборона, взагалі поза зоною уваги НАБУ. У 2023 році вручено 1 підозру, у 2024 – 0. Україна воює, мільйони українців залучені до оборони, а у Бюро не вистачає чи то ресурсів, чи то, радше, бажання, щоб займатися справді важливими справами. Проте штат розширювати та отримувати зарплати більш ніж сто тисяч – ніхто не забуває!
Навіть такий перелік проблем, з поправкою на лояльність комісії, вражає. До звіту ще слід додати скандали, що струсонули НАБУ останніми місяцями:
• представника Бюро спіймали на виготовлені та збуті наркотиків;
• детектив Бюро Михайло Романюк придбав віп автівки та елітну нерухомість, проте записав все на родичів. Окрім того, його брата спіймали на хабарі, але завдяки прикриттю детектива, суд вже 8 років не може ухвалити рішення в його справі;
• приховування мільйонів у криптовалюті детективами;
• детектив Бюро примушують свідків до інтимних відносин;
• детектив Аршавін – носій держтаємниці, втік до Румунії тощо.
Це тільки те, що одразу спало на думку. Насправді, цього всього – набагато більше.
Після діагнозу, озвученого навіть лояльними міжнародниками та підкріпленого українськими медіа, неможливо далі робити вигляд, що НАБУ потребує лише «реформ». НАБУ — це інституційна помилка, яку неможливо виправити жодними косметичними реформами. Бюро має бути розпущене, а не реформоване.
Потрібно нарешті створити дієвий, підзвітний, незалежний механізм розслідування корупції – з реальним внутрішнім контролем, повноваженнями і відповідальністю. І з регулярним щорічним зовнішнім аудитом.
Після 10 років існування і сотень мільйонів євро міжнародної допомоги, Україна нарешті отримала перший зовнішній аудит НАБУ. Те, що мало стати подією, про яку напишуть усі «прогресивні ЗМІ», насправді минуло непомітно. Схоже, що керівництво НАБУ зовсім не проти цього, бо дуже неприємний вийшов звіт – і це за умови, що міжнародна комісія була лояльна до українських антикорупційних структур. Можна лише уявити, яким би був результат, якби у комісії були справжні «зуби» та відсутнє бажання згладжувати постійні провали Бюро.
Отже, на що звернула увагу міжнародна комісія.
1. Хронічні зливи інформації в НАБУ. Тобто злив інформації керівництвом та колишнім детективом Андрієм Денисюком – це тільки фрагмент на тлі більшої проблеми.
Що характерно, лише у серпні 2024 року, зазначається у звіті, директор НАБУ затвердив рекомендації щодо запобігання ризикам витоку або розголошення інформації. По-перше, із запізненням майже на 10 років, а по-друге, вони не працюють – ані як запобіжник, ані як допомога у розслідуванні.
2. Щодо цих зливів інформації не було проведено жодного (!) результативного кримінального провадження. Тобто жодного покарання за порушення своїх. Це не державний орган боротьби з корупцією – це каста недоторканних, що покривають одне одного.
3. Штат НАБУ постійно зростає. Так, лише 2024–2026 рр. має додаватися на 100 співробітників на рік. Не дивно, що держава витрачає на НАБУ набагато більше коштів, ніж отримує внаслідок розслідувань Бюро.
За публічними даними, у 2024 році з державного бюджету витрачено на утримання НАБУ 1,9 млрд грн, тоді як діяльність Бюро призвела до повернення від корупціонерів аж… 823 млн. грн. Тобто витрачено у 2,2 рази більше, ніж повернуто державі!
4. У той же час, детективи та керівництво Бюро поскаржились комісії на перевантаженість «дрібними» корупційними справами, а тому на «великі» не вистачає рук. Скільки ще людей потрібно, щоб НАБУ запрацювало як належить? Здається, їхні апетити українцям не по кишені.
5. І щодо провалених «великих» справ: ключовий для країни сектор – оборона, взагалі поза зоною уваги НАБУ. У 2023 році вручено 1 підозру, у 2024 – 0. Україна воює, мільйони українців залучені до оборони, а у Бюро не вистачає чи то ресурсів, чи то, радше, бажання, щоб займатися справді важливими справами. Проте штат розширювати та отримувати зарплати більш ніж сто тисяч – ніхто не забуває!
Навіть такий перелік проблем, з поправкою на лояльність комісії, вражає. До звіту ще слід додати скандали, що струсонули НАБУ останніми місяцями:
• представника Бюро спіймали на виготовлені та збуті наркотиків;
• детектив Бюро Михайло Романюк придбав віп автівки та елітну нерухомість, проте записав все на родичів. Окрім того, його брата спіймали на хабарі, але завдяки прикриттю детектива, суд вже 8 років не може ухвалити рішення в його справі;
• приховування мільйонів у криптовалюті детективами;
• детектив Бюро примушують свідків до інтимних відносин;
• детектив Аршавін – носій держтаємниці, втік до Румунії тощо.
Це тільки те, що одразу спало на думку. Насправді, цього всього – набагато більше.
Після діагнозу, озвученого навіть лояльними міжнародниками та підкріпленого українськими медіа, неможливо далі робити вигляд, що НАБУ потребує лише «реформ». НАБУ — це інституційна помилка, яку неможливо виправити жодними косметичними реформами. Бюро має бути розпущене, а не реформоване.
Потрібно нарешті створити дієвий, підзвітний, незалежний механізм розслідування корупції – з реальним внутрішнім контролем, повноваженнями і відповідальністю. І з регулярним щорічним зовнішнім аудитом.
Якщо чесно і відверто, то дуже легко пояснити все те, що відбувається навколо теми миру в Україні в останні тижні. Особливо цей переговорний цирк в Туреччині.
Перед нашими очима - дитяче змагання за те, як політичні лідери будуть виглядати в очах своїх та чужих громадян.
Раніше війни були за гроші і ресурси, тепер - за інтерпретації та образи сприйняття. Головне - здаватися сильним, успішним, крутим, генерувати "майстерність угод", "перемоги" чи "цілі СВО до кінця".
Перед нашими очима - дитяче змагання за те, як політичні лідери будуть виглядати в очах своїх та чужих громадян.
Раніше війни були за гроші і ресурси, тепер - за інтерпретації та образи сприйняття. Головне - здаватися сильним, успішним, крутим, генерувати "майстерність угод", "перемоги" чи "цілі СВО до кінця".
Румунія вибрала Президента.
Екзітпол CURS:
Нікушор Дан - 54,1%
Джордже Сіміон - 45,9%.
Екзитпол Avangarde:
Нікушор Дан - 54,9%
Джордже Сіміон - 45,1%.
Екзітпол INSCOP:
Нікушор Дан - 56%
Джордже Сіміон - 44%.
Екзітпол SOCIOPOL:
Нікушор Дан - 50%
Джордже Сіміон - 50%.
Екзітпол ARA:
Нікушор Дан - 51,5%
Джордже Сіміон - 48,5%.
Явка виборців висока - 65%.
Пару важливих моментів. Екзітполи враховують дані, переважно зібрані до 19.00. І не враховують опитування із закордонних дільниць, адже діаспора схильна була у першому турі підтримувати Сіміона.
Різниця може виявитись не такою суттєвою, але Нікушор Дан має певні шанси радіти. А з цим фактом може видихнути і Україна.
Дочекаємось результатів виборів, адже дуже часто виявлялось, що румунські опитування за останні місяці - це одна історія, а результати виборів - зовсім інша.
Екзітпол CURS:
Нікушор Дан - 54,1%
Джордже Сіміон - 45,9%.
Екзитпол Avangarde:
Нікушор Дан - 54,9%
Джордже Сіміон - 45,1%.
Екзітпол INSCOP:
Нікушор Дан - 56%
Джордже Сіміон - 44%.
Екзітпол SOCIOPOL:
Нікушор Дан - 50%
Джордже Сіміон - 50%.
Екзітпол ARA:
Нікушор Дан - 51,5%
Джордже Сіміон - 48,5%.
Явка виборців висока - 65%.
Пару важливих моментів. Екзітполи враховують дані, переважно зібрані до 19.00. І не враховують опитування із закордонних дільниць, адже діаспора схильна була у першому турі підтримувати Сіміона.
Різниця може виявитись не такою суттєвою, але Нікушор Дан має певні шанси радіти. А з цим фактом може видихнути і Україна.
Дочекаємось результатів виборів, адже дуже часто виявлялось, що румунські опитування за останні місяці - це одна історія, а результати виборів - зовсім інша.
Польща проголосувала у першому турі.
Результати екзітполу:
Рафал Тшасковський - 30,8%
Кароль Навроцький - 29,1%
Славомір Менцен - 15,4%
Певним чином, це певний провал Тшасковського, враховуючи з яких позицій він починав виборчу кампанію.
Результати екзітполу:
Рафал Тшасковський - 30,8%
Кароль Навроцький - 29,1%
Славомір Менцен - 15,4%
Певним чином, це певний провал Тшасковського, враховуючи з яких позицій він починав виборчу кампанію.
"Погані хлопці" завжди притягували злим шармом і пихатою вдачею. Спочатку у фільмах як ідея, згодом в політиці як матерія.
Не помітили, як настав час "поганих хлопців", які легалізовують темні інстинкти політичної людини.
Хуліган, тріксер, шоумен - бажаніші для ока і серця, ніж рафінований протокольний дядя в коштовному костюмі з дорогим парфюмом.
Не помітили, як настав час "поганих хлопців", які легалізовують темні інстинкти політичної людини.
Хуліган, тріксер, шоумен - бажаніші для ока і серця, ніж рафінований протокольний дядя в коштовному костюмі з дорогим парфюмом.
І знову про ВАКС. Європейські політики закликають ВАКС до прозорості у справі екснардепа!
Доповідач ПАРЄ з питань транснаціональних репресій Константінос Ефстатіу не виключає політичну складову у справі ексдепутата восьмого скликання, яку розглядає ВАКС.
До Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду України надійшли офіційні звернення від кількох європейських парламентарів з вимогою забезпечити відкритий та неупереджений розгляд справи №991/1956/24, фігурантом якої є колишній народний депутат України Олександр Грановський. Відповідні документи були надані журналістам.
Сенатор Ірландії та член Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) Конор Мерфі у своєму листі зазначив, що справа набула міжнародного розголосу та викликає стурбованість правозахисної спільноти:
«Я слідкую за ходом цього провадження через підвищений суспільний інтерес, а також у зв’язку з питаннями, які порушуються в публічному просторі журналістами, правозахисниками та представниками громадянського суспільства», — наголосив він.
Мерфі також повідомив, що ознайомився з висновками британських експертів, які вказують на можливу фальсифікацію електронних доказів, а також із думками відомих юристів — колишнього головного прокурора Великої Британії лорда Макдональда та екссудді ЄСПЛ Пауло Пінту де Албукерке.
Схожу позицію висловив і Константінос Ефстатіу, доповідач ПАРЄ з питань транснаціональних репресій. У своєму зверненні до суду він наголосив:
«Ця справа може бути включена до звіту Парламентської асамблеї Ради Європи. Важливо забезпечити її максимальну відкритість».
Британський депутат Ден Карден, член Комітету з міжнародних справ Палати громад, у листі, адресованому колегії суддів ВАКС — Олегу Павлишину, Інні Калугіній та Даниїлі Чорненькій — звернув увагу на потенційні ознаки політично вмотивованого переслідування:
«Я вирішив ретельно вивчити це питання, зосередивши особливу увагу на питаннях дотримання основних прав і свобод людини в Україні», — зазначив він.
За словами Кардена, він ознайомився з 38 документами, серед яких — службові матеріали НАБУ, у яких детективи нібито повідомляють про тиск з боку керівництва.
Крім того, парламентар розглянув експертні висновки, які ставлять під сумнів автентичність електронних доказів у справі. У зверненні він закликав суд відновити трансляцію засідань задля забезпечення громадського контролю.
До переліку міжнародних заяв долучився і депутат парламенту Австрії, член ПАРЄ. У своєму зверненні він повідомив про зустріч з іншим фігурантом справи, в екстрадиції якого раніше відмовив австрійський суд.
Депутат зазначив, що ознайомився з експертним висновком незалежного австрійського спеціаліста, згідно з яким електронні докази, які наразі використовує сторона обвинувачення, можуть бути підробленими.
Доповідач ПАРЄ з питань транснаціональних репресій Константінос Ефстатіу не виключає політичну складову у справі ексдепутата восьмого скликання, яку розглядає ВАКС.
До Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду України надійшли офіційні звернення від кількох європейських парламентарів з вимогою забезпечити відкритий та неупереджений розгляд справи №991/1956/24, фігурантом якої є колишній народний депутат України Олександр Грановський. Відповідні документи були надані журналістам.
Сенатор Ірландії та член Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) Конор Мерфі у своєму листі зазначив, що справа набула міжнародного розголосу та викликає стурбованість правозахисної спільноти:
«Я слідкую за ходом цього провадження через підвищений суспільний інтерес, а також у зв’язку з питаннями, які порушуються в публічному просторі журналістами, правозахисниками та представниками громадянського суспільства», — наголосив він.
Мерфі також повідомив, що ознайомився з висновками британських експертів, які вказують на можливу фальсифікацію електронних доказів, а також із думками відомих юристів — колишнього головного прокурора Великої Британії лорда Макдональда та екссудді ЄСПЛ Пауло Пінту де Албукерке.
Схожу позицію висловив і Константінос Ефстатіу, доповідач ПАРЄ з питань транснаціональних репресій. У своєму зверненні до суду він наголосив:
«Ця справа може бути включена до звіту Парламентської асамблеї Ради Європи. Важливо забезпечити її максимальну відкритість».
Британський депутат Ден Карден, член Комітету з міжнародних справ Палати громад, у листі, адресованому колегії суддів ВАКС — Олегу Павлишину, Інні Калугіній та Даниїлі Чорненькій — звернув увагу на потенційні ознаки політично вмотивованого переслідування:
«Я вирішив ретельно вивчити це питання, зосередивши особливу увагу на питаннях дотримання основних прав і свобод людини в Україні», — зазначив він.
За словами Кардена, він ознайомився з 38 документами, серед яких — службові матеріали НАБУ, у яких детективи нібито повідомляють про тиск з боку керівництва.
Крім того, парламентар розглянув експертні висновки, які ставлять під сумнів автентичність електронних доказів у справі. У зверненні він закликав суд відновити трансляцію засідань задля забезпечення громадського контролю.
До переліку міжнародних заяв долучився і депутат парламенту Австрії, член ПАРЄ. У своєму зверненні він повідомив про зустріч з іншим фігурантом справи, в екстрадиції якого раніше відмовив австрійський суд.
Депутат зазначив, що ознайомився з експертним висновком незалежного австрійського спеціаліста, згідно з яким електронні докази, які наразі використовує сторона обвинувачення, можуть бути підробленими.
Тепер РФ, скривившись, змушена буде вести мирні переговори із Україною в Стамбулі на тлі успішної операції "Павутина". А вибір невеликий.
Направо підуть росіяни - стануть у позу, надують щоки, зірвуть переговори як реакція на знищення 34% стратегічної авіації і в очах Трампа будуть головними цапами-відбувайлами з усіма наслідками для мрії економічно зав'язатись із Вашингтоном.
Наліво покотяться - будуть сидіти на переговорах, виглядати як публічно згвалтовані та принижені, адже операція СБУ збиває "меморандумну" пиху, з якою російська делегація планувала сипати бісер, насолоджуючись своїм головним аргументом - воєнною перевагою на полі бою.
Направо підуть росіяни - стануть у позу, надують щоки, зірвуть переговори як реакція на знищення 34% стратегічної авіації і в очах Трампа будуть головними цапами-відбувайлами з усіма наслідками для мрії економічно зав'язатись із Вашингтоном.
Наліво покотяться - будуть сидіти на переговорах, виглядати як публічно згвалтовані та принижені, адже операція СБУ збиває "меморандумну" пиху, з якою російська делегація планувала сипати бісер, насолоджуючись своїм головним аргументом - воєнною перевагою на полі бою.
Вибори Президента Польщі завершені! Результати екзіт-полів:
Рафал Тшасковський - 50,3%
Кароль Навроцький - 49,7%
Явка - 72,8%.
Однак статистична похибка екзіт-полів може досягати 2%, тому варто дочекатись офіційних результатів виборів.
Рафал Тшасковський - 50,3%
Кароль Навроцький - 49,7%
Явка - 72,8%.
Однак статистична похибка екзіт-полів може досягати 2%, тому варто дочекатись офіційних результатів виборів.
Обраний Президент Польщі - Кароль Навроцький із результатом у 50,89% (10 606 682) голосів. Тшасковський отримав 49,11% (10 237 177).
Навроцький вирвав перемогу. Провали уряду Туска, підтримка Трампа, Орбана, Дуди, мобілізація консервативної периферії та костьолу, переток голосів за Менцена та Брауна зробили свою справу.
Геній політичного комбінатора Ярослава Качинського досяг свого зеніту. "Правий поворот" переміг у в Польщі.
Україні потрібно буде навчитись маневрувати між ліберальним урядом Туска та консервативним Президентом Навроцьким, який пообіцяв не допустити Україну в НАТО.
Навроцький вирвав перемогу. Провали уряду Туска, підтримка Трампа, Орбана, Дуди, мобілізація консервативної периферії та костьолу, переток голосів за Менцена та Брауна зробили свою справу.
Геній політичного комбінатора Ярослава Качинського досяг свого зеніту. "Правий поворот" переміг у в Польщі.
Україні потрібно буде навчитись маневрувати між ліберальним урядом Туска та консервативним Президентом Навроцьким, який пообіцяв не допустити Україну в НАТО.
Туалетний папір, який українці можуть собі дозволити використати за призначенням. Це про російський "мямлерандум".
Доходи ґрантових активістів у війну потрібно перевірити: з якою метою їм дають мільйони та допомагають ігнорувати закон
В Україні сформувалася нова каста недоторканих – це ґрантоїди-«невидимки». Вони – активні учасники лобістських або чорних піар-кампаній на боці окремих інституцій чи політиків. Освоюють мільйони. Часто є ухилянтами, або несуть фіктивну службу. Тиснуть на державу у війні.
А ще є різноманітні громадські ради на підприємствах стратегічних галузей економіки та при правоохоронних і судових органах. Складаються вони з одних і тих самих активістів без будь якого (!) досвіду і компетенції у цих. І працюють вони невідомо на чиї інтереси. Точніше, відомо на які – на власні, «кишенькові».
Але їх не чіпають – з двох причин: 1) бо смердітиме; 2) раптом колись знадобляться їхні послуги.
Кажуть, мільйонери найбільше не люблять запитання про те, як вони заробили перший мільйон. Наші ґрантові активісти пішли далі: вони взагалі не люблять запитання про те, скільки вони заробили грошей – ні про перший мільйон, ні про другий, ні про ніякий.
Одним з найбільш відомих активістів є Віталій Шабунін. Відомий він, з одного боку, активною «кришуванням» з боку антикорструктур, а з іншого – судовим процесом за службу у ЗСУ, якої насправді не існує. І відмазуванням від процесу з боку детективів НАБУ (про це я вже писав). Йому, як правило, допомагає колега Юрій Ніколов.
Відомо, що USAID (коли він ще надавав ґранти) за рік заплатив шабунінському Центру протидії корупції до 1,5 млн доларів. За ці кошти можна було б придбати до 5000 fpv для війська. Але вони пішли особисто Шабуніну з Ніколовим. Понад 100 тис. доларів в місяць.
За ці кошти діячі мали допомогти вибудувати потужну антикорупційні структури в Україні. У підсумку, Національне антикорупційне Бюро, яке нібито контролює Центр протидії корупції, проїдає коштів більше, ніж ловить корупціонерів. В одному лише 2024 році держбюджет витратив на утримання НАБУ 1,874 млрд грн, тоді як діяльність Бюро призвела до повернення від корупціонерів аж… 823 млн. грн.
Загалом, останні скандали зі співробітниками НАБУ, які торгують наркотиками, детективами, які записують сумнівні статки на родичів – роблять картину більш «яскравою». Її доповнюють судді ВАКС, які живуть своє люксове життя без жодних докорів сумління. Детективи НАБУ та судді ВАКС вже стали постійними «героями» скандальних хронік. І все це – під пильним наглядом ЦПК та інших активістів. Я якось інакше уявляв ефективну роботу.
Не відстають від антикору й інші сфери.
За перші три роки великої війни видання «Детектор-медіа» збільшило дохід у 2,26 рази (з 34,2 млн. грн у 2022 році до 73,4 млн грн. на 2024 рік). Виданням займається однойменне ТОВ, але прибуток у нього відсутній повністю. Джерело доходу – іноземна допомога, що виділялась Україні.
Власниця «Детектор-медіа» – Лігачова, яка працювала і з санкціонованим Порошенком, і підозрюваним Коломойським. А зараз – захищає демократію. Точніше – «завжди її захищала». Ну так, віримо-віримо.
Невдовзі по тому Лігачова присмокталась до Коломойського. А ще вона відкрила господарське товариство під назвою «Детектор-Медіа» і за часи президента Порошенка стала багатостаночницею, обслуговуючи таких же ж грантожерів, як вона сама, посольства та Адміністрацію Президента.
Така сама ситуація з іще одним начебто «вотчдогом» – Інститутом масової інформації. ІМІ за перші три роки великої війни збільшив доходи в 2,35 рази – з 26,2 млн. грн до 61,77 млн. грн на 2024 рік.
Що виходить? «Активісти» освоюють мільйони доларів, реалізовують лобістські кампанії на користь різних бізнесів, політиків та навіть іноземних урядів. Вони впливають на звільнення та призначення міністрів, забезпечують висвітлення кримінальних справ у вигідному для однієї зі сторін світлі тощо. А натомість – не несуть жодної відповідальності за свої дії. В умовах війни це стає питанням державної безпеки.
В Україні сформувалася нова каста недоторканих – це ґрантоїди-«невидимки». Вони – активні учасники лобістських або чорних піар-кампаній на боці окремих інституцій чи політиків. Освоюють мільйони. Часто є ухилянтами, або несуть фіктивну службу. Тиснуть на державу у війні.
А ще є різноманітні громадські ради на підприємствах стратегічних галузей економіки та при правоохоронних і судових органах. Складаються вони з одних і тих самих активістів без будь якого (!) досвіду і компетенції у цих. І працюють вони невідомо на чиї інтереси. Точніше, відомо на які – на власні, «кишенькові».
Але їх не чіпають – з двох причин: 1) бо смердітиме; 2) раптом колись знадобляться їхні послуги.
Кажуть, мільйонери найбільше не люблять запитання про те, як вони заробили перший мільйон. Наші ґрантові активісти пішли далі: вони взагалі не люблять запитання про те, скільки вони заробили грошей – ні про перший мільйон, ні про другий, ні про ніякий.
Одним з найбільш відомих активістів є Віталій Шабунін. Відомий він, з одного боку, активною «кришуванням» з боку антикорструктур, а з іншого – судовим процесом за службу у ЗСУ, якої насправді не існує. І відмазуванням від процесу з боку детективів НАБУ (про це я вже писав). Йому, як правило, допомагає колега Юрій Ніколов.
Відомо, що USAID (коли він ще надавав ґранти) за рік заплатив шабунінському Центру протидії корупції до 1,5 млн доларів. За ці кошти можна було б придбати до 5000 fpv для війська. Але вони пішли особисто Шабуніну з Ніколовим. Понад 100 тис. доларів в місяць.
За ці кошти діячі мали допомогти вибудувати потужну антикорупційні структури в Україні. У підсумку, Національне антикорупційне Бюро, яке нібито контролює Центр протидії корупції, проїдає коштів більше, ніж ловить корупціонерів. В одному лише 2024 році держбюджет витратив на утримання НАБУ 1,874 млрд грн, тоді як діяльність Бюро призвела до повернення від корупціонерів аж… 823 млн. грн.
Загалом, останні скандали зі співробітниками НАБУ, які торгують наркотиками, детективами, які записують сумнівні статки на родичів – роблять картину більш «яскравою». Її доповнюють судді ВАКС, які живуть своє люксове життя без жодних докорів сумління. Детективи НАБУ та судді ВАКС вже стали постійними «героями» скандальних хронік. І все це – під пильним наглядом ЦПК та інших активістів. Я якось інакше уявляв ефективну роботу.
Не відстають від антикору й інші сфери.
За перші три роки великої війни видання «Детектор-медіа» збільшило дохід у 2,26 рази (з 34,2 млн. грн у 2022 році до 73,4 млн грн. на 2024 рік). Виданням займається однойменне ТОВ, але прибуток у нього відсутній повністю. Джерело доходу – іноземна допомога, що виділялась Україні.
Власниця «Детектор-медіа» – Лігачова, яка працювала і з санкціонованим Порошенком, і підозрюваним Коломойським. А зараз – захищає демократію. Точніше – «завжди її захищала». Ну так, віримо-віримо.
Невдовзі по тому Лігачова присмокталась до Коломойського. А ще вона відкрила господарське товариство під назвою «Детектор-Медіа» і за часи президента Порошенка стала багатостаночницею, обслуговуючи таких же ж грантожерів, як вона сама, посольства та Адміністрацію Президента.
Така сама ситуація з іще одним начебто «вотчдогом» – Інститутом масової інформації. ІМІ за перші три роки великої війни збільшив доходи в 2,35 рази – з 26,2 млн. грн до 61,77 млн. грн на 2024 рік.
Що виходить? «Активісти» освоюють мільйони доларів, реалізовують лобістські кампанії на користь різних бізнесів, політиків та навіть іноземних урядів. Вони впливають на звільнення та призначення міністрів, забезпечують висвітлення кримінальних справ у вигідному для однієї зі сторін світлі тощо. А натомість – не несуть жодної відповідальності за свої дії. В умовах війни це стає питанням державної безпеки.
Скільки коштів на це витратила держава? Скільки втратила? І яка насправді шкода державним інтересам була нанесена? Коли нарешті правоохоронцями та уповноваженими політичними органами буде проведений справжній аудит діяльності всього цього «антикору», «громадських рад» та «поборників демократії» з реальними організаційними і правовими наслідками для останніх?
Не розумію, як ця новина пройшла повз моїх очей.
Міський суд Вінниці визнав російського пройдисвіта Анатолія Шарія винним у державній зраді та заочно засудив до 15 років позбавлення волі.
Коло замкнулось. Якщо і є людина, яка вилила найбільше нечистот на Україну - то це саме Шарій. І дуже хотілось би, що українскі правоохоронці добрались до цієї істоти. Бо крім державної зради, подейкували, були звинувачення у педофілії, прости Господи, навіть.
Відповідно до рішення суду ця особа вела антиукраїнську діяльність в соцмережах, поширювала дезінформації на користь Путіна та його Росії, брала участь у постановочних відео з "допитами" українських військовополонених.
Правова вендета наступає. На черзі - міжнародне правове полювання та досягнення справедливої відплати за злодіяння проти Української держави.
Міський суд Вінниці визнав російського пройдисвіта Анатолія Шарія винним у державній зраді та заочно засудив до 15 років позбавлення волі.
Коло замкнулось. Якщо і є людина, яка вилила найбільше нечистот на Україну - то це саме Шарій. І дуже хотілось би, що українскі правоохоронці добрались до цієї істоти. Бо крім державної зради, подейкували, були звинувачення у педофілії, прости Господи, навіть.
Відповідно до рішення суду ця особа вела антиукраїнську діяльність в соцмережах, поширювала дезінформації на користь Путіна та його Росії, брала участь у постановочних відео з "допитами" українських військовополонених.
Правова вендета наступає. На черзі - міжнародне правове полювання та досягнення справедливої відплати за злодіяння проти Української держави.
От давайте уявимо: ви – кремлівські радники Путіна з України і вам потрібен у перспективі повний політичний контроль над нашою державою і досягнути це лише військовими методами неможливо.
Логічно, що ви запропонуєте поступову реанімацію політичного проєкту під привабливою нейтральною ідеєю (інвестиції, мир, відновлення, євроінтеграція) і задіяти обличчя, на які можна було б однозначно покластись через фінансову залежність, адже РФ вже декілька разів обпіклось, розраховуючи у свій час на Януковича, Медведчука, Сівковича тощо.
З професійними українськими політиками та «сірими кардиналами» завжди не складалось у Кремля, чому б не зробити ставку на малопомітних бізнесменів та підприємців і створити канал фінансування просування інтересів РФ через економічні інвестиції?
Саме таким чином РФ вдало прибрала до рук Грузію через запуск партії «Грузинська мрія», лідером якої став бізнесмен Бідзіна Іванішвілі. Формально партія є демократичною та європейською, але, насправді, саме фінансовими, бізнесовими та економічними зв’язками Кремль міцно прив’язав її до себе і тепер у Грузії фактично встановлений однопартійний проросійський режим під декораціями «за європейську Грузію».
Просування за аналогією із «Грузинською мрією», впевнений, РФ захоче повторити на українському напрямку. І кастинг серед потенційних «українських Іванішвілі» вже стартував. Певні паростки вже помітні в інформаційному просторі.
Ось, наприклад, на провідному інтернет-виданні «Економічна правда» нещодавно виходить гучне інтерв’ю з екс-нардепом від Оппоблоку та екс-членом Партії регіонів Дмитром Добкіним – тим самим молодшим братом Михайла Добкіна, який став відомим завдяки гучному скандалу, коли у залі засідань Ради був помічений у дивній поведінці, що породила коментарі щодо його наркотичної залежності.
Там він розказує про свої грандіозні бізнес-проєкти та плани (і це при тому, що зараз всі його фірми фігурують у кримінальних справах щодо торгівлі із ОРДЛО та реекспорту продукції в РФ). Зокрема, засвічені плани відкрити новий переробний завод на Волині і вкласти у нього 60 мільйонів євро. Це дуже серйозна сума, яка не під силу бізнесмену рівня Добкіна. То звідки ж гроші, коли у воюючу Україну навряд чи хтось із західних інвесторів захоче вкладати ресурси?
Є єдина країна, яка б ніколи не пожаліла б вкласти великі гроші у Україну під прикриттям бізнес-справи осіб в орбіті свого впливу. Як ви зрозуміли, ця країна – РФ. Особливо їй потрібно це робити вже зараз, напередодні розігрітого очікування ймовірних виборів у випадку мирного врегулювання.
Думаю, це непогана підстава для ретельного журналістського розслідування та уваги з боку СБУ. Адже благородна справа інвестицій в українське виробництво красиво виглядає для звичайного українця, однак за нею може стояти цілком стратегічна легалізація російських грошей під виборчі проєкти.
Логічно, що ви запропонуєте поступову реанімацію політичного проєкту під привабливою нейтральною ідеєю (інвестиції, мир, відновлення, євроінтеграція) і задіяти обличчя, на які можна було б однозначно покластись через фінансову залежність, адже РФ вже декілька разів обпіклось, розраховуючи у свій час на Януковича, Медведчука, Сівковича тощо.
З професійними українськими політиками та «сірими кардиналами» завжди не складалось у Кремля, чому б не зробити ставку на малопомітних бізнесменів та підприємців і створити канал фінансування просування інтересів РФ через економічні інвестиції?
Саме таким чином РФ вдало прибрала до рук Грузію через запуск партії «Грузинська мрія», лідером якої став бізнесмен Бідзіна Іванішвілі. Формально партія є демократичною та європейською, але, насправді, саме фінансовими, бізнесовими та економічними зв’язками Кремль міцно прив’язав її до себе і тепер у Грузії фактично встановлений однопартійний проросійський режим під декораціями «за європейську Грузію».
Просування за аналогією із «Грузинською мрією», впевнений, РФ захоче повторити на українському напрямку. І кастинг серед потенційних «українських Іванішвілі» вже стартував. Певні паростки вже помітні в інформаційному просторі.
Ось, наприклад, на провідному інтернет-виданні «Економічна правда» нещодавно виходить гучне інтерв’ю з екс-нардепом від Оппоблоку та екс-членом Партії регіонів Дмитром Добкіним – тим самим молодшим братом Михайла Добкіна, який став відомим завдяки гучному скандалу, коли у залі засідань Ради був помічений у дивній поведінці, що породила коментарі щодо його наркотичної залежності.
Там він розказує про свої грандіозні бізнес-проєкти та плани (і це при тому, що зараз всі його фірми фігурують у кримінальних справах щодо торгівлі із ОРДЛО та реекспорту продукції в РФ). Зокрема, засвічені плани відкрити новий переробний завод на Волині і вкласти у нього 60 мільйонів євро. Це дуже серйозна сума, яка не під силу бізнесмену рівня Добкіна. То звідки ж гроші, коли у воюючу Україну навряд чи хтось із західних інвесторів захоче вкладати ресурси?
Є єдина країна, яка б ніколи не пожаліла б вкласти великі гроші у Україну під прикриттям бізнес-справи осіб в орбіті свого впливу. Як ви зрозуміли, ця країна – РФ. Особливо їй потрібно це робити вже зараз, напередодні розігрітого очікування ймовірних виборів у випадку мирного врегулювання.
Думаю, це непогана підстава для ретельного журналістського розслідування та уваги з боку СБУ. Адже благородна справа інвестицій в українське виробництво красиво виглядає для звичайного українця, однак за нею може стояти цілком стратегічна легалізація російських грошей під виборчі проєкти.
