У психологічних війнах я бачив багато, але це повідомлення вражає.

Папу Римського в конфлікті з Трампом підтримав президент Ірану Пезешкян.

«Осквернення Ісуса, пророка миру та братерства, неприйнятне для жодної вільної людини. Бажаю Вам слави від Аллаха»

Один із способів справедливого супроводу болючого процесу мобілізації - міцний удар по корупції в системі ТЦК. Спільними зусиллями СБУ, Нацполу, ДБР.

Затримання людей дуже часто здійснюється не з метою забезпечення фронту, проведення ротації чи укріплення позицій, а для витягування останніх коштів з українських родин, «обілечування» та шантажу.

За даними «Суспільного», кожен десятий керівник обласного ТЦК в Україні під час війни підозрюється або вже визнаний винним у незаконному збагаченні.

Серед звичайних громадян фіксується дуже високий запит на справедливу сатисфакцію мінімум у вигляді антикорупційного рейду в системі ТЦК. Особливо діяльністю ТЦК роздратовані чинні військовослужбовці, бойові офіцери, волонтери.

Певним чином це артикулюється із настроями в політичному класі. Захищати цю систему не захоче ніхто. Ба більше, в чергу вже стають топ-політики, хто хотів би отримати бали від показового обмеження ТЦК. Популярна тема, яка автоматично приковує увагу суспільства.

Варто лише памʼятати, що антикорупційні дії щодо ТЦК та будь-яка зміна статусу терцентрів, загалом реформа системи мобілізації потребує хірургічної акуратності та відповідальності в умовах продовження оборонної війни.

Чомусь, серед українців існує фантастичне уявлення, що велика глобальна війна РФ проти інших європейських країн Україні не зробить гірше. Куди може вже гірше?

Дехто навіть вважає, що вона «корисна» для Заходу для пробудження сили і приведення у почуття. В хтось взагалі з цікавістю хотів би поспостерігати на метушню та нові міграції.

Це помилкове розуміння. Горизонтальне розширення війни, трансформація її у формат ще більшого континентального конфлікту на тлі віддалення США від Європи може призвести до повного колапсу у наданні Україні військової та фінансової допомоги європейськими країнами.

А це дасть можливість росіянам розраховувати на здобуття вирішальної переваги у війні через корінний перелом та ривок на українських напрямках, де позиції ЗСУ можуть стати різко ослабленими.

Терорист-вбивця Васильченков розстрілював громадян в Києві на Деміївці із легальної зброї - мисливської рушниці Kel-Tec SUB-2000 під пістолетний патрон (за різними даними - 9х19 або 9х21 мм).

Величезна маса колег у звʼязку із терактом знову підняла питання про легалізацію цивільної зброї серед українців. Наводяться дуже правильні, але й дуже дивні і суперечливі аргументи.

Скажу відверто, на даний момент я не маю впевненої та аргументованої думки щодо цього «тригерного питання» (сподіваюсь не цю подію мав на увазі Буданов в своїх останніх коментарях).

Але точно скажу: в українському політичному та експертному середовищі сформована доволі міцна лобістська ініціатива, яка використовує сьогоднішню трагедію в якості фанатичного аргументу просування. Загинули люди, але у кожного своя «сорочка» ближче до тіла.

Законопроект про обіг цивільної зброї за номером 11072 очікує зараз другого читання і є предметом неймовірно гострих суперечок, особливо між МВС та зброярським лобі, що діє у звʼязці із громадським активом та лідерами думок.

Наразі будемо спостерігати чергову комунікативну кампанію на захист легалізації цивільної зброї, щедро забезпечену емоційними істериками, фанатизмом переконання, «корисним ідіотизмом» та справедливими аргументами.

Але перед тим важливий момент. Взагалі не вважаю аргументом «за» перевірку на відсутність судимостей, психологічний стан, медичних протипоказань та адміністративних порушень.

Багато подібних до сьогоднішнього злочинів здійснюється особами в стані накопичення протестного політичного афекту чи зміненого стану свідомості. Побачити це під час формалізовних процедур при визначенні права на носіння неможливо. Ніяк.

Тут по поведінці поліцейських під час теракту є ще одна неприємна деталь. Без різниці щодо мотиву терориста (зараз ймовірно все буде зводитись до побутового інциденту).

Картинка, коли злякані українські озброєні поліцейські біжать від вправного стрілка (з проросійським шлейфом) по вулиці столиці країни - миттєвий удар по всій силовій вертикалі та оборонній стійкості держави.

Якщо поліція злякалась одного неадеквата, то що буде, коли тут опиниться армія неадекватів із сусідньої РФ?

Навіщо тоді ЗСУ захищає тил, в якому немає принципів та сміливості серед поліцейських, які повинні будуть стати першими у ротаціях в армії на випадок гострої нестачі військовослужбовців?

Справа Орбана живе далі.

Болгарія сьогодні обирала парламент і, очікувано, маємо тріумф фактично проросійської партії екс-президента Радева і повний провал ліберальних проєвропейських сил.

Екзіт-пол компанії Alpha Research:

Прогресивна Болгарія (Румен Радев) - 37,5%
ГЕРБ-СДС (Бойко Борисов) - 16,2%
Продовжуємо зміни - Демократична Болгарія (Кирило Петков) - 14,3%
Рух за права і свободи (Делян Пеєвскі) - 8,4%
Відродження (Костадін Костадінов) - 4,9%
Болгарська соціалістична партія (Корнелія Нінова) - 4,1%

Екзіт-пол агенції "Міра":

Прогресивна Болгарія - 38,7%
ГЕРБ-СДС - 14,8%
Продовжуємо зміни - Демократична Болгарія - 13,1%
Рух за права і свободи - 9,2%
Відродження - 5,3%
БСП - 4%

Коаліція поки вимальовується доволі умовно, але, очевидно, що першу спробу її створити буде надано лідеру "Прогресивної Болгарії" Радеву, який будував кампанію на недопущенні війни та критиці допомоги України.

Найбільш антиукраїнською партією все ж таки є "ВІдродження", але вона навряд чи увійде до коаліції. Радев буде пробувати створити її із "Рухом за права і свободи" та соціалістами.

90 млрд європейського кредиту та 20-й пакет антиросійських санкцій (хай навіть без обмежень морських нафтових перевезень) - це вже вагомий результат, який цементує модель воєнної стійкості на певний час.

Далі Україні потрібні офіційне відкриття кластерів (цього так і не відбулось через вето Орбана), чітка стратегія вступу до ЄС, безперебійно працюючі програми SAFE та PURL.

Хейт як харч. Шлунок переварить, але щось із цього вийде.

Українкам явили нового Христ..., ой "Холостяка". Обирали всім гуртом креативної команди СТБ, напевно.

Тому "нате" вам баскетболіста Вʼячеслава Кравцова. Кажуть він у 2015 році пішов грати за московський ЦСКА.

А у Меланії швидка реакція, швидко під стіл сховалась, поки Трамп задумливо гальмував.

В Росії переможців не судять. Це історична аксіома політичного тріумфу та величі будь-якого рашн-самодержця.

А як бути з непереможцями, які не здатні перемогти у нинішній війні, що вже перевищила символічні 1418 днів ВОВ?

Психологічно Путін в травні 2026 року підійшов до свого найбільш вразливого воєнно-політичного становища після пригожинського бунту, Курської операції ЗСУ та знищення Чорноморського флоту РФ.

На помпезному параді він би хотів виглядати як тестостеронний політичний супермен, а не як одичалий кремлівський старець. Замість пубертатного захоплення його персоною початку 2000-х, на 26-й рік приходить розуміння, що перед росіянами - комічний девіант, який боїться подивитись ясними очами в дзеркало долі.

І ніякі оральні вібрації на Червоній площі чи на прямій лінії не здатні вже перебити страх насуваючого Термідору. Імперський апломб має будуватись на величних діях, а не воскових фігурах. Бо коли в мозок середньостатистичного росіянина проникає "іноагентськая" думка про "голого короля" - вона розквітає буйними фантазіями фалічної помсти для самозаспокоєння колективного ордичного норову.

Путін запропонував війну як спосіб відтермінування хаосу майбутнього, на який Росія запрограмована через закладену в основі природню ментальну суперечливість. І ось тепер ця його огидна обгортка невиграної війни робить більш прийнятним навіть триклятий хаос. Бажання страшних та болісних змін стає привабливішим за тягуче болото путінської стабільності, в якій війна - це вже діамант режимної стабільності.

Державна машина тримала масу у покірності через приємне манупулювання, що естетично входило до взаємовигідного соціального контракту. Хай наверху роблять все, що завгодно - лише б мене не чіпали. Такий патерн дозволяв роботи з ворогів всіх - Європу, Захід, Байдена, Україну, Зеленського. Можна було через медіапропаганду списувати на них всі внутрішні та зовнішні проблеми.

Але у цій технології є одна деталь, яку генії політичних комбінацій завжди пропускають в якості набою, який вистрелює останнім. Навіть якщо ви граєте в "російську рулетку".

Коврова пропаганда привчає своїх споживачів до одномірного способу міркування, але при цьому навчає інструменту спрощеного пошуку винного. Разом із змістом медіа дарують людині і когнітивний набір мислення (як віднайти і назвати винного). І там, де раніше з легкістю можна було призначати антигероя когось ззовні - рівно таким же чином на критично вразливому для системи етапі починає азартно працювати проти самих розробників.

Росіянин, нині загнаний в регулярні перебої з мобільним інтернетом, боротьбу з VPN, блокування WhatsApp та Telegram - починає в стані емоційного сказу оцінювати поведінку Путіна як внутрішнє "СВО" проти себе. Анастезія минає і маса згадує про общинні інстинкти та рефлекси, яку заповнють найкрамольніші ідеї та фокуси.

Дронова сітка на Червоній площі як емпірія того, що відбувається.

Знову Орбан, але не про того. Новою міністеркою закордонних справ Угорщини та віце-прем'єром буде Аніта Орбан.

Вона шостий номер в списку партії Tisza, економіст і дипломат, мати трьох дітей, яка має у тому числі грунтовну американську освіту. Була колись членом "Фідес". Авторка популярної книги "Влада, енергія та новий російський імперіалізм" (2008). В ній вона, до речі, описала як саме Путін використовує нафту і газ в якості енергетичної зброї.

Аніта Орбан має репутацію технократки з євроатлантичною позицією. Вона тривалий час працювала в корпоративному секторі в темі диверсифікації енергопостачання. Підтримувала суверенітет і цілісність України, критикувала уряд Угорщини за вето на санкції ЄС

Разом з тим, Аніту Орбан називають прагматиком і навряд чи вона буде подібною до свого колеги з Польщі Сікорського. Вона неодноразово згадувала ситуацію з угорською меншиною на українському Закарпатті і буде діяти в руслі останніх доволі принципових тез прем'єра Мадяра.

Зеленському в квітні довіряли 58%. Це трохи нижче (на 4%), ніж у березні. Результат останнього опитування КМІС.

Ефект тривалої стабільної довіри до президента воєнного часу (з певними коливаннями то у бік збільшення, то у бік зменшення) пояснюється наслідком когнітичного злиття та афективної довіри в умовах екзистенційної загрози.

Ефекти ці формує довготривалу лояльність до президента передусім як спосіб підтримки відчуття особистої внутрішньої безпеки. Поки є хтось, хто займається безпекою - громадянин раціоналізує її та наділяє главу держави вимушеною лояльністю, підтримкою, довірою і сприймає це як плату за виживання і натяки на родощі довоєнне життя.

Хронічний воєнний страх змусив колективну психіку сприймати довіру до глави держави як захисний механізм проти тривожної невизначеності. Простіше кажучи: якщо не Зеленський - то що буде далі?

І саме в цій моделі формується головний ризик для Президента, коли частині суспільства можна запропонувати привабливу рамку, суть якої в наступному: бажане та безболісне завершення війни стає можливим за рахунок колективної відмови Зеленському у підтримці та довіри.

Справа Міндіча та протоколи з матеріалів слідства якраз і поступово сприяють роз'їданню цієї афективної довіри, але доволі повільно і мінливо до загального невдоволення опонентів Президента. Хоча, напевно, вони будуть вважати, що вода камінь точе. Тому злитих записів буде багато і щоразу вони будуть щільніше підбиратись під Президента особисто.

Що ще важливо з опитування: 28% опитаних сказали, що хочуть бачити Зеленського президентом і після війни. Фактично, цю цифру можна перевести в умовний електоральний рейтинг на даний момент. 30% переконані, що Зеленський має піти з політики. А ось цю цифру точно можна вважати антирейтингом, який може лише збільшуватись.

Це дуже добре проявляється в такому показнику, як бажання, щоб Президент після війни пішов з політики в групі опитаних "Скоріше довіряю Президенту". Якщо у групі опитаних "Повіністю довіряю" питань немає - значна кількість бажає поодовження мандату Зеленському, то в групі "Скоріше довіряю" третина бажала б попрощатись із Зеленським в майбутньому.