трохи висловлення моїх думок🤍

дівчинці 3, приходить на роботу до мами
там дні проходять мов хвилини, і мама не вірить що зовсім скоро її мушка стане доросла
і мама готова втілювати любі її капризи

дівчинці 6, на колінках у мами зручно і комфортно
вона подарувала мушці велику цукерку
мама ніжна і гарна мов та принцеса
мама вміє і знає взагалі все на світі

дівчинці 10, і їй захотілось помаду..
сперла у мами і на фарбувала рожевим губи, а мама лише глянула і сказала «яка ж ти чарівна у мене - красуня»

дівчинці скоро 16, вона подорослішала..
в сумочці вже її власна помада
мама вчора запропонувала піти на роботу, дівчинка фиркнула «не буду йти на роботу!!»
дівчинка сидить закрита в кімнаті, і пише вірши про кохання
дівчинка хоче тату і пірсинг замість помади
«мама навіщо ти дістала малюнки які малювала»
дівчинці це взагалі давно не потрібно..

дівчинці 17, вона ночувала не вдома
мама дзвонила разів 500, або може й навіть більше
дівчинка не підходила всю ніч до телефону
мама не спала ні секунди цієї ночі
ранком приїхала а мама кричала і сварилась
дівчинка злилась, у відповідь й кидалась речами

дівчинка доросла, так говорить її паспорт
дівчинка може бувати де захоче ночами

дівчинка заміжня, бачиться з мамою не часто..
мама сива подарувала їй цукерку велику
мама сьогодні трішки плакала від щастя і радості
дочка сказала, що вона перетворюється в стареньку принцесу

дівчинці 30, їй хочеться на роботу до мами, хочеться помалювати для мами, хочеться велику цукерку і рожеву помаду
дівчинка бачить як мама й тато старіють, в книжці зберігає від цукерки старий розгладжений фантик
дівчинка дуже втомилась і плаче ночами
мама дзвонить кожен день, хвилюючись про внучку
дівчинка хоче хоч на день повернутися в початок..
дівчинка хоче додому..
хоче до мами піти на роботу..
щоб знову написати мамі на аркуші папері «я люблю тебе мамуся» і поспілкуватися зі всіма подружками мами

дівчинка - жінка, з червоною помадою і лаком, дівчинка любить вино і дивитись мелодрами
мама дзвонила і по старечому плакала
вночі на швидкій повезли її тата
тато видужав
дівчинка ходить по кухні
пахне ліками і чимось нудотно солодким
дівчинка знає що все рухне
дівчинці хочеться взяти і бігти куди ноги ведуть, не оглядаючись- в світ.. де вміють назад повертати той час дорогоцінний
де здійснюються всі мрії й капризи
де вона приходить як в дитинстві до мами в рутину і їй все видно зовсім по іншому, як в дитинстві..

так і було зі мною, але поки я знаю лише частинку з цього..до 16 років🤍

Чому багато людей вважають, що якщо людина гарна зовні то вона гарна і всередині??
Багато хто з нас думає, що от «вона гарна, тому потрібно з нею спілкуватися, а інша не гарна, не буду з нею навіть поглядами зустрічатися»
та бляха, зрозумійте, що не завжди все вимірюється в зовнішності!!
людина може бути така гарна та неймовірна, а всередині людинка яка все зробить, щоб вас чи загалом оточуючих зруйнувати..

Не бійтесь публіки!!
От ви проходите повз купу людей, і замислюєтесь що вони про вас подумають чи взагалі «чому всі на мене так дивляться? в мене щось не так??»
А я скажу, що у кожної людини з тієї «купи» є свої забобони, свої проблеми і їм абсолютно всеодно, що у вас там!
Навіть якщо вони щось про вас подумають, то це лише думка на 5 секунд, потім людина далі йде по своїм справам і навіть не згадає що вона вас бачила і у вас «щось було не так»

Тому просто живіть, робіть те що вам подобається, одягайтесь так як вам подобається і забийте на думку інших!!☺️☺️

Бути пофігістом - це дуже круто, тим паче не думаєш про те, що тобі взагалі не потрібно))💋

думки - це круто, але інколи вони забивають голову..
кожна людина має свої думки.. і це не завжди залежить від віку. маленька дитина має на думці інший світ, якийсь вигаданий, не свідомий, мабуть казковий та іграшковий, але може й думати як доросла людина, лишень без дорослої інформації, яку ще не отримала.
доросла людина, може думати про різне як і про дорослі речі, про які дитина не думає, бо не має ще такої інформації, так і про вигаданий світ, але який бачила вже наяву..
також доросла людина може думати про погані речі: про селфхарм і самогубство - це вже залежить від того, який життєвий досвід у людини і які випробування були на шляху до такого вирішення проблем..
може думати про кохання свого життя, але в результаті виявляється, що то взагалі було не кохання..
може думати про роботу, яка людині приносить задоволення, так і про роботу яка не подобається, але працюєш бо потрібні кошти, щоб хачаб якось прожити..
може думати про мрії, які людина надіється що здійсняться, та до кожної мрії потрібний час, терпіння та наполегливість..
може думати про людей, яких вже немає, та всеодно в думках вони залишаться на завжди..
може думати про виконання плану дня, який зазвичай не виконується до кінця, бо не встигаєш (ну або ж це не було в пріоритеті)..
може, навіть, думати про найменші речі, такі як «що мені приготувати..», «яку сукню вбрати» чи «яка взагалі погода сьогодні надворі»
може думати про різне..
Отже, в кожної людини індивідуальні думки, про які не можливо догадатися
- та всеж вислів правдивий:
Думки - це круто, але інколи вони забивають голову..

aloud thought, my thought💋

люди, проживайте життя на повну!! наше життя не вічне, воно рано чи пізно закінчиться

робіть те чого завжди боялися робити, відривайтесь на повну!

побувайте там де ще не були, насолоджуйтесь сходом та заходом сонця, їжте все підряд і не обмежуйте себе, любіть і будьте любимим, займайтесь extreme видами спорту, стрибніть з парашутом, попробуйте декілька професій.. і все що ви так боїтесь

..просто живіть своє найкраще життя, хто його зна, може й не спробуєте, все чого ви так сильно хотіли, через страх((

💭: “..та чи є це моїм покликанням чи просто очікуванням інших від мене?
Можливо, це лише нав'язані мрії, а не те, що дійсно запалює моє серце?
Я заплуталася у цьому хаосі вибору, і замість впевненості приходить лише ще більше сумнівів..
Але чи не варто зупинитись, щоб прислухатися до себе?
Може, відповідь вже є всередині, просто я не наважуюся її почути...”

«Так, це ненормально, коли людина звикає до гучного болю і не реагує на нього більше»

Якщо вам цікава моя думка з приводу цього висловлювання (хоча думаю цікава, якщо ви досі залишаєтесь в моєму каналі🤗), то я думаю що це частково правда, чому частково??
Тому що людська психіка має здатність адаптуватися до болю, як фізичного, так і емоційного. З одного боку, це може бути механізм захисту, коли мозок просто «глушить» відчуття, щоб людина могла функціонувати далі. Але ж з іншого боку, це не означає, що біль зникає - вона всеодно залишається всередині, накопичується і може проявитися у вигляді, до прикладу виснаження, апатії чи навіть серйозних психосоматичних розладів. Тому, я вважаю, що звикання до болю - це не завжди ознака сили, інколи, це тривожний сигнал, що людина просто перестала помічати свої справжні потреби..

• Якщо глянути з боку емоційного болю, людина справді може звикати до нього - наприклад, до постійного стресу, образ чи самотності. З часом людина не відчуває цього, наче «звикає». Але це не означає, що біль зникає. Вона може накопичуватися, змінювати як і характер людини так і зовнішньо, робити її закритою, байдужою або ж навіть агресивною. Іноді біль проявляється через втому, і не тільки. Тому, на мою думку, звикання до емоційного болю - це швидше за все тривожний сигнал, ніж щось нормальне..🥲🥲
тому, якось так)) дякую, що дочитали!! думаю наші думки співпадають, хоча це нормально коли не співпадають, але це вже в наступних думках/ віршах))💋


p.s. фраза взята з твору Михайла Коцюбинського “Intermezzo”

Я просто хотіла знати,
Знати, чому час так швидко минає,
Чому на світанку зірки догорають,
А спогади в серці, мов хвилі, зникають.

Чому теплий вітер весняного ранку
Лише на мить обійме ніжно,
А потім лишає в душі відстань,
Що з кожним подихом стає глибшою.

Я просто хотіла питати в ночі,
Чому сни розсипаються вранці,
Чому навіть найсвітліші дні
Залишають у серці шрами.

Та, може, відповідь зовсім проста:
Час не зникає, він тільки тече,
А все, що колись нам було дороге,
В пам’яті тихо, як світло, пече..

«Коли тобі добре на самоті - ти вже вільний»
І так ти не залежиш від інших, щоб відчути спокій чи щастя.
Це не просто свобода, а внутрішня сила та незалежність
Самотність це не покарання, а простір для відновлення сил, творчості та переосмислення)

той самий момент коли людинка з якою не спілкуємось (чисто відповісти на сторі) кидає тобі тік ток «та сама лялькової зовнішності» >>>>

немає тієї рутини, буденних вечорів і заходів сонця
а що за тим стоїть? вау, класне питання…
багато роздумів, відчуттів та емоцій
І повна свобода, що тисне на плечі.
Коли все звичне раптом зникає,
Залишаєшся ти і твій новий старт.
Ніхто не підкаже, ніхто не знає,
Яка із доріг твій майбутній азарт.
За цим стоїть вибір, дорослішання, кроки,
І страх пропустити щось дуже важливе.
Попереду - нові, незвідані роки,
Де все невідомо, але все можливо.
І тиша навколо стає заважка,
Коли телефон уже більше не блимає.
З есемес «на який урок ти сьогодні прийдеш?»
А це все вже таке нове.. незвідане, але таке цікаве і думаю на цьому все, треба закінчувати всім папа, ставлю крапку і продовжую нове життя дякую🤝😽