#історії_війни
Відомий хірург районної лікарні з Рівненщини став бойовим медиком.
⛑️ Олег Хлопіцький орудує скальпелем вже майже 30 років. У мирному житті обіймав посаду завідувача хірургічним відділенням Корецької центральної районної лікарні. Пройшов рік служби в Афганістані як фельдшер загону рятувальників. Нині ж – бойовий медик з позивним «Ланцет».
💬 «Війна застала мене на роботі. Тоді, відразу 24-го пішов у військомат. Місяць бойової підготовки, топографії, тактичної медицини – так вимагає протокол. Паралельно проводив навчання колегам», – зазначив лікар штурмового батальйону.
🩺 «За час служби мені довелося побувати в багатьох гарячих точках. Найбільше закарбувалися в пам’яті – 2 місяці під Оріховим. Тоді нам вдалося вивезти понад 500 поранених. У пункт призначення прибули усі», - розповів Ланцет.
Нині медик рятує бійців на Донеччині. Олег зізнався, що найбільше сумує за сім’єю і хірургією.
Відомий хірург районної лікарні з Рівненщини став бойовим медиком.
⛑️ Олег Хлопіцький орудує скальпелем вже майже 30 років. У мирному житті обіймав посаду завідувача хірургічним відділенням Корецької центральної районної лікарні. Пройшов рік служби в Афганістані як фельдшер загону рятувальників. Нині ж – бойовий медик з позивним «Ланцет».
💬 «Війна застала мене на роботі. Тоді, відразу 24-го пішов у військомат. Місяць бойової підготовки, топографії, тактичної медицини – так вимагає протокол. Паралельно проводив навчання колегам», – зазначив лікар штурмового батальйону.
🩺 «За час служби мені довелося побувати в багатьох гарячих точках. Найбільше закарбувалися в пам’яті – 2 місяці під Оріховим. Тоді нам вдалося вивезти понад 500 поранених. У пункт призначення прибули усі», - розповів Ланцет.
Нині медик рятує бійців на Донеччині. Олег зізнався, що найбільше сумує за сім’єю і хірургією.
#історії_війни
Медик, що вчить рятувати життя: історія добровольця з Рівного. 🩺
Костянтин Кривко – головний сержант медичної роти та інструктор із тактичної медицини. На службі його всі знають за позивним Med Cat. В медицині вже понад 28 років.
«Мене мобілізували для служби в АТО в січні 2015-го й відправили на Яворівський полігон, що на Львівщині. В той час військовій медицині приділяли не надто багато уваги, проте зараз ми вже готуємо інструкторів з «такмеду» за принципами NATO 68W» - каже медик.
⛑️ На фронті з перших днів війни не лише рятує поранених бійців, а й навчає основ тактичної медицини.
«У 2022-му році, завершивши службу в ЗСУ, на «цивілці» пропрацював не довго – лише три чергування у Костопільській підстанції «екстренки». Вже з другого дня повномасштабного вторгнення пішов добровольцем на службу бойовим медиком» - розповів док.
🇺🇦 «Я вірю в мирне майбутнє України, вірю в справжніх українців які поруч. Усе буде Україна!», - підсумував Костянтин.
Медик, що вчить рятувати життя: історія добровольця з Рівного. 🩺
Костянтин Кривко – головний сержант медичної роти та інструктор із тактичної медицини. На службі його всі знають за позивним Med Cat. В медицині вже понад 28 років.
«Мене мобілізували для служби в АТО в січні 2015-го й відправили на Яворівський полігон, що на Львівщині. В той час військовій медицині приділяли не надто багато уваги, проте зараз ми вже готуємо інструкторів з «такмеду» за принципами NATO 68W» - каже медик.
⛑️ На фронті з перших днів війни не лише рятує поранених бійців, а й навчає основ тактичної медицини.
«У 2022-му році, завершивши службу в ЗСУ, на «цивілці» пропрацював не довго – лише три чергування у Костопільській підстанції «екстренки». Вже з другого дня повномасштабного вторгнення пішов добровольцем на службу бойовим медиком» - розповів док.
🇺🇦 «Я вірю в мирне майбутнє України, вірю в справжніх українців які поруч. Усе буде Україна!», - підсумував Костянтин.
#історії_війни
Зв’язківець із Сарн евакуював з-під обстрілів бійця з Вараша
📡Штаб-сержант групи зв’язку та інформаційних систем Володимир Сосюк отримав завдання терміново налагодити зв’язок на передніх позиціях, адже без цього не може працювати міномет.
Сарненчанин у складі 60 батальйону «Поліські вовки» 104 бригади виконував бойові завдання на Бахмутському напрямку.
🚀«Тривав щільний обстріл лісопосадки. Через це авто вирішив не брати, а попросив у командира мотоцикл. Відновивши зв’язок, повертався на позицію і дорогою зустрів пораненого військовослужбовця з іншого підрозділу. У бійця була значна крововтрата, його необхідно було врятувати», - розповів Володимир.
Молодший сержант також додав, що одразу ж попередив медиків 60-го батальйону про пораненого та вирішив доставити його до них.
🪖«Іншого виходу не було. Там немає своїх і чужих. Вже потім я дізнався, що поранений боєць - мій земляк. Українці допомагають один одному», - підсумував поліський вовк.
Зв’язківець із Сарн евакуював з-під обстрілів бійця з Вараша
📡Штаб-сержант групи зв’язку та інформаційних систем Володимир Сосюк отримав завдання терміново налагодити зв’язок на передніх позиціях, адже без цього не може працювати міномет.
Сарненчанин у складі 60 батальйону «Поліські вовки» 104 бригади виконував бойові завдання на Бахмутському напрямку.
🚀«Тривав щільний обстріл лісопосадки. Через це авто вирішив не брати, а попросив у командира мотоцикл. Відновивши зв’язок, повертався на позицію і дорогою зустрів пораненого військовослужбовця з іншого підрозділу. У бійця була значна крововтрата, його необхідно було врятувати», - розповів Володимир.
Молодший сержант також додав, що одразу ж попередив медиків 60-го батальйону про пораненого та вирішив доставити його до них.
🪖«Іншого виходу не було. Там немає своїх і чужих. Вже потім я дізнався, що поранений боєць - мій земляк. Українці допомагають один одному», - підсумував поліський вовк.
#історії_війни
«Намагався робити все, що в моїх силах».
30 річний Юрій родом із Дубенщини. Вже майже два роки він служить у складі 23 інженерно-позиційному полку Командування Сил підтримки ЗСУ.
💬 «Війна мене застала у столиці. Вибухи на світанні свідчили, що починається велика й серйозна війна. Почались евакуації. Для мене армія не була чимось новим. Я розумів, що настав такий час і потрібно діяти» - каже захисник.
🪖 Вже весною доброволець, разом із побратимами, поїхав у свою першу ротацію. На захист Батьківщини став і молодший брат Олександр.
«На жаль, востаннє ми бачились з ним минулої осені. Після виходу на позиції Олександр більше року вважається безвісти зниклим. Але всупереч усьому ми надіємось, що він живий» - з сумом, про рідного брата говорить Юрій.
🎨 «Зі мною завжди малюнок мого сина. Цей аркуш паперу для мене наче оберіг. Діти і їхня віра в ЗСУ не дають нам опускати руки» - розказує військовий.
«Намагався робити все, що в моїх силах».
30 річний Юрій родом із Дубенщини. Вже майже два роки він служить у складі 23 інженерно-позиційному полку Командування Сил підтримки ЗСУ.
💬 «Війна мене застала у столиці. Вибухи на світанні свідчили, що починається велика й серйозна війна. Почались евакуації. Для мене армія не була чимось новим. Я розумів, що настав такий час і потрібно діяти» - каже захисник.
🪖 Вже весною доброволець, разом із побратимами, поїхав у свою першу ротацію. На захист Батьківщини став і молодший брат Олександр.
«На жаль, востаннє ми бачились з ним минулої осені. Після виходу на позиції Олександр більше року вважається безвісти зниклим. Але всупереч усьому ми надіємось, що він живий» - з сумом, про рідного брата говорить Юрій.
🎨 «Зі мною завжди малюнок мого сина. Цей аркуш паперу для мене наче оберіг. Діти і їхня віра в ЗСУ не дають нам опускати руки» - розказує військовий.
#історії_війни
Захисник із Костополя з позивним «Дядя» народився 9 березня, у той день, коли всі українці шанують великого кобзаря Тараса Шевченка.
Йому трохи більше 50 років, але війну відчув наповну. Був учасником АТО, а в лютому 2024-го знову пішов добровольцем. Нині проходить реабілітацію в госпіталі, де із лежачого стану перейшов у сидячий.
💬 «Під час АТО я служив прикордонником біля Маріуполя. Я бачив багато жахіть, але те, що роблять окупанти зараз – не порівняти» - розповідає Володимир.
Дружина Інна згадує, що у ті перші години 24 лютого не говорила чоловікові страшні новини. Проте згодом побачила, що чоловік збирає речі.
Після двомісячного навчання служив на Донеччині, згодом на Луганщині у кулеметному взводі.
🪖У жовтні 2023 потрапив під ворожий обстріл - отримав поранення в ногу та контузію. Дружина та син зустрілися з Володимиром лише на 9 день у Києві. З того моменту разом проходять лікування та реабілітацію.
👊 Боєць впевнений, що українці незабаром виженуть загарбників з нашої землі.
Захисник із Костополя з позивним «Дядя» народився 9 березня, у той день, коли всі українці шанують великого кобзаря Тараса Шевченка.
Йому трохи більше 50 років, але війну відчув наповну. Був учасником АТО, а в лютому 2024-го знову пішов добровольцем. Нині проходить реабілітацію в госпіталі, де із лежачого стану перейшов у сидячий.
💬 «Під час АТО я служив прикордонником біля Маріуполя. Я бачив багато жахіть, але те, що роблять окупанти зараз – не порівняти» - розповідає Володимир.
Дружина Інна згадує, що у ті перші години 24 лютого не говорила чоловікові страшні новини. Проте згодом побачила, що чоловік збирає речі.
Після двомісячного навчання служив на Донеччині, згодом на Луганщині у кулеметному взводі.
🪖У жовтні 2023 потрапив під ворожий обстріл - отримав поранення в ногу та контузію. Дружина та син зустрілися з Володимиром лише на 9 день у Києві. З того моменту разом проходять лікування та реабілітацію.
👊 Боєць впевнений, що українці незабаром виженуть загарбників з нашої землі.
#історії_війни
«Нікуди втікати не збирався, наплічник був зібраний ще 22-го лютого» - медик з Корця.
⛑️ Андрію 43 роки, у цивільному житті працював стоматологом у Корецькій міській лікарні. Свою службу розпочав на східних рубежах ще 2014-го у складі Нацгвардії.
Андрій - один із тих «штурмовиків», які в страшні лютневі дні шикувалися біля військомату та хотіли справедливості.
Нині боєць на Запорізькому напрямку і виконує обовʼязки начальника медичного пункту батальйону 117-ї механізованої бригади та бере участь в евакуації поранених військових.
💬 «Частенько виїжджаємо з колегами на лінію, адже у нашій справі бракує рук. Загалом приймаємо поранених «із першого плеча» та доставляємо до стабілізаційного пункту» - розповів медик.
👊 Та попри всі ризики капітану медичної служби є чим пишатись:
"Усіх бійців, яких я взяв до себе в машину, я довіз живими. Це для мене особисто - показник".
«Нікуди втікати не збирався, наплічник був зібраний ще 22-го лютого» - медик з Корця.
⛑️ Андрію 43 роки, у цивільному житті працював стоматологом у Корецькій міській лікарні. Свою службу розпочав на східних рубежах ще 2014-го у складі Нацгвардії.
Андрій - один із тих «штурмовиків», які в страшні лютневі дні шикувалися біля військомату та хотіли справедливості.
Нині боєць на Запорізькому напрямку і виконує обовʼязки начальника медичного пункту батальйону 117-ї механізованої бригади та бере участь в евакуації поранених військових.
💬 «Частенько виїжджаємо з колегами на лінію, адже у нашій справі бракує рук. Загалом приймаємо поранених «із першого плеча» та доставляємо до стабілізаційного пункту» - розповів медик.
👊 Та попри всі ризики капітану медичної служби є чим пишатись:
"Усіх бійців, яких я взяв до себе в машину, я довіз живими. Це для мене особисто - показник".
#історії_війни
💪 Син – захищає, а мама – волонтерить: родина з Млинівщини наближає Перемогу.
Нещодавно кулеметник Геннадій Торлоп відсвяткував своє 20-річчя на фронті. Юнак родом із Посникова Млинівської громади. Чоловік пішов до війська за покликом серця у вересні минулого року.
Мама бійця Марія – директор ліцею у рідному селі. Вона власним прикладом розповідає учням про міць українського духу та патріотизм.
Додам, що разом з односельцями і учнями жінка постійно волонтерить, передаючи пакунки підтримки побратимам Геннадія.
🇺🇦 Слава мужнім воїнам! Слава Україні!
🔹Підписатися на канал🔹
🔹Перейти на Facebook🔹
💪 Син – захищає, а мама – волонтерить: родина з Млинівщини наближає Перемогу.
Нещодавно кулеметник Геннадій Торлоп відсвяткував своє 20-річчя на фронті. Юнак родом із Посникова Млинівської громади. Чоловік пішов до війська за покликом серця у вересні минулого року.
Мама бійця Марія – директор ліцею у рідному селі. Вона власним прикладом розповідає учням про міць українського духу та патріотизм.
Додам, що разом з односельцями і учнями жінка постійно волонтерить, передаючи пакунки підтримки побратимам Геннадія.
🇺🇦 Слава мужнім воїнам! Слава Україні!
🔹Підписатися на канал🔹
🔹Перейти на Facebook🔹
#історії_війни
Солдат-доброволець з Рівненщини отримав три відзнаки від вищого військового керівництва.
🪖 Сергію - 43, військову підготовку проходив у Великій Британії та на полігонах України.
💭 «Пригадую ті страшні лютневі дні, матір щодня плакала, дивлячись новини по телевізору. Більшість думок були: хто як не я? Тоді й вирішив іти до військомату, хоч і не мав бойового досвіду» - пригадує чоловік.
▪️ За героїчне стримування навали окупантів отримав почесну відзнаку «За оборону Авдіївки» від командира частини. Це була перша нагорода старшому солдату-кулементнику.
Під час виконання завдань на нульових позиціях фронту отримав відзнаку Президента України «За оборону України», а нещодавно - почесний нагрудний знак «Хрест хоробрих» від Головнокомандувача ЗСУ.
Зараз Сергій знищує повітряні цілі під столицею і щиро вірить, що зовсім скоро небо буде вільне і незалежне над усією Україною.
👊 Пишаємось вчинками нашого земляка. Така хоробрість надихає!
🔹Підписатись на канал🔹Facebook🔹
Солдат-доброволець з Рівненщини отримав три відзнаки від вищого військового керівництва.
🪖 Сергію - 43, військову підготовку проходив у Великій Британії та на полігонах України.
💭 «Пригадую ті страшні лютневі дні, матір щодня плакала, дивлячись новини по телевізору. Більшість думок були: хто як не я? Тоді й вирішив іти до військомату, хоч і не мав бойового досвіду» - пригадує чоловік.
▪️ За героїчне стримування навали окупантів отримав почесну відзнаку «За оборону Авдіївки» від командира частини. Це була перша нагорода старшому солдату-кулементнику.
Під час виконання завдань на нульових позиціях фронту отримав відзнаку Президента України «За оборону України», а нещодавно - почесний нагрудний знак «Хрест хоробрих» від Головнокомандувача ЗСУ.
Зараз Сергій знищує повітряні цілі під столицею і щиро вірить, що зовсім скоро небо буде вільне і незалежне над усією Україною.
👊 Пишаємось вчинками нашого земляка. Така хоробрість надихає!
🔹Підписатись на канал🔹Facebook🔹
#історії_війни
🛸Арсенів дрон
Арсен Карпов, учень 3-В класу Рокитнівського ліцею № 1 купив FPV-дрон для наших захисників.
🧑🏫Школяр самотужки зібрав 12 тисяч гривень та передав їх на виготовлення БПЛА для військових.
Освітяни ліцею вже назвали його Арсеновим і додали, що іменний FPV-квадрокоптер передадуть військовим на фронт.
🤝Спільними зусиллями наближаємо Перемогу!
🛸Арсенів дрон
Арсен Карпов, учень 3-В класу Рокитнівського ліцею № 1 купив FPV-дрон для наших захисників.
🧑🏫Школяр самотужки зібрав 12 тисяч гривень та передав їх на виготовлення БПЛА для військових.
Освітяни ліцею вже назвали його Арсеновим і додали, що іменний FPV-квадрокоптер передадуть військовим на фронт.
🤝Спільними зусиллями наближаємо Перемогу!
#історії_війни
Навчитися керувати БМП легше, ніж дроном, - майор з Рівненщини
Сергій Матвійчук із Рівненщини очолив новосторену в Сухопутних військах школу підготовки спеціалістів БПЛА «Ятаган».
Своїми особливостями навчання з керування дроном поділився 26-річний майор.
«Усі думають, що FPV - це взяв пульт, надів окуляри, полетів і знищив танк. Ні. Налаштувати дрон, підготувати боєприпаси і все перевірити займає багато часу. Побудувати систему і навчити оператора складніше, ніж навідника-оператора бойової машини піхоти. Тому що в БМП кнопки підписані. А з дроном не кожен зможе працювати», - сказав Сергій Матвійчук.
При цьому він додав, що отримати базові навички, оператору потрібно близько 40 днів.
«Основна ціль Школи - підготувати кваліфікованих пілотів. Щоб після закінчення фахової підготовки військовослужбовці, які прибувають у зону бойових дій, за короткий час могли ефективно застосовувати дрони. Аби досягти цієї цілі, потрібне забезпечення: ноутбуки, симулятори, техніка», - підсумував майор.
Навчитися керувати БМП легше, ніж дроном, - майор з Рівненщини
Сергій Матвійчук із Рівненщини очолив новосторену в Сухопутних військах школу підготовки спеціалістів БПЛА «Ятаган».
Своїми особливостями навчання з керування дроном поділився 26-річний майор.
«Усі думають, що FPV - це взяв пульт, надів окуляри, полетів і знищив танк. Ні. Налаштувати дрон, підготувати боєприпаси і все перевірити займає багато часу. Побудувати систему і навчити оператора складніше, ніж навідника-оператора бойової машини піхоти. Тому що в БМП кнопки підписані. А з дроном не кожен зможе працювати», - сказав Сергій Матвійчук.
При цьому він додав, що отримати базові навички, оператору потрібно близько 40 днів.
«Основна ціль Школи - підготувати кваліфікованих пілотів. Щоб після закінчення фахової підготовки військовослужбовці, які прибувають у зону бойових дій, за короткий час могли ефективно застосовувати дрони. Аби досягти цієї цілі, потрібне забезпечення: ноутбуки, симулятори, техніка», - підсумував майор.
#Історії_війни
🎓Диплом психолога на війні став важливим.
Микола родом із Рівненщини. Він має звання капітан. До лав ЗСУ вступив на початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну.
🪖Днями, 30-річний начальник групи психологічного супроводу та відновлення повернувся зі сходу України.
«Я тут, а душа моя ще там, із побратимами. Березень 2022 року докорінно змінив моє життя. Довелось чимало вчитись та швидко адаптуватися до нових «військових» викликів. Маю юридичну освіту, але за фахом так і не працював. Паралельно проходив навчання на військовій кафедрі. Крім цього, я ще здобував освіту за спеціальністю «Психолог». Набуті знання зараз дуже згодилися. Диплом психолога на війні став важливим», - розповів про себе захисник.
🤝Нині чоловік служить у 23 інженерно-позиційного полку Командування Сил підтримки Збройних Сил України.
За мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України Микола нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».
🎓Диплом психолога на війні став важливим.
Микола родом із Рівненщини. Він має звання капітан. До лав ЗСУ вступив на початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну.
🪖Днями, 30-річний начальник групи психологічного супроводу та відновлення повернувся зі сходу України.
«Я тут, а душа моя ще там, із побратимами. Березень 2022 року докорінно змінив моє життя. Довелось чимало вчитись та швидко адаптуватися до нових «військових» викликів. Маю юридичну освіту, але за фахом так і не працював. Паралельно проходив навчання на військовій кафедрі. Крім цього, я ще здобував освіту за спеціальністю «Психолог». Набуті знання зараз дуже згодилися. Диплом психолога на війні став важливим», - розповів про себе захисник.
🤝Нині чоловік служить у 23 інженерно-позиційного полку Командування Сил підтримки Збройних Сил України.
За мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України Микола нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».
Наші хлопці дівчат ніколи в біді не кинуть. Перевірено – військовослужбовиця з Антонівської громади
#Історії_війни
🪖Тетяна Гребень родом із села Великі Цепцевичі Вараського району. Тепер уже військова, яка нещодавно отримала первинне офіцерське звання молодшого лейтенанта. Розпочинала жінка службу з рядового солдата, проте згодом пройшла навчання у військовій академії м. Одеса.
У мирному житті жінка працювала бухгалтером у місцевому лісгоспі. 15 квітня 2022 року – мобілізувалася.
💬«Зараз несу службу на Півдні країни. Це бажання було дуже сильним. Я вже тоді усвідомлювала, як зміниться моє життя, але рішення було остаточним. Мала тиждень на роздуми. За два роки до всього звикла. Крім одного - загибелі людей, які поруч.
За моїм спостереженням, останнім часом жінок-військових стає все більше. Особливо за цей рік. І жінки дуже вмотивовані - вони ж обирають цю роботу за власним бажанням. А щодо фізично важких завдань, то наші хлопці дівчат ніколи в біді не кинуть. Перевірено», - зазначила Тетяна.
#Історії_війни
🪖Тетяна Гребень родом із села Великі Цепцевичі Вараського району. Тепер уже військова, яка нещодавно отримала первинне офіцерське звання молодшого лейтенанта. Розпочинала жінка службу з рядового солдата, проте згодом пройшла навчання у військовій академії м. Одеса.
У мирному житті жінка працювала бухгалтером у місцевому лісгоспі. 15 квітня 2022 року – мобілізувалася.
💬«Зараз несу службу на Півдні країни. Це бажання було дуже сильним. Я вже тоді усвідомлювала, як зміниться моє життя, але рішення було остаточним. Мала тиждень на роздуми. За два роки до всього звикла. Крім одного - загибелі людей, які поруч.
За моїм спостереженням, останнім часом жінок-військових стає все більше. Особливо за цей рік. І жінки дуже вмотивовані - вони ж обирають цю роботу за власним бажанням. А щодо фізично важких завдань, то наші хлопці дівчат ніколи в біді не кинуть. Перевірено», - зазначила Тетяна.
Рятувальника з Рівненщини відзначив Президент України
Владислав Бак працює фельдшером-рятувальником і свою нагороду отримав за чотири врятовані життя.
Тоді чоловік ніс службу на Херсонщині разом із саперами, які проводили розмінування звільненої території. Під час роботи стався вибух боєприпасу і четверо співробітники отримали осколкові поранення.
Владислав, завдяки правильним рішенням, своїй професійності і швидкому реагуванню надав своєчасну меддопомогу і допоміг евакуювати поранених з місця події.
#історії_війни
Владислав Бак працює фельдшером-рятувальником і свою нагороду отримав за чотири врятовані життя.
Тоді чоловік ніс службу на Херсонщині разом із саперами, які проводили розмінування звільненої території. Під час роботи стався вибух боєприпасу і четверо співробітники отримали осколкові поранення.
Владислав, завдяки правильним рішенням, своїй професійності і швидкому реагуванню надав своєчасну меддопомогу і допоміг евакуювати поранених з місця події.
#історії_війни
«Ходити з протезом навчився швидко. Навіть автомобілем керую» - Сергій Подольський з Костопільщини
#історії_війни
Випускник Костопільського будівельно-технологічного коледжу до повномасштабного вторгнення працював формувальником на заводів скловиробів.
🪖 Свій останній бойовий вихід Сергій запам’ятав назавжди. Увечері випав сильний дощ. Сергій виходив з будинку, послизнувся – й одразу виникло неприємне передчуття біди.
«Ми несли саперам протитанкові міни. Під ногами була в’язка багнюка. Ми швидко зайшли в посадку, де все посічене, дерева повалені, глина під ногами. Скрізь міни, ми знали про це, там багато хлопців підірвалося. Йшли стежиною. Раптом я послизнувся, почув гучний звук, підіймаю ногу – а стопи нема. Побратим в око поранений», - розповів боєць.
У підсумку, Сергій пережив 15 операцій. А невдовзі - підготовка до протезування та саме протезування.
#історії_війни
Випускник Костопільського будівельно-технологічного коледжу до повномасштабного вторгнення працював формувальником на заводів скловиробів.
🪖 Свій останній бойовий вихід Сергій запам’ятав назавжди. Увечері випав сильний дощ. Сергій виходив з будинку, послизнувся – й одразу виникло неприємне передчуття біди.
«Ми несли саперам протитанкові міни. Під ногами була в’язка багнюка. Ми швидко зайшли в посадку, де все посічене, дерева повалені, глина під ногами. Скрізь міни, ми знали про це, там багато хлопців підірвалося. Йшли стежиною. Раптом я послизнувся, почув гучний звук, підіймаю ногу – а стопи нема. Побратим в око поранений», - розповів боєць.
У підсумку, Сергій пережив 15 операцій. А невдовзі - підготовка до протезування та саме протезування.