26 квітня 2025 року виповнюється 39 років з дня страшної трагедії – аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Ця катастрофа стала найбільшою техногенною аварією ХХ століття, залишивши глибокий слід у серцях мільйонів людей. Для України – це незагоєна рана та невгамовний біль, який ми відчуваємо й сьогодні.
➡️ДАЛІ
➡️ДАЛІ
НАВІКИ У «НЕБЕСНОМУ ВІЙСЬКУ»
Білим янголом повертається до рідного дому «на щиті» наш земляк, який боронив українську землю від російських окупантів - молодший сержант Євгеній Ігорович Сотников. Серце Героя зупинилося 20 квітня 2025 року на Харківщині. Йому назавжди 33. Назавжди у «Небесному війську».
БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА ПРО ГЕРОЯ:
Євгеній Ігорович Сотников народився 3 вересня 1991 року у місті Котовськ (нині Подільськ) Одеської області.
З 1998 року по 2008 рік навчався в Котовській гімназії (нині ліцей №4 Подільської міської ради). Під час навчання зарекомендував себе як старанний, дисциплінований учень, брав активну участь у шкільних заходах, займався музикою та танцями.
З 2008 року по 2011 рік навчався в Котовському медичному училищі (нині Подільський медичний фаховий коледж імені В. Жуковського), де здобув професію «фельдшер».
З квітня 2011 року по 2016 рік працював у ДЗ Відділкова лікарня станції Котовськ (нині КНП «Центральна районна лікарня Подільського району Куяльницької сільської ради») рентген-лаборантом.
З 18 листопада 2016 року по 29 січня 2020 року проходив службу в Збройних Силах України. Брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі й стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях.
З березня 2020 року працював у локомотивному депо Подільська.
4 березня 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення, був мобілізований до лав Збройних Сил України і став на захист Батьківщини. Молодший сержант, військовослужбовець роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем, мужньо виконував військовий обов'язок у боях за рідну землю та український народ.
Серце воїна-захисника зупинилося 20 квітня 2025 року біля населеного пункту Безруки Харківського району Харківської області.
Підступна війна забрала в молодого чоловіка найцінніше — життя, в якому він не встиг одружитися, народити дітей. Він назавжди залишиться в пам’яті рідних, друзів, усіх тих, хто мав честь його знати!
Вічна слава і пам’ять Захиснику України!
Герої не вмирають!
Білим янголом повертається до рідного дому «на щиті» наш земляк, який боронив українську землю від російських окупантів - молодший сержант Євгеній Ігорович Сотников. Серце Героя зупинилося 20 квітня 2025 року на Харківщині. Йому назавжди 33. Назавжди у «Небесному війську».
БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА ПРО ГЕРОЯ:
Євгеній Ігорович Сотников народився 3 вересня 1991 року у місті Котовськ (нині Подільськ) Одеської області.
З 1998 року по 2008 рік навчався в Котовській гімназії (нині ліцей №4 Подільської міської ради). Під час навчання зарекомендував себе як старанний, дисциплінований учень, брав активну участь у шкільних заходах, займався музикою та танцями.
З 2008 року по 2011 рік навчався в Котовському медичному училищі (нині Подільський медичний фаховий коледж імені В. Жуковського), де здобув професію «фельдшер».
З квітня 2011 року по 2016 рік працював у ДЗ Відділкова лікарня станції Котовськ (нині КНП «Центральна районна лікарня Подільського району Куяльницької сільської ради») рентген-лаборантом.
З 18 листопада 2016 року по 29 січня 2020 року проходив службу в Збройних Силах України. Брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі й стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях.
З березня 2020 року працював у локомотивному депо Подільська.
4 березня 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення, був мобілізований до лав Збройних Сил України і став на захист Батьківщини. Молодший сержант, військовослужбовець роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем, мужньо виконував військовий обов'язок у боях за рідну землю та український народ.
Серце воїна-захисника зупинилося 20 квітня 2025 року біля населеного пункту Безруки Харківського району Харківської області.
Підступна війна забрала в молодого чоловіка найцінніше — життя, в якому він не встиг одружитися, народити дітей. Він назавжди залишиться в пам’яті рідних, друзів, усіх тих, хто мав честь його знати!
Вічна слава і пам’ять Захиснику України!
Герої не вмирають!
Forwarded from 🇺🇦Олег Кіпер/Одеська ОДА (ОВА)
Чорнобильська катастрофа продемонструвала світові, як швидко можуть постати смертельні загрози. Десятки тисяч людей ціною свого здоров’я та життя зупинили розростання Чорнобильської катастрофи та ліквідовували її страшні наслідки в 1986 році й роки потому.
Вшановуємо пам'ять загиблих та постраждалих, висловлюємо співчуття їхнім родинам і близьким.
Пам’ятаймо про Чорнобиль та його наслідки, навчаймося на помилках минулого та докладаймо зусиль для того, щоб подібні трагедії ніколи не повторилися.
Вшановуємо пам'ять загиблих та постраждалих, висловлюємо співчуття їхнім родинам і близьким.
Пам’ятаймо про Чорнобиль та його наслідки, навчаймося на помилках минулого та докладаймо зусиль для того, щоб подібні трагедії ніколи не повторилися.
26 квітня – скорботний день в історії нашої Подільської громади. Громада попрощалася з Захисником України, мужнім та незламним воїном – Володимиром Михайловичем Добровольським.
17 квітня 2025 року, під час виконання бойового завдання, захищаючи незалежність та територіальну цілісність держави у Сумської області загинув військовослужбовець Збройних Сил України, мешканець Подільської громади – Володимир Михайлович Добровольський.
У травні 2022 року Володимир Михайлович добровільно вступив до лав ЗСУ, керуючись внутрішнім переконанням: «Хто, якщо не я». Це було не просто гасло – це була його життєва позиція. Все його життя було тісно пов’язане з автомобільним транспортом. Він щиро вірив, що його досвід, знання та вміння стануть важливим внеском у спільну справу – захист держави та наближення Перемоги.
Попрощатися з Героєм прийшли рідні, друзі, бойові побратими, керівництво Подільської міської ради та Подільської районної ради, представники духовенства та небайдужі жителі громади. Поховали Героя на Алеї Слави з усіма військовими почестями.
Подільська міська рада та уся громада висловлюють щирі співчуття родині, близьким, друзям та побратимам загиблого. Ми схиляємо голови в глибокій скорботі за Володимиром Михайловичем – мужнім воїном, справжнім патріотом, людиною з великої літери.
Вічна пам’ять і слава Герою. Низький уклін за подвиг. Герої не вмирають.
17 квітня 2025 року, під час виконання бойового завдання, захищаючи незалежність та територіальну цілісність держави у Сумської області загинув військовослужбовець Збройних Сил України, мешканець Подільської громади – Володимир Михайлович Добровольський.
У травні 2022 року Володимир Михайлович добровільно вступив до лав ЗСУ, керуючись внутрішнім переконанням: «Хто, якщо не я». Це було не просто гасло – це була його життєва позиція. Все його життя було тісно пов’язане з автомобільним транспортом. Він щиро вірив, що його досвід, знання та вміння стануть важливим внеском у спільну справу – захист держави та наближення Перемоги.
Попрощатися з Героєм прийшли рідні, друзі, бойові побратими, керівництво Подільської міської ради та Подільської районної ради, представники духовенства та небайдужі жителі громади. Поховали Героя на Алеї Слави з усіма військовими почестями.
Подільська міська рада та уся громада висловлюють щирі співчуття родині, близьким, друзям та побратимам загиблого. Ми схиляємо голови в глибокій скорботі за Володимиром Михайловичем – мужнім воїном, справжнім патріотом, людиною з великої літери.
Вічна пам’ять і слава Герою. Низький уклін за подвиг. Герої не вмирають.
Forwarded from Zelenskiy / Official
Хороша зустріч. Один на один встигли обговорити багато. Сподіваємось на результат з усіх речей, які прозвучали. Захист життів наших людей. Повне й безумовне припинення вогню. Надійний і тривалий мир, який убезпечить від повторення війни. Дуже символічна зустріч, яка має потенціал стати історичною, якщо досягнемо спільних результатів. Дякую, Президенте Дональде Трампе!