Подруга подарувала цей кушон від Thim. Привезла його (увага) з України, там він представлений в новому проєкті від Goodwine — Slow Beauty.
Вау! Класно лягає, невагомий, ще й spf 50. Мій перший в житті кушон мене дуже потішив :)
Вау! Класно лягає, невагомий, ще й spf 50. Мій перший в житті кушон мене дуже потішив :)
❤39
Писала лист в розсилку про сезонну організацію гардеробу. А поки писала, вирішила і свої шафи підготувати до осені. І хоч в Лісабоні класична осінь наступить десь в листопаді 😅 я все одно перебрала, підготувала і склала.
Найголовніші помічники: зручні контейнери, чохли для одягу (це взагалі мій фетиш), а ще наліпки, щоб все швидко зчитувалось.
Мені ще подобається, коли на взуттєві коробки клеять полароїди з фото вмісту. Але я пішла легшим шляхом і обрала просто бокси з прозорою вставкою.
У мене немає в цій квартирі гардеробу, але є безліч шаф. Тому працюю з ними, це трошки складніше.
Але все одно красиво мені дуже тепер.
Найголовніші помічники: зручні контейнери, чохли для одягу (це взагалі мій фетиш), а ще наліпки, щоб все швидко зчитувалось.
Мені ще подобається, коли на взуттєві коробки клеять полароїди з фото вмісту. Але я пішла легшим шляхом і обрала просто бокси з прозорою вставкою.
У мене немає в цій квартирі гардеробу, але є безліч шаф. Тому працюю з ними, це трошки складніше.
Але все одно красиво мені дуже тепер.
❤70👍4😍2
Мене, напевно, вперше в житті не хвилює мій прес чи целюліт на сідницях.
Клянуся, я просто перестала так сильно реагувати на оболонку.
Вперше в житті я не розглядаю себе прискіпливо щоранку і не критикую тіло.
По-перше, це пов'язано напряму із ритмом життя, де часу на це просто немає. По-друге, останні тижні через високе навантаження мені довелось подивитись правді в очі й прийняти, що мій організм не вивозить мої наполеонівські плани. Я знову втомлена, я не прогресую в бігу і що взагалі з моїм коліном, яке болить від навантаження, чому мій емоційний стан хитається і чому я постійно шукаю дофаміновий допінг у їжі, каві, а то й з келихом на ніч.
Нещодавно я знову перевантажила себе роботою. У мене вимкнена функція саморегуляції в справах, якими я захоплююся. Через це потім страждаю від перевтоми. І, напевно, в 30 років я вперше відчула, що таке різниця між зовнішньою та внутрішньою мотивацією (хехе), коли в обід поспати стало тупо життєвою необхідністю, щоб якось вивезти. Я про мотивацію до змін у житті, бо стало зрозуміло – так продовжуватись не може.
Ну мені стало шкода своє тіло. Адже я так мало поваги останнім часом до нього проявляю.
Що робота витіснила все, і що я це сама обрала і створила.
Але просто жалітись мені не подобається, тому я почала перетравлювати цей досвід. І він привів мене до усвідомлення: найбільше зараз я хочу ясності розуму, відчувати себе живою, а не напівпритомною, хочу сили, живої енергії, рівного настрою, відчуття задоволення, вдячності, контролю.
Кубики преса мене вперше в житті взагалі не хвилюють — хвилює стан.
А ще стало якось cristal clear, що моя відповідальність — це класний стан і міцна фізична база.
Тіло формує стан, щоденні вибори формують тіло.
Стан впливає на рішення, а рішення породжують дії.
Ось і замкнулося коло.
Я втомилася бути втомленою.
Смішно і сумно водночас. І рішуче.
І я вирішила змінити підхід і відношення до звичок і фізичного тіла. Не знаю, чи це комусь цікаво, бо я зараз на початку шляху, але було б прикольно тут трошки про прогрес розповідати.
Клянуся, я просто перестала так сильно реагувати на оболонку.
Вперше в житті я не розглядаю себе прискіпливо щоранку і не критикую тіло.
По-перше, це пов'язано напряму із ритмом життя, де часу на це просто немає. По-друге, останні тижні через високе навантаження мені довелось подивитись правді в очі й прийняти, що мій організм не вивозить мої наполеонівські плани. Я знову втомлена, я не прогресую в бігу і що взагалі з моїм коліном, яке болить від навантаження, чому мій емоційний стан хитається і чому я постійно шукаю дофаміновий допінг у їжі, каві, а то й з келихом на ніч.
Нещодавно я знову перевантажила себе роботою. У мене вимкнена функція саморегуляції в справах, якими я захоплююся. Через це потім страждаю від перевтоми. І, напевно, в 30 років я вперше відчула, що таке різниця між зовнішньою та внутрішньою мотивацією (хехе), коли в обід поспати стало тупо життєвою необхідністю, щоб якось вивезти. Я про мотивацію до змін у житті, бо стало зрозуміло – так продовжуватись не може.
Ну мені стало шкода своє тіло. Адже я так мало поваги останнім часом до нього проявляю.
Що робота витіснила все, і що я це сама обрала і створила.
Але просто жалітись мені не подобається, тому я почала перетравлювати цей досвід. І він привів мене до усвідомлення: найбільше зараз я хочу ясності розуму, відчувати себе живою, а не напівпритомною, хочу сили, живої енергії, рівного настрою, відчуття задоволення, вдячності, контролю.
Кубики преса мене вперше в житті взагалі не хвилюють — хвилює стан.
А ще стало якось cristal clear, що моя відповідальність — це класний стан і міцна фізична база.
Тіло формує стан, щоденні вибори формують тіло.
Стан впливає на рішення, а рішення породжують дії.
Ось і замкнулося коло.
Я втомилася бути втомленою.
Смішно і сумно водночас. І рішуче.
І я вирішила змінити підхід і відношення до звичок і фізичного тіла. Не знаю, чи це комусь цікаво, бо я зараз на початку шляху, але було б прикольно тут трошки про прогрес розповідати.
❤206👍1
До речі, продаю свої речі на Vestiare. Сьогодні ще планую закинути парочку від Blast Out Studio та Katimo ❤️🔥
Тут моя сторінка.
Тут моя сторінка.
❤15
Сніданок: вчора, сьогодні
Вечеря: вчора
Зараз фокус на збалансовану їжу задля життєвої енергії.
Вечеря: вчора
Зараз фокус на збалансовану їжу задля життєвої енергії.
❤70
Кажуть, що все в житті стається вчасно.
Так нещодавно мене пробило думкою: майже все можна перезібрати. Переграти. Передумати.
Така наче очевидна штука, в лоб. Та коли ми крутимось у щоденному колесі, це знання якось вислизає, наче його не існує. І ми такі: «це обставини». Ха. А насправді дуже часто це просто наші мікро-вибори.
Після липневого виснаження я ловлю себе на думці: а хто, як не я, домовився на такий темп? Хто підписався на режим, де падаєш від втоми? Хто обрав цукрову кому замість турботи про себе?
Відповідь одна. Я.
Але я в цьому бачу і силу: якщо я це сконструювала, то можу й розконструювати. Перезібрати, як лего. І все.
Це так банально звучить, аж смішно. Але для мене це стало суперпідтримуючою думкою. Бо коло не замкнене. Вихід завжди є.
Можна розциклити хоч всі свої цикли і більше не обслуговувтати їх.
Так нещодавно мене пробило думкою: майже все можна перезібрати. Переграти. Передумати.
Така наче очевидна штука, в лоб. Та коли ми крутимось у щоденному колесі, це знання якось вислизає, наче його не існує. І ми такі: «це обставини». Ха. А насправді дуже часто це просто наші мікро-вибори.
Після липневого виснаження я ловлю себе на думці: а хто, як не я, домовився на такий темп? Хто підписався на режим, де падаєш від втоми? Хто обрав цукрову кому замість турботи про себе?
Відповідь одна. Я.
Але я в цьому бачу і силу: якщо я це сконструювала, то можу й розконструювати. Перезібрати, як лего. І все.
Це так банально звучить, аж смішно. Але для мене це стало суперпідтримуючою думкою. Бо коло не замкнене. Вихід завжди є.
Можна розциклити хоч всі свої цикли і більше не обслуговувтати їх.
❤142🔥10👍4🕊2
Важко підступитися до теми харчування, адже вона обʼємна. Тому почну з хаотичних деталей, а ви питайте.
Як я вже писала, в липні робота (насправді, втома і стрес) витіснила всі мої гарні звички. Спорту стало менше, їжа в рот потрапляла або та, яка прийдеться, або та, яка швидко видасть дофамін. Як ви зрозуміли, це не зелене яблуко з гречкою.
Важкі підйоми, проблема з концентрацією, набряки, бажання спати вже в обід, виснажений вигляд – це все неприємно і все було.
Але найпотужнішим тригером до змін стало відчуття, що я живу у себе в кредит. І що у мене банально немає енергії на життя, а я дуууже люблю жити життя.
Тому першими кроками стали:
а) відмова від алкоголю
б) відмова від рафінованого цукру, а також всіляких «здорових» підсолоджувачів
в) прибрала каву натщесерце
г) почала повноцінно снідати з білком (оскільки я схильна саме цей прийом їжі пропускати)
Я відмовилась дуже легко, це сюрприз для мене. Адже я знаю все про дієти та обмеження десь з 14 років. Але в цей раз у мене стався шифт. Я просто зрозуміла, що я більше так не хочу ставитись до себе. Після алкоголю мені завжди погано, нуль користі. Кататися на дофамінових піках від цукру та бачити «цукрове» обличчя у дзеркалі – не те, чого я зараз бажаю.
Мені захотілось такого рівного, стабільного поважливого стану до себе. І коли я це осягала, все сталось дуже легко. Дуже.
І ось ми поїхали в Італію на канікули. Вілла, ресторани, винарні, біскотті. А я вперше в житті не відчуваю себе «обмеженою». Я ще не відновилась фізично, але відсутність перепадів вже супер мотивує підтримувати свій режим.
Плаский животик – приємний бонус, але не мета. Вперше в житті, прикиньте)
Як я вже писала, в липні робота (насправді, втома і стрес) витіснила всі мої гарні звички. Спорту стало менше, їжа в рот потрапляла або та, яка прийдеться, або та, яка швидко видасть дофамін. Як ви зрозуміли, це не зелене яблуко з гречкою.
Важкі підйоми, проблема з концентрацією, набряки, бажання спати вже в обід, виснажений вигляд – це все неприємно і все було.
Але найпотужнішим тригером до змін стало відчуття, що я живу у себе в кредит. І що у мене банально немає енергії на життя, а я дуууже люблю жити життя.
Тому першими кроками стали:
а) відмова від алкоголю
б) відмова від рафінованого цукру, а також всіляких «здорових» підсолоджувачів
в) прибрала каву натщесерце
г) почала повноцінно снідати з білком (оскільки я схильна саме цей прийом їжі пропускати)
Я відмовилась дуже легко, це сюрприз для мене. Адже я знаю все про дієти та обмеження десь з 14 років. Але в цей раз у мене стався шифт. Я просто зрозуміла, що я більше так не хочу ставитись до себе. Після алкоголю мені завжди погано, нуль користі. Кататися на дофамінових піках від цукру та бачити «цукрове» обличчя у дзеркалі – не те, чого я зараз бажаю.
Мені захотілось такого рівного, стабільного поважливого стану до себе. І коли я це осягала, все сталось дуже легко. Дуже.
І ось ми поїхали в Італію на канікули. Вілла, ресторани, винарні, біскотті. А я вперше в житті не відчуваю себе «обмеженою». Я ще не відновилась фізично, але відсутність перепадів вже супер мотивує підтримувати свій режим.
Плаский животик – приємний бонус, але не мета. Вперше в житті, прикиньте)
❤77❤🔥13🔥4