Нещодавно захопилась вінтажним посудом, поки збирала посудний гардероб з вінтажу для бару в Лісабоні.
Для себе зрозуміла, що на величезні колекції старовинного посуду вдома поки не готова, але точково цікаві екземпляри збирати вже хочеться. Плюс, мені подобається коли вінтаж не зчитується одразу як щось старе. Навпаки, коли старий посуд грайливо «спілкується» на столі з сучасними екземплярами, мені імпонує куди більше.
Збирати просто красивий посуд не так цікаво, як збирати посуд з історією. Тут читаю, розбираюсь потрохи, занурююсь. І купую :)
Так нещодавно я почала полювати на декор та посуд на аукціонах. Процес цей майже тваринний, інстинктивний. Хочу і крапка, ніхто не завадить. Ніхто не встане між мною і тим сервізом. Я десь віддалено навіть зрозуміла азартних гравців, що продають останній телевізор 😅
І поки я шукала потрібні речі для клієнтів, знайшла дещо й для себе. Комплект тарілок Richard Ginori, 50-60і роки орієнтовно. Одна з найстаріших європейських мануфактур фарфору. Мені дуже гарно та універсально.
Набір з 27 тарілок обійшовся мені 170 євро, з яких 70 була доставка. Фактично даром за цей бренд, ще й вінтаж. Онлайн аукціон називається catawiki.com.
Для себе зрозуміла, що на величезні колекції старовинного посуду вдома поки не готова, але точково цікаві екземпляри збирати вже хочеться. Плюс, мені подобається коли вінтаж не зчитується одразу як щось старе. Навпаки, коли старий посуд грайливо «спілкується» на столі з сучасними екземплярами, мені імпонує куди більше.
Збирати просто красивий посуд не так цікаво, як збирати посуд з історією. Тут читаю, розбираюсь потрохи, занурююсь. І купую :)
Так нещодавно я почала полювати на декор та посуд на аукціонах. Процес цей майже тваринний, інстинктивний. Хочу і крапка, ніхто не завадить. Ніхто не встане між мною і тим сервізом. Я десь віддалено навіть зрозуміла азартних гравців, що продають останній телевізор 😅
І поки я шукала потрібні речі для клієнтів, знайшла дещо й для себе. Комплект тарілок Richard Ginori, 50-60і роки орієнтовно. Одна з найстаріших європейських мануфактур фарфору. Мені дуже гарно та універсально.
Набір з 27 тарілок обійшовся мені 170 євро, з яких 70 була доставка. Фактично даром за цей бренд, ще й вінтаж. Онлайн аукціон називається catawiki.com.
❤55🔥5
Подруга подарувала цей кушон від Thim. Привезла його (увага) з України, там він представлений в новому проєкті від Goodwine — Slow Beauty.
Вау! Класно лягає, невагомий, ще й spf 50. Мій перший в житті кушон мене дуже потішив :)
Вау! Класно лягає, невагомий, ще й spf 50. Мій перший в житті кушон мене дуже потішив :)
❤39
Писала лист в розсилку про сезонну організацію гардеробу. А поки писала, вирішила і свої шафи підготувати до осені. І хоч в Лісабоні класична осінь наступить десь в листопаді 😅 я все одно перебрала, підготувала і склала.
Найголовніші помічники: зручні контейнери, чохли для одягу (це взагалі мій фетиш), а ще наліпки, щоб все швидко зчитувалось.
Мені ще подобається, коли на взуттєві коробки клеять полароїди з фото вмісту. Але я пішла легшим шляхом і обрала просто бокси з прозорою вставкою.
У мене немає в цій квартирі гардеробу, але є безліч шаф. Тому працюю з ними, це трошки складніше.
Але все одно красиво мені дуже тепер.
Найголовніші помічники: зручні контейнери, чохли для одягу (це взагалі мій фетиш), а ще наліпки, щоб все швидко зчитувалось.
Мені ще подобається, коли на взуттєві коробки клеять полароїди з фото вмісту. Але я пішла легшим шляхом і обрала просто бокси з прозорою вставкою.
У мене немає в цій квартирі гардеробу, але є безліч шаф. Тому працюю з ними, це трошки складніше.
Але все одно красиво мені дуже тепер.
❤70👍4😍2
Мене, напевно, вперше в житті не хвилює мій прес чи целюліт на сідницях.
Клянуся, я просто перестала так сильно реагувати на оболонку.
Вперше в житті я не розглядаю себе прискіпливо щоранку і не критикую тіло.
По-перше, це пов'язано напряму із ритмом життя, де часу на це просто немає. По-друге, останні тижні через високе навантаження мені довелось подивитись правді в очі й прийняти, що мій організм не вивозить мої наполеонівські плани. Я знову втомлена, я не прогресую в бігу і що взагалі з моїм коліном, яке болить від навантаження, чому мій емоційний стан хитається і чому я постійно шукаю дофаміновий допінг у їжі, каві, а то й з келихом на ніч.
Нещодавно я знову перевантажила себе роботою. У мене вимкнена функція саморегуляції в справах, якими я захоплююся. Через це потім страждаю від перевтоми. І, напевно, в 30 років я вперше відчула, що таке різниця між зовнішньою та внутрішньою мотивацією (хехе), коли в обід поспати стало тупо життєвою необхідністю, щоб якось вивезти. Я про мотивацію до змін у житті, бо стало зрозуміло – так продовжуватись не може.
Ну мені стало шкода своє тіло. Адже я так мало поваги останнім часом до нього проявляю.
Що робота витіснила все, і що я це сама обрала і створила.
Але просто жалітись мені не подобається, тому я почала перетравлювати цей досвід. І він привів мене до усвідомлення: найбільше зараз я хочу ясності розуму, відчувати себе живою, а не напівпритомною, хочу сили, живої енергії, рівного настрою, відчуття задоволення, вдячності, контролю.
Кубики преса мене вперше в житті взагалі не хвилюють — хвилює стан.
А ще стало якось cristal clear, що моя відповідальність — це класний стан і міцна фізична база.
Тіло формує стан, щоденні вибори формують тіло.
Стан впливає на рішення, а рішення породжують дії.
Ось і замкнулося коло.
Я втомилася бути втомленою.
Смішно і сумно водночас. І рішуче.
І я вирішила змінити підхід і відношення до звичок і фізичного тіла. Не знаю, чи це комусь цікаво, бо я зараз на початку шляху, але було б прикольно тут трошки про прогрес розповідати.
Клянуся, я просто перестала так сильно реагувати на оболонку.
Вперше в житті я не розглядаю себе прискіпливо щоранку і не критикую тіло.
По-перше, це пов'язано напряму із ритмом життя, де часу на це просто немає. По-друге, останні тижні через високе навантаження мені довелось подивитись правді в очі й прийняти, що мій організм не вивозить мої наполеонівські плани. Я знову втомлена, я не прогресую в бігу і що взагалі з моїм коліном, яке болить від навантаження, чому мій емоційний стан хитається і чому я постійно шукаю дофаміновий допінг у їжі, каві, а то й з келихом на ніч.
Нещодавно я знову перевантажила себе роботою. У мене вимкнена функція саморегуляції в справах, якими я захоплююся. Через це потім страждаю від перевтоми. І, напевно, в 30 років я вперше відчула, що таке різниця між зовнішньою та внутрішньою мотивацією (хехе), коли в обід поспати стало тупо життєвою необхідністю, щоб якось вивезти. Я про мотивацію до змін у житті, бо стало зрозуміло – так продовжуватись не може.
Ну мені стало шкода своє тіло. Адже я так мало поваги останнім часом до нього проявляю.
Що робота витіснила все, і що я це сама обрала і створила.
Але просто жалітись мені не подобається, тому я почала перетравлювати цей досвід. І він привів мене до усвідомлення: найбільше зараз я хочу ясності розуму, відчувати себе живою, а не напівпритомною, хочу сили, живої енергії, рівного настрою, відчуття задоволення, вдячності, контролю.
Кубики преса мене вперше в житті взагалі не хвилюють — хвилює стан.
А ще стало якось cristal clear, що моя відповідальність — це класний стан і міцна фізична база.
Тіло формує стан, щоденні вибори формують тіло.
Стан впливає на рішення, а рішення породжують дії.
Ось і замкнулося коло.
Я втомилася бути втомленою.
Смішно і сумно водночас. І рішуче.
І я вирішила змінити підхід і відношення до звичок і фізичного тіла. Не знаю, чи це комусь цікаво, бо я зараз на початку шляху, але було б прикольно тут трошки про прогрес розповідати.
❤206👍1
До речі, продаю свої речі на Vestiare. Сьогодні ще планую закинути парочку від Blast Out Studio та Katimo ❤️🔥
Тут моя сторінка.
Тут моя сторінка.
❤15
Сніданок: вчора, сьогодні
Вечеря: вчора
Зараз фокус на збалансовану їжу задля життєвої енергії.
Вечеря: вчора
Зараз фокус на збалансовану їжу задля життєвої енергії.
❤70
Кажуть, що все в житті стається вчасно.
Так нещодавно мене пробило думкою: майже все можна перезібрати. Переграти. Передумати.
Така наче очевидна штука, в лоб. Та коли ми крутимось у щоденному колесі, це знання якось вислизає, наче його не існує. І ми такі: «це обставини». Ха. А насправді дуже часто це просто наші мікро-вибори.
Після липневого виснаження я ловлю себе на думці: а хто, як не я, домовився на такий темп? Хто підписався на режим, де падаєш від втоми? Хто обрав цукрову кому замість турботи про себе?
Відповідь одна. Я.
Але я в цьому бачу і силу: якщо я це сконструювала, то можу й розконструювати. Перезібрати, як лего. І все.
Це так банально звучить, аж смішно. Але для мене це стало суперпідтримуючою думкою. Бо коло не замкнене. Вихід завжди є.
Можна розциклити хоч всі свої цикли і більше не обслуговувтати їх.
Так нещодавно мене пробило думкою: майже все можна перезібрати. Переграти. Передумати.
Така наче очевидна штука, в лоб. Та коли ми крутимось у щоденному колесі, це знання якось вислизає, наче його не існує. І ми такі: «це обставини». Ха. А насправді дуже часто це просто наші мікро-вибори.
Після липневого виснаження я ловлю себе на думці: а хто, як не я, домовився на такий темп? Хто підписався на режим, де падаєш від втоми? Хто обрав цукрову кому замість турботи про себе?
Відповідь одна. Я.
Але я в цьому бачу і силу: якщо я це сконструювала, то можу й розконструювати. Перезібрати, як лего. І все.
Це так банально звучить, аж смішно. Але для мене це стало суперпідтримуючою думкою. Бо коло не замкнене. Вихід завжди є.
Можна розциклити хоч всі свої цикли і більше не обслуговувтати їх.
❤142🔥10👍4🕊2
Важко підступитися до теми харчування, адже вона обʼємна. Тому почну з хаотичних деталей, а ви питайте.
Як я вже писала, в липні робота (насправді, втома і стрес) витіснила всі мої гарні звички. Спорту стало менше, їжа в рот потрапляла або та, яка прийдеться, або та, яка швидко видасть дофамін. Як ви зрозуміли, це не зелене яблуко з гречкою.
Важкі підйоми, проблема з концентрацією, набряки, бажання спати вже в обід, виснажений вигляд – це все неприємно і все було.
Але найпотужнішим тригером до змін стало відчуття, що я живу у себе в кредит. І що у мене банально немає енергії на життя, а я дуууже люблю жити життя.
Тому першими кроками стали:
а) відмова від алкоголю
б) відмова від рафінованого цукру, а також всіляких «здорових» підсолоджувачів
в) прибрала каву натщесерце
г) почала повноцінно снідати з білком (оскільки я схильна саме цей прийом їжі пропускати)
Я відмовилась дуже легко, це сюрприз для мене. Адже я знаю все про дієти та обмеження десь з 14 років. Але в цей раз у мене стався шифт. Я просто зрозуміла, що я більше так не хочу ставитись до себе. Після алкоголю мені завжди погано, нуль користі. Кататися на дофамінових піках від цукру та бачити «цукрове» обличчя у дзеркалі – не те, чого я зараз бажаю.
Мені захотілось такого рівного, стабільного поважливого стану до себе. І коли я це осягала, все сталось дуже легко. Дуже.
І ось ми поїхали в Італію на канікули. Вілла, ресторани, винарні, біскотті. А я вперше в житті не відчуваю себе «обмеженою». Я ще не відновилась фізично, але відсутність перепадів вже супер мотивує підтримувати свій режим.
Плаский животик – приємний бонус, але не мета. Вперше в житті, прикиньте)
Як я вже писала, в липні робота (насправді, втома і стрес) витіснила всі мої гарні звички. Спорту стало менше, їжа в рот потрапляла або та, яка прийдеться, або та, яка швидко видасть дофамін. Як ви зрозуміли, це не зелене яблуко з гречкою.
Важкі підйоми, проблема з концентрацією, набряки, бажання спати вже в обід, виснажений вигляд – це все неприємно і все було.
Але найпотужнішим тригером до змін стало відчуття, що я живу у себе в кредит. І що у мене банально немає енергії на життя, а я дуууже люблю жити життя.
Тому першими кроками стали:
а) відмова від алкоголю
б) відмова від рафінованого цукру, а також всіляких «здорових» підсолоджувачів
в) прибрала каву натщесерце
г) почала повноцінно снідати з білком (оскільки я схильна саме цей прийом їжі пропускати)
Я відмовилась дуже легко, це сюрприз для мене. Адже я знаю все про дієти та обмеження десь з 14 років. Але в цей раз у мене стався шифт. Я просто зрозуміла, що я більше так не хочу ставитись до себе. Після алкоголю мені завжди погано, нуль користі. Кататися на дофамінових піках від цукру та бачити «цукрове» обличчя у дзеркалі – не те, чого я зараз бажаю.
Мені захотілось такого рівного, стабільного поважливого стану до себе. І коли я це осягала, все сталось дуже легко. Дуже.
І ось ми поїхали в Італію на канікули. Вілла, ресторани, винарні, біскотті. А я вперше в житті не відчуваю себе «обмеженою». Я ще не відновилась фізично, але відсутність перепадів вже супер мотивує підтримувати свій режим.
Плаский животик – приємний бонус, але не мета. Вперше в житті, прикиньте)
❤77❤🔥13🔥4