Перепридумала і перейменувала канал. Тепер це PITERMAN RAW.
RAW – тому що чесно, без фільтрів, в моменті, про все, що має для мене сенс.
Тут буде про стиль, материнство, бізнес, як покращую себе та челенджу, звісно про декор, предмети, їжу, естетику, простір і моменти, які формують відчуття життя. Без шуму, тільки відбірне.
RAW – тому що чесно, без фільтрів, в моменті, про все, що має для мене сенс.
Тут буде про стиль, материнство, бізнес, як покращую себе та челенджу, звісно про декор, предмети, їжу, естетику, простір і моменти, які формують відчуття життя. Без шуму, тільки відбірне.
❤120🔥4🥰3👍1
Пару місяців тому потрапила на невеличку «екскурсію» парфумами Céline на їх корнері в Le Bon Marché. І закохалась.
За кожним ароматом стоїть ціла концепція та історію, якою надихався Еді Сліман (та яку мені показали на мудбордах).
Один з моїх фаворитів – парфум Nightclubbing. Пахне так, наче ти тільки що вийшов з прокуреного клубу, а ще цукром та сексом. Едічка надихався студією 54, здається. Віримо йому.
Ношу його виключно увечорі, сьогодні вдягла на коктейль з чоловіком.
За кожним ароматом стоїть ціла концепція та історію, якою надихався Еді Сліман (та яку мені показали на мудбордах).
Один з моїх фаворитів – парфум Nightclubbing. Пахне так, наче ти тільки що вийшов з прокуреного клубу, а ще цукром та сексом. Едічка надихався студією 54, здається. Віримо йому.
Ношу його виключно увечорі, сьогодні вдягла на коктейль з чоловіком.
❤105🥰2
Як зважитися на дитину?
Це питання мені ставлять у діректі найчастіше, адже у моєму оточенні багато self-made подружок та дівчат – з кар’єрою, амбіціями, чіткими правилами життя, яким дуже важко дається це питання. Коли все вибудувано і стабільно, думка про дитину звучить як щось хаотичне і непередбачуване. А коли ще й багато планів та бажань – дитина взагалі здається чимось чужорідним.
Чесно, якщо підходити до цього рішення раціонально, то дітей мати по всім показникам нелогічно. Вони не приносять користі в звичному розумінні – це нескінченне віддавання часу, грошей, сил, простору, певні обмеження та купа відповідальності.
Але справа в тому, що діти – це не про логіку, не про баланс і точно не про раціо. Це про емоції. Так, ви віддаєте багато, але і отримуєте також. Це ті самі окситоцинові моменти, які неможливо пояснити, поки сам не прожив. Це абсолютно нові сенси, нові точки опори. Це любов, яка не схожа на жодну іншу – не партнерську, не дружню, не романтичну, і прожити її ви можете тільки з дитиною. Це відкриття світу наново.
Тому якщо стоїть питання «як зважитися?» – відповідь проста. Заплющити очі, відчути, що ви цього хочете, і стрибнути зі скелі)). Моменту, коли ти справді «готова» по якимось побутовим показникам, тим паче якщо ви любите жонглювати фактами та оцінювати аналітику, може ніколи не статися. Є лише внутрішнє рішення: я приймаю, що життя зміниться, і я хочу спробувати цю зміну на смак.
Це питання мені ставлять у діректі найчастіше, адже у моєму оточенні багато self-made подружок та дівчат – з кар’єрою, амбіціями, чіткими правилами життя, яким дуже важко дається це питання. Коли все вибудувано і стабільно, думка про дитину звучить як щось хаотичне і непередбачуване. А коли ще й багато планів та бажань – дитина взагалі здається чимось чужорідним.
Чесно, якщо підходити до цього рішення раціонально, то дітей мати по всім показникам нелогічно. Вони не приносять користі в звичному розумінні – це нескінченне віддавання часу, грошей, сил, простору, певні обмеження та купа відповідальності.
Але справа в тому, що діти – це не про логіку, не про баланс і точно не про раціо. Це про емоції. Так, ви віддаєте багато, але і отримуєте також. Це ті самі окситоцинові моменти, які неможливо пояснити, поки сам не прожив. Це абсолютно нові сенси, нові точки опори. Це любов, яка не схожа на жодну іншу – не партнерську, не дружню, не романтичну, і прожити її ви можете тільки з дитиною. Це відкриття світу наново.
Тому якщо стоїть питання «як зважитися?» – відповідь проста. Заплющити очі, відчути, що ви цього хочете, і стрибнути зі скелі)). Моменту, коли ти справді «готова» по якимось побутовим показникам, тим паче якщо ви любите жонглювати фактами та оцінювати аналітику, може ніколи не статися. Є лише внутрішнє рішення: я приймаю, що життя зміниться, і я хочу спробувати цю зміну на смак.
❤203
Вчора малому стало погано, і наші плани трошки накрилися. Весь ранок сьогодні йому потрібна була мама і він дико кричав, коли я спускала його з рук. Сніданок їла однією рукою, кава на розслабленому вранці – строго за таймінгом 10 хв по черзі з Пітом.
Але вечорі вчора показували малому його перший рожевий балійський захід сонця, раділи його емоціям, купались у теплій воді, спостерігали за хвилями, вчили спостерігати малого (й самі заземлялись). А після в обіймах спати.
І захлинатись від любові до Ліора, поки він тихо сопить.
Але вечорі вчора показували малому його перший рожевий балійський захід сонця, раділи його емоціям, купались у теплій воді, спостерігали за хвилями, вчили спостерігати малого (й самі заземлялись). А після в обіймах спати.
І захлинатись від любові до Ліора, поки він тихо сопить.
❤111👌1
А ось цікаве на ніч: чи завжди потрібно бути на 100% відвертим із партнером, чи щось повинно залишитись «для себе» несказаним?
І чи дорівнює недосказаність брехні?
І чи дорівнює недосказаність брехні?
🤔20❤11
Нещодавно захопилась вінтажним посудом, поки збирала посудний гардероб з вінтажу для бару в Лісабоні.
Для себе зрозуміла, що на величезні колекції старовинного посуду вдома поки не готова, але точково цікаві екземпляри збирати вже хочеться. Плюс, мені подобається коли вінтаж не зчитується одразу як щось старе. Навпаки, коли старий посуд грайливо «спілкується» на столі з сучасними екземплярами, мені імпонує куди більше.
Збирати просто красивий посуд не так цікаво, як збирати посуд з історією. Тут читаю, розбираюсь потрохи, занурююсь. І купую :)
Так нещодавно я почала полювати на декор та посуд на аукціонах. Процес цей майже тваринний, інстинктивний. Хочу і крапка, ніхто не завадить. Ніхто не встане між мною і тим сервізом. Я десь віддалено навіть зрозуміла азартних гравців, що продають останній телевізор 😅
І поки я шукала потрібні речі для клієнтів, знайшла дещо й для себе. Комплект тарілок Richard Ginori, 50-60і роки орієнтовно. Одна з найстаріших європейських мануфактур фарфору. Мені дуже гарно та універсально.
Набір з 27 тарілок обійшовся мені 170 євро, з яких 70 була доставка. Фактично даром за цей бренд, ще й вінтаж. Онлайн аукціон називається catawiki.com.
Для себе зрозуміла, що на величезні колекції старовинного посуду вдома поки не готова, але точково цікаві екземпляри збирати вже хочеться. Плюс, мені подобається коли вінтаж не зчитується одразу як щось старе. Навпаки, коли старий посуд грайливо «спілкується» на столі з сучасними екземплярами, мені імпонує куди більше.
Збирати просто красивий посуд не так цікаво, як збирати посуд з історією. Тут читаю, розбираюсь потрохи, занурююсь. І купую :)
Так нещодавно я почала полювати на декор та посуд на аукціонах. Процес цей майже тваринний, інстинктивний. Хочу і крапка, ніхто не завадить. Ніхто не встане між мною і тим сервізом. Я десь віддалено навіть зрозуміла азартних гравців, що продають останній телевізор 😅
І поки я шукала потрібні речі для клієнтів, знайшла дещо й для себе. Комплект тарілок Richard Ginori, 50-60і роки орієнтовно. Одна з найстаріших європейських мануфактур фарфору. Мені дуже гарно та універсально.
Набір з 27 тарілок обійшовся мені 170 євро, з яких 70 була доставка. Фактично даром за цей бренд, ще й вінтаж. Онлайн аукціон називається catawiki.com.
❤55🔥5