September

I knew this was the point of no return.
The choice was the hardest to decide.
But this September had to crash and burn
To resurrect what's left of me inside.

They said to me it would be all in vain,
That nothing changes once we cross the line.
But after years of only knowing pain,
I let it burn for taking back what's mine.

Denying any odds of second chance,
Emerging as a stronger light to shine,
Embracing shadows in a pagan trance,
Through underworld, I found the divine.

//03.10.2020

Вересень

Я знав, що відступити не дано.
Найважче — обирати з-поміж двох.
Судилось вересневе полотно
Спалити, щоб розбурхати єство.

Казали, що не вартує зусиль
І байдуже, по котрий бік межа.
Жагою мсти за гніт палився біль,
Що вкрав мені належний урожай.

Не маючи надій на другий шанс,
Я став сильніше сяяти, проте,
Ввійшовши в тіней первозданний транс,
У колах пекла віднайшов святе.

//12.09.2023

«Зневага до правил — то наша свобода!
Пишемо, що, де та як нам завгодно!» —
Так виправдовують свою природу
Різні навколовіршо́‌ві заброди.
Не так і важливо, з верлібром чи римами
Лізти нагору гнилими драбинами.

Найрозумніші ж із недорозвинених
Прагнуть судити та бути судимими
В непотизованих зонах комфорту,
Звідки їх викине в море Бофорта
Після ста грамів горілки з ботфорта
Власних думок тарганяча когорта.

Та в тому морі — їх рідна стихія,
Бо критики — нуль, лиш вода та завія,
Хоч більшість очікує гіпотермія
Та суржикомовна треш-літургія
У Стасо-Mихайлівському соборі.

Memento mori.

//04.10.2023

Ідіоти в масштабі країн.
Ідіоти в масштабі квартир.
Жити з ними — бракує слів:
Почуваєшся, мов ясир.

Ідіоти в масштабі міст,
Регіонів, районів, сіл.
І, здавалося б, тих нечис-
тих терпіти немає сил.

Ідіоти будують мур,
Сублімуючи вічний страх:
«Добрі» наміри диктатур
Всандармощують їхній шлях.

І нехай ти живеш не так,
Як очікує ідіот, —
Зваж на те, що йому нема
Чим сягнути твоїх висот.

//29.10.2023

Отже, це сталося.
Піратський дирижабль і Чітко з аркуша раді анонсувати Poēta sapiens — поетичний майданчик для розумних і креативних, де публікуються україномовні вірші авторів сьогодення як на розсуд редакції, так і за вподобаннями та пропозиціями читачів. Також у чаті Vox P.S. можна отримати відгуки та конструктивну критику щодо поетичної творчості та просто гарно провести час.

Долучайтеся: @poetasapiens

Роршах

Придивися уважно: що бачиш у моїй масці?
Щастя, сором чи гнів, повагу, презирство, розпач?
Бачиш друзів старих, яких повернути не вдасться,
Чи коханок численних, що порозбігалися врозтіч?

Я — не просто актор без контрактів і без гарантій.
Я — не з ліги захисту вбогих сумних арлекінів.
Ваш суддя, прокурор, шах і мат королям без мантій,
Капокоміко ґранде в театрі блідавих тіней.

Імпровіз ваш — лайно, та й сюжети не вищі класом.
Остогидли давно ваші довгі, нудні тиради.
Моя маска — мінлива, твоя ж — нежива гримаса,
Бо в цій трупі не трупів насправді не так багато.

У смішному ховати не слід особисту драму:
Най не знає глядач, що стоїть за твоєю грою.
То не мене на сцену запхали разом із вами,
То вас,
недолугих,
замкнули
разом
зі мною.

//24.09.2023

XXI

Двадцять першим століттям крокую
Зі слідами чорнила на пальцях.
І на лівім зап'ясті ношу я
Механічний тік-так Орієнта.

Називайте мене декадентом,
Ретроградом, луддитом, відстоєм —
Під стару міжзіркову касету
Закружляємо в дикому танці,
Що нащадки запишуть як прояв
Непокори модерним жахіттям...

...Як і я, той невидимий Тацит,
У космічне убравшись лахміття,
Зі слідами чорнила на пальцях
Двадцять першим крокує століттям.

//15.11.2023

До сонця
газорозрядного
Десниці
разом
піднесли
Адепти
нової
ери
В холодних
витках
дротів.
До місячного
діода
Сини
Едісо́на
й Тесли
Кладуть
у сталевих
печерах
Феритовий
прах
батьків.

//17.10.2023

Зайшло чорне сонце епохи старої,
Епохи ідеї, епічних героїв.
Кому зазирнути за мур пощастило,
Тому вистачає боротися сили.
А штазі лютує, шерстять людолови,
Та часу в них обмаль — ті промені знову
Осяяли небо над Східним Берліном
Розміром із Україну.

//02.01.2024

Прірва

Мир вам і пир у прірві, вампіри, виплодки дна цифрової доби!
Сонце в надирі — час для офіри: йдуть на вівтар кон'юнктури раби.
Жертвами падають ритми та рими від викрутасів нових Жаданів.
Гухання й шурхіт на храму руїнах — чи то від сов, а чи то кажанів.

Авторитети топлять таланти, як поталанить — пруть на таран.
Не закривати ж їм фоліанти серед промови для парафіян.
Каже вчергове своє «прощавайте» недопатрицій-переплебей...
Що там цитати — вам не звикати до плагіату цілих ідей.

Нам — маніфести, вам — «money-фести», нам — гідні тексти, вам — текстоліт.
Я не бажаю ніц вам довести в битві безглуздій за «суч-укр-літ».
Ви — не герої нових антологій, я — не пророк, але знаю таке:
Ваша публічність, без демагогій, схожа на гейшу під літром саке.

Бо ексгібіскус, що квітне донині, не приховати, як темінь мине,
Тож діогенам і діогенкиням можу порадити тільки одне:
Навіть якщо зі свого барила бачиш довкола суцільний Кабул,
Вчись надавати виразам крила краще за найміцніший Редбул.

//08.02.2024

Спогади — твій найнадійніший друг.
Спогади — твій найодвічніший ворог.
Бо не втечеш від корундових рук,
Що перетворюють скелі на порох,

Що крізь усі негаразди ведуть,
Сотнями фібрів пронизують мозок,
Зводять і нищать останній редут,
То пригортають, то душать у розах.

Спогади точно не мучать людей,
Чиї статути — підставки під стаут.
Хто для колізій створив Колізей,
Тому ті руки в нагоді не стануть.

Їхні обійми занадто міцні?
Архібезглуздо жалітись на утиск.
Хочеш забути усе навесні?
Бійся бажань своїх — можуть i збутись.

//03.03.2024

Не роби добра.
Не отримуй зла.
Не твоя то гра.
Не тобі пора.

На смарагдах доль
Не лишай слідів.
Відігравши роль,
Мовчки відійди.

Сумніви жени
Геть із голови.
Сумно аж за край?
Не іди на ви.

Просто не питай.
Просто не живи.

//05.03.2024

33

Як воно, Люцифере, — бути у віці Йсуса?
Ла́кери-фарисеї нині на куражі.
Бога демонстративно знято з іконо-Стуса,
Та й Самаель лишився
Написом на ножі.

Рулять середні люди, буряться свердловини,
Ловляться баракуди попри набіги хвиль.
Та зі стіни в Берліні не вибивай цеглини,
Карми крихким керно́м
Карбуючи власний стиль.

Гроші складай у банки. Звісно, що трилітрові.
Інші-бо зараз є, а завтра уже нема.
Час відчиняти схрони, хвацько рубати трони,
Всупереч заборонам,
Бачитися з усіма.

Навіть забувши дати, не забувай імен тих,
Через чию підтримку саме у тридцять три
Можна нове життя почати без сентиментів,
Тільки б зустріти шанс
Розпрощатися зі старим.

//05.04.2024

Статус-кво

Не чекати північного вітру суттєвих змін.
Емоційно чинити супротив своїй програмі.
Яблуне́во розрісся шлях, що торує змій:
Це нові кілометри приносять нових Адамів.

Екзальтованим еґо без сумнівів і жалю
По фальшивому а́рту вдарити, мов арто́ю.
Обладунки прикриють від залишків дежавю
Чи крізь призму двоколірну згубиться параноя?

Архівуються хмарами позанебесних сил
Величезні мурашники, зняті на супермакро.
І згасає над ними прожекторний небосхил,
Бо не стрінеться там ні сонет, ні пеон, ні акро.

А голодні нехай виявляють своє єство —
Ситі їм не віддячать за свіжий натхнення трафік.
Та не дай комусь боже порушити статус-кво!
Адже він — то замо́‌к, що тримає кістки у шафі.

//25.04.2024

Незалежним

У житті та на сцені сценарій — один.
Режисери, щоправда, різні.
Амнезія в анамнезі рве водогін
І доводить до аневризми.

Дефіцити невпинно малює рука
Інквізитора з Держлохпостачу.
От і літеру Т додали до ЦК:
«Тож тепер не совок ми, юначе!»

Индиків-інді-кідів зібрався кагал,
Зеленіючи від бундючи́ни:
«Ми на напрямок... Звісно, на-курський, ага!
У нас теж є свої джа-веліни...»

...Незалежним непросто нести свій тягар
І чекати на справжні новини.

//20.08.2024