Well, не знаю, що писати, короче тут моя творчість

Щось про життя

В житті у нашому то всякеє буває.
Хтось-народився, хтось вже помирає.
Хтось точить лезо злості; хтось страждає
Від недосказанності, бо чогось не знає.

Хтось за вітчизну під вогнем воює,
А хтось боїться вийти в люди.
Хтось хоче цілий всесвіт в руки взяти,
А хтось лиш зна, як йому ліки капа.

Хтось бориться за чесне рівноправ'я,
Хтось порається у ветцентрі зрання,
Хтось хоче створить від раку вакцину,
А хтось ніяк не може народить дитину...

І кожен "хтось" старається як може.
І всі вкладаються в життя дай боже!
І всі страждають, хоч кожен по свому.
І всі бояться чогось нового.

Та в кожного є поруч свої люди,
Хто тут, за нас, чи проти, б'є у груди.
Чи ми їм треба, чи вони лиш нам?
Та ними треба повнотіти будь яким серцям.

Людина це особа соціальна,
Як би це твердження не чулося банальним
Їй треба спокій в інших: кращих, гірших.
Хоч інтроверт ти чи ти вбивця грішний.

І, любі мої, справа то цікава
Бо думають, що сильний, хто страждає.
Той, хто всі барикади зносить,
Хто через біль свою усмішку носить,

І б'ється він із долею чудною,
І кулі летять одна за одною,
І сильний той, хто смерті руку тисне!
І так, частково правда це. Ну звісно!

Та справді сильний то не той, хто б'ється,
А той, хто поруч плаче і сміється.
Справді хоробрі ті, що долю розділяють
І віддають усе на попіл. І забувають все, що знають

Сильні не хворі долей,
А жертовнії здорові

ПайКоль

В мене дилема...
Чи кидати вірш в тгк типу збірку?

Мені страшно

Такс, а менф закидати сюди уривки з книги?