Вчора на сесії з клієнткою згадала один момент зі свого материнського життя.
Коли у мене було троє малих дітей (ну там наприклад 6, 4 та 1 рік, вони у мене всі поряд) я була в поліклініці і на якесь питання чи пропозицію педіатра сказала "Та шось я не встигаю". Вона, ні хвилини не думая, так, знаєте, спонтанно і експресивно: "Так а як ви хочете - у вас троє дітей! Ясно, що ви не встигаєте, це нормально"

Я тоді, пам'ятаю, прямо у неї в кабінеті розплакалась.

Мені здавалось, що треба встигати. Що інші встигають. Мені ніхто не сказав - окрім цієї незнайомої жінки! - що те, що я роблю потребує неймовірних зусиль і концентрації, що я молодець і все взагалі дуже добре.

Ця фраза - як би це дивно і парадоксально ні виглядало - стала моєю опорою і підтримкою на декілька років, аж поки діти трохи не підросли. І зараз хочеться сказатати щось таке надихаюче, а виходять лише банальності.. а давайте говорити один одному хороші речі, якщо вони нам спадають на думку, а? Якщо ми помічаємо красу, чи розум, чи от просто думаємо "Яка вона молодець". Нам воно нічого не коштує, а когось може буквально врятувати.

Всіх люблю, ваша Володимирівна ❤️

Виявляється, Чип і Дейл німецькою - Чип і Чеп.

Це до нас приходив друг Германовича і ми якось дійшли до цієї теми (не питайте, не пам'ятаю як)) і довго одне одного не могли зрозуміти, а коли зрозуміли, то вони - дуже сміялись. Як виявилось, був такий знаменитий американський балет Чіппендейлс, який запровадив поняття чоловічого стриптизу, і він дуже відомий тут в Німеччині (не дивно, враховуючи культуру специфічного кіно).

Вікіпедія каже, що Дісней поміняв імена на Чип і Чеп - тому що німцям Дейл взагалі не звучить як ім'я, але я думаю, це не вся правда.

А я знову і знову переслуховувала цю пісню і безсило відчувала, як розчарування просочується в кожну клітину мого тіла, незворотньо витісняючи звідти чарівну атмосферу дитинства, коли ми чекали тієї неділі, щоб нам показали спочатку серію Чипа і Дейла, а потім - Мішек Гаммі.

Все, тепер я в цьому не сама, вибачте)

Готуюсь до іспиту з Емпіричної психології і не можу з вами не поділитись.

По-перше, цей модуль йшов у нас 2 семестри і те, що я слухала восени минулого року і була абсолютно вражена - зараз виявляється, що я через погану німецьку все неправильно зрозуміла))) Це дуже смішно, але приємно - я вже двічі приголомшена.

Коротше, зараз мені от за тиждень треба повторити річну програму. І це було б катастрофою, якби не було так цікаво.

Емпірична психологія - це філософія психології як науки. Коротко - як ми відрізняємо наукові твердження від "я так бачу"? Як і що ми вимірюємо? Наскільки глибоко ми можемо піти в приховуванні цілей експеримента, бо їхнє розкриття ставить під питання всі результати в цілому.

Перший шок: Психологія відноситься до природничіх наук разом з фізикою, математикою, біологією, хімією, астрономією та ін, а не до гуманітарних і навіть не до суспільних наук. 

Другий: Маніпуляції і спекуляції в психології особливо привабливі і непомітні, але мають довгострокові небезпечні наслідки, тому що? - вивчаємо статистику)))) А ще - занурюємось в правила і етику.

Експеримент Мілгрема - напевно найвідоміший психологічний експеримент в історії - спровокував величезну хвилю руху за створення етичних правил в психології. Порушення всіх можливих і неможливих принципів людяності ставлять під сумнів всі його результати, і науковий світ давно не вважає надбання його досліджень релевантними.

Наостанок пара цікавих термінів, які я до цього не знала:

Утилітаризм - етична теорія, згідно з якою моральність вчинку визначається його наслідками: правильним є те, що приносить найбільше щастя або користі для найбільшої кількості людей.

Деонтологія - етична теорія, яка стверджує, що моральність вчинків визначається не наслідками, а відповідністю певним принципам або обов’язкам. Правильним вважається те, що відповідає моральним нормам, незалежно від результату.

Коли 100 років тому наука вперше всерйоз задумалась про якісь врегулювання та правила, то першою ідеєю було: "теорії треба підтверджувати або доводити"

Звучить цілком логічно, цей рух так і називався - логічний позитивізм, і Віденський гурток з ентузіазмом займався розробкою цих ідей декілька років, аж поки не з’явився Карл Поппер зі своїм критичним раціоналізмом.

Він сказав радикальне "Міша все х..ня" "Хибний напрямок. Гіпотези треба не підтверджувати, а спростувати"

Я якщо чесно намагалась це осягнути дуже довго і ніяк не могла зрозуміти - навіщо спростовувати якщо нам потрібні робочі теорії.

Поппер казав, що пошук підтверджень приводить до догматизму. Він наводив приклад із теорією Маркса: вона описувала історичний розвиток суспільства так широко, що жодна подія не могла їй суперечити - революція? підтвердження. Немає революції? теж підтвердження (бо умови ще не дозріли). Такі теорії не можна спростувати досвідом - отже, вони не наукові. За Поппером наукова гіпотеза (теорія) повинна бути зформульована чітко і однозначно. І чим легше її спростувати, тим більш науковою вона є.

Це називається принципом фальсифікації, який і досьогодні є актуальним.

Я десь зимою розбирала з вами задачу із статистики, так там було про "вірогідність 5% або менше - тож приймаємо нашу гіпотезу". І хтось запитав - а чому приймаємо, якщо така низька вірогідність? Так от, тому що спочатку ми формулюємо нульову гіпотезу - "Зв'язку (ефекту) немає" - і намагаємось її спростувати. Якщо отримуємо дані, "Вірогідність отримання яких ЯКЩО ЦЯ ГІПОТЕЗА ВІРНА - 5%, ми її спростовуємо нульову і приймаємо альтернативну гіпотезу "Зв'язок є"

Тобто, розумієте? Наука - це мистецтво сумніватися в собі, а не спосіб доводити свою правоту.

трошки допишу, бо оці ваші смайлики на шось натякають)

тобто ми висуваємо теорію (чи гіпотезу), яка є простою, зрозумілою і однозначною:
1. Існує зв'язок (нехай між кількістю дітей в родині та екстраверсією дітей) - хороша гіпотеза, нормальна
2. Існує ПОЗИТИВНИЙ зв'язок - ще краща, бо направлена
3. Існує НЕВЕЛИКИЙ (для ефектів існують конкретні значення) позитивний зв'язок - ідеальна.

Тобто маємо гіпотезу, яку легко спростувати. Але якщо вона досі не спростована (хоча легко), то вона приймається як робоча

поки хтось не спростує

Ви не уявляєте.. група досі не може заспокоїтись)) Чат палає. Там вже чого тільки немає))) В тому числі отака пародія (українською нижче)

------
Aufgabe 37.

Sie sitzen in einer Statistik Klausur und rechnen die Quadratsumme einer einfachen Anova zu einer Studie, ob der Besuch der empirischen Vorlesung das aggressive Verhalten von Studenten steigert. Sie stellen fest, dass ihre Rechnung in R naans produziert hat. Nachdem sie sich wundern, dass sie das chicken tikka masala eigentlich mit Reis bestellt hatten, packen sie ihren Taschenrechner aus und bekommen nun die korrekte Quadratsumme. Ihrem Professor erscheint diese Zahl aber extrem hoch. Um ihm zu zeigen, dass dieser Effekt so existieren muss entscheiden sie sich eine constant temporal use Novelle der tertiär Analyse durchzuführen und als weitere Hypothese zu testen, ob die empirische Vorlesung auch zur Verblödung der Studenten führt. Sie präsentieren ihrem Professor das Ergebnis der daraufhin nur yolo ruft während er mit seinen Armen flattert und aus dem Dachfenster vom SKW A fliegt.
Welche der folgenden Antworten ist korrekt?
a) die Ergebnisse sind kausal aufgrund des Gesetzes von halt die fresse.
b) die Metaanalyse ist biased weil niemand Professor frey angerufen hat, um ihn zu fragen ob er noch unpublizierte Studien rumliegen hat (hat er nicht weil alles von ihm natürlich sofort publiziert wird)
c)sie sind Teil eines Experimentes weil der Hiwi der neben ihnen steht gerade den Abstand von ihrem Tisch zum Äquator gemessen hat
d) die Klausur leer abgeben. Oder auch nicht wir sehen uns eh zum zweittermin.

--------
Завдання 37.

Ви сидите на іспиті зі статистики та рахуєте суму квадратів для простої ANOVA в дослідженні про те, чи підвищує відвідування лекції з емпіричних методів агресивну поведінку студентів. Ви помічаєте, що ваш розрахунок у R видав NaN. Після короткого здивування (бо ж ви взагалі-то замовляли chicken tikka masala з рисом) дістаєте свій калькулятор і отримуєте правильну суму квадратів. Професору ця цифра здається підозріло великою. Щоб довести йому, що ефект справді існує, ви вирішуєте провести constant temporal use Novelle третинного аналізу та додатково перевірити гіпотезу, чи не призводить лекція з емпіричних методів ще й до отупіння студентів. Ви демонструєте професору результат, після чого він лише вигукує «YOLO», розмахує руками і вилітає з мансардного вікна будівлі SKW A.

Яка з наведених відповідей правильна?
a) Результати є причинними завдяки «Закону заткнись».
b) Метааналіз має викривлення (bias), бо ніхто не подзвонив професору Фрею і не спитав, чи немає у нього неопублікованих досліджень (у нього їх немає, бо він, звісно, публікує все одразу).
c) Ви є учасником експерименту, бо асистент, що стоїть поруч, щойно виміряв відстань від вашого столу до екватора.
d) Здати порожній екзаменаційний бланк. Або й не здавати — ми все одно побачимося на другій спробі.
(Переклад ChatGPT)

Я здала!!!!!!!! Отой страшнючий незрозумілий Шайсе іспит! На 2.0 😱

Боже яка ж я класна 😅 просто 🔥

Коли я минулого тижня в Україні почала збирати дітям валізи, я раптом зрозуміла, в якому напруженні я жила останні 3 роки.

Я цього навіть не усвідомлювала - зібралась, зчепила зуби, щоб не розклеїтись - наскільки мені було складно. Також я, напевно, навіть не вірила, що цей період добігає кінця і вони до мене повертаються. Тому зараз мені дуже хочеться якось зібрати свої думки докупи.

Зрештою старший син не жив зі мною 1 рік, молодша дочка - 2 роки, а середній син - 3. Бачились ми по декілька тижнів на рік.

Я і досі не знаю, чи правильно я вчинила. Чи це був страх конфлікту чи - розумне і зважене рішення. Не проходить і дня, щоб я не зкочувалась в самозвинувачення, вже не кажучи про ті моменти, коли я взагалі не розуміла навіщо тепер жити. Хоча зараз здається, що все в принципі вийшло добре, звичайно, правду покаже лише час.

Не вдаючись у деталі - це було страшенне татове бажання і діти його підтримали. І я, мати трьох дітей-погодків, яка просиділа в декреті 10 років, майже без перерви годувала грудьми 5 років, жінка, 95% ідентичності якої складалось з ролі матері, а все життя крутилося навколо дітей - на декілька місяців залишилась сама в Німеччині.

Я відступила і вирішила не воювати за декількох причин:
1️⃣ по-перше я в принципі не витримую конфлікт, я дуже м'яка і поступлива людина.
2️⃣ по-друге я знала, що навіть якщо я виграю тактично (зможу силоміць забрати дітей), то програю стратегічно - я можу назавжди стати лише тією, хто позбавив чоловіка права на дітей, а дітей - права на батька. Ретроспективно це може бути неможливо пробачити через теоретично (і практично - як показало життя) втрачені можливості "як прекрасно могло б бути, якби не ти"
3️⃣ по-третє - було таке трошки мстливе "давай подивись як це буде непросто, ти ж навіть не знаєш що треба робити"

Окрім першого пункту (яким я зовсім не пишаюсь і більше сприймаю як слабкість ніж як чесноту) все інше справдилось. Особливо третій пункт. Блін, знову нічим пишатись - але помста, друзі, дуже солодка. Я прям з кожним днем бачила, як моя участь в справах сім'ї ставала колишньому чоловіку дедалі яснішою.

Тут зупинюсь, бо вже багато. Але напишу далі ще декілька постиків, бо хочу повністю проаналізувати, розказати і спокійно поставити крапку цьому етапу.

Гарного вам дня і нехай все у вас складається краще, ніж ви очікуєте
Ваша Володимирівна ❤️

Сьогодні розпочалась реєстрація на предмети 3 семестра. В сторіз у себе в іг детально показую весь процес. Кому цікаво - заходьте дивіться (я розмовляю в сторіз російською)

А ще там з двох семінарів мені треба теми обрати, розгубилась не знаю що робити 🙈 може порадите

https://www.instagram.com/volodymyrivna911?igsh=MWlkcjh0ZzNlOHZkZw==