⬆️⬆️⬆️

Зрештою, наважилася на цей emotional damage і читаю зараз «Manacled» («Заковані»). Якщо ви ще не в курсі, це той випадок, де «народна творчість» перейшла в реальний книжковий ринок і зараз оригінальна історія на основі цього фанфіка («Alchemised») вже продається закордоном і на передзамовленні у нас.

Наступним постом буде відгук на Токарчук, cause I’m a gal with a wide range 😎

«Хай зоре плуг твій кістки померлих» — Ольга Токарчук

Старша жінка любить гороскопи і тварин, ходить по державним інстанціям, де її не сприймають всерйоз, і живе свою cottage core dream. Додайте ще серію вбивств, холод, підтанувший сніг, Вільяма Блейка – і вийде цей роман.

Що сподобалось:
🌟 Іммерсивність. Може, щось ті люди, які видають Нобелівську премію все таки шарять, бо, як не крути, Токарчук вміє писати. Я відчувала зануреність в історію, ходила по лісових стежках на кордні з Чехією разом з Яніною (яка не любить, щоб її так звали).
🌟 Прописана головна героїня. Вона мені не близька, але я в неї вірю. Така могла б існувати. За нею цікаво спостерігати, цікаво бути в її голові і бачити хід думок.
🌟 Ключові теми. Для мене цей роман був і про старіння та сприйняття старших жінок (тема, яку Токарчук піднімає в 2/2 книжок, що я читала), і про нашу взаємодію з навколишнім світом, про цінність життя людського і тваринного, про права тварин, про once again корумповану церкву. А ще про людські вади і те, як наша психіка оберігає нас від лицемірства власних дій. Є багато матеріалу на подумать.

Для мене це було 10/10, але всі – не я, тому от, що вам може не сподобатись:
🌟 Передбачуваний фінал. Було легко здогдатися, куди іде історія. Це точно не murder mystery, де суть у розвʼязці. Тут важить зміст і форма, передовсім.
🌟 Повільний темп. Принаймні для мене, це slow read, де читаєш пару розділів і відкладаєш до наступного дня. І в цьому його краса. Але якісь частини можуть здатися затягнутими, а кінцівка – навпаки надто поспішною.

Це в останні літні дні буде моя вам рекомендація на осінньо-зимові вечори.
І ось пару улюблених цитат, щоб вловити настрій і стиль письма:

Зимові ранки зроблені зі сталі, у них металевий смак і гострі краї. У середу о сьомій ранку в січні видно, що світ не був створений для Людини, і вже точно не для її зручності й задоволення.

У якомусь сенсі такі люди, як вона, ті, які володіють пером, можуть бути небезпечними. Одразу закрадаються підозри у фальші — така людина не є собою, вона лише око, яке щосекундно спостерігає і перетворює побачене на речення. Так воно позбавляє дійсність усього найголовнішого — невимовності.

– Вони мають помститися за це все, — озвався Стоматолог. — Звірі мають рознести це все в пизду.
— Саме так. Розʼїбати нахуй вщент, — підхопила я…

Я дивлюся на Світ так само, як інші — на затемнене Сонце. Так я бачу затемнену Землю. Бачу, як ми рухаємось навпомацки у вічному Мороці, неначе Хрущі, увʼязнені в коробці жорстокою дитиною. Нам легко зашкодити, скривдити нас, поламати на друзки наше мізерне, скалічене й химерне існування. Я все зчитую як ненормальне, страшне й загрозливе. Бачу лише Катастрофи.

#performative_відгук

Дуже подобається жити мені в таймлайні, де я можу закінчити серіал і одразу ж подивитися мільйон едітів в тіктоці, а ще дочитати книжку і послухати, що там авторка каже про неї в подкасті Дуи Ліпи 🙂

п.с.: відео може бути трохи спойлерне

Пост на випередження 🥺

Як я завтра почуватимусь, коли у Львові відкриють «Сенс»

Цей пост уже розійшовся, але якщо ви ще не натрапили 💔

На відміну від вестернерів, нам всім давно відомо, що ця війна не за територію, а за наше право на існування. Існування як окрема культура в тому числі. І цілеспрямовані атаки на фізичні склади видавництв тому ще один доказ.

Тому якщо маєте можливість — ось кого можна підтримати своєю гривнею в першу чергу.

📚 А я думаю ще зробити серію постів зі своїми рекомендаціями і всяким цікавим від улюблених видавництв.

august wrapped 🌸 #начитала

Люблю читати підсумки міcяця у інших, то й собі вирішила таку практику завести.

⭐️ finished
цього місяця дочитала три

• The Awakening Kate Chopin
враження тут і тут

• Зелена Маргарита Світлана Пиркало
Київ 2000-их, роздуми журналістки світської хроніки про гостро-(і не дуже)соціальні теми, проблеми вибору, капіталізму і ще всяке різне.

• Хай зоре плуг твій кістки померлих Ольга Токарчук
відгук тут

⭐️ in progress
і почала чотири, бо не можу читати лише одну, треба паралелити

• Daughters of Passion: Stories Julia O’Faolain
Коротка проза ірландської авторки з бібліотеки Яни, тому скоро буде доступна.

• Manacled SenLinYu
Final boss всіх фанфіків.

• Машина Дарʼя Піскозуб
Український постапокаліпсис на книжковий клуб.

• Sense and Sensibility Jane Austen
Готуюся до виходу фільму із красивезним примірником з моєї колекції.

А ви що там читаєте?

🧩 Мій улов з монобазару — пазл по всесвіту Вірджинії Вульф.

Отримала на Різдво з цієї ж серії, але по Джейн Остін.

Схоже, намічається початок ще однієї колекції 🙂

Раніше я сприймала книжки у вакуумі: для мене був автор і твір.

А тоді почала в цей книжковий двіж занурюватися і з часом сформувалися свою фаворити: десь подобається ніша, в якій працюють, десь – які відбирають рукописи, десь – оформлення. Зараз, коли так багато накладів знищила росія і деякі з видавців на межі виживання бізнесу, вирішила зробити серію постів про українські #видавництва. Бо те, яким став наш книжковий ринок, буквально за пару років без монополії росіян – то захват.

📖 Кожен пост буде мати три складові:
1. Короткий опис з особливостями, що виділилися для мене
2. Рекомендації того, що прочитала або маю на полицях
3. Книги цього видавництва, що маю у вішлисті

🧷Пости з цієї серії:
• Про ОСНОВИ
• Про Ще одну сторінку
• Про ist publishing
• Про Атену
• Про Уроборос

p.s.: навіть якщо ви знаєте все лучче мене, це серія з ціллю надихнути вас щось купити, тому hope you enjoy it 🐾

«Убік» Філіп К. Дік
#performative_відгук

Моя перша книга культового письменника-фантаста. І мої очікування вона не виправдала. Нагадало, як Олександр Бойченко на «Фронтері» говорив, що пише тільки коротку прозу, бо йому не подобається писати, а подобається придумувати ідеї, і от би було добре, якби видавництва платили за ідеї для романів, а не тексти. По «Убіку» здається, що К. Дік теж вигадувати світи і сюжетні повороти любив більше, ніж потім це все оформлювати в текст. Бо концепт – 10/10: люди з паранормальними здібностяи і ті, що розвинули таланти їм протидіяти, напівжиття після смерті, твій світ буквально кришиться навколо і земля йде з-під ніг. А виконання мені не зайшло. Текст здався стерильним каркасом, на який трохи навішали описів і пояснень і відправили в друк.

🤩Як читалося:
Насправді, легко і швидко. Але тільки тоді, коли в набиралося бажання взяти ту книжку до рук. Бо до неї не тягнуло, не було жах як цікаво, що буде далі. Зокрема через те, що я не відчувала емоційного звʼязку та і взагалі жодних емоцій щодо персонажів.

🤩 Що сподобалося:
• Цікаво доведено капіталізм до абсуруду. Отут про це трошки писала.

• Динаміка. Після ⅓ книги сюжет почав рухатися ДУЖЕ швидко. І я ніколи не була на 100% впевнена, що здогадалася, що відбувається.

🤩 Що не сподобалося:
• Якщо попросити мене описати головного героя, я не скажу нічого, крім «фінансово неграмотний». Бо він картонний, схематичний. Він просто виконує функцію, щоб автор міг продемонструвати свою задумку.

• А ще кількість персонажів. Більшість з них були введені в історію одночасно, описом кожного по схемі вік+як виглядає+аутфіт один за одним (так, просто дві сторінки опису нових персонажів 😁). Needless to say, я розрізняла лише людей 4-5, що були представлені раніше, і просто ніколи не знала, хто ці всі решта. Крім того, що дратувало, критичним це не стало.

🤩 Висновки:
Моя основна критика – у цього тексту немає душі. Він цікавить на інтелектуальному рівні, але не емоційному. Я весь час думала, що його могла би врятувати вдала екранізація. Це було б епічно. І одразу бачимо персонажа=обличчя. Але з мого рісьорча – ніхто не намагався, бо там є багатошаровість фантастичних елементів, що було б важко перенести на екран.

Думаю, згодом спробую автора ще раз, бо відверто поганим цей досвід не був.

А ви щось читали від Філіпа К. Діка?