«Боги мого краю дуже люблять кров» Євгенія Кужавська

Як віддана кураторству вайбів людина, приберегла вам цей відгук на осінь.

Вже десь читали анотацію? Так-от, забудьте скоренько! Бо якщо ви ідете в цю історію з очікуванням містичного детективу будете, певно, розчаровані.

Сюжет значно просідає, детективна лінія живе на фоні та інколи вигулькує (прослідкувати за логікою розслідування не вийде), та і не зрозуміло, чого герої-підлітки так за ті вбивства вчепилися. По містиці теж мінус, бо все дуже логічно пояснюється. Ще обіцяють dark academia — ну, школа є,а далі в специфіці цієї ніші я не дуже розбираюсь.

🤩 Але це дуже атмосферна історія, в якій приємно і цікаво бути. Мені вона сподобалась за:

• Осінню осінь осінню помазану
Хоч я і читала літом, але чула, як хрестить листя, відчувала, пронизує вітер і що треба вдягатися тепліше. Це той випадок, де описи природи і міста доповнюють історію, дають їй тривимірність.

• Оживлення історії
Це Україна до більшовицького перевороту, ми читаємо про осінь перед боєм під Крутами 29 січня 1918 року. Багато персонажів — реальні історичні постаті. У гімназії викладає Зеров, головна героїня — Вероніка (Рона) Черняхівська, майбутня поетеса та перекладачка, що стане в дорослому віці жертвою сталінських репресій. Вона — онука Михайла Старицького, знала Миколу Лисенка, Лесю Українку та інших діячів того часу. У творі ми бачимо її підліткою, яку події тієї осені змушують дорослішати і губити дитячу наївність. У книзі є уривки з щоденника Рони. Я читала, що записи збереглися у фондах Музею видатних діячів української культури (Український Парнас), тому скоріш за все вони справжні.
Мені дуже імпонує такий історичний фікшн, бо він, хоч і поверхневий та загорнутий у фантик young adult літератури, спонукає йти глибше (що я і зробила). Зацікавлює в тих реальних людях, їхніх долях та історії, яка розгорталася навколо них. Бо ми, українці, маємо звичку жити в історичні часи.

• Побут і Київ
Я була б дуже навіть не проти, якби весь той дурацький сюжет, про який я навіть не розказую, викинули зовсім. Це міг би бути соціально-побутовий роман про Рону в Другій українській гімназії і мені б зайшло, як в суху землю. Бо мені було щиро цікаво читати про походи в «Родину», бачити моменти про освіту того часу, становище української мови та те, яка тоді була найвища багатоповерхівка. Оці всі згадки київських вулиць, які знаю, і чим тоді угощали подружок, що прийшли в гості після уроків.

• Скло в кінці
Нагадую, ми в 1918. Я поплакала. Більше писати не буду.

🤎 Мій висновок — читати варто, але заради історичної складової та атмосфери. Тому забирайте собі в осінні плани. А якщо це — не ваше, то хоч прочитайте цікавезну статтю про Вероніку Черняхівську на Divoche Media.

#performative_відгук

Чому performative reading 📖

Цей канал було створено 18 вересня рік тому, перший допис був 31 жовтня. Але спочатку була назва, задовго до каналу. Я не памʼятаю, як і коли вона прийшла, але, коли думала, що хочу вивести свої думки про прочитане в більш публічну площину (ніж чати з друзями), то вже знала, як це місце буде називатися.

⚪️ В інтернетах performative reading – це більше негативне явище, коли фізичні книги (частіше «високої полиці») демонстративно носять з собою і читають в публічних місцях, щоб проектувати певний образ читаючої/освіченої/глибокої/додавайте інші асоціації людини.

Тому чому все таки performative reading?

🕐 Чесно, я люблю читати в публічних місцях. Не через те, що про мене подумають, а для зміни обстановки, більшого фокусу і вайбів. Sue me!
🕐 Здаватися, а не бути — наче погано. Але я повернулася до читання після років без жодної прочитаної книжки. Я досі розбираюся з тим, що мені подобається, що «моє». І мені хотілося б писати цікавіше, аналізувати глибше, мати більший читацький досвід, на який можна спертися. Але цього всього не буде, якщо не почати писати хоч щось. А з часом — побачим, бо fake it till you make it.
🕐 І якщо вже йти від слова перформанс. То будь-який прояв в інтернеті або взаємодія з людьми — це перформанс. Особливо в соцмережах, ми проєктуємо певний образ, навіть якщо несвідомо. Тож я свідомо вибрала асоціюватися саме з читанням, бо це одна з речей, що приносить мені задоволення.

Тому, just in case you were wondering, тепер знаєте, чого цей куток інтернету називається так 😊

Після всіх проблем і незгод, а їх було більше, ніж у цьому пості, луцька бібліотечна система все таки мене прийняла 📚

І навіть реабілітувалася приємними бібліотекарями, які із захватом показували, що нового прийшло і ще немає на полицях!

Почала сьогодні в обідню перерву «Меланхолію опору». На фото обведена перша крапка. Решта речень десь такого самого обʼєму.

Нагадує мені цей пан Ласло когось, хто починається на За і закінчується на бужко.

Але він вирішив, що діалоги теж немає сенсу давати, якщо можна лупанути в текст прямою мовою.

Ну, і розділи кому треба? Поділив на три частини книгу, і на тому дякуємо!

Якщо що — не жаліюся, за 10 сторінок втягнулась 😆Просто це саме те, як мені раніше уявлялися тексти Нобелівських лауреатів. Виправдовує статус, чи що?

Продовжую серію постів про українські #видавництва. Тригером для цієї рубрики були обстріли складів, і от сьогодні знову сумні новини від @knygolove

Книголав

У мене це видавництво асоціюється передовсім із зарубіжною літературою, а якщо точніше — романами про жіночий досвід під час війни. Так склалося, бо читила вже два таких саме від Книголав. І серія Навколо світу теж підсилює цю репутацію. Тому, якщо хочете розширити географію свого читання — вам сюди. Але і на Золоту полицю з класикою раджу подивитись, там і українська, і зарубіжна.

Що маю:
⭐️ «Половина жовтого сонця» Чімаманда Нґозі Адічі
Про війну за незалежність держави Біафри на південному сході Нігерії. Ми знаєму, яку з цих двох можна зараз знайти на карті, але тут радше про досвід. Персонажі різного класу, походження і характеру показують цю війну з різних боків. Мені щиро сподобалось і ще хочу почитати щось від авторки. У видавництва є ще її «Американа».

⭐️«Безбратня ніч» В. В. Ганешанантан
Ця мене емоційно зачепила менше. Але історична основа була дуже сильна, в художню оповідь вплетені реальні події та історичні постаті Шри-Ланки.

⭐️«Тортури з ароматом сандалу» Мо Янь
Ще не читала. Роман з Китаю від Нобелівського лауреата. Теж має історичну складову.

На що задивляюся:
⭐️ «Покійний Маттіа Паскаль» Луїджі Піранделло
Теж Нобелівський лауреат, цей раз з Італії. Цікавий premise з чоловіком, якого оголошують померлим, і як він вирішує почати життя з чистого листа, але все іде якось не так, як він гадав.

⭐️ «Перша жінка» Дженніфер Нансубуґа Макумбі
Історія Уґанди, жіноча доля, все, як я люблю.

P.S.: зараз на сайті Книголав дуже хороші знижки на електронки, при чому тут вони файлами, тобто підійдуть на Kindle.